Ухвала суду № 83864961, 07.08.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40479/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л., при секретарі Стороженко С.О., за участю прокурора: Казміренка В.М., захисника: Козлова П.Б., підозрюваного: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотаннястаршого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції Загамули Вадима Вікторовичапро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12018080140001238 від 13.04.2018 підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2019 до суду надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції Загамули В.В., погоджене із заступником начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України - начальник відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури УкраїниТемченком І.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12018080140001238 від 13.04.2018 підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на наступне.

Головним слідчим управлінням Національної поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 13.04.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018080140001238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У клопотанні слідчий зазначає, що 20.11.1999 рішенням загальних зборів № 1 утворено ТОВ «БІОЛ» (ЄДРПОУ:30086036), засновниками якого стали ОСОБА_1 , з часткою у статутному капіталі 50 % (1 653 000 грн.) та ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 50% (1 653 000 грн.).

Крім того, 28.04.2011 рішенням загальних зборів учасників створено ТОВ «Юго-западная торговая компания» (ИНН: 3123230521 / 312301001 , РФ, г. Белгород, ул. Промышленная, 3), засновниками якого стали ОСОБА_1 , з часткою у статутному капіталі 50 %, яка становить 250 000 російських рублів та ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі товариства 50 %, яка становить 250 000 російських рублів.

В один з днів лютого 2017 року ОСОБА_1 з метою особистого збагачення, розробив злочинний план метою якого є його особисте збагачення шляхом заволодіння майном ОСОБА_2 у вигляді грошових коштів та частки останнього в статутному капіталі ТОВ «Юго-западная торговая компания» (ИНН:3123230521/312301001, РФ, г. Белгород, ул. Промышленная, 3), яка становить 250 000 російських рублів.

В цей самий час ОСОБА_1 перебуваючи з ОСОБА_2 у дружніх відносинах, користуючись у останнього довірою, використовуючи особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_2 внаслідок спільного ведення господарської діяльності ТОВ «БІОЛ», перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: АДРЕСА_3, запропонував ОСОБА_2 укласти угоду про взаємні зобов`язання та здійснити між собою розподіл майна ТОВ «БІОЛ» та ТОВ «Юго-западная торговая компания».

Відповідно до вказаної угоди сторони домовились про те, що ОСОБА_2 зобов`язується в строк до 15.03.2017 продати ОСОБА_1 за ціною не нижчою номінальної вартості належної йому долі у статутному капіталі ТОВ «Юго-западная торговая компания» (ИНН:3123230521/ 312301001 , РФ, г. Белгород, ул. Промышленная, 3) у розмірі 50%, номінальною вартістю 250 000 російських рублів.

Крім того, ОСОБА_1 відповідно до вказаної угоди, зобов`язався в строк до 15.03.2018 року за 3 000 000 доларів США продати останньому за договором купівлі-продажу свою частку в розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ», яка становить 1 653 700,00 грн.

Крім того, відповідно до вказаної угоди, ОСОБА_1 зобов`язався останньому в строк до 15.03.2019 року за 3 000 000 доларів США продати за договором купівлі-продажу належне йому нерухоме майно, яке використовується ТОВ «БІОЛ», для ведення виробничої діяльності, зокрема Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_1, приміщення за адресою : АДРЕСА_2, приміщення за адресою : АДРЕСА_3, приміщення за адресою: АДРЕСА_4, Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_5, Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_6, Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_7, Ѕ приміщення А-2 за адресою: АДРЕСА_8, Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_9, Ѕ приміщення А-1/4 за адресою: АДРЕСА_10 , Ѕ приміщення А2-1 за адресою: АДРЕСА_10, приміщення 59 за адресою: АДРЕСА_10 , Ѕ земельної ділянки 0088 за адресою: АДРЕСА_11, Ѕ земельної ділянки 0146 за адресою: АДРЕСА_1 , Ѕ земельної ділянки 0132 за адресою: АДРЕСА_8 , Ѕ земельної ділянки 0147 за адресою: АДРЕСА_1 , Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_10 .

В цей самий час ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, запевнив ОСОБА_2 у вигідності для останнього угоди про взаємні зобов`язання та наголосив про першочергову необхідність відступлення ОСОБА_2 своєї частки у розмірі 50 % в статутному капіталі ТОВ «Юго-западная торговая компания» (ИНН:3123230521/ 312301001 , РФ, г. Белгород, ул. Промышленная, 3) шляхом надання директору вказаного товариства ОСОБА_3 відповідної довіреності.

ОСОБА_2 будучи переконаним ОСОБА_1 у вигідності для себе досягнутої угоди, погодився на пропозицію останнього та 16.02.2017 перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Рій К.Ю., за адресою: АДРЕСА_17 , видав директору ТОВ «Юго-западная торговая компания» - ОСОБА_3 довіреність з правом останнього продати належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «Юго-западная торговая компания».

17.02.2017 точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 будучи переконаним ОСОБА_1 у вигідності для себе досягнутої угоди, погодившись на пропозицію останнього перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: АДРЕСА_3, у простій письмовій формі уклав з ОСОБА_1 угоду про зазначені взаємні зобов`язання датовану 20.02.2017.

Відповідно до вказаної угоди, сторони також визначили, що всі договори оформляються в нотаріальному порядку зі згоди подружжя. Грошові розрахунки за договорами зважаючи на триваючий строк їх проведення, оформляються додатково розписками.

В цей самий час, ОСОБА_1 продовжуючи свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння майном ОСОБА_2 , зловживаючи довірою останнього, перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: АДРЕСА_3, з метою складення у ОСОБА_2 враження справжності його намірів визначених угодою про взаємні зобов`язання, будучи учасником загальних зборів ТОВ «БІОЛ» № 1 підтримав порядок розподілу майна між учасниками вказаного товариства та зміну складу його учасників відповідно до умов угоди про взаємні зобов`язання.

01.03.2017 ОСОБА_3 діючи від імені ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, уклав з ОСОБА_1 як покупцем договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки у розмірі 50 % в статутному капіталі ТОВ «Юго-западная торговая компания».

В період з 20.02.2017 до 13.03.2017, ОСОБА_1 не маючи умислу та наміру із своєї сторони виконувати будь-які умови досягнутої угоди щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ» у розмірі 50 %, разом із цим діючи у відповідності до розробленого злочинного плану, з метою заволодіння майном ОСОБА_2 у вигляді грошових коштів в розмірі 3 000 000 доларів США, запевнив останнього в дійсності угоди та виконанні ним, в разі отримання від ОСОБА_2 , вказаної суми грошових коштів, всіх взятих на себе зобов`язань, зокрема відчуженні своєї частки у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ» у розмірі 50 %, яка становить 1 653 700,00 грн.

Так, 13.03.2017 точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння майном ОСОБА_2 , зловживаючи довірою останнього, перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: АДРЕСА_3, запевнив ОСОБА_2 у вигідності для останнього досягнутої угоди від 20.02.2017 та необхідності передати частину грошових коштів.

Того ж дня, ОСОБА_2 перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: АДРЕСА_3, будучи переконаним ОСОБА_1 , що розпоряджається власним майном у вигляді грошових коштів у своїх інтересах, діючи у відповідності до угоди про взаємні зобов`язання від 20.02.2017 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 192 500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 13.03.2017 становить 5 160 954 гривень.

Крім того, 24.04.2017 точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: АДРЕСА_3, будучи переконаним ОСОБА_1 , що розпоряджається власним майном у вигляді грошових коштів у своїх інтересах, діючи у відповідності до угоди про взаємні зобов`язання від 20.02.2017, передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 330 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 24.04.2017 становить 8 821 817 гривень.

Крім того, 13.07.2017 точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: АДРЕСА_3, будучи переконаним ОСОБА_1 , що розпоряджається власним майном у вигляді грошових коштів у своїх інтересах, діючи у відповідності до попередньої угоди про взаємні зобов`язання від 20.02.2017, передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 450 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 13.07.2017 становить 11 659 802 гривень.

Крім того, 04.09.2017 точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 продовжуючи свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , зловживаючи довірою останнього, запевнивши ОСОБА_2 у вигідності для останнього досягнутої угоди від 20.02.2017, перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «Юго-западная торговая компания» за адресою: Російська Федерація м. Белгород, вул. Промислова, 3, отримав від ОСОБА_4 , яка являється дружиною ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який являється сином ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 500 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 04.09.2017 становить 12 874 192 гривень.

ОСОБА_1 продовжуючи свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , в період часу з 04.09.2017 по 14.10.2017, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, зловживаючи довірою останнього, перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: АДРЕСА_3, запевнив ОСОБА_2 у вигідності для останнього досягнутої угоди від 20.02.2017 та в цей час підтвердив попередню домовленість з ОСОБА_2 про продаж своєї частки у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ» не пізніше 17.03.2018 або протягом двох тижнів після отримання суми, еквівалентної 3 000 000 доларів США, про що ОСОБА_1 власноручно написав розписку.

Крім того, 14.10.2017 точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: АДРЕСА_3, будучи переконаним ОСОБА_1 , що розпоряджається власним майном у вигляді грошових коштів у своїх інтересах, діючи у відповідності до попередньої угоди про взаємні зобов`язання від 20.02.2017, передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 564 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 14.10.2017 становить 41 656 606 гривень.

Разом із цим, ОСОБА_1 після отримання від ОСОБА_2 майна у вигляді грошових коштів в сумі 3 000 000 доларів США за продаж останньому по договору купівлі-продажу своєї частки у розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ», яка становить 1 653 700,00 грн., своїх зобов`язань визначених угодою від 20.02.2017, не виконав, а вказаними грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 після отримання від ОСОБА_2 майна у вигляді частини грошових коштів в сумі 36 500 доларів США за продаж останньому по договору купівлі-продажу належного йому нерухомого майна, яке використовується ТОВ «БІОЛ», для ведення виробничої діяльності, своїх зобов`язань визначених угодою від 20.02.2017, не виконав, а вказаними грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

Отже ОСОБА_1 з метою свого особистого збагачення, шляхом заволодіння майном ОСОБА_2 , в період часу з 13.03.2017 по 14.10.2017, перебуваючи з останнім у дружніх відносинах, використовуючи особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_2 внаслідок спільного ведення господарської діяльності ТОВ «БІОЛ», зловживаючи довірою ОСОБА_2 , шахрайським шляхом заволодів його майном у вигляді коштів у сумі 3 036 500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 80 173 371 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

30.07.2019 ОСОБА_1 в порядку глави 22 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав внесене клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.

Захисник у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, наголосивши на відсутності будь-яких ризиків визначених ст. 177 КПК України.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Заслухавши пояснення підозрюваного, його захисника, думку прокурора, допитавши свідків та потерпілих, вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Із матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 13.04.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018080140001238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

30.07.2019 ОСОБА_1 в порядку глави 22 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, але не доведе обставин щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначено у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке може бути призначено заявникові. [«O. v. Norway», n. 33926].

ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виходячи із правової позиції ЄСПЛ при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи її переконливість. При цьому прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.

У рішенні ЄСПЛ від 26.06.1991 року у справі «Летельє проти Франції» суд вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Розглядаючи скаргу у справі «Мюрей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року ЄСПЛ підкреслив, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів». У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний:

- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;

- пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;

5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

8) наявність судимостей у підозрюваного,

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».

Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Оцінюючи зібрані у справі докази, надавши оцінку встановленим фактам щодо особи підозрюваного, наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що запобіжний захід на застосуванні якого наполягає сторона обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, у клопотанні прокурор вказує на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, проте доказів які б це підтверджували слідчому судді не надано.

Слідчий суддя з урахуванням практики ЄСПЛ та відповідних норм законодавства, приходить до висновку, що заявлені у клопотанні ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваного, не можуть слугувати виключною підставою для тримання підозрюваного під вартою.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: заявою адвоката Застрожнікової Катерини Сергіївни (в інтересах ОСОБА_2 ) про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодінні грошовими коштами ОСОБА_2 шахрайським шляхом; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 20.12.2018 під час якого ним повідомлено обставини укладання угоди про взаємні зобов`язання між ним та ОСОБА_1 , та в подальшому заволодіння ОСОБА_1 грошовими коштами та іншим майном, належним ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 10.01.2019 під час якого ним повідомлено обставини щодо підписання угоди про взаємні зобов`язання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та обставин отримання ОСОБА_1 грошових коштів у ОСОБА_2 та написання при цьому розписок; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 10.01.2019 під час якого нею повідомлено обставини укладання угоди про взаємні зобов`язання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також черговість дій та розподіл майна; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 04.02.2019 під час якого нею повідомлено обставини укладання угоди про взаємні зобов`язання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про передачу грошових коштів, та заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 04.02.2019 під час якого ним повідомлено обставини укладання угоди про взаємні зобов`язання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також про передачу грошових коштів ОСОБА_1 ; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.02.2019, та оригіналами документів, які ним вилучені, а саме: оригінал угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про взаємні зобов`язання від 20.02.2017; оригінал розписки ОСОБА_1 від 13.03.2017 про тримання від ОСОБА_2 коштів в сумі 192 500 доларів США; оригінал розписки ОСОБА_1 від 24.04.2017 про отримання від ОСОБА_2 коштів в сумі 330 000 доларів США; оригінал розписки ОСОБА_1 від 13.07.2017 про отримання від ОСОБА_2 коштів в сумі 450 000 доларів США; оригінал розписки ОСОБА_1 від 04.09.2017 проо тримання від ОСОБА_2 коштів в сумі 500 000 доларів США; оригінал розписки ОСОБА_1 від 14.10.2017 про отримання від ОСОБА_2 коштів в сумі 1 564 000 доларів США; оригінал розписки ОСОБА_1 , якою останній підтвердив попередню домовленість від 20.02.2017 про продаж своєї частки в ТОВ «БІОЛ» та зобов`язався здійснити її продаж не пізніше 17.03.2018 або протягом двох тижнів після отримання коштів, еквівалентної 3 000 000 доларів США, які перебувають у володінні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; висновком експерта від 20.05.2019 № 19/17-3/1/32-СЕ/19, яким підтверджено, що підписи в угоді про взаємні зобов`язання виконані ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , а текст та підписи в розписках виконані ОСОБА_1 ; іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , наявність обґрунтованої підозри, обґрунтування існування ризиків наведених слідчим та прокурором у клопотанні, та приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та в судовому засіданні не доведено. Заявлені ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваного, не можуть слугувати підставами для тримання підозрюваного під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, корисливий мотив кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 576 300грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде належним засобом процесуального стримування.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції Загамули Вадима Вікторовичапро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12018080140001238 від 13.04.2018 підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_18 , запобіжний захід у вигляді застави.

Розмір застави визначити у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 576 300 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 26268059,

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ,

Код банку отримувача: (МФО) 820172,

Рахунок отримувача: 37318005112089.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Покласти на ОСОБА_1 наступні передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки:

- прибувати до органу досудового слідства, прокурора чи суду за першою вимогою;

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 30.09.2019.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя О.Л. Бусик