Рішення № 83872849, 22.08.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/454/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Малого приватного підприємства "Моріон"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Малиновського Ігоря Володимировича

про стягнення неустойки в сумі 14 721,60 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Представники:

Від позивача: Савонюк М.Я.;

Від відповідача: Малиновський І.В. ; Бекетова Н.А. , Яганова Л.Т. , Гречка С.В. ;

СУТЬ СПОРУ

Мале приватне підприємство "Моріон" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Малиновського Ігоря Володимировича про стягнення неустойки в сумі 14 721,60 грн. за прострочення повернення торговельного місця № 79 на ринку "Моріон", що перебувало в оренді згідно договору оренди торговельного місця №79/16 від 15 липня 2016 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що по закінченню договору оренди торговельного місця відповідач не повернув позивачу вказане торгове місце, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу неустойку.

27 липня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, зміст якого не надає суду можливості встановити факт визнання чи не визнання відповідачем позовних вимог, оскільки відповідачем не висвітлено своєї правової позиції стосовно предмету спору.

В судовому зсіданні відповідач позовні вимоги не визнав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 01 липня 2019 року відкрито провадження у справі №918/454/19, розгляд справи вирішено здійснювати в прядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 18 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 18 липня 2019 року заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення, розгляд справи відкладено на 22 серпня 2019 року.

27 липня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позов, зміст якого не надає суду можливості встановити факт визнання чи не визнання відповідачем позовних вимог про що було описано вище.

20 серпня 2019 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів по справі.

20 серпня 2019 року фізичною особою - підприємцем Малиновським І.В. (відповідач) подано клопотання, яке не стосується суті спору чи процесуальних питань розгляду справи, відтак вказане клопотання до задоволення не підлягає.

22 серпня 2019 року відповідачем подано клопотання, в якому відповідач зазначив, що МПП "Моріон" вимагає у відповідача неустойку за річ, яка відповідачу не надавалась. У зв`язку з наведеним відповідач просить суд припинити справу у якій залучені підроблені документи МПП "Моріон" та усі документи та ухвали не мають печатки з зображенням Державного Герба України згідно ст. 20 Конституції України.

З огляду на формулювання вказаного клопотання, суд приходить до висновку, що відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

Згідно з нормами статі 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Зважаючи на положення статті 231 ГПК України, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання оскільки відповідачем не обґрунтовано та не наведено жодної правової підстави для закриття провадження у справі.

22 серпня 2019 року відповідачем подано клопотання про виклик в судове засідання свідків по справі.

Згідно з нормами пункту 9 статті 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються.

Оскільки провадження у справі проводиться в порядку спрощеного позовного провадження, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

22 серпня 2019 року відповідачем по справі подано повідомлення про відсутність гарантії недоторканості суддями всіх юрисдикцій.

Оскільки вказане повідомлення не стосується суті спору чи процесуальних питань розгляду справи, останнє не приймається до розгляду.

22 серпня 2019 року відповідачем подано до суду клопотання про винесення окремої ухвали та зупинення провадження у справі.

Розглянувши подане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідач (фізична особа - підприємець Малиновський Ігор Володимирович ) в обґрунтування підстав винесення окремої ухвали зазначає, що Верховною радою України порушено імперативні приписи статті 20 Конституції України щодо встановлення опису і порядку використання державних символів України.

За умовами статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Щодо поданого клопотання про винесення окремої ухвали суд зазначає, що при вирішенні даного спору не виявлено порушення законодавства або недоліків в діяльності юридичної особи.

Відносно клопотання про зупинення провадження у даній справі суд звертає увагу відповідача, що статтею 227 ГПК України передбачено випадки за настанням яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Статтею 228 ГПК України передбачено випадки, коли суд може за заявою учасника справи, або з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Ознайомившись з доданими до клопотання матеріалами, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 15 липня 2016 року між Малим приватним підприємством "Моріон" (орендодавець, позивач) та фізичною особою - підприємцем Малиновським Ігорем Володимировичем (орендар, відповідач), було укладено договір оренди торговельного місця №79/16, (договір), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування місце №79 загальною площею 4,2 кв.м., що розташоване на території ринку "Моріон", (об`єкти оренди), для провадження торговельної діяльності.

Вказаний договір підписаний представником позивача та відповідачем.

01 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передавання, згідно якого фізична особа - підприємець Малиновський Ігор Володимирович прийняв у строкове платне користування місце №79 загальною площею 4,20 кв.м., що розташоване на території ринку "Моріон".

Вказані докази спростовують позицію відповідача щодо неотримання від МПП "Моріон" об`єкту договору оренди.

31 липня 2017 року між Малим приватним підприємством "Моріон" та Фізичною особою - підприємцем Малиновським Ігорем Володимировичем було укладено додаткову угоду до договору, згідно якої сторони домовились зокрема п.6.1. договору викласти у наступній редакції:

"6.1. Договір набуває чинності з 01 серпня 2016 року та діє до 31 жовтня 2017 року включно."

Відповідно до пункту 3.2.5. договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу та відшкодовувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об`єкта оренди з вини орендаря.

Згідно з умовами пункту 3.2.11 договору, орендар зобов`язаний передати торгові місця орендодавцю, підписавши акт приймання - передачі (повернення) торгівельного місця (торгівельних місць) в день закінчення дії (розірвання) договору (договорів).

Повернення орендарем об`єкту оренди орендодавцеві оформляється двостороннім актом приймання-передавання, що складається у двох примірниках, наділених однаковою юридичною силою, - по одному примірнику для кожної із сторін (пункт 6.10. договору).

Позивач зазначає, що своїх зобов`язань із повернення торгівельного місця відповідач не виконав, тому МПП "Моріон" було змушене звернутися до Господарського суду Рівненської області з позовом про зобов`язання звільнити вказане торговельне місце.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11 травня 2018 року у справі №918/192/18 за позовом Малого приватного підприємства "Моріон" до відповідача Фізичної особи-підприємця Малиновського Ігоря Володимировича про зобов`язання звільнити торговельні місця зокрема вирішено:

"Зобов`язати Фізичну особу - підприємця Малиновського Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звільнити торгівельне місце № 79 шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди типу КЗТ, що розташована на території ринку "Моріон" за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, буд.7. ".

При цьому, вказаним рішенням судом встановлено, що договори оренди торговельних місць № 79/16 та № 79а-кс від 15.07.2016 року припинили свою дію 31.10.2017 року, а тому орендар мав звільнити об`єкти оренди (торговельне місце №79 та 79а-кс) за адресою: м. Рівне. вул. Шевченка, 7 ринок " Моріон" та повернути їх орендодавцю за актом приймання - передачі. Як передбачено чинним законодавством, з припиненням дії договорів оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого ним об`єкту за договором та зобов`язання передати позивачу відповідні об`єкти є обґрунтованими. Із встановленого судом факту припинення договорів оренди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги МПП "Моріон" про зобов`язання відповідача демонтувати тимчасову нестаціонарну споруду типу КЗТ та демонтувати тимчасову нестаціонарну споруду, що належать орендарю та знаходяться на території ринку "Моріон" в м. Рівне по вул. Шевченка, 7 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами частини 4 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наказу Господарського суду Рівненської області №918/192/18 від 25 липня 2018 року, Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в межах виконавчого провадження ВП №56946847 встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно акту державного виконавця від 15 січня 2019 року та звільнено торгівельне місце №79, що розташоване на території ринку "Моріон" та проведено демонтаж нестаціонарної споруди типу КЗТ.

Таким чином, торгівельне місце орендодавцю було повернуто з користування орендаря 15 січня 2019 року.

Оскільки орендар користувався об`єктом оренди без правових підстав з 01 листопада 2017 року по 15 січня 2019 року (доказів повернення об`єкту оренди до 15 січня 2019 року, як передбачено договором оренди, відповідач суду не надав), позивач нарахував відповідачу 14 721,60 грн. неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Згідно з приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з правилами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи зазначені правові норми, позивач скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку.

Згідно з розрахунком позивача, а також враховуючи положення частини 2 статті 785 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку за несвоєчасне повернення торговельного місця, за період з 01 листопада 2017 року по 15 січня 2018 року, в розмірі 14 721 грн. 60 коп.

Матеріали справи містять вимогу, надіслану відповідачу 07 березня 2019 року про сплату неустойки, однак відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення (доказів оплати відповідач суду не надав).

Статтею 11 ЦК встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 173 ГК, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з нормами статті 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до норм частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наведеного суд робить висновок про користування відповідачем орендованими площами без відповідного договору. Такі обставини свідчать про порушення майнових прав позивача, а отже про наявність підстав для задоволення позову.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість позовних вимог відповідач суду не надав.

Згідно з практикою Європейського суду право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").

Щодо інших аргументів, які були наведені учасниками справи та яким не була надана оцінка судом, то ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України").

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки, відповідачем не надано доказів сплати неустойки, а факт користування орендованими площами без відповідного договору, підтверджується матеріалами справи, суд вбачає, що позов про стягнення неустойки на підставі статті 785 ЦК України з фізичної особи - підприємця Малиновського Ігоря Володимировича на користь Малого приватного підприємства "Моріон" 14 721,60 грн. є обґрунтований та законний, а тому підлягає задоволенню.

Відносно доводів відповідача, які наведені у відзиві на позов, суд зазначає, що на підтвердження цих обставин відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу. На переконання суду все викладене у відзиві на позовну заяву є суб`єктивною думкою відповідача і базується на його припущеннях.

При цьому будь-яких належних та допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість позовних вимог відповідач суду не надав, при цьому суд зазначає, що в матеріалах справи міститься договір укладений між позивачем та відповідачем, який погоджений підписами сторін та положення якого є обов`язковим для виконання сторонами.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено в повному обсязі, відтак судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Малиновського Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 06 березня 1997 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області) на користь Малого приватного підприємства "Моріон" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вул. Шевченка 7, код ЄДРПОУ 13990091) 14 721 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять один) грн. 60 коп. неустойки та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач: Мале приватне підприємство "Моріон" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вул. Шевченка 7, код ЄДРПОУ 13990091).

Відповідач: фізична особа - підприємець Малиновський Ігор Володимирович ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 06 березня 1997 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 27 серпня 2019 року.

Суддя Качур А.М.