Ухвала суду № 83878248, 27.08.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4742/19

Провадження № 2-з/206/29/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2019 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Маштака К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгаз» про розірвання договору оренди, передачу транспортного засобу власнику та стягнення суми,

ВСТАНОВИВ

23.08.2019 позивач ОСОБА_1 подав до канцелярії суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгаз», в якій він просить розірвати договір найму, зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 транспортний засіб, передане разом з автомобілем свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по оплаті за користування автомобілем, пеню, 3% річних та інфляційні збитки.

Одночасно із позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальність «Транспромгаз» через його уповноважених осіб передати на відповідальне зберігання ОСОБА_1 предмет оренди: сідловий тягач-Е, марки DAF, XF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN-XLRTE47XS0E705678, XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 . Заява мотивована тим, що не сплачуючи орендну плату з вересня 2018 року, відповідач користується належним позивачу на праві власності транспортним засобом. На думку позивача, недобросовісні дії відповідача можуть утруднити, або зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, знищити або знецінити його.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дослідивши заяву про забезпечення позову та позовну заяву з додатками, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України, до яких належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, задоволення заяви про забезпечення позову фактично призведе до часткового вирішення спору по суті, а саме заявлена вимога у заяві про забезпечення позову про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгаз» через його уповноважених осіб передати на відповідальне зберігання ОСОБА_1 предмет оренди та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 є тотожною вимозі, викладеній у позовній заяві щодо зобов`язання ТОВ «Транспромгаз» повернути ОСОБА_1 транспортний засіб та передане разом із автомобілем свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 .

Таким чином, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач є тотожними до частини заявлених ним позовних вимог та їх задоволення буде свідчити про вирішення судом спору по суті.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у своїй постанові від 08.10.2018 (справа № 913/257/18).

Також, всупереч вищевказаним положенням ЦПК України заявником не обґрунтовано та не доведено, яким чином невжиття такого виду забезпечення позову про який просить заявник, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині стягнення суми, враховуючи що власником майна - сідлового тягача-Е, марки DAF, XF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN-XLRTE47XS0E705678, XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 . Наведені заявником підстави для забезпечення позову є формальними припущеннями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів КЦС у своїй постанові від 21.11.2018 (справа № 752/6255/18).

Окрім цього, заявник просить вжити такий вид забезпечення позову, який не передбачений ЦПК України, оскільки ст. 150 ЦПК України передбачено вжиття такого виду забезпечення позову, як передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору, однак позивач є особою, яка має безпосередній інтерес у вирішенні даного спору.

До того ж, суддя не може з долучених до позовної заяви додатків однозначно пересвідчитися, в тому, що між сторонами дійсно виник будь-який спір, адже, наразі, доказів несплати відповідачем платежів за договором оренди та протиправних дій відповідача суду не надано.

Також слід звернути увагу, що у принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права «Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі», ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану «status-quo» між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.

В той же час, згідно зі ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу вищенаведених норм ЦПК України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Однак, заява про забезпечення позову взагалі не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, яке є гарантією захисту прав та інтересів відповідача та має забезпечити відшкодування збитків відповідача, що можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, та правові висновки ВС, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 149-154, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгаз» про розірвання договору оренди, передачу транспортного засобу власнику та стягнення суми – відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя К.С. Маштак