Рішення № 83877650, 16.08.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.08.2019 Єдиний унікальний номер 205/139/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 рокум. ДніпроСправа № 205/139/19 2/205/296/19

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

представник позивача Савко В.В., -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 08.01.2019р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 30 000,00 доларів США. Позовна заява мотивована тим, що 04.10.2017р. між сторонами укладено усний договір позики відповідно до у мов якого позивач здійснив переказ грошових коштів на рахунок відповідача у розмірі 30 000,00 доларів США. ОСОБА_3 неодноразово шляхом телефонних дзвінків та смс повідомлень просив відповідача повернути грошові кошти, проте такі вимоги останнім були проігноровані. 13.12.2018р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення коштів, проте така вимога також була залишена без задоволення.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, проте його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про розгляд справи за його відсутністю або причин неявки від відповідача не надходило. Відзив на позовну заяву суду не надав, що за відсутності заперечень позивача та його представника є підставою для ухвалення заочного рішення, відповідно до ст.280 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).

Позивач на підтвердження своїх вимог надає суду квитанцію з якої вбачається, що гр. ОСОБА_3 04.10.2017р. перерахував на рахунок ОСОБА_5 грошові кошти 30 000,00 доларів США (а.с.60).

Інших доказів, які б підтвердили намір відповідача отримати грошові кошти в борг у позивача суду не надано.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, за змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що квитанція про здійснений позивачем грошовий переказ не містить умов отримання відповідачем таких коштів, а також зобов`язань з їх повернення, суд доходить висновку, що позивачем всупереч вимогам ст.81 ЦПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відтак і про достатність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

За змістом ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.15-16, 525-526, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1053 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264 268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( місце проживання АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.08.2019 року.

СуддяН.В. Басова