Рішення № 83872514, 15.08.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1316/19Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників сторін:

позивача: адвокат Заболотна І.В.,

відповідача: адвокат Цимбал С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1316/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС” (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 42621778)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Одеський припортовий завод” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОГ ТРЕЙД” (надалі ТОВ “ВОГ ТРЕЙД”, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства “Одеський припортовий завод” (надалі АТ “ОПЗ”) в якому просив суд стягнути 982 682,23 грн., з яких 881 876,52 грн. основний борг, 7 206,44 грн. 3% річних, 28 814,27 грн. інфляційні втрати, 64 785,00 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 08.06.2018р. між ТОВ “ВОГ ТРЕЙД” та АТ “ОПЗ” було укладено договір поставки бензину наливом №20/СН-121, відповідно до умов якого, позивач у 2018р. передає у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує товари на умовах, визначених спірним договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, згідно з додатком №1. Так, відповідно до умов п.3.1. договору, загальна сума даного договору на дату його складання становить 5 644 000,00грн., в тому числі ПДВ 20% 940 666,67грн.

На виконання умов спірного договору, позивач за період з 12 червня по 13 листопада 2018р. поставив, а відповідач прийняв бензину на загальну суму 3 506 536,42грн. Між тим, оплата зі сторони відповідача проведена частково на суму 2 624 659,90грн. Таким чином, сума боргу за договором №20/СН-121 становить 881 876,52грн.

Не виконання відповідач умов договору №20/СН-121 від 08.06.2018р. в частині перерахування позивачу коштів за поставлений товар стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.

13.06.2019р. від відповідача - АТ “ОПЗ” надійшов відзив на позов (вх.№11899/19), в якому обставини викладені в позовній заяві визнає, між тим у зв`язку із перебування акціонерного товариства у вкрай складному фінансовому становищі, унеможливлює здійснення розрахунків у встановлені строки з ТОВ “ВОГ ТРЕЙД”. Проте, відповідач зазначає, що незважаючи на складний фінансовий стан, останній продовжує виконувати свої договірні зобов`язання по перерахуванню коштів позивачу. Так, за твердженнями останнього, станом на 04.04.2019р. АТ “ОПЗ” частково погасило борг по договору №20/СН-121 від 08.06.2018р. на загальну суму 435 717,88грн.

15.07.2019р. судом Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2019р. клопотання ТОВ “ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС”(вх.ГСОО№2-3316/19 від 15.07.2019р.) про заміну позивача правонаступником – задоволено, замінено позивача ТОВ “ВОГ ТРЕЙД” на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.07.2019р. за вх.№15191/19 від ТОВ “ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС” надійшла заява про зменшення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначає, що сума до стягнення на користь ТОВ “ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС” з АТ “ОПЗ” становить 100 805,71грн., з яких 64 785,00грн. пеня, 7 206,44грн. 3% річних, 28 814,27грн. інфляційні втрати, яка прийнята судом до розгляду по суті.

В процесі розгляду справи подані позивачем клопотання та заяви, які були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, відзначені у протоколах судових засідань.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.

Позивач, в судовому засіданні 15.08.2019р. позов із врахування заяви про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити його, проти задоволення розстрочення виконання рішення суду заперечував.

Відповідач, в судовому засіданні 15.08.2019р. проти задоволення позову із врахування заяви про зменшення позовних вимог не заперечував, при цьому, просив суд задовольнити його частково, зменшивши розмір неустойки та розстрочити виконання рішення суду.

В судовому засіданні 15.08.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

08.06.2018р. між ТОВ “ВОГ ТРЕЙД” та АТ “ОПЗ” було укладено договір поставки бензину наливом №20/СН-121, відповідно до умов якого, постачальник у 2018р. передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари (надалі іменується “товар”) на умовах викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, згідно з додатком №1, що складає невід`ємну частину цього договору. Специфікація повинна містити найменування, одиницю виміру, кількість, загальну вартість.

Відповідно до п.3.1., 3.2. договору №20/СН-121 від 08.06.2018р., загальна сума даного договору на дату його складання становить 5 644 000,00грн. (п`ять мільйонів шістсот сорок тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 940 666,67грн. (дев`ятсот сорок тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.). Оплата товару або його партії за цим договором здійснюється по факту поставки товару протягом 60 календарних днів, на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником згідно видаткової накладної, підписаної сторонами договору. Зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну партію товару на розрахунковий рахунок продавця. Разом з товаром у момент поставки постачальник передає покупцеві видаткову й транспортну накладні. Постачальник надає покупцю протягом 15 (п`ятнадцяти) днів після виникнення податкових зобов`язань податкову накладну, складену в електронній формі, зареєстровану ЄРПН відповідно до вимог діючого податкового законодавства України і направлену покупцю за допомогою системи “М.Е.Doc”.

Згідно з п.4.6. договору №20/СН-121 від 08.06.2018р., днем виконання постачальником зобов`язань по постачанню товару вважається дата, що вказана покупцем в видатковій накладній (або товаро-транспортній накладній) при одержанні товару.

Положеннями п.5.1.1. договору №20/СН-121 від 08.06.2018р., передбачено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Покупець за порушення обов`язку, визначеному у п. 3.2. цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення встановленої Законом України від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” (п.6.2. договору №20/СН-121 від 08.06.2018р.).

Відповідно до п.9.1. договору №20/СН-121 від 08.06.2018р., цей договір набуває чинності з моменту підписання його другою стороною і діє до повного виконання, але не пізніше 31.12.2018р.

Сторонами договору №20/СН-121 від 08.06.2018р. підписано та скріплено печатками сторін специфікація №1.

На виконання договору №20/СН-121 від 08.06.2018р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 506 536,42грн. за видатковими накладними №15471 від 12.06018р., №21200 від 31.07.2018р., №31563 від 04.10.2018р., №36644 від 13.11.2018р.

При цьому, відповідач здійснив оплату поставлено товару частково, на суму 2 624 659,90грн., у зв`язку із чим заборгованість у останнього станом на дату подання позовної заяви до суду становить 881 876,52грн., що спричинило звернення ТОВ “ВОГ ТРЕЙД” до суду.

Як встановлено судом, відповідачем АТ “ОПЗ” 27.07.2019р. на підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати за поставлений товар, надано до суду платіжні доручення №3590 від 18.07.2019р. на суму 100 000,00грн., №3711 від 24.07.2019р. на суму 781 876,52грн.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Аналогічне правило встановлене статтею 193 ГПК України.

Частиною 2 ст. 193 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що в період з 12 червня по 13 листопада 2018р. позивач за договором №20/СН-121 від 08.06.2018р. поставив відповідачу товар на загальну суму 3 506 536,42грн., за який відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно, що підтверджено наданими відповідачем доказами, та не спростовано, а підтверджено позивачем.

Між тим, з підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 64 785,00грн.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Покупець за порушення обов`язку, визначеному у п. 3.2. цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення встановленої Законом України від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” (п.6.2. договору №20/СН-121 від 08.06.2018р.).

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, суд перевіривши розрахунок пені позивача, встановив, що останній зроблено не вірно, а тому судом здійснено відповідний розрахунок самостійно.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення935717.8804.12.2018 - 10.12.2018718.0000 %6 460.30881876.5213.01.2019 - 31.01.20191918.0000 %16 526.12881876.5201.02.2019 - 14.03.20194218.0000 %36 531.43881876.5215.03.2019 - 14.04.20193118.0000 %26 963.68Отже, за розрахунком суду, розмір пені становить 86 481,53грн. між тим позивачем заявлена менша сама пені, а саме 64 785,00грн., ніж встановлена судом, із врахуванням якої судом, розглядається клопотання відповідача (вх.№15150/19 від 29.07.2019р.) про зменшення суми неустойки та розстрочення виконання рішення суду.

В обґрунтування вищевідзначеного клопотання, заявник посилається на утруднення своєчасного виконання рішення суду, що пов`язано із складним фінансовим становищем товариства, в якому воно перебуває на теперішній час. Зокрема, за підсумками фінансово-господарської діяльності АТ “ОПЗ” у зв`язку із наявністю інфляційних процесів в економіці держави за 2018р. отримало чистого збитку в сумі 750 457 000,00грн., суми кредитної заборгованості АТ “ОПЗ” на поточний час складає 10 364 900 000,00грн. Заявник, також просить врахувати повне погашення заборгованості перед позивачем за договором №20/СН-121 від 08.06.2018р. Крім іншого, відповідач відзначає, що позивачем суду не було надано докази, які б підтвердили понесення останнім збитків, чи докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення фінансової діяльності ТОВ “ВОГ ТРЕЙД”, пов`язаних із невиконанням АТ “ОПЗ” свого обов`язку щодо своєчасного повернення заборгованості.

У зв`язку із наведеним просить суд зменшити розмір пені до 0, 00грн. та розстрочити виконання рішення суду на строк 12 місяців з щомісячною виплатою 3 000,72грн.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Отже, з урахуванням заявленого розміру заборгованості, того що пеня за своєю правовою природою є важелем впливу на нерадиво боржника, засобом спонукання боржника до виконання свої обов`язків щодо сплати боргу, а також враховуючи те, що пеня на думку суду не може бути засобом безпідставного збільшення суми грошового зобов`язання, а правова мета пені не є засобом для додаткового отримання прибутку, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що АТ “ОПЗ” прикладає максимальні зусилля для виправлення виникненої складної фінансової ситуації на підприємстві, вживає заходів для розрахунку із кредиторами та погашення існуючої заборгованості, а також судом враховано те, що борг перед позивачем за договором №20/СН-121 від 08.06.2018р. погашено у повному обсязі. Так, окрім неустойки, позивачем також нараховуються до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно відповідачем коштів, а тому при зменшенні розміру пені, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, а тому суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді пені до 10 000,00грн.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на строк 12 місяців з щомісячною виплатою 3 000,72грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець встановив, що єдиною та безумовною підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Слід зауважити, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо наявної загрози банкрутства юридичної особи, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи те, що заявник не довів суду наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, врахуванням необхідності дотримання принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, обов`язковості судового рішення, встановленого ч.2, ч.7 ст.2, ст.326 ГПК України, ст.124 Конституції України, не своєчасне виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, чим порушено гарантоване Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини право ТОВ “ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС” на своєчасне виконання постановленого на його користь рішення, та що імовірно може призвести до несприятливих наслідків для позивача, у суду відсутні підстави дійти висновку щодо задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу 3% річних у розмірі 7 206,44грн. та інфляційні втрати у розмірі 28 814,27грн.

Перевірявши розрахунок 3% та інфляційних втрат суд встановив, що позовні вимоги, які визнано відповідачем в повній мірі, відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, та останій відповідачем не оспорювались, у зв`язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, оцінюючи наявні матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги ТОВ “ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС” обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, підтвердженими належними та достатніми доказами, між тим підлягають частковому задоволенню у зв`язку із зменшенням судом розміру пені.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 14 741,00грн., які підлягають відшкодуванню платнику пропорційно задоволених вимог останнього за рахунок відповідача у розмірі 1921,00грн.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов - частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Одеський припортовий завод” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС” (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 42621778) 10 000 (десять тисяч) грн. 00коп. пені, 7 206 (сім тисяч двісті шість) грн. 44 коп. 3 % річних, 28 814 (двадцять вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 27коп. інфляційних втрат та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну)грн. 00коп. витрат на оплату судового збору.

3. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський