Ухвала суду № 83878057, 27.08.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 185/6746/19

Провадження № 1-кс/185/2470/19

27 серпня 2019 року м. Павлоград

Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Шаповалова І.С., за участі секретаря Красуцького Б.В., ,з участю представника заявника Семяника А.В., прокурора – Дорошевич Я.Р., слідчого Шуть Т.М., адвоката Дорошенко С.О., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндзор» про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12019040370001411 від 16.07.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2019 року (справа № 185/6746/19, провадження № 1-кс/185/2335/19) накладено арешт на об`єкт нерухомості, а саме літ. Л-1, нежитлова будівля загальною площею 280,7кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дніпро, АДРЕСА_2 , у кримінальному провадженні № 12019040370001411 від 16.07.2019 року, шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування, заборонено ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЕРОТЕХ ЛТД" (код ЄДРПОУ 40056132) та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб здійснювати відчуження, передавати в іпотеку, заставу об`єкт нерухомості, а саме літ. Л-1, нежитлова будівля загальною площею 280,7кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Поданому на розгляд слідчому судді клопотанні представник ТОВ «Віндзор» ставить питання про скасування арешту майна, посилаючись на те, що за той час, що пройшов з моменту постановлення ухвали про арешт майна досудовим розслідуванням не встановлено причетності власника майна до вчинення кримінального правопорушення, тому відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна.

Вислухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, яким заявник обґрунтовує свої вимоги, матеріали кримінального провадження № 12019040370001411, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Вивченням матеріалів кримінального провадження № 12019040370001411 встановлено, що на даному етапі, доведена правова належність майна, третій особі – ТОВ «Квартал-групп», про що також зазначив представник цього підприємства при розгляді клопотання, а також підтверджується довідкою №178664795 від 26 серпня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому слідчий суддя вважає, що спростована наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.

Керуючись ст.170-174 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндзор» про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2019 року на об`єкт нерухомості літ. Л.-1, нежитлова будівля загальною площею 280,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпро, вул.Набережна Перемоги АДРЕСА_3 .35 – скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 28 серпня 2019 року о 13:00 годині.

Слідчий суддя І.С.Шаповалова