Рішення № 83878666, 29.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Справа № 160/5287/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 12.03.2019 року №UA100000/2019/100060/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00174, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС від 08.05.2019 року №UA100000/2019/000121/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00240;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС від 15.05.2019 року №UA100000/2019/000124/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00246.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішеннями Київської міської митниці ДФС від 08.05.2019 року №UA100000/2019/000121/2 та від 15.05.2019 року №UA100000/2019/000124/2 було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на збільшення на 687 520,32 грн. відповідних платежів, що нараховуються за митною вартістю, в т.ч. на збільшення ПДВ на 546 940,39 грн., на збільшення ввізного мита на 140 579,93 грн. Позивач вважає Рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам п.2 та п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Зауважено, що позивачем, з метою підтвердження митної вартості товару, були надані всі необхідні додаткові документи. Позивачем звернуто увагу на те, що винесені відповідачем рішення про коригування заявленої митної вартості, зокрема, не містять докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. До того ж, незважаючи на свій обов`язок, у рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач не навів і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо. Також, на думку суб`єкта господарювання, відповідач не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами.

Вказано, що наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, на думку позивача, не може бути достатнім для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. А тому, позивач вважає, що подані ним документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Ухвалою від 11.06.2019 року відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.07.2019 року на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року відповідачем у строк, встановлений судом, було надано відзив (вх.№36247/19), в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. З посиланням на положення ч.3 ст. 53 МК України, зазначив, про право митного органу на витребовування додаткових документів, у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зауважив, що позивач не надав наявні в нього документи, які дійсно могли б підтвердити здійснення розрахунків між сторонами за придбаний товар, а саме: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при їх обчисленні відповідно до умов поставки CIР Дніпро, а саме, витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару.

Також зазначив, що під час митного оформлення декларантом подано інвойси та договір поставки від 09.07.2018 №09.07.19 в яких відсутні умови оплати за товар.

Отже, на думку відповідача, у митного органу виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів. Звернув увагу на те, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не було визнано, є також відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

А тому, відповідач вважає, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару, митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст.2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митниці про коригування митної вартості.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09 липня 2018 року між Позивачем (далі - Покупець) та іноземною компанією AVKUN TRADING, LLC (далі - Постачальник) укладено зовнішньоекономічний Договір поставки №09.07.18.

За умовами даного Договору поставки (з урахуванням змісту додаткової угоди №1 від 16.07.2018р., якою Договір доповнено новим пунктом п.3.9, а також змінено та викладено у новій редакції п.2.1 та п.3.8 Договору):

п.2.1. - Покупець замовляє, а Постачальник, будучи торговим представником виробників електричної та освітлювальної фурнітури, постачає товар на умовах цього Договору,

п.2.2. - Назва товару, кількість і ціна зазначаються у рахунках на кожну партію товару відповідно,

п.3.1. - Загальна сума Договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором,

п.3.2. - Валютою Договору є долар США,

п.3.3. - Валютами платежу за цим Договором є долар США і/або Євро,

п.3.5. - Товар, який придбано Покупцем згідно з Договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору,

п.3.6. - Оплата товару Покупцем за Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця,

п.3.8. - Ціну товару за цим Договором поставки, які зазначено в рахунках на відповідну партію товару. В ціну товару включені вартість тари та упаковки,

п.3.9. - Оплата товару Покупцем за Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок за наступними реквізитами: Отримувач: PANASONIC ECO SOLUTIONS ELEKTRIK SANAYI VE TICARET A.S. Адреса: Abdurrahmangazi Mah. Ebubekir Cad. №44 34887 Sancaktepe, Istanbul, Turkey. Банк бенефіціара: Turkiye Garanti Bankasi A.S. Sultanbeyli Branch. Адреса: Mehmet Akif Mah. №64 Sultanbeyli Istanbul. SWIFT: TGBATRIS, IBAN: TR 120006200039200009007808,

п.4.1. - Поставка товару буде здійснюватися партіями, які узгоджуються з Покупцем на умовах CIР-Дніпро (Інкотермс 2010),

п.4.2. - Умови поставки можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у рахунках-фактурах на відповідну партію товару,

п.4.3. - Вантажовідправником за дійсним Договором може виступати третя сторона,

п.4.4. - Датою поставки вважається дата прибуття транспортного засобу з Товаром у місце вивантаження,

п.5.1. - Товар, що є предметом Договору, повинен мати належне маркування.

З Договору вбачається що, укладаючи даний Договір, Сторони передбачили можливість зміни умов поставки за згодою Сторін шляхом їх визначення у рахунках-фактурах на відповідну партію товару. Так, виконуючи умови зовнішньоекономічного Договору, змістом документів Invoice №240419-1 від 25.04.2019 та Invoice №250419-1 від 03.05.2019 підтвердили свою згоду на поставку Товару на умовах: CIР-Дніпро.

У травні 2019 року за наведеним Договором Постачальник здійснив поставку Товару торговельних марок FETIN та DE-PA (для всіх країна виробництва - TR (Туреччина) на суму 52 453,07 USD (доларів США) загальною вагою брутто 20 213,78 кг. відповідно до Invoice №240419-1 від 25.04.2019 та інших документів, які Позивач з метою здійснення митного оформлення товару подав Відповідачу разом з електронною митною декларацією типу «ІМ/40/ДЕ», якій присвоєно реєстраційний номер №UA100030/2019/402020 (далі - МД) на товари: 1.Електрична апаратура для комутації побутового призначення, не призначена для коаксіальних кабелів та друкованих схем, для напруги 220В: колодки під подовжувачі - 23914 шт., вилки - 177200 шт., гнізда штепсельні - 21000 шт., вилки (каучук) - 4360 шт., гнізда штепсельні (каучук) - 1320 шт., колодки для подовжувачів (каучук) - 1596 шт., рекламна продукція (набір: вилка, подовжувач, вимикач, розетка) - 5 шт. торговельної марки DE-PA. Колодки для подовжувачів - 620 шт., вилки - 47000 шт., гнізда штепсельні - 8500 шт., розгалужувач (двійники, трійники, перехідники) - 52040 шт., вилки (каучук) - 8500 шт., гнізда штепсельні (каучук) - 3600 шт., колодки для подовжувачів (каучук) - 1040 шт. Торговельної марки FETIN. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 2,61$/кг. 2.Електрична апаратура (механічна) для комутації електричних кіл для напруги 220В: вимикачі - 1000 шт., вимикачі для бра - 9000 шт. Торговельної марки DE-PA. Вимикачі для бра (бакелітові) - 3100 шт. Торговельної марки FETIN. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 2,80$/кг. 3.Вироби будівельні з пластмас: коробки пластикові під автомати - 2754 шт. Торговельної марки DE-PA. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 2,55$/кг. 4.Проводи ізольовані для напруги не більш як 1000В, що мають з`єднувальні пристрої: подовжувачі - 976 шт. Торговельної марки DE-PA. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 1,52$/кг. 5.Обладнання електротехнічне для напруги 220-240В в асортименті: патрони (бакелітові) для лампи - 3884 шт. Торговельної марки DE-PA. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 3,16$/кг. 6.Освітлювальні прилади для напруги 220-24В з полімерних матеріалів, для використання з лампами розжарювання, встановлюються біля ліжка: патрон (цоколь Е27) з вмонтованою штепсельною вилкою (без шнура), арт.11121 - 2000 шт. Торговельної марки DE-PA. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 2,03$/кг. 7.Виставкові стенди з полімерних матеріалів в асортименті - 5 шт. Містять рекламу продукції торговельної марки DE-PA. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 4,01$/кг.

Відповідно до наведеної МД №UA100030/2019/402020 від 08.05.2019 року загальна вартість товару в сумі 52453,07 USD (доларів США) визначена декларантом (Позивачем) за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена Договором поставки.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у електронній митній декларації №UA100030/2019/402020 від 08.05.2019 року митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією Позивач надав митному органу документи, що перелічені у графі 44 МД:

рахунок-фактура (інвойс) (Commercial іnvoice) - Invoice №240419-1 від 25.04.2019 (код документу 0380 у графі 44 ЕМД),

автотранспортна накладна (Road consignment note) - міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№27042018 від 27.04.2019 (код документу 0730 у графі 44 ЕМД),

документ про походження товару (Declaration of origin) - Invoice №240419-1 від 25.04.2019 (код документу 0862 у графі 44 ЕМД),

книжка МДП (TIR carnet) - CАRNET TIR JX83228634 від 27.04.2019 (код документу 0952 у графі 44 ЕМД),

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - Висновок експерта №ГО-1078 від 08.05.2019р. (код документу 3016 у графі 44 ЕМД),

документ, що містить довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам - комерційна пропозиція OFFER б/н від 25.04.2019 (код документу 3022 у графі 44 ЕМД),

страховий поліс - INSURANCE POLICY №97021910000039 від 25.04.2019 (код документу 3530 у графі 44 ЕМД),

зовнішньоекономічний договір (Контракт) - Договір поставки №09.07.18 від 09 липня 2018 з додатковою угодою №1 (код документу 4100 у графі 44 ЕМД),

інші некваліфіковані документи -

лист б/н від 08.05.2019 (код документу 9000 у графі 44 ЕМД).

Також, у травні 2019 року за наведеним Договором Постачальник здійснив поставку Товару торговельної марки VIKO (країна виробництва - TR (Туреччина) на суму 48029,78 USD (доларів США) загальною вагою брутто 21675,76 кг. відповідно до Invoice №250419-1 від 03.05.2019 та інших документів, які Позивач з метою здійснення митного оформлення товару подав Відповідачу разом з електронною митною декларацією типу «ІМ/40/ДЕ», якій присвоєно реєстраційний номер №UA100030/2019/402309 (далі - МД) на товари: 1.Електрична апаратура для комутації побутового призначення, не призначена для коаксіальних кабелів та друкованих схем, для напруги 220В: розетки - 57810 шт., блоки (розетка+розетка, вимикач+розетка) - 180шт., колодки під продовжувачі - 16960 шт., вилки - 27900 шт. Торгівельної марки VIKO. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 2,46$/кг. 2.Електрична апаратура (механічна) для комутації електричних кіл для напруги 220В: вимикачі - 53320шт., світлорегулятори (диммери) - 160 шт. Торгівельної марки VIKO. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 2,71$/кг. 3.Вироби будівельні з пластмас: аксесуари - 6944 шт., коробки пластикові під автомати - 3010 шт. Торгівельної марки VIKO. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 2,45$/кг. 4.Електрична апаратура для комутації для коаксіальних кабелів: розетка для ТВ, аудіо - 1200 шт. Торгівельної марки VIKO. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 2,80$/кг. 5.Проводи ізольовані для напруги не більш як 1000В, що мають з`єднувальні пристрої: продовжувачі - 14484шт. Торгівельної марки VIKO. Країна виробництва TR, заявлена митна вартість 1,47$/кг.

Відповідно до наведеної №UA100030/2019/402309 від 14.05.2019 року загальна вартість товару в сумі 48029,78 USD (доларів США) визначена декларантом (Позивачем) за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена Договором поставки.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у електронній митній декларації №UA100030/2019/402309 від 14.05.2019 року митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією Позивач надав митному органу документи, що перелічені у графі 44 МД:

рахунок-фактура (інвойс) (Commercial іnvoice) - зокрема, Invoice №250419-1 від 03.05.2019 (код документу 0380 у графі 44 ЕМД),

автотранспортна накладна (Road consignment note) - зокрема, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№030519 від 03.05.2019 (код документу 0730 у графі 44 ЕМД),

документ про походження товару (Declaration of origin) - зокрема, ІNVOICE №250419-1 від 03.05.2019 (код документу 0862 у графі 44 ЕМД),

книжка МДП (TIR carnet) - зокрема, CАRNET TIR UX83228583 від 03.05.2019 (код документу 0952 у графі 44 ЕМД),

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - зокрема, Висновок експерта №ГО-1126 від 14.05.2019р. (код документу 3016 у графі 44 ЕМД),

документ, що містить довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам - зокрема, комерційна пропозиція OFFER б/н від 03.05.2019 (код документу 3022 у графі 44 ЕМД),

страховий поліс - зокрема, INSURANCE POLICY №97021910000042 від 03.05.2019 (код документу 3530 у графі 44 ЕМД),

зовнішньоекономічний договір (Контракт) - зокрема, Договір поставки №09.07.18 від 09 липня 2018 з додатковою угодою №1 (код документу 4100 у графі 44 ЕМД),

інші некваліфіковані документи - зокрема:

лист б/н від 15.05.2019 (код документу 9000 у графі 44 ЕМД).

Київською міською митницею ДФС при проведені митного оформлення за МД №UA100030/2019/402020 ТА №UA100030/2019/402309 АСАУР сформовано декілька критеріїв ризику по даній МД за кодами, зокрема:

« 105-2» контроль правильності визначення митної вартості товарів;

« 106-2» витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів;

« 117-2» здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості;

« 202-1» Проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації;

« 911-1» забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки.

Згідно Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.05.2019 року було проведено митний огляд транспортного засобу НОМЕР_1 , що тривав з 15год.12хв до 16год.10хв. 08.05.2019 року.

З матеріалів справи встановлено, що на етапі перевірки електронних митних декларацій Відповідач повідомив Позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки Відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

в інвойсах від 25.04.2019 №240419-1, від 03.05.2019 №250419-1 та контракті від 09.07.2018 №09.07.18 не зазначено умови оплати за товар;

відповідно до пункту 3.8 контракту від 09.07.2018 №09.07.18 в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до інвойсів від 01.04.2019 №290319-1 та від 05.04.2019 №280319-1 товар поставляється на умовах CIР-Дніпро (термін CIР «страхування та фрахт/перевезення» означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар передано в місті призначення, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт/перевезення) - до ціни товару відповідно до пункту 3.8 контракту не включено витрати на транспортування та страхування;

відповідно до пункту 5.1 контракту від 09.07.2018 №09.07.18 товар повинен мати належне маркування, разом із тим, відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару відсутні;

декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIР витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару в місце призначення, та вартості маркування.

У складі документів, які необхідно додатково надати, Відповідач, з посиланням на ст.53 Митного кодексу України, перелічив наступні документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом;

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробників товарів;

копію митної декларації країни відправлення.

Декларант повідомив Відповідача листами від 08.05.2019 та 15.05.2019 про відмову у подачі інших додаткових документів для підтвердження митної вартості за ЕМД №UA100030/2019/402020 від 08.05.2019 року та №UA100030/2019/402309 від 14.05.2019 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів органом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю, та керуючись положеннями ч. 1 ст. 55 МК України, прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2019року №UA100000/2019/000121/2, від 15.05.2019року №UA100000/2019/000124/2 на підставі митних оформлень за електронними митними деклараціями: МД від 22.01.2019 №UA100150/2019/102133, МД від 15.01.2019 №UA500090/2019/476, МД від 16.01.2019 №UA100210/2019/84876, МД від 15.02.2019 №UA100150/2019/102501, МД від 22.04.2019 №UA125010/2019/5685, МД від 21.01.2019 №UA100150/2019/102133, МД від 31.01.2019 №UA500020/2019/1045, МД від 16.01.2019 №UA100210/2019/84876, МД від 14.12.2018 №UA500010/2018/22922.

Відповідно до змісту оскаржуваних рішень від 08.05.2019 року №UA100000/2019/000121/2 та від 15.05.2019 року №UA100000/2019/000124/2: «Митна вартість товару визначена відповідно до статті 64 МКУ із застосуванням методу визначення митної вартості №2г' (резервний метод). Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1 та 2 частини 5 статті 54, частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 та частини 10 статті 58 МКУ; методи 2а - у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 59 МКУ); методи 2б - у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 60 МКУ); методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. МД від 22.01.2019 №UA100150/2019/102133, МД від 15.01.2019 №UA500090/2019/476, МД від 16.01.2019 №UA100210/2019/84876, МД від 15.02.2019 №UA100150/2019/102501, МД від 22.04.2019 №UA125010/2019/5685, МД від 21.01.2019 №UA100150/2019/102133, МД від 31.01.2019 №UA500020/2019/1045, МД від 16.01.2019 №UA100210/2019/84876, МД від 14.12.2018 №UA500010/2018/22922. Попередні методи не застосовані: метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються - відповідно до вимог частини 2 статті 58 МКУ; метод за ціною угоди щодо ідентичних товарів не був використаний у зв`язку з відсутністю інформації у органу доходів і зборів та декларанта щодо вартості угоди з ідентичними товарами.».

Процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом була проведена шляхом надіслання електронних повідомлень.

Товари, митну вартість яких скориговано згідно оскаржуваного рішення, випущено у вільний обіг за МД №UА100030/2019/402037 від 08.05.2019 та №UА100030/2019/402472 від 16.05.2019 на підставі ч. 7 ст. 55 МК України, шляхом надання гарантій.

Сума наданих гарантій згідно зі ст. 55 МК України становить 687 520,32 грн., зокрема: мито 140 579,93 грн. та ПДВ 546 940,39 грн.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно частини 6 та 7 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у Відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що Відповідачем під час митного оформлення за ЕМД №UA100030/2019/402020 та №UA100030/2019/402309 автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі по тексту - АСАУР) було сформовано декілька критеріїв ризику по даній МД за вище вказаними кодами.

Проте, суд зазначає, що спрацьовування АСАУР, яку Відповідач використав для визначення форми та обсягу митного контролю відповідно до вимог частини 2 статті 361 Митного кодексу України (далі - МКУ), не свідчить про наявність порушення, а свідчить лише про необхідність додаткової перевірки для підтвердження або спростування такої можливості.

Таким чином, сприйняття даної системи як інструменту припинення чи заборони ризикових транзакцій не відповідає цілям її застосування, визначеним частиною третьою статті 361 МКУ.

Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснена Відповідачем за допомогою лише деяких заходів, зазначених у пункті 2 вказаних Відповідачем Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689.

Необхідно відмітити, що нормативно-правові акти міністерств поширюються, як правило, на сферу діяльності міністерства або на всіх громадян та юридичних осіб. На відміну від правових актів індивідуального значення (вирок суду, наказ директора тощо) нормативно-правові акти мають найбільш загальний характер та спрямовані на врегулювання певного виду суспільних відносин і застосовуються неодноразово.

Статтею 117 Конституції України закріплено, що нормативно - правові акти міністерств підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законом. Наразі це питання (питання державної реєстрації) регулюється Указом Президента України від 03.10.92 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Указ 493), що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 (далі - Положення).

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є їх державна реєстрація у Міністерстві юстиції України (далі - Мін`юст) та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 №468.

Зазначена державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства. Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін`юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше правових норм.

Отже, викладене свідчить про те, що використаний Відповідачем нормативно-правовий акт не пройшов правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства. В зв`язку з чим, він має лише рекомендаційний характер.

Окрім цього, суд зосереджує увагу на тому, що, як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення огляду товарів та транспортного засобу, який проводився з 15 год. 12хв. по 16 год. 10хв. 08.05.2019р., будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки або інших відомостей, які б не підтверджували числові значення складових зазначених у електронній митній декларації, відповідачем виявлено не було. Зазначене підтверджується актом Відповідача про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, в якому вказано на відсутність жодної невідповідності характеристик товарів даним, зазначених у електронній митній декларації.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до електронних митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, на які посилається Відповідач у своєму рішенні про коригування заявленої митної вартості, не відповідають дійсності, оскільки, у інвойсах є посилання на зовнішньоекономічний Договір поставки, змістом якого і визначені положення щодо розрахунків за товар (п.3.5 зовнішньоекономічного Договору поставки).

Суд зазначає, що діюче в Україні законодавство не містить будь-яких інших додаткових вимог щодо способів відображення умов оплати за товар у зазначених документах (а саме, у інвойсах).

Приймаючи до уваги те, що за умовами зовнішньоекономічного Договору поставки "Товар, який придбано Покупцем згідно з Договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору", суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок Покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то Покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семи денний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, у зазначених вище рішеннях Відповідача відсутнє обґрунтування того, що приведені Відповідачем недоліки в інвойсах та Договорі (щодо умов оплати) будь-яким чином впливають на митну вартість товару.

Слід зазначити, що Відповідач був зобов`язаний обґрунтувати причини витребування ним додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що розбіжності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до електронних митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування Відповідачем додаткових документів у Позивача (декларанта). Проте, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить саме на Відповідачеві.

Щодо висновку Відповідача про те, що декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIР витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару, суд зазначає, що такі висновки суперечать самим принципам Incoterms 2010, оскільки, саме принципи Incoterms 2010 чітко регламентують момент передачі прав на товар і усі пов`язані з цим ризики, та визначають, зокрема: хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів територіями країн продавця, покупця, транзитних країн, морськими та повітряними шляхами; обов`язки продавців у частині пакування та маркування товарів; обов`язки сторін щодо страхування вантажів і оформлення комерційних документів; місце і час переходу від продавця до покупця ризиків втрати чи пошкодження товарів.

Зокрема, відповідно до умов поставки CIР-Дніпро (Incoterms 2010), визначених та погоджених Сторонами в Інвойсі, перевезення і страхування оплачені до" означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення. Продавець також зобов`язаний укласти договір страхування, що покриває ризик втрати або пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, погоджуючи саме ці умови поставки, Сторони виходили з того, що за самим визначенням термінів Інкотермс-2010 продажна ціна вже включає в себе вартість товару, транспортні витрати, а також вартість страхування під час перевезення.

Отже, укладаючи даний зовнішньоекономічний Договір, Сторонами було погоджено всі його істотні умови, до складу яких належить, в тому числі, і ціна товару, що була погоджена ними з урахуванням визначених ними ж умов поставки (зокрема, CIР-Дніпро).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, окреме додаткове винесення у Договорі інформації про включення у ціну товару вартості тари та упаковки (п.3.8 Договору поставки) здійснене з тих підстав, що питання їх врахування у ціні товару не регулюється використаними Сторонами умовами поставки CIР-Дніпро (Incoterms 2010), але було погоджене ними при укладанні даного Договору поставки.

Також, слід відмітити, що, виходячи з умов зовнішньоекономічного договору, Постачальник не вимагав від Покупця обов`язку відшкодування витрат по застосованим Сторонами умовам поставки (зокрема, витрат на страхування та транспортних витрат, тощо). Відсутність такої вимоги, на думку суду, свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником у ціні товару, що також підтверджується страховими полісами - як документальне свідчення витрат зі страхування, понесених Постачальником, які долучені до матеріалів справи.

Виходячи з положень зовнішньоекономічного Договору поставки та умов поставки, погоджених Сторонами в інвойсі, Позивач не потребував укладання і фактично не укладав будь-яких додаткових угод з третіми особами, які були б пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. У зв`язку з чим, Позивач повідомив Відповідача письмово про те, що він не має можливості надати витребовуємі Відповідачем додаткові документи.

Суд зауважує, що неподання Позивачем витребуваних додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо висловлення Відповідача відносно того, що висновки Дніпропетровської Торгово-промислової палати України про якісні та вартісні характеристики товарів не мають визначальної чи переважної сили та враховується у сукупності при визначені митної вартості товарів, суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що згідно з частино 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Слід відмітити, що діюча на території України редакція Митного кодексу України не містить наведених вище повноважень у представників митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, передбаченого статтею 54 МК України.

Водночас, відповідно до норм ст.19 основного Закону України, яким є Конституція України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висловлений у відзиві на позовну заяву висновок Відповідача відносно того, що висновки Дніпропетровської Торгово-промислової палати України про якісні та вартісні характеристики товарів не мають визначальної чи переважної сили та враховується у сукупності при визначені митної вартості відповідає чинному законодавству України, але ніяким чином не впливає на позовні вимоги Позивача, так як останній при визначені митної вартості товарів не спирався на зазначені вище висновки, а надавав їх лише як додаткове підтвердження правильності визначення митної вартості товарів.

Стосовно обґрунтування Відповідачем використання другорядних методів визначення митної вартості придбаних товарів, а саме методу б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та методу ґ) резервний, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняті Відповідачем письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинні містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Водночас, з матеріалів судової практики, на прикладі справи №820/8124/14, вбачається, що Вищий адміністративний суд України зазначив таке: «Митним органом необґрунтовано застосовано ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки самі собою відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте при прийнятті оскаржуваного рішення митним органом такого порівняння зроблено не було» (ухвала від 1 грудня 2015 року, ЄДРСР - 54172009).

З даного рішення очевидно, що єдино можливим доказом здійснення такого порівняння є саме рішення про коригування митної вартості. Оскільки МКУ не передбачає іншого документа, в якому орган доходів і зборів був би зобов`язаний давати свої висновки щодо відкоригованої митної вартості оцінюваних товарів.

Такий висновок узгоджується і з висновками, викладеними у п.п.3.8 п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року». Відповідно до них "необхідно взяти до уваги обов`язок суб`єкта владних повноважень обґрунтовувати своє рішення, тобто приймати рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно орган доходів і зборів повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості".

Таким чином, орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо.

Відповідно до підпункту «с» пункту 2 статті VII («Оцінка товару для митних цілей») Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту «b» цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. У свою чергу підпункт «b» цього пункту встановлює, що під «дійсною вартістю» потрібно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції; у тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або «i» з порівнюваними кількостями, або «її» з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Із наведених положень випливає, що оцінку для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, що ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.

Суд зазначає, що зміст винесених Відповідачем рішень про коригування митної вартості не містять обґрунтування того, що іменовані ним "розбіжності" (недоліки) в інвойсах та Договорі поставки (щодо умов оплати) будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Не зазначено Відповідачем також і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував Позивачу надати додатково. Окрім цього, рішення про коригування заявленої митної вартості не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу. До того ж, у рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо. Також, у рішеннях від 08.05.2019 року №UA100000/2019/000121/2 та від 15.05.2019 року №UA100000/2019/000124/2 Відповідач не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами.

З наведених вище підстав, суд вважає, що винесені Відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам п.2 та п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних Відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення Позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання Позивачем (декларантом) запитуваних Відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування Відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Наявність однієї лише вказівки Відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих Позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного, суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своїх рішеннях про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані Позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування методу 2ґ) резервним - неправомірним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 10 312,82 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №697 від 31.05.2019 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 10 312,82 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень від 08.05.2019 року №UA100000/2019/000121/2, від 15.05.2019 року №UA100000/2019/000124/2 про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00240, №UA100030/2019/00246 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС від 08.05.2019 року №UA100000/2019/000121/2, від 15.05.2019 року №UA100000/2019/000124/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00240 від 08.05.2019 року, №UA100030/2019/00246 від 15.05.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (пр. Гагаріна, буд.92 кв.44, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41648343,) судовий збір у розмірі 10 312,82 (десять тисяч триста дванадцять гривень 82 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (вул.Бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник