Ухвала суду № 83875536, 27.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.08.2019Справа № 910/10787/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт» доКиївської обласної державної адміністрації провизнання додаткової угоди недійсною

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клайт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації, в якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду №139 від 15.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що зміни, внесені вказаною додатковою угодою до договору №1270815 від 28.03.2015 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, не відповідають положенням Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10787/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.09.2019.

21.08.2019 від позивача надійшла заява, в якій позивач зазначає, що вважає за необхідне зміни підстави позову, та просить позовні вимоги вважати наступними: визнати недійсними пункти (які стосуються дострокового в односторонньому порядку розірвання договору з перевізником), а саме: 2.2.3.; 5.7.-5.9. Додаткової угоди №139 від 15.11.2018, укладеної між Київською обласною державною адміністрацією з Товариством з обмеженою відповідальністю «Клайт».

Однак, у вказаній заяві підстави позовних вимог (невідповідність положень додаткової угоди вимогам законодавства) фактично позивачем не змінюються, а ставиться питання про визнання додаткової угоди недійсною не в цілому, а в частині конкретних умов (пунктів), які стосуються дострокового в односторонньому порядку розірвання договору з перевізником.

Враховуючи наведене, вищевказана заява позивача приймається судом до розгляду як заява про зміну предмета позову.

Також 21.08.2019 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити Київській обласній державній адміністрації достроково в односторонньому порядку розірвати Додаткову угоду №139 від 15.11.2018, на підставі пунктів 2.2.3.; 5.7.-5.9. даної угоди, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Клайт».

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що дійсність (недійсність) оскаржуваних пунктів додаткової угоди, які стосуються імперативного права відповідача на дострокове в односторонньому порядку розірвання договору з перевізником - позивачем буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду даного позову, стверджувати про це на даний час неможливо, тому у разі визнання зазначених пунктів судом недійсними і задоволення позовних вимог, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права, оскільки при розірванні договору в односторонньому порядку відповідач призначає на маршрут відразу іншого перевізника та компенсувати кошти за весь час (втрачена вигода) позивач не зможе.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.

Так, на переконання суду, запропонований позивачем захід забезпечення позову за своїм змістом фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, направлений на негайне досягнення інтересу позивача, тоді як спір не вирішується по суті і судом не надається оцінка підстав та доказам у справі в їх сукупності.

Більш того, суд відзначає, що додана до заяви копія листа Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації від 01.08.2019 №01-08-19/2638 жодним чином не підтверджує намір відповідача достроково в односторонньому порядку розірвати договір, оскільки у листі лише вказано на необхідність надати письмові пояснення щодо виявлених фактів порушення умов договору та міститься вимога негайного усунення порушень.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт» задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт» про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повної ухвали. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова