Ухвала суду № 83856774, 23.08.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/758/19

провадження №2/619/800/19

Ухвала

23 серпня 2019 року

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області, суддя Нечипоренко І.М.,

імена (найменування) учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна,

вимоги позивача: про визнання договору позики недійсним,скасування рішення про реєстрацію права власності.

Питання, що вирішується ухвалою.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним договір позики, укладений 01.11.2013 між нею та ОСОБА_2 ; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28344619 від 19.02.2016 на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 15.05.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та згідно ухвали суду від 08.07.2019 закрито підготовче провадження.

До суду надійшла заява представника позивача, у якій просить накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії направлені на розпорядження будинком, посилаючись на те, що предметом позову є визнання недійсним договору позики та визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора на зазначений вище житловий будинок. Як стало відомо позивачу на сайті «Магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 «НОSТ» розміщено оголошення про продаж житлового будинку, який ззовні так і всередині схожий на зазначений вище житловий будинок. Таким чином, відповідач здійснює активні дії, направлені на відчуження будинку, вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на який є предметом позову у справі. Отже, існує велика ймовірність неможливості виконання рішення суду про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами 1,2 статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову, є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За змістом ч.3 ст.150 заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що предметом спору є договір позики, який позивач просить визнати недійсним та визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

При цьому, позивачем не заявляється вимога про застосування наслідків недійсності договору позики, крім того, факт надання оголошення відповідачем щодо продажу будинку не свідчить про продаж саме житлового будинку, про скасування державної реєстрації якого заявлено позивачем, а дана обставина є припущенням представника позивача.

Враховуючи викладене, заява задоволенню не підлягає.

Частинами 6,10 ст.153 ЦПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарачій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею і приєднуються до справи.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області відповідно до пп.15.5 п.15 Перехідних положень.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27.08.2019.

Суддя І. М. Нечипоренко