Вирок № 83862748, 27.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

дата документа 27.08.2019

Справа № 320/1600/19

(1-кп/320/644/19)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» серпня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Фоміна В.А.,

при секретарі - Захарової І.І.,

розглянувши кримінальне провадження № 12019080140000393 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 30.08.2018 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст. 164 КК України, засуджений до 100 годин громадських робіт. Знятий з обліку Мелітопольського відділу пробації по відбуттю призначеного покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - Довгань М.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Стукалова А.В.,

представника потерпілої - адвоката Скворцової О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 , згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, виконавчий лист № 2-2098/2009 р. від 13.04.2009 зобов`язаний до виплати аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј частини з усіх видів доходу, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.03.2009 року та до досягнення дитиною повноліття. Однак ОСОБА_1 , після притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, в період часу з 02.02.2017 по 01.02.2019 року, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), платежі не сплачував. Будучи працездатним, заходів щодо працевлаштування не вживав, будь - якої матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини не надав. В результаті систематичної невиплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед ОСОБА_4 у розмірі 16412 гривень, що сукупно перевищує суму виплат по аліментах за три місяці.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за вчинення злочину передбаченого ст. 164 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області він зобов`язаний до виплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання їхнього сина ОСОБА_6 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку. Однак, аліменти на утримання дитини він не сплачував. Щиросердно розкаюється у скоєному, просить суворо не карати, пообіцяв в подальшому сплачувати аліменти на утримання дитини та сплатити заборгованість.

В судове засіданні потерпіла ОСОБА_7 не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Зазначила, що заборгованість по сплаті аліментів обвинуваченим на теперішній час не виплачена, у зв`язку з чим просить призначити обвинуваченому ОСОБА_1 реальне покарання у вигляді обмеження волі терміном на два роки, без застосування випробувального терміну.

Представник потерпілої - адвокат Скворцова О.В. у судовому засіданні просила призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 повязае з обмеженням волі.

Судом роз`яснене обвинуваченому ОСОБА_1 , суть обвинувачення та з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувалися.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Європейський суд з прав людини, практика якого у відповідності до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі „Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі „Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) зазначив, що „досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу „законності" і воно не було свавільним". У справі „Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що „для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити „особистий надмірний тягар для особи".

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню обставин в кримінальному проваджені.

Однак суд враховує, що ОСОБА_1 будучи раніше засудженим за ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), належних висновків не зробив, заходів для працевлаштування не прийняв і знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, що характеризує його, як суспільно небезпечну особу, яка не бажає ставати на шлях виправлення та може продовжити вчинення аналогічних злочинів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області від 14.05.2019 року, у якій просять врахувати, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді арешту, оскільки зазначене покарання відповідає тяжкості та обставинам вчиненого злочину, особі обвинуваченого, що у сукупності, на думку суду, дає підстави вважати, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції його від суспільства.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 164 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: В.А.Фомін