Рішення № 83878652, 22.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2019 р. справа № 300/1105/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1 .,

представника відповідача - Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_2

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000406/2 від 07.05.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00406, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі, також - позивач) 22.05.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000406/2 від 07.05.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00406.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу (марки Opel, модель Vivaro, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см3, 2013 року випуску), та обраний метод його визначення - основний (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00406 та оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000406/2.

Відповідно до тверджень позивача, на підставі рахунку-фактури №143/19 від 15.04.2019 позивач придбав за ціною 5 300 EUR у ТзОВ "Мобілекспорт" вищевказаний автомобіль. При перетині кордону України і декларуванні, декларант визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи, без належного на те обґрунтування, відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 5 300 EUR до 8 100 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного, ОСОБА_2 просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2019, судова справа № 300/1105/19 передана на розгляд головуючому судді Лучко О.О. (а.с.4).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.06.2019 за №621/09-70-10-24 від 14.06.2019 (а.с.31-35 та зворотна сторона). У відзиві представник не погодилась з позовними вимогами, доводами позивача та в обґрунтування своїх заперечень зазначила таке. Під час митного оформлення декларантом ФОП ОСОБА_3 автомобіля марки Opel, модель Vivaro, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см3, 2013 року випуску, не був представлений повний перелік документів, який визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано жодного документу про сплату коштів у розмірі заявленої митної вартості. На вимогу інспектора декларантом надано платіжний документ №0408004, однак, відповідачем виявлено розбіжності між вартістю, вказаною у експортній декларації, рахунку-фактурі та наданому платіжному документі. В даному випадку, відповідачем застосовано систему аналізу та управління ризиками (АСАУР) та зовнішнє джерело (періодичний довідник) SuperSCHWACKE, згідно із якими визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, та як наслідок, прийнято оскаржені документи. Враховуючи всі наведені обставини, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Від позивача 25.06.2019 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.61-64), де позивач вказав необґрунтованість та безпідставність позиції відповідача. Зазначив, що при здійсненні коригування митної вартості відповідачем не надано жодного доказу стосовно застосування ним саме такого каталогу, чи інформації з Інтернет джерела Super Schwacke; водночас, долучений представником відповідача до відзиву на позов витяг з вказаного джерела інформації не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки такий документ не перекладено на українську мову. Також, позивач звернув увагу на розбіжності у даних пробігу та на те, що з незрозумілих причин відповідачем застосовано саме вартість продажу, а не вартість купівлі, що вказано у наданому представником документі з Інтернет джерела Super Schwacke. На переконання позивача, неправомірність оскаржених картки відмови та рішення про коригування митної вартості підтверджує і те, що останні не містять жодних пояснень стосовно здійснених коригувань, відомостей стосовно аналогічних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, а також докладної інформації щодо джерел, які використовувалися митним органом. Подані декларантом документи, як стверджує позивач, не містять розбіжностей, наявних ознак підробки, а навпаки, у повному обсязі підтверджували фактично сплачену вартість автомобіля, які і відповідає заявленій декларантом вартості. Відтак, ОСОБА_2 переконаний, що відповідачем порушено вимоги статті 58 Митного кодексу України, та здійснено коригування митної вартості транспортного засобу без достатніх на те підстав, з порушенням порядку черговості застосування методів, визначених статями 59-63 Митного кодексу України, а відтак, рішення та картка відмови підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 за №72, згідно наказу №127-ОС від 01.07.2019 про відрахування зі штату суду судді Лучко О.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/1105/19 (а.с.67).

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019, судову справу № 300/1105/19 передано на розгляд головуючому судді Тимощуку О.Л. (а.с.68).

Відповідно до частини 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 08.07.2019 дану адміністративну справу прийнято до судового розгляду; постановлено здійснювати розгляд справи спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.08.2019 (а.с.69-70).

У судовому засіданні 05.08.2019 представником відповідача надано суду письмові пояснення №824/09-70-10-24 від 05.08.2019 (а.с.79-83), у яких представник роз`яснила причини не застосування інших, передбачених Митник кодексом України методів визначення митної вартості товару та алгоритм обчислення, здійсненого автоматично системою АСАУР. Зокрема, вказала на те, що розрахунок вартості транспортного засобу проводився відповідно до даних про ідентичні/подібні товари в країні продажу, що містяться у зовнішньому джерелі - SuperSCHWACKE (витяг каталогу Schwacke №298594/S). Також, представник зазначила, що ключовою підставою застосування програмного продукту Schwacke є відсутність конкуренції з технічних причин, та відсутність альтернативи.

У зв`язку із витребуванням додаткових доказів у сторін судом ухвалено відкласти розгляд справи, наступне судове засідання призначено на 22.08.2019 (а.с.84-86).

Представниками сторін у судовому засіданні 22.08.2019 надано суду додаткові письмові докази (а.с.89-90).

Представник позивача під час розгляду справи вимоги, заявлені у позові підтримав у повному обсязі, вказав на протиправність рішень та висновків відповідача, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації такими, що прийняті у відповідності до норм митного законодавства, з урахуванням усіх обставин, натомість, доводи позивача та його представника висновків представника відповідача не спростовують, неправомірність дій та рішень Івано-Франківської митниці ДФС не доводять. Враховуючи наведене, представник просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Судом, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, заслухавши позиції сторін та пояснення свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, зміст відзиву на позовну заяву, додаткових письмових пояснень, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.

Позивачем 15.04.2019 придбано у ТзОВ "Мобілекспорт" (код платника ПДВ ВЕ0439931919) транспортний засіб - легковий автомобіль марки Opel, модель Vivaro, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см3, 2013 року випуску, з пробігом 436 428 км,. Вартість автомобіля позивачем сплачено у сумі 5 300 EUR. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією рахунку-фактури №143/19 від 15.04.2019 (а.с.13-14) та платіжного доручення №0408004 від 15.04.2019 (а.с.17-20).

Декларантом - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2 , як одержувача товару, 23.04.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/410613, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки Opel, модель Vivaro, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см3, 2013 року випуску, тип двигуна - дизельний, який був у використанні. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 5 300 EUR - графа "42" митної декларації (а.с.53 та зворотна сторона).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру від 15.04.2019 №143/19, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 19.04.2019 №UA20903/2019/26554 (а.с.89 та зворотна сторона); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.09.2018 №FD111072; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.07.2014 №459876316 (а.с.15-16); інший некласифікований документ ІПН від 20.05.2013; копія митної декларації країни відправлення №MRN19BEE0000017754101 від 15.04.2019 (а.с.46).

Подання таких документів відповідач не заперечує.

Інспектором Івано-Франківської митниці ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, того ж дня - 23.04.2019 розпочато процедуру консультації з декларантом, що підтверджується витягом з програмного забезпечення "АСМО Інспектор". Зі змісту повідомлення інспектора вбачається, що останній просив декларанта надати банківські платіжні документи, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, переклад документів, що підтверджують митну вартість автомобіля та оригінали товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених у графі 44 митної декларації (а.с.37, 38 та зворотна сторона).

Згідно із твердженнями представника відповідача, в результаті направлених декларанту повідомлень, останнім долучено до митного оформлення платіжний документ №0408004 (а.с.40-41).

Розглянувши наявні документи, відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/00406. Згідно із даною карткою відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР 105-2-106-2. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом W0LJ7B7BACV646402, валюта - EUR, вартість - 8 100 (а.с.11).

У зв`язку із наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та 07.05.2019 прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 8 100 EUR (а.с.10).

З метою випуску придбаного автомобіля у вільний обіг, декларантом позивача подано нову електронну митну декларацію №UA206010/2019/411381 від 08.05.2019 (а.с.12 та зворотна сторона).

Для захисту свого порушеного права позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо неподання позивачем документів визначених частиною 2 статті 53 МК України, а саме - інших банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та які б свідчили про завершення фінансової операції, суд зважає на таке.

Як встановлено судом, та не заперечувалось представниками відповідача, до митного оформлення придбаного позивачем автомобіля декларантом надано рахунок-фактуру №143/19 від 15.04.2019 (а.с.13-14). Згідно зі змістом вказаного документа, ОСОБА_2 придбав у ТзОВ "Мобілекспорт" автомобіль марки Opel, модель Vivaro 2.0 CDTI, номер кузова НОМЕР_1 , 04 місяця 2013 року випуску з пробігом 436 248 км. Вартість автомобіля у розмірі 5 300 EUR сплачено позивачем того ж дня, отримання коштів від позивача підтверджується підписом продавця та відтиском штампу ТзОВ "Мобілекспорт". Окрім цього, рахунок-фактура містить усі необхідні реквізити сторін, та реквізити для ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу.

Водночас, сплату позивачем вартості транспортного засобу у розмірі 5 300 EUR підтверджено і платіжним дорученням від 15.04.2019 №0408004, яке надано на вимогу інспектора Івано-Франківської митниці ДФС (а.с.17-20).

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із відсутністю у документах, поданих декларантом позивача, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та свідчать про завершення фінансової операції.

На думку представника відповідача, обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник, зокрема, у зв`язку із тим, що у митній декларації країни відправлення вартість автомобіля визначено у розмірі 5 350 EUR, а також, вказано декларанта - фірма "Tradubel". На переконання представника, наведене свідчить про те, що всупереч приписам пункту 1 частини 10 статті 58 МК України, позивачем до митної вартості автомобіля не включено витрати на брокерську винагороду у розмірі 50 EUR.

Суд не погоджується із таким висновком відповідача. Як вбачається з копії митної декларації, поданої 23.04.2019, митну вартість декларантом визначено у розмірі 5 300 EUR (графа 42), однак, як вбачається з графи 12 декларації, у гривневому еквіваленті зазначено вартість автомобіля у сумі 161 154,26 грн; курс валюти - 30,12229200 грн (графа 23) (а.с.53). З наведеного вбачається, що декларантом допущено описку при заповненні митної декларації, оскільки враховуючи курс валюти, 161 154,26 грн становить 5 350 EUR.

Окрім цього, згідно із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000406/2 від 07.05.2019, у графі 28 «Розрахована декларантом митна вартість товару» відповідачем вказано саме 5 350 EUR, що у гривневому еквіваленті складає 161 154,26 грн.

Таким чином, твердження представника відповідача стосовно не включення декларантом до митної вартості придбаного позивачем автомобіля витрат на брокерську винагороду, що передбачені декларацією країни відправлення, не відповідають встановленим судом обставинам. На переконання суду, допущена декларантом у митній декларації описка у вартості товару, враховуючи вірне зазначення суми у гривневому еквіваленті, не може слугувати єдиною підставою для відмови у прийнятті такої декларації та коригування митної вартості товару.

Також, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- декларантом (позивачем) подано усі документи згідно із переліком, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України;

- у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб.

Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через відсутність відомостей про ідентичний, аналогічний або подібний товар;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником не надано жодного письмового доказу.

Зміст відзиву та письмових пояснень по справі свідчить про те, що за основу визначення митної вартості товару взято джерело інформації SuperSchwacke.

Суд критично ставиться до такої інформації, за допомогою якої, як свідчать матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 8 100 EUR, з огляду на такі підстави.

По-перше, вказана інформація SuperSchwacke, долучена представником відповідача до матеріалів справи, сформована на іноземній (німецькій) мові (а.с.54 та зворотна сторона). Належним чином засвідченого перекладу вказаного документа на українську мову суду не надано.

По-друге, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу SuperSchwacke свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 8 100 EUR" - "вартість продажу з урахуванням ПДВ 8 100 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 6 200 EUR"- "купівельна вартість з урахуванням ПДВ 6 200 EUR", Inzahlungnahme angebot - платіжна пропозиція - 6 315,48 EUR. Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме пункту «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer», представник відповідача не зазначила.

Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту SuperSchwacke містить запис виконаний на німецькій мові "Vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка SuperSchwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля.

Водночас, суд звертає увагу на те, що описаний витяг SuperSchwacke містить відомості стосовно загального пробігу автомобіля у розмірі 186 667 км (Gesamtlaufleistung) (а.с.45).

Однак, згідно зі змістом рахунку-фактури №143/19 від 15.04.2019, пробіг придбаного позивачем автомобіля становить 436 428 км (а.с.14), а згідно із актом про проведення митного огляду товарів показник одометра становить 438 133 км (а.с.89).

Представником відповідача не надано жодних пояснень стосовно розбіжностей у показниках пробігу, зазначених у документах, наданих до митного оформлення та витягу з джерела інформації SuperSchwacke.

Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржене рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1-4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00406, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000406/2 від 07.05.2019, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Квитанцією №0.0.1361994711.1 від 22.05.2011 підтверджується сплата позивачем судового збору розмірі 1536,80 грн (а.с.3). Будь-яких доказів на підтвердження понесення позивачем інших витрат, пов`язаних із розглядом справи суду не надано.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/00406.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/000406/2 від 07.05.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код - 39640261) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, адреса: вул. Короля Данила, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ - 39640261.

Рішення складене в повному обсязі 27 серпня 2019 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.