Ухвала суду № 83878992, 28.08.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 серпня 2019 р. № 814/1274/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Єрошкіної Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до за участю: позивача: ОСОБА_1 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалеєвська, 14,Миколаїв,54001 Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Центральний, 141-В, Миколаїв, 54055 провизнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування суддівської винагороди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а також стягнення на користь позивача суддівської винагороди за січень-червень 2017 р. з урахуванням виплати матеріальної допомоги в сумі 156800 грн.

05.07.2017 р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування суддівської винагороди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а також стягнути на користь позивача суддівську винагороду за січень-червень 2017 р. з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги, вихідної допомоги в загальній сумі 287604,60 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 в задоволенні ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 зазначена постанова МОАС залишена в силі.

10.07.2019 постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року залишено без змін.

Одночасно з цим, у постанові Верховного Суду, було зазначено, що «… Рішенням від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини третьої статті 133 положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону № 192-VIII. За змістом резолютивної частини вказаного Рішення, це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

40. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону № 192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

41. На дату виникнення спірних правовідносин у цій справі, а також під час розгляду цієї справи в судах, правове регулювання було іншим. Позаяк рішення Конституційного Суду України має перспективну дію, при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів, керувалися наведеними положеннями законодавства, яке тоді ще було чинним.

42. На дату касаційного перегляду судового рішення у цій справі положення, зокрема, частини третьої статті 133 положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (у редакції Закону № 192-VIII) уже втратили чинність, між тим під час касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції не може перевіряти чи правильно суди попередніх інстанцій застосували положення, зокрема, матеріального права, в редакції, яка діє на час касаційного перегляду.

43. З огляд на зазначене, при прийнятті цієї постанови суд касаційної інстанції не брав до уваги Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018. Однак, за правилами пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України вказане рішення Конституційного Суду України може слугувати підставою для перегляду судових рішень в цій справі у зв`язку з виключними обставинами…».

02.08.2019 ОСОБА_1 подала заяву про перегляду судового рішення за виключними обставинами, з посиланням на Рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України, як підставу передбачену п.1 ч.5 ст.361 КАС України, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

В судовому засіданні 20.08.2019 представник ТУ ДСА в Миколаївській області заперечив проти перегляду судового рішення за виключними обставинами.

В судовому засіданні 28.08.2019 позивачка підтримала свою заяву, та просила переглянути судове рішення по справі з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018, а також правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 1007.2019.

Представник ГУ ДКСУ в судові засідання 20.08.2019 та 28.08.2019 не з`явився.

Суд розглянув заяву про перегляду судового рішення за виключними обставинами 28.08.2019 в судовому засіданні за участю сторін.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працювала на посаду судді Заводського районного суду м. Миколаєва.

Кваліфікаційне оцінювання позивачка не проходила.

У січні-червні 2017 р. ОСОБА_1 отримувала суддівську винагороду обраховану з розміру посадового окладу в 16000 гривень.

Відповідно до п.23 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453.

Відповідно до ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200 гривень.

Разом з тим, відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.06 №1774 передбачена інша розрахункова величина у розмірі 1600 гривень для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а розмір мінімальної заробітної плати не застосовується.

На думку позивачки, оскільки відповідно до ст.130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 №1402-VIII, ч.1 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453-VI розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, положення п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.06 №1774 не повинні застосовуватися до визначення розрахункової величини суддівської винагороди, а за таких обставин її посадовий оклад повинен визначатися до розмірі мінімальної заробітної плати та дорівнювати 32000 гривень.

Відповідач вважав, що п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону стосується також і суддівської винагороди, а тому при обрахунку посадового окладу позивачки, необхідно брати розрахункове величину не мінімальну заробітну плату, а 1600 гривень.

Тобто предметом спору по цій справі було, яку саме розрахункову величину застосовувати для визначення розміру посадового окладу судді, який на той час не пройшов кваліфікаційне оцінювання, передбачену ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453-VI, у мінімальних заробітних платах чи передбачену п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.06 №1774 у 1600 гривень.

Під час розгляду цієї справи суди всіх трьох інстанцій дійшли висновку про те, що під час визначення розміру посадового окладу судді необхідно застосовувати саме розрахункову величину передбачену п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.06 №1774 у 1600 гривень, а не передбачену ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453-VI у мінімальних заробітних платах.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» на яке посилається позивачка, взагалі не стосується питання виду розрахункової величини: мінімальної заробітної плати чи 1600 гривень, а стосується лише питання кратності розміру посадового окладу розміру мінімальної заробітної плати: 10 чи 15.

Питання зміни розрахункової величини для обрахунку посадового окладу судді з мінімальної заробітної плати на 1600 гривень, а також на розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, не було предметом розгляду Конституційного Суду України у згаданому позивачкою Рішенні.

Пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.06 №1774, який визначає розрахункову величину у 1600 гривень, зазначеним Рішення Конституційного Суду України неконституційним визнаний не був.

За таких обставин, суд не вбачає підстав, передбачених п.1 ч.5 ст.361 КАС України, для перегляду судового рішення за виключними обставинами.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляду постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 по справі №814/1274/17 за виключними обставинами відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 361-369 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 по справі №814/1274/17 за виключними обставинами відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя В. В. Біоносенко