Рішення № 83872662, 12.08.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/99/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд" (33028, вул. Г. Мазепи, 31, оф. 1, м. Рівне, код ЄДРПОУ 38346157)

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (65059, вул. Краснова 6/1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20953647)

та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Компані" (65003, вул. Церковна, 19, м. Одеса, код ЄДРПОУ 40873739)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

у межах справи №918/99/19 за заявою Приватного підприємства "Обрій" (01103, вул. Кіквідзе, будинок 11, код ЄДРПОУ 31025360, м. Київ)

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" (33028, вул. Г. Мазепи, 31, оф. 1, м. Рівне, код ЄДРПОУ 38346157)

за участі:

від позивача: Запорожець І.А., довіреність від 20.05.2019;

розпорядник майна, Закорко В.В., посв.№1632 від 09.08.2013;

від відповідача 1 Косів С.П., ордер серія РН-024 №120, від 30.05.2019, представник ПАТ Акціонерний банк "Південний".

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Приватне підприємство "Обрій" звернулось до Господарського суду Рівненської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.02.2019 року прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства "Обрій" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД".

Ухвалою суду від 06.03.2019, між іншим, відкрито провадження у справі № 918/99/19. Визнано вимоги Приватного підприємства "Обрій" до боржника в сумі 1 522 500, 00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру розпорядження майном строком на сто п`ятнадцять календарних днів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича. Проведення попереднього засідання суду призначено на 25.04.2019.

06.03.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення №58003 про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" .

23.04.2019 до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" (далі позивач або боржник) надійшла позовна заява до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (далі Банк) та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Компані" (далі Товариство), відповідно до якої позивач просив визнати недійсним Договір купівлі-продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток №1 до цього Договору та його невід`ємна частина) (далі Договір), яке належало ТОВ "Мілк-Ворд" та перебувало в заставі Банку, укладений 16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілк-Ворд", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим №200 (далі Договір застави) діяло Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рента Компані".

Позивач, як на підставу для визнання недійсним Договору відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, посилається на порушення Банком порядку, строків та способу звернення стягнення на майно боржника, що перебувало у заставі Банку, визначених Договором застави та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що на переконання позивача порушує публічний порядок та спрямоване на незаконне виведення заставного майна боржника з ліквідаційної маси шляхом реалізації останнього заставодержателем з порушенням встановленого чинним законодавством порядку реалізації, а також за суттєво зниженою вартістю.

При цьому, позивач вказує, що:

- предмет забезпечувального обтяження, а саме рухоме майно (обладнання), належне боржнику, останній у володіння обтяжувачу - Банку ніколи не передавалось, з огляду на що, звернення стягнення не могло бути здійснено в позасудовому порядку (в тому числі, шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження) шляхом укладення спірного Договору;

- спірний Договір підписаний 16.04.2018 року від імені ТОВ "Мілк Ворд" представником Банку ОСОБА_1 . Разом з тим, 23.07.2018 цим же представником подана до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової О.І. заява про вчинення виконавчого напису на Договорі застави. Таким чином, представник Банку ОСОБА_1 здійснював подвійне стягнення на майно боржника, та звернувся до нотаріуса про вчинення виконавчого напису для звернення стягнення на майно, яке вже було продане за спірним Договором;

- з 16.04.2018 на все рухоме майно боржника накладені арешти приватних та державних виконавців. На переконання позивача оспорюваний Договір був укладений Банком орієнтовно в лютому-березні 2019 року, оскільки ще станом на 06.02.2019 року все рухоме заставне майно боржника знаходилось у власності та фактичному володінні останнього. Відтак, Договір суперечить чинному законодавству, оскільки його предметом є майно ТОВ "Мілк Ворд", щодо якого на момент укладення існували численні арешти і заборони на відчуження;

- заставне майно, що було предметом Договору, продане за ціною втричі нижчою від дійсної вартості, що не відповідає тій, яка визначена сторонами в Договорі застави. Вказує, що незалежна експертна оцінка майна ТОВ "Мілк Ворд" на адресу боржника не направлялась, ціна предмету застави із останнім не погоджувалась.

Разом з тим, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Позивач, обґрунтовуючи підсудність справи посилається на статтю 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом".

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" визначено можливість визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника. Правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

При цьому, Позивач, не посилається на жодну з підстав, що визначені статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" для визнання недійсним спірного договору, а обґрунтовує свої вимоги з посиланням на загальні засади Цивільного законодавства.

Крім того, вказаною статтею Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" передбачені спеціальні суб`єкти звернення з такою заявою, а саме: за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Відтак, суд вважає, що позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою на загальних підставах передбачених Господарським процесуальним кодексом України, про що також свідчить ухвала Господарського суду Рівненської області №918/99/19 від 24.04.2019 року, якою суд, на підставі статей 12, 176, 234, 235 ГПК України відкрив провадження у справі та визначив розглядати позов за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

На підставі наведених положень чинного законодавства дана позовна заява розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України з прийняттям рішення по суті спору на підставі частини 3 статті 232 ГПК України.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2019 вищевказану позовну заяву передано судді Пашкевич І.О. для розгляду в межах справи №918/99/19 про банкрутство ТОВ "Мілк-Ворд" та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи №918/99/19 про банкрутство ТОВ "Мідк-Ворд". Підготовче засідання призначено на 21.05.2019 р.

02.05.2019 позивачем подані пояснення до позовної заяви, відповідно до яких останній наводить додаткові обставини, які, на переконання позивача свідчать про те, що ще станом на 29.01.2019 жодного договору щодо продажу належного ТОВ "Мілк Ворд" заставного майна не було укладено, та фактична передача спірного майна не відбувалась. Вказує, що Договір є фіктивним, оскільки спрямований не на передачу майна у власність Товариства, а на незаконне виведення Банком заставного майна боржника з ліквідаційної маси.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.05.2019 забезпечено докази та витребувано у Банку оригінал спірного Договору та оригінал акту прийому-передачі від 08.02.2019 до нього.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.05.2019 розгляд позовної заяви відкладено у підготовчому засіданні на 06.06.2019.

03.06.2019 Банк на виконання Ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.05.2019 надав для долучення до матеріалів справи оригінал спірного Договору та оригінал акту прийому-передачі від 08.02.2019 до нього.

06.06.2019 відповідач 1 ПАТ АБ "Південний" подав через відділ канцелярії суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що на переконання Банку звернення стягнення на предмет застави вчинено останнім при суворому дотриманні умов п.п. 3.1-3.4 Договору застави та ст. ст. 23, 24, 26-28 та 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Вказує, що Банк отримав у володіння майно, що було предметом спірного Договору на підставі постанови про опис та арешт майна боржника, у зв`язку з чим з 01.02.2019 заставне майно перебувало у володінні ПАТ АБ "Південний" і останній керуючись ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернув стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі, що на думку Банку, саме по собі виключає питання володіння майном ТОВ "Мілк Ворд".

Банк у відзиві звертає увагу суду на те, що станом на час укладення спірного Договору (16.04.2018) в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не існувало жодних зареєстрованих заборон та обтяжень, у той же час станом на момент передачі ТОВ "Рента Компані" майна, Банк фактично володів цим майном.

Крім того, Банк зазначає, що сторони Договору застави погодили порядок визначення заставодержателем ціни продажу на свій розсуд, або за ціною погодженою сторонами у Договорі застави, або за ціною визначеною на підставі незалежної експертної оцінки. Тому Банк, здійснив продаж заставного майна за ціною визначеною на підставі незалежної експертної оцінки. Також звертає увагу, що доводи позивача стосуються лише порушення Банком порядку звернення стягнення, водночас, позивач не спростовує наявність заборгованості за Кредитним договором станом на 16.03.2018 в сумі 15 559 234,63 грн та наявності права Банку задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна.

Отже, оскільки під час звернення стягнення на предмет застави останній дотримався приписів чинного законодавства та умов Договору застави, зважаючи, що права третіх осіб обраним позасудовим способом захисту не порушено, Банк вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 06.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 червня 2019.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті 24.06.2019 оголошено перерву до 01.07.2019 р.

25.06.2019 року від відповідача 2 до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 2 у відзиві, крім іншого, зазначає, що оскільки боржник підписанням Договору застави надав Банку згоду на продаж предмету застави шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, з правом укласти такий договір за ціною, що визначається незалежною експертною оцінкою, та на умовах, визначених на власний розсуд Банком, з правом на здійснення всіх необхідних дій від імені Позивача, то твердження останнього, що оспорюваний правочин порушує публічний порядок є безпідставним. Просив у задоволенні позову відмовити.

01.07.2019 представником позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подані додаткові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких позивач, крім іншого, зазначає, що вимога банку про погашення заборгованості не містить вимогу до боржника, щодо передачі предмета забезпечувального обтяження на баланс Банку. Окремої вимоги про передачу у володіння Банку заставного майна позивач не отримував.

01.07.2019 від відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких Банк, зокрема, зазначає що:

- в силу п.6 ч.2 ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" Банком вимога про передачу заставного майна не надсилалась. Крім того, вказує, що предмет застави перебував у володінні Банку на момент передачі ТОВ "Рента Компані", що підтверджується матеріалами справи;

- Банк не повідомляв позивача про проведення експертної оцінки, оскільки це не передбачено умовами Договору застави;

- 18.04.2018 Банк керуючись ч. 6 ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" надіслав на адресу боржника письмовий звіт про результати продажу рухомого майна, який відбувся 16.04.2018.

Крім того, зазначеним клопотанням Банк долучив до матеріалів справи копії підтверджуючих документів.

Ухвалою суду від 01.07.2019 розгляд справи відкладено на 29.07.2019.

17.07.2019 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 29.07.2019 судом оголошувалась перерва до 12.08.2019.

29.07.2019 Банком подані додаткові письмові пояснення до позовної заяви, в яких останній, зокрема, спростовує посилання позивача на вимогу Банку №14-15091 БТ від 16.03.2018.

09.08.2019 на електронну адресу суду надійшов лист позивача з доданою постановою Верховного суду у іншій справі.

У судовому засіданні 12.08.2019 присутні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просили позов задоволити. Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Відповідач 2 не забезпечив явки свого повноважного представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

Заслухавши присутніх представників у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

03.04.2017 між Банком та ТОВ "Торговий дім "Мілк-Маркет" і TOB "Мілк Ворд" (далі разом - Позичальники, а окремо кожен з них - Позичальник) укладено генеральну угоду про кредитування №AGS2017-01190 (надалі - Генеральна угода), відповідно до умов якої Банк на прохання будь-якого з Позичальників відкриває кредитні лінії на умовах викладених в Генеральній угоді та відповідних Кредитних договорах, які укладаються окремо з кожним з Позичальників, відповідно до положень Генеральної угоди.

03.04.2017 в межах Генеральної угоди між Банком та ТОВ "Торговий дім "Мілк Маркет" було укладено Кредитний договір № AL2017-01193 відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, Банк видав Позичальнику кредит у розмірі 18 000 000,00 гривень під 21,5 % річних на строк до 31.03.2022, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку визначеному умовами кредитного договору.

05.04.2017 між ТОВ "Мілк Ворд" та ПАТ АБ "Південний" було укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. р. № 200, предметом якого є надання заставодавцем в заставу обладнання, опис якого зазначений у п. 1.4. даного договору, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має пріоритет згідно з черговістю їх державної реєстрації в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу за цим договором переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

За цим договором заставою забезпечується виконання солідарних зобов`язань Позичальника, що випливають з Генеральної угоди про кредитування №AGS2017-01190 від 03.04.2017 укладеної між Заставодержателем та Позичальниками, Кредитних договорів, укладених в рамках цієї генеральної угоди про кредитування за №AL2017-01194 від 03 квітня 2017 року, укладеним між заставодержателем та позичальником - 1 та за №AL2017-01193 від 03 квітня 2017 року, укладеним між заставодержателем та позичальником - 2 та всіх додаткових угод до них, в тому числі додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов вказаних договорів, згідно з якою розмір кредитної заборгованості позичальника/ів за всіма відкритими в рамках даної генеральної угоди про кредитування кредитними лініями згідно Кредитних договорів не повинен перевищувати встановлений максимальний ліміт у розмірі 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) гривень, терміном повернення не пізніше "31" березня 2022 року, на цілі, вказані в Кредитному договорі, а позичальник зобов`язуються в розмірі, на умовах та в строки, визначені в Кредитному договорі, повернути заставодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Кредитного договору (п.1.2 Договору застави, том І, а.с. 22-27).

Згідно п. 4.1 Договору застави в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором заставодавець надав в заставу наступне обладнання (далі Предмет застави), яке вказане в опису майна, який є невід`ємною частиною даного договору (Додаток №1 та Додаток №2, том І, а.с. 25-27).

У відповідності до п. 1.5 Договору застави на строк дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця за адресою: АДРЕСА_1 обл АДРЕСА_2 Молочноконсервний, будинок АДРЕСА_3 .

За домовленістю сторін вартість предмету застави становить 18 959 684 гри. 95 коп. без ПДВ, з яких предмет застави, згідно додатку №1-16 998 100 грн. 45 коп., предмет застави, згідно додатку №2 -1 961 584 грн. 50 коп. без ПДВ (п. 1.7 Договору застави).

Пунктом 2.1.8 Договору застави сторони передбачили, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані позичальником.

Так, відповідно до п. 3.1. Договору застави Заставодавець солідарно з Позичальником несуть відповідальність перед Заставодержателем. Заставодавець несе відповідальність перед Заставодержателем в межах вартості Предмету застави.

Відповідно до п.п 3.2-3.3 Договору застави звернення стягнення на предмет застави відбувається у випадках, передбачених цим договором і здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору. Здійснення стягнення і реалізація предмета застави здійснюється в позасудовому порядку або на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 3.4 Договору застави заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави:

-передача предмету застави у власність Заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов`язання;

-продаж заставодержателем предмету застави шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, у тому числі через комісійні магазини, для чого Заставодавець надає Заставодержателю право укласти такий договір за ціною погодженою сторонами у п. 1.7 цього договору або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки, та на умовах, визначених на власний розсуд Заставодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Заставодавця;

- продаж предмету застави через аукціон, через біржу або на публічних торгах. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, який визначається незалежними суб`єктами оціночної діяльності, призначеними заставодержателем;

- реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- іншим способом, відповідно до законодавства України, чинного на момент звернення стягнення на предмет застави.

Позивач зазначає, що 06 березня 2019 року Господарським судом Рівненської області відкрито провадження у справі №918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд" (33028, м. Рівне, вул. Г. Мазепи, 31, офіс 1, код ЄДРПОУ 38346157), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів. Під час провадження у вказаній справі про банкрутство з повідомлення Банку №14-001-10468-2019 від 18.03.2019 позивачу стало відомо що 16.04.2018 Банком було звернено стягнення на рухоме майно, а саме обладнання (Предмет застави), на підставі статті 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та Договору застави (том І, а.с. 52-53).

Відповідно до п. 4.1 Договору застави термін дії договору - до повного виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором, а також виконання зобов`язань заставодавцем за цим договором та всіма додатковими угодами до них.

Як зазначав Банк у відзиві, з чим погоджується суд, позивач не спростовує наявність заборгованості за Кредитним договором та наявності права Банку задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна, а оскаржує сам порядок такого продажу.

З відзиву Банку вбачається, що у зв`язку із неналежним виконанням Позичальником зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі, що станом на 16.03.2018 складала 15 559 234,63 грн.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилом частини першої статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Застава є способом забезпечення зобов`язань, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України "Про заставу").

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

За змістом частин шостої та сьомої статті 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Правовий режим й правове регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом (ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно із системним аналізом наведених норм права звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, здійснюється заставодержателем у позасудовий чи судовий спосіб.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

У частині першій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах є позасудовим способом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов`язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

За змістом частини першої статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником;2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

За приписами частин другої та третьої статті 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов`язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частин 5, 6 статті 30 вищезазначеного закону договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов`язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 ЦК України).

Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Зважаючи на те, що Позичальник неналежним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, 16.03.2018 Банк, керуючись умовами п. 3.1-3.2 Договору застави та ст. ст. 23, 24, 26-28 та 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", вирішив ініціювати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави.

Банк у відзиві вказує, що 16.03.2018 направив на адресу Позичальника та Заставодавця письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, яке містило вимогу до Позичальника про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №АL2017-01193 та попередження боржника про задоволення вимог Банку, забезпечених заставою, за рахунок заставного майна, в порядку визначеному ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у випадку невиконання Позичальником вимоги Банку.

Банком до матеріалів справи долучена засвідчена копія вказаної вимоги №14-15097БТ датованої 16.03.2018 (том ІІ, а.с. 4-10), з якої вбачається, що Банк повідомив про наявну заборгованість за Кредитним договором та вимагав її погашення в тридцятиденний строк, інакше Банк буде змушений ініціювати звернення стягнення на Предмет застави, шляхом продажу обладнання будь-якій особі, в порядку визначеному ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Зазначена вимога вручена наручно представникам Позичальників 23.03.2018, що підтверджується підписами директорів юридичних осіб та відтисками печаток останніх.

На виконання приписів ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вищевказане повідомлення було зареєстроване в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №55134194 від 16.03.2018 о 15:51:00, наданим Одеською філією державного підприємства "Національні інформаційні системи" (том ІІ, а.с. 94).

Позивач, у письмових поясненнях поданих 01.07.2019, зазначає, що вимога Банку про погашення заборгованості не містить вимогу до боржника щодо передачі предмета забезпечувального обтяження на баланс Банку. Окремої вимоги про передачу у володіння Банку заставного майна позивач не отримував.

Однак, статтею 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначений порядок повідомлення саме щодо порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. При цьому пункт 6 частини 2 цієї статті містить альтернативну вимогу: виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Отже, окремої вимоги про передачу у володіння Банку заставного майна законом не вимагається.

Відповідач 1 у відзиві зазначає, що з 01.02.2019 заставне майно перебувало у володінні Банку, у зв`язку з чим останній керуючись ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернув стягнення на предмет застави, шляхом його продажу третій особі. Однак, спірний Договір укладений 16.04.2018, тобто до подій описаних Банком, крім того, доказів переходу Предмету забезпечення від боржника у фактичне володіння Банку до матеріалів справи останнім не долучено.

Оскільки протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишалось невиконаним, 16.04.2018 Банк визначив особу покупця заставного майна, з якою в цей же час підписав Договір купівлі-продажу з додатком, оригінал якого долучений до матеріалів справи (том І, а.с. 126-129).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд" від імені якого діє Банк) передає, а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента Компані") приймає обладнання, згідно переліку обладнання (додаток №1 до договору) (Предмет застави) яке належить продавцю та перебуває в заставі Банку.

Купівлю-продаж обладнання вказаного в п. 1 цього Договору вчинено за 7 793 223,04 грн. Оплата вартості обладнання, встановлена в п. 2.1 цього договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів, в строк до 28.02.2019 включно на рахунок Банку (п. 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання взаємних обов`язків сторонами.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 ЦК України).

Умовами Договору визначено, що продавець передає, а покупець приймає обладнання, та вказано, що "купівля-продаж обладнання вчинено ..". В той час, як ТОВ "Рента Компані" майно, яке є предметом спірного договору та до його укладання - Предметом застави - фактично отримало 08.02.2019 р., що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання (том І, а.с. 130-132).

З аналізу вказаного Договору неможливо встановити чи він є реальним чи консенсуальним, оскільки умова щодо передачі майна одразу чи в майбутньому не визначена його умовами.

Враховуючи, що відповідно до п. 1.5 Договору застави на строк дії цього Договору Предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця, та те що передане в заставу майно є виробничим обладнанням, та використовувалось у звичайній господарській діяльності позивача, останній вказує що боржником у володіння обтяжувачу - Банку Предмет застави ніколи не передавався.

Суд погоджується з таким твердженням позивача, оскільки доказів фактичної передачі у володіння Предмету застави Банку на момент укладення спірного договору матеріали справи не містять.

Фактичне володіння Предметом застави боржником на момент укладення спірного договору підтверджується також наступними обставинами.

Як вбачається з тексту Договору купівлі-продажу від 16.04.2018 року (далі Договір, том І, а.с. 126-129), від імені ТОВ "Мілк Ворд" договір був підписаний представником ПАТ АБ "Південний" начальником Управління по роботі з проблемними активами Андебурою А ОСОБА_2 .

Поряд із цим, 23.07.2018 цим же представником ПАТ АБ "Південний" ОСОБА_3 А ОСОБА_2 . подана заява до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової О.І. про вчинення виконавчого напису на договорі застави від 05.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. за №200 (том І, а.с. 28-29).

Після вчинення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О. І. виконавчого напису № 845 на договорі застави від 05 квітня 2017 року (том І, а.с. 30), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. за №200, вказаний виконавчий напис був пред`явлений ПАТ АБ "Південний" на виконання приватному виконавцеві Київського міського нотаріального округу Вараві P. С. (Постанова про відкриття виконавчого провадження №56968852 від 09.08.2018, том І, а.с. 31-32).

16.08.2018 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Р. С. в межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса №845 здійснив опис та арешт рухомого майна ТОВ "Мілк Ворд" за участі представника ПАТ АБ "Південний" адвоката Андебури А.І. та директора ТОВ "Мілк Ворд" Машкаренка В.І. та передав майно на зберігання директору цього товариства (том І, а.с. 33-34).

Крім того, 01.02.2019 р. приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Варава Р.С. відносно описаного, арештованого та переданого на зберігання директору ТОВ "Мілк Ворд" майна Товариства, повторно здійснив опис та арешт рухомого майна ТОВ "Мілк Ворд" за участі представника ПАТ АБ "Південний" адвоката Андебури А.І., якому і передав на зберігання все рухоме майно ТОВ "Мілк Ворд" (Постанова том І, а.с. 35-36).

Разом із тим, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 в справі №910/22459/17 дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варава Р. С. щодо винесення зазначеної постанови визнані протиправними, а постанова виконавця скасована.

В матеріалах справи міститься Постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 у справі №910/22459/17, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2019. У вказаному судовому рішенні, суд встановив, що оскаржувана постанова про опис та арешт майна боржника від 01.02.2019 не містить передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень обов`язкових відомостей щодо майна боржника, яке описується та на яке накладається арешт, а саме, щодо обладнання: не вказано будь-яких характеристик обладнання (рухомого майна), яке було описано (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо).

Суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень передбачено складання постанови про опис та арешт майна виключно у разі фактичного проведення опису виконавцем відповідного майна, який полягає, в тому числі, в перевірці фактичної наявності відповідного майна, та внесенні до відповідної постанови всіх його відмінних ознак.

Північним апеляційним господарським судом у Постанові від 04.07.2019 у справі №910/22459/17З також встановлено, що оскаржувана постанова про опис та арешт майна боржника від 01.02.2019 у виконавчому провадженні № 56416677, якою призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_1 була винесена в той час, коли в інших виконавчих провадженнях № 56968852 та № 56968381 постановами від 16.08.2018 зберігачем цього ж самого майна було призначено директора ТОВ "Мілк Ворд" Машкаренко В.Ф., якого попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

Також позивач зазначає, що 06.02.2019 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Р.С. втретє здійснив опис та арешт рухомого майна ТОВ "Мілк Ворд" в межах виконавчого провадження №56416677 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/22459/17 від 04.05.2018 за участі представника ПАТ АБ "Південний" адвоката Андебури А.І. (том І, а.с. 37-38), який демонтував частину обладнання та вивіз його в невідомому напрямку, що не заперечується представником Банку (пояснення Банку том ІІ, а.с. 89).

Вказане свідчить, що ще станом на 06.02.2019 року все рухоме заставне майно боржника знаходилося у власності та фактичному володінні останнього.

Крім того, з апеляційної скарги приватного виконавця Варави Р.С. поданої на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 в справі №910/22459/17 вбачається, що 28.01.2019 останнім направлено запит Банку з проханням надати згоду на звернення стягнення (арешт та реалізацію) майна, а саме: цілісного майнового комплексу, загальною площею 12838,2 кв.м., що розташований за адресою Хмельницька обл., Городоцький АДРЕСА_4 н, провулок Молочноконсервний, буд. АДРЕСА_3 . На вказаний запит Банк листом від 29.01.2019 повідомив, що останній, як заставодержатель, надає згоду на звернення стягнення на майно ТОВ "Мілк Ворд", що перебуває в заставі Банку - цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою Хмельницька обл., Городоцький р-н, провулок Молочноконсервний, буд. 1, та обладнання, яке належить ТОВ "Мілк Ворд" на підставі договору поставки обладнання від 10.06.2016 та видаткової накладної №76 від 26.12.2016 (том І, а.с. 76-85). Наведене, на переконання суду також свідчить про те, що станом на 29.01.2019 договір щодо відчуження Предмету забезпечення не був укладений.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про фактичну передачу рухомого майна у володіння Банку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з дати підписання оскаржуваного Договору (з 16.04.2018) на все рухоме майно боржника були накладені арешти приватних та державних виконавців, що вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №58605405 від 06.03.2019: арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 16.04.2018 ВП №56150124 Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва (Запис 2); арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 16.05.2018 ВП №56416677 Приватного виконавця Варави P.С. (Запис 3); арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 11.06.2018 ВП №56586571 Приватного виконавця Вольф Т.Л. (Запис 4); арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 14.06.2018 ВП №56416677 Приватного виконавця Павлюк Н. В. (Запис 5); арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 05.07.2018 ВП №56579343 Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва (Запис 6); арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 10.08.2018 ВП №56968852 Приватного виконавця Варави P.С. (Запис 7); арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 04.09.2018 ВП №57123388 Приватного виконавця Білан С.В. (Запис 8); арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 06.02.2019 ВП №56416677 Приватного виконавця Варави P. С. (Записи 9-11); арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 01.02.2019 ВП №56416677 Приватного виконавця Варави P. С. (Записи 12-13); арешт рухомого майна, належного ТОВ "Мілк Ворд", накладений постановою від 06.02.2019 ВП №56416677 Приватного виконавця Варави P. С. (Запис 14). Тобто, з моменту відчуження майна за спірним Договором, що було Предметом застави та перебувало у власності боржника, на нього продовжували накладати обтяження у вигляді арештів та заборон відчуження (том І, а.с. 39-51).

Позивач також посилається на незаконність продажу заставного майна ТОВ "Мілк Ворд" за ціною, що не відповідає тій, яка погоджена сторонами в Договорі застави.

Суд не погоджується з даним доводом позовної заяви, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Заставне майно, що було предметом Договору, продане за ціною майже втричі нижчою від вартості визначеної Договором застави.

Однак, відповідно до умов п. п. 3.4. Договору застави Заставодавець надає згоду Заставодержателю право укласти договір купівлі-продажу предмету застави за ціною, погодженою сторонами у п. 1.7. Договору застави, або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки.

Отже, сторони договору погодили порядок визначення Заставодержателем ціни продажу предмета застави, зокрема, Заставодавець надав згоду Заставодержателю визначити ціну продажу предмета застави на свій розсуд одним із визначених договором застави способів: або за ціною погодженою сторонами у п. 1.7. Договору застави; або за ціною що визначається на підставі незалежної експертної оцінки.

Банком обрано спосіб визначення ціни продажу шляхом проведення незалежної експертної оцінки, та долучено до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку майна станом на 12.04.2018 (том ІІ, а.с. 11-40). Згідно висновку про вартість предмет Застави оцінений в 7 793 223,04 грн., що і покладено в основу спірного Договору.

Позивач також вказує, що незалежна експертна оцінка майна ТОВ "Мілк Ворд" на адресу боржника не направлялась, ціна предмету застави із останнім не погоджувалась.

Проте, суд погоджується з твердженнями Банку, що останній не повідомляв позивача про проведення експертної оцінки, оскільки це не передбачено умовами Договору застави. Крім того, 18.04.2018 Банк дотримався вимог ч. 6 ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та надіслав на адресу боржника письмовий звіт про результати продажу рухомого майна від 16.04.2018.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки судом встановлено, що Предмет застави не переходив у фактичне володіння Банку, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та обставини справи, суд вважає, що звернення стягнення на Предмет застави повинно було відбуватись у судовому порядку, що свідчить про порушення Відповідачем 1 та Відповідачем 2 вимог чинного законодавства при укладенні спірного Договору, зокрема частини 3 статті 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та відповідно наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Договору купівлі-продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток №1 до цього Договору та його невід`ємна частина) (далі Договір), яке належало ТОВ "Мілк-Ворд" та перебувало в заставі Банку, укладений 16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілк-Ворд", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим №200 (далі Договір застави) діяло Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рента Компані".

Судові витрати понесені позивачем у вигляді сплати судового збору покладаються на Банк, з підстав визначених ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у його діях судом вбачаються порушення, які призвели до прийняття рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Компані" про визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу обладнання згідно Переліку обладнання (Додаток №1 до цього договору та його невід`ємна частина), яке належало ТОВ "Мілк Ворд" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний"), укладений 16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд" від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05 квітня 2017 року за реєстровим №200 діяло Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рента компані".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (65059, вул. Краснова 6/1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20953647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд" (33028, вул. Г. Мазепи, 31, оф. 1, м. Рівне, код ЄДРПОУ 38346157) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене в порядку встановленому ст.ст. 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення підписано суддею 22.08.2019.

Суддя І.О. Пашкевич