Рішення № 83878906, 21.08.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002763

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2019 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Кондрин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України у Львівській області, Управління застосування пенсійного законодавства, відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №23 від 03.04.2019 №901/03.24-32 про відмову в призначенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з часу звернення до відповідача - 04.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.01.2019 він звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та додав всі необхідні для цього документи. Проте, відповідач за результатами розгляду заяви, прийняв рішення №901/03.24-32 від 03.04.2019 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Позивач вважає таке рішення протиправним. Зазначає, що відповідач при вирахуванні спеціального стажу роботи що дає право на призначення пенсії за вислугу років безпідставно не врахував пільговий стаж роботи позивача з 06.08.1982 по 10.05.1983 на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ, з 11.05.1983 по 07.06.1985 строкову службу в рядах Радянської армії та з 09.09.1985 по 10.02.1992 на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння нафти та газу 4 розряду в партії глибокого буріння. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.06.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 21.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можна зарахувати лише період роботи позивача в Державному підприємстві «Сколівське лісове господарство» та Довжківському лісництві з 01.06.1995 до 02.01.2006, що складає 10 років 7 місяців 2 дні, при необхідному - 12 років 6 місяців та є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Період роботи позивача помічником бурильника не зараховується при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Окрім цього, відповідач вважає, що зарахування до стажу при призначенні пенсії за вислугу років періоду проходження військової служби чинним законодавством не передбачено. На підставі викладеного просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта. (а.с.10,11)

Відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 06.08.1982 по 10.05.1983 працював помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ 4 розряду; з 11.05.1983 по 07.06.1985 проходив службу в армії; з 09.09.1985 по 10.02.1992 помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ 4 розряду в партії глибокого буріння, бурильником експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту та газ по 6 розряду в партії глибокого буріння № 1; з 01.06.1995 по 02.01.2006 майстром лісозаготівель в лісопунткі № 2 ДП «Сколівське лісове господарство», майстром лісозаготівель Довжківського лісництва.

04.01.2019 ОСОБА_3 звернувся до Сколівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. До заяви долучив копії трудової книжки та інших документів, що підтверджують освіту, проходження військової служби та трудову діяльність позивача.

За результатами розгляду заяви та документів відповідач прийняв рішення №901/03.24-32 від 03.04.2019 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 Рішення мотивоване тим, що до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можна зарахувати лише період роботи позивача з 01.06.1995 до 02.01.2006, що складає 10 років 7 місяців 2 дні, при необхідному - 12 років 6 місяців. Тобто в позивача недостатньо стажу роботи для призначення йому пенсії за вислугу років згідно з пунктом «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також позивача вказаним рішенням повідомлено про те, що право на пенсію за віком на загальних умовах буде розглядатись після досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на думку позивача, відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії протиправно не враховано стаж роботи ОСОБА_1 помічником бурильника. Такими протиправними діями відповідач порушив право позивача на пенсію, гарантоване йому положеннями ст.46 Конституції України. При цьому, позивач звертає увагу на те, що надав відповідачу всі необхідні документи, що підтверджують його право на пенсію за вислугу років. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно з статтею 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених вказаним Законом.

Статтею 4 Закону № 1058-ІV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Стаття 8 Закону № 1058-ІV передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з пунктом «в» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону.

Згідно з пунктом «б» частини 2 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ч.6 ст.56 Закону № 1788-XII при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Суд встановив, що позивачем досягнуто пенсійного віку 55 років. Період роботи позивача в ДП «Сколівське лісове господарство» та Довжківському лісництві не заперечується відповідачем та враховано при обрахунку стажу для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII. Спірним є період роботи позивача, який враховується при призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону № 1788-XII порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.

Відповідно до статті 100 Закону № 1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно з статтею 62 Закону № 1788-XII та п.п.1, 2, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій (їх правонаступників). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з пунктом 10 Порядку №637 застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд встановив, що позивач у період з 06.08.1982 по 10.05.1983 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ, з 11.05.1983 по 07.06.1985 проходив строкову службу в рядах Радянської армії та з 09.09.1985 по 10.02.1992 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння нафти та газу 4 розряду в партії глибокого буріння, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки.

Згідно з розділом IV затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» посада помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ, на якій працював позивач в період з 06.08.1982 по 10.05.1983 та з 09.09.1985 по 10.02.1992 передбачена Списком №2.

Вказаний стаж роботи позивача із шкідливими і важкими умовами праці підтверджується записами в його трудовій книжці про роботу у Варєганському управлінні бурових робіт, Виробничого об`єднання Нижньовартовськнафтгаз та в партії глибокого буріння №1 Української нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння об`єднання «ЗахУкргеологія» за професією, що включена до Списку №2 і період її виконання.

Отже, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992.

Відтак, враховуючи період роботи позивача, а саме з 06.08.1982 по 10.05.1983 та з 09.09.1985 по 10.02.1992, застосуванню підлягають Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

Таким чином, суд встановив, що трудовою книжкою позивача підтверджено період роботи з 06.08.1982 по 10.05.1983 на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ та з 09.09.1985 по 10.02.1992 на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння нафти та газу 4 розряду в партії глибокого буріння, тобто на посаді яка включена в списки посад зі шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Тобто, вказаний період роботи позивача повинен враховуватись при розрахунку пільгового стажу.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо необхідності надання позивачем уточнюючих довідок для підтвердження пільгового стажу, оскільки в трудовій книжці позивача наявні необхідні записи про період та характер виконуваної ним роботи, в тому числі на посадах, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім цього, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем досліджувались архівні довідки № 1204-02/9392, № 1204-02/9393 та № 1204-02/9394 від 27.12.2018, видані Відділом у справах архівів Адміністрації м. Новий Уренгой. Вказаними довідками підтверджується пільговий стаж роботи позивача в період з 09.09.1985 по 24.02.1992, а також розмір отриманої ним заробітної плати. При цьому, такі довідки видавались на підставі відомостей про нарахування заробітної плати та особової картки форми Т-2 позивача. В цих документах відсутні записи про скорочений графік роботи позивача чи його зайнятість неповний робочий день, а тому твердження відповідача про необхідність підтвердити позивачу його зайнятість протягом повного робочого дня є необґрунтованими.

Судом також встановлено, що позивач з 11.05.1983 по 07.06.1985 проходив військову службу в армії.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа направлялася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти висновку, що проходження військової служби зараховуються до пільгового стажу, оскільки безперервність трудової діяльності на пільговій посаді підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Отже, період проходження строкової військової служби з 11.05.1983 по 07.06.1985 в Радянській Армії, підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Такі висновки суду у даній справі відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.05.2018 (справа №559/484/17), 10.07.2018 (справа №359/305/17), від 12.02.2019 (справа №337/1297/17).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що при призначенні позивачу пенсії за вислугу років необхідно було провести взаємне зарахування періодів роботи на посадах, передбачених статтями 13 та 55 Закону № 1788-XII, відповідно до частини 6 статті 56 цього Закону.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом доказів та встановлених фактичних обставин в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що позивач має необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років, а тому рішення відповідача від 03.04.2019 №901/03.24-32 слід визнати протиправним та скасувати.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

При цьому, для відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з часу звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, 04.01.2019.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн. сплачений відповідно до квитанції №66 від 27.05.2019 та №162 від 14.06.2019.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Управління застосування пенсійного законодавства, відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №23 від 03.04.2019 №901/03.24-32 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за вислугу років;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років з часу звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - 04.01.2019.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 27.08.2019.

Суддя Р.І. Кузан