Рішення № 83866845, 07.08.2019, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/752/18

Провадження № 2/604/11/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільській області

в складі: головуючого судді - Сташківа Н.Б.

за участі

секретаря судового засідання - Гамана В.Т.

представника позивача - адвоката - Ленько Р.І.

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача АТ «СК «АРКС» - Цьвока Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідачів ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», надалі після зміни назви товариства ПАТ «Страхова компанія «АРКС», ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 08 листопада 2017 року близько 19:20 год, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «HYUNDAI SONATA" р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Т20-02 сполученням «Тернопіль-Скалат-Жванець» у напрямку м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину зліва на право відносно напрямку руху автомобіля. В результаті даної ДТП, ОСОБА_4 отримав несумісні з життям травми та помер на місці події. Виявлені у потерпілого комплекс тілесних ушкоджень, стосовно живих осіб, був небезпечним для життя в момент заподіяння і відноситься до тяжких. Смерть його сина настала від поєднаної травми голови та шиї, а саме : масивного травмування м`яких тканин обличчя, з переломами кісток лицевого і мозкового черепа, масивними крововиливами під оболонки головного мозку, в його речовину і шлуночкову систему та розриву зчленування між тілами 7-го шийного і 11-го грудного хребців, з ушкодженням спинного мозку на цьому рівні. Таким чином, між отриманою, внаслідок ДТП, травмою та настанням смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Посилається на те, що внаслідок втрати сина він зазнав моральних страждань, що виразились у негативних емоціях та переживаннях внаслідок раптової та передчасної загибелі свого сина. Усвідомлення того факту, що сина вже немає серед живих стало для нього сильним ударом, завдало невимовного болю, змусило жити з болем великої непоправної втрати близької людини, яку сильно любив, ростив, виховував і виправдано надіявся на онуків. До загибелі із сином у них була повноцінна та щаслива сім`я, що наповнювала змістом його життя. З сином він пов`язував усі свої мрії та сподівання, в ньому знаходив віддушину і підтримку, отримував допомогу у повсякденних справах. Після смерті сина в домі оселилась порожнеча. Усе нагадує як про сина так і про трагічну та непоправну втрату, адже жодні зусилля не зможуть повернути його до життя. Загибель сина назавжди забрала його душевний спокій, зруйнувала мрії та сподівання, залишивши біль та порожнечу. Через душевний біль та гнітючі психологічні переживання погіршилось його самопочуття та його психічний стан. Постійно перебуває у пригніченому настрої, появляється депресія, безсоння, загальна слабкість, знесилення, погіршилось фізичне здоров`я. Спогади про сина не дозволяють повернутись до звичного способу життя, заважають зосередитись, поглиблюючи душевні страждання. Посилаючись на вимоги ст..ст. 1167,1187 ЦК України, враховуючи, що власником транспортного засобу, а також особою, котра перебувала за кермом автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди є відповідач по справі, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 361 600 грн. моральної шкоди. Крім того, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця була застрахована страховиком - ПАТ «СК «АХА Страхування» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Посилається на те, що відповідно до вимог ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачається страхове відшкодування моральної шкоди чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям і загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частками. Оскільки, згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік», мінімальна заробітна плата становила 3200,00 грн., розмір регламентованої виплати становить 38400,00 грн., а тому просить стягнути із страхової компанії в його користь 38400 грн.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги позивача підтвердив та просить їх задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» у відзиві на позовну заяву, а також згідно усних пояснень проти задоволення позовних вимог позивача заперечив та пояснив, що 28 лютого 2017 року між АТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_1 було укладено поліс (Договір) № АК/5883839 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «HYUNDAI SONATA" р.н.з. НОМЕР_1 . 25.06.2018 року АТ « СК «АХА Страхування» отримало від ОСОБА_3 заяву про страхове відшкодування, однак, страхове відшкодування не виплачувалось, оскільки позивачем не було надано всіх необхідних документів та у страховика не було інформації щодо набрання рішення по кримінальній по справі законної сили, оскільки ухвалою слідчого судді від 29 січня 2018 року було скасовано постанову слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області про закриття кримінального провадження. Посилаючись на ст. 1193 ЦК України вказує на зменшення розміру відшкодування шкоди та просить врахувати ступінь вини потерпілого. З огляду на викладене вважають, що якщо суд дійде до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог то розмір відшкодування має бути зменшеним. Разом із тим, враховуючи те, що страхова компанія не порушувала прав позивача, тому заявлені ним вимоги є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами і до задоволення не підлягають.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечив та пояснив, що 08 листопада 2017 року близько 19:20 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «HYUNDAI SONATA» р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Т20-02 сполученням «Тернопіль-Скалат-Жванець» у напрямку м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який різко вийшов на проїжджу частину дороги та опинився на траєкторії руху автомобіля, однак застосуванням екстреного гальмування

уникнути наїзду не вдалося. Згідно висновку експерта № 825 встановлено, що пішохід ОСОБА_4 перебував у нетверезому стані і незадовго до настання смерті у значній кількості вживав алкогольні напої, що під час судово-токсичної експертизи крові з його трупа, виявлено етиловий спирт в кількості 4,1% проміле. Така концентрація етилового спирту в крові, у живих осіб, за своєю функціональною оцінкою, відповідає стану тяжкого алкогольного отруєння. Крім того, згідно висновку проведеної під час досудового розслідування авто технічної експертизи № 5-374/17 причиною настання даної ДТП були обставини, пов`язані із виникненням небезпеки для руху (зміни напрямку руху пішохода, настання конкретної видимості пішохода), на такій відстані до автомобіля «HYUNDAI SONATA», в межах якої водій ОСОБА_1 , діючи відповідно до вимог п.п.12.2, 12.3, 12.6 «г» ПДР, був позбавлений можливості шляхом застосування екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода. На думку відповідача, саме дії нетверезого пішохода (раптовий вихід на проїжджу частину дороги, не впевнившись, що це буде безпечно, є нехтуванням ПДР України) лежать в причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП та смерті. Вважає, що такі дії пішохода слід трактувати як грубу необережність самого потерпілого, яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди. Крім того, посилається на те, що позивачем у позовній заяві не зазначено про факт добровільного відшкодування ОСОБА_1 сімї ОСОБА_3 завданої шкоди внаслідок ДТП джерелом підвищеної небезпеки шкоди у розмірі 2500 дол. США, що підтверджується відповідною розпискою. Передача коштів передували численні з ініціативи ОСОБА_1 переговори між позивачем, його дружиною та ним. Після закриття кримінального провадження дружині позивача в присутності відповідача було передано вказану компенсацію. Позивач у розписці підтвердив факт отримання коштів та відсутність будь-яких претензій, проте через декілька днів після отримання коштів дружина позивача ОСОБА_6 зателефонувала до відповідача та почала вимагати додаткову компенсацію. На його думку в даному випадку має місце зловживання правами, відповідно із позовними вимогами до обох відповідачів. Посилаючись на вимоги п. 27.3, 27.4, 36.4 ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.. 1194 ЦК України вважає, що особа, відповідальність якої застрахована повинен проводити доплату завданої джерелом підвищеної небезпеки шкоди після виплати страхового відшкодування та у разі недостатності страхового відшкодування стягнення із нього для повного відшкодування шкоди. У разі, якщо страхувальник до виплати страхового відшкодування компенсував завдану шкоду, потерпілий втрачає право звертатись до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно страховим відшкодуванням компенсується понесені витрати страхувальника, в даному випадку 38400 грн. Таким чином, на переконання відповідача позивач хоча і безсумнівно зазнав моральних страждань, однак, заявлений ним розмір моральної шкоди є явно завищений, а враховуючи добровільне відшкодування шкоди, та те, що саме груба необережність загиблого потерпілого сприяла виникненню шкоди, те, що потерпілий сам винен у настанні смерті, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши думку представників сторін по справі, вивчивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх повній сукупності, приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступних міркувань :

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що 08 листопада 2017 року, близько 19.20 год водій автомобіля марки «HYUNDAI SONATA» р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Т20-02 сполученням «Тернопіль-Скалат-Жванець» у напрямку міста Скалата Підволочиського району Тернопільської області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину дороги зліва на право відносно руху автомобіля. Внаслідок отриманих травм, пішохід помер на місці пригоди, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого Виконкомом Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області від 09 листопада 2017 року.

Згідно резолютивної частини висновку експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 825 від 09 листопада - 07 грудня 2017 року при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_4 , 1993 року народження, виявлено відкриту черепно-мозкову травму, у вигляді перелому лобної кістки та масивних крововиливів під оболонку головного мозку, в його речовину та шлуночкову систему, масивну травму м`яких тканин обличчя та кісток лицевого черепа, у вигляді численних саден, ран та синців на обличчі, відкритих переломів кісток носа, верхньої та нижньої щелеп з розривом діафрагми рота та травматичною екстрадицією 1,2-го правих зубів нижньої щелепи та 1, 2, 3-х лівих і правих зубів верхньої щелепи, закриту травму шийного відділу хребта, у вигляді, просторого садна на передній поверхні шиї та розриву зчленування між тілами 7-го шийного і 1-го грудного хребців з повним розривом передньої повздовжньої зв`язки, міжхребцевого диска між ними та ушкодженням спинного мозку на цьому рівні, травму грудей з численними переломами лівих ребер та правої лопатки, просторого садна спини, закриту травму тазу, у вигляді, повних розривів лобкового та обох крижово-здухвинних зчленувань, закритий перелом лівої плечової кістки та численні садна на обох руках, закритий перелом лівої стегнової кістки та відкриті переломи обох кісток правої гомілки, з просторими синцями та саднами і їх проекціях.

Дані ушкодження утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті громадянина ОСОБА_4 , що підтверджується багряно-синюшним забарвленням синців, запалими червоно-коричневими поверхнями саден, відсутністю ознак загоєння в ранах та розривах, відсутністю ознак консолідації (зрощення) в переломах, темно-червоним забарвленням крововиливів у зв`язковому апараті хребта, темно-червоним забарвленням крововиливів під оболонками головного та спинного мозку, темно-червоним забарвленням крововиливів у м`яких тканинах в місцях ушкоджень.

Масивність та різноманітність тілесних ушкоджень, їх локалізація на різних анатомічних ділянках тіла, наявність ознак різкого струсу тіла (у вигляді крововиливів у зв`язковий апарат внутрішніх органів), вказують що в даному випадку мала місце транспортна травма, зокрема наїзд транспортного засобу, котрий в момент наїзду перебував у вертикальному чи близькому положенні.

Смерть громадянина ОСОБА_4 , настала від поєднаної травми голови та шиї, а саме : масивного травмування м`яких тканин обличчя, з переломами кісток лицевого і мозкового черепа, масивними крововиливами під оболонки головного мозку, в його речовину і шлуночкову систему та розриву зчленування між тілами 7-го шийного і 1-го грудного хребців, з ушкодженням спинного мозку на цьому рівні.

Таким чином, між отриманою, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, травмою та настанням смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «АРКС» (стара назва АТ «СК « АХА Страхування») було укладено (Договір) № АК/ 5883839 від 28 лютого 2017 року, предметом якого, являється автомобіль марки «HYUNDAI SONATA» р.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

25 червня 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування, зазначивши банківські реквізити, а також надав страховій компанії свідоцтво про смерть, копію висновку експерта, інформацію про родичів першого ступеня споріднення, копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , довідку про склад сімї.

З усних та письмових пояснень представника страховика, судом встановлено, що страхове відшкодування не виплачувалось, оскільки позивачем не було надано всіх необхідних документів і в страховика не було інформації щодо набрання рішенням по кримінальній справі законної сили.

Разом із тим, з таким висновком страхової компанії, суд не може погодитись виходячи із наступних міркувань :

Відповідно до вимог ч.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому даним Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.3 ст. 27 Закону встановлено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 ст. 41 Закону, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині) батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Статтею 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися :

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

35.2. До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

35.3. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

На виконання вказаних вимог Закону заявником до заяви про страхове відшкодування долучено : копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06 серпня 1993 року виданого виконкомом Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області з якої вбачається, що батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , довідку виконавчого комітету Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області з якої вбачається, що на день смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним в житловому будинку АДРЕСА_1 , були зареєстровані : ОСОБА_8 - дядько померлого, ОСОБА_6 , - мати померлого, ОСОБА_3 - батько померлого, ОСОБА_9 - бабуся померлого, ОСОБА_10 - сестра померлого, ОСОБА_11 - племінник померлого, ОСОБА_12 - племінник померлого, а також фотокопію паспорта позивача ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть та ідентифікаційний номер;

Відповідно до п.36.2 ст. 36 Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2018 року постанову старшого слідчого відділу слідчого управління ГУНП в Тернопільській області від 29 грудня 2017 року скасовано, а матеріали повернуті для продовження досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Постановою старшого слідчого управління ГУНП в Тернопільській області від 26 квітня 2019 року кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за № 12017210000000309 від 09 листопада 2017 року закрито, у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні було прийнято кінцеве рішення що набрало законної сили, проте, з часу винесення постанови старшого слідчого управління ГУНП в Тернопільській області від 26 квітня 2019 року, страховою компанією ПАТ «Страхова компанія» АРКС» не вчинено жодних дій, не прийнято рішень, щодо відмови чи нарахування та виплати позивачу ОСОБА_3 зазначених у Законі відшкодувань.

За вказаних обставин суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до страхової компанії ПАТ «Страхова компанія» АРКС» є підставними та підлягають до задоволення у повному обсязі.

При цьому, суд не бере до уваги доводів представника відповідача ПАТ «Страхова компанія» АРКС», щодо безпідставності заявлених позовних вимог та зменшення розміру грошового відшкодування, оскільки вони не ґрунтуються на досліджених та проаналізованих у судовому засіданні матеріалах цивільної справи та спростовуються доводами позивача, а сама грошова сума відповідно до рівня інфляції, економічного розвитку країни, зростання цін, моральних та душевних страждань, яких зазнав позивач у зв`язку із смертю сина, з урахуванням грубого порушення ПДР самим потерпілим в межах заявлених позовних вимог позивача до відповідача страхової компанії є співмірною.

Разом із тим, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи із наступних міркувань :

Згідно ст. 3 Конституції України, людина її життя і здоров`я, честі і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Пунктом 4 Постанови ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.. ст.. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної чи юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника (володільця) такого джерела.

Разом із тим, як встановлено у судовому засіданні із резолютивної частини висновку експерта Тернопільського НДЕКЦ №№ 5-641/17 від 28 грудня 2017 року, що на момент експертного дослідження система рульового керування, робоча гальмова система, шини коліс ходової частини знаходяться в працездатному стані, а наявні несправності приладів зовнішнього освітлення (елементів передньої правої блок-фари) автомобіля «HYUNDAI SONATA» р.н.з. НОМЕР_1 , виникли в результаті пригоди, ознак, які б свідчили про несправність даних систем до моменту ДТП не виявлено, то питання слідства, про вплив виявлених несправностей на керованість автомобіля, можливість у водія виявити дані несправності до ДТП, втрачають зміст з технічної точки зору і по цій причині не вирішувались.

Відповідно до резолютивної частини висновку експерта Тернопільського НДЕКЦ № 5-734/17 від 29 грудня 2017 вбачається, що при заданому слідством комплексі вихідних даних, у варіанті виникнення небезпеки для руху в момент зміни напрямку руху пішохода, водій автомобіля «HYUNDAI SONATA», з моменту виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду на останнього.

При заданому слідством комплексі вихідних даних у варіанті виникнення небезпеки для руху в момент настання конкретної видимості пішохода, який рухається назустріч транспортному засобу, водій автомобіля «HYUNDAI SONATA», з цього моменту виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб раніше, ніж пішохід досягне місця наїзду і тим самим уникнути наїзду на останнього.

При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі вихідних даних у варіанті виникнення небезпеки для руху в момент зміни напрямку руху пішохода, причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на пішохода, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із виникненням небезпеки для руху на такій відстані до автомобіля «HYUNDAI SONATA», в межах якої водій керованого транспортного засобу був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода.

При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі вихідних даних у варіанті виникнення небезпеки для руху в момент настання конкретної видимості пішохода, який рухається назустріч транспортному засобу, причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на пішохода, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із настанням конкретної видимості пішохода на такій відстані до автомобіля «HYUNDAI SONATA», в межах якої водій керованого транспортного засобу був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб раніше, ніж пішохід досягне місця наїзду і тим самим уникнути наїзду на останнього.

При заданому комплексі вихідних даних, невідповідностей в діях водія автомобіля «HYUNDAI SONATA» вимогам п. п. 12.2,12.3, 12.6 «ґ» ПДР України не вбачається

Таким чином водій автомобіля «HYUNDAI SONATA» ОСОБА_1 під час виконання маневру обгону попутного транспортного засобу до моменту наїзду на пішохода діяв у відповідності до вимог ПДР України і з моменту виникнення небезпеки для руху, з моменту зміни напрямку руху пішохода, з моменту настання конкретної видимості пішохода, з моменту зміни напрямку руху пішохода та з моменту настання конкретної видимості, не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний шляхом застосування екстреного гальмування, раніше ніж пішохід досягне місця наїзду і тим самим уникнути наїзду на останнього.

Згідно резолютивної частини постанови ГУНП в Тернопільській області про закриття кримінального провадження від 26 квітня 2019 року вбачається , що кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201721000000309 від 09 листопада 2017 року закрити, у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Мотивами прийняття вказаного рішення слідчим послужило те, що в результаті проведення слідчих дій, будь-яких даних, доказів, які б підтверджували наявність складу кримінального правопорушення (порушення ПДР України, які б перебували у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди) в діях ОСОБА_1 не здобуто.

Відповідно до вимог п.2. ч.1 ст.. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

З аналізу вказаної норми закону випливає, що шкода може бути відшкодовано, одній із перелічених вище осіб, а не кожному із них окремо, як про це зазначав позивач та його представник.

Відповідно до розписки від 12 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_1 2 500 дол. США компенсації за шкоду завдану в результаті вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 08 листопада 2017 року, внаслідок смерті її сина у присутності ОСОБА_13 , позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 претензій до ОСОБА_1 не має та в майбутньому не матиме.

Згідно резолютивної частини висновку експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 825 від 09 листопада - 07 грудня 2017 року при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_4 , 1993 року народження, виявлено, що незадовго до настання смерті громадянина ОСОБА_4 у значній кількості вживав алкогольні напої, що підтверджується виразним запахом алкоголю від досліджуваних порожнин та внутрішніх органів, а також результатом судово-токсикологічної експертизи крові з його трупа, у якій виявлено етиловий спирт в кількості 4,1% . Така концентрація етилового спирту у крові, у живих осіб, за своєю функціональною оцінкою, відповідає стану тяжкого алкогольного сп`яніння.

Судом встановлю, що відповідач ОСОБА_1 здійснив дорожньо-транспортну пригоду (наїзд на пішохода потерпілого ОСОБА_4 ) не маючи технічної можливості відреагувати на ситуацію та зупинити керований ним автомобіль, внаслідок чого потерпілий помер на місці пригоди. Будь-яких порушень правил дорожнього руху зі сторони відповідача ОСОБА_1 досудовим слідством та судом не встановлено. Причиною ДТП стало те, що пішохід ОСОБА_4 перебуваючи у тяжкому стані алкогольного сп`яніння різко змінив траєкторію руху і вийшов на проїжджу частину дороги.

Таким чином суд вважає, що причиною даної ДТП стала груба необережність самого потерпілого ОСОБА_4 , котрий перебуваючи в стані тяжкого алкогольного сп`яніння, грубо знехтував правилами дорожнього руху та з невстановлених причин вийшов на проїжджу частину дороги, і хоча не передбачав і не бажав таких наслідків, проте повинен був або міг їх передбачити.

Згідно положення ч.2 ст. 1193 ЦК України зазначено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.. ст.. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз.1 п.4 постанови ПВС України № Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доводами це підтверджується.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що внаслідок смерті сина, позивачу ОСОБА_3 спричинено моральної шкоди, яка виражається у моральних та душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях, яких він зазнав внаслідок раптової і передчасної смерті загибелі його сина, проте, враховуючи грубу необережність самого потерпілого у настанні даної ДТП, стан його алкогольного сп`яніння, відсутність порушень правил дорожнього руху зі сторони відповідача ОСОБА_1 , добровільне відшкодування відповідачем ОСОБА_1 шкоди в розмірі 2500 дол. США, (що становить 65825 грн.), а також його ставлення до наслідків, що наступили, відсутність на час отримання коштів претензій зі сторони дружини позивача, вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 361 600,00 грн. слід відмовити.

Разом із тим, суд звертає увагу, що позивач вправі звернутись у випадках та порядку передбаченого Законом та страховим договором із заявою до страхової компанії, надавши усі необхідні і підтверджуючі документи, щодо відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника незалежно від суми відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» в користь держави судовий збір, що становить 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн.

Керуючись ст. ст. 2,4,5,7,9,10,77,79,80,89,141,211,247, 263, 265, 266,273, 354, 355 ЦПК України, ст. 16, 22, 1167, 1193 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 10 березня 2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.. 27, 32, 35, 36, 41 ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,суд ,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», (04070, м. Київ, вул.. Іллінська, 8 код ЄДРПОУ: 20474912,) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП: НОМЕР_5 ) про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» в користь позивача ОСОБА_3 38400 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень моральної шкоди.

Стягнути із відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» в користь держави судовий збір, що становить 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривню.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - підпис.

Копія вірна

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області Н.Б. Сташків