Ухвала суду № 83856559, 14.08.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1807/18

провадження № 6/570/95/2019

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

при секретарі судового засідання Кмін В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне вул.П.Могили 24) подання старшого державного виконавця Гуменюка А.А. Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,

в с т а н о в и в:

у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ КБ "Приватбанк" для забезпечення виконання виконавчого документу подане вказане подання.

Державний виконавець до суду не з`явився, заінтересовані особи відповідно до вимог ч.4 ст.441 ЦПК України в судове засідання не викликались. Беручи до уваги вимоги закону про негайність розгляду подання, суд дійшов висновку про можливість його розгляду за відсутності державного виконавця та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані матеріали, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, у відділі державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції перебуває на виконанні виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 30 157,00 грн.

Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права та свободи, не передбачені в конвенції та в Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно з власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, окрім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права визначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи власну.

Відповідно до ст.33 Конституції кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, визначених законом. Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування, фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України, може бути обмежена в здійсненні права на пересування лише у випадках, установлених законом. Це право віднесено в ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн.2), а саме — до таких, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл.21 кн.2). Відповідно до ч.3 ст.269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Остання не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд із країни та в`їзд у неї, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд за кордон, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються законом «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Положеннями ст.6 цього акта встановлено, що громадянинові нашої держави може бути тимчасово відмовлено у виданні паспорта або громадянинові України, який має паспорт, можуть тимчасово заборонити виїзд за кордон,

?якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання — до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п.2);

?якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням; до виконання зобов`язань (п.5);

?якщо щодо нього подано позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).

Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Не заперечуючи, що ОСОБА_1 не виконано зобовязання по виконавчому документу, заборгованість не погашена, що державний виконавець трактував як свідоме ухилення від виконання зобов`язань за рішенням суду, суд вважає, що такий його висновок не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Таке право надано винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, саме невиконання боржником зобов`язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. Таким ухиленням є будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Доказів, які б свідчили про ухилення боржника від сплати боргу, чи про його про його реальну можливість виконати обов`язок, суду не подано. Державним виконавцем не обґрунтовано тих обставин, яким чином вжиті заходи забезпечення виконання виконавчого документа у виді обмеження у праві виїзду за кордон можуть забезпечити виконання вимоги про сплату боргу. Подання ґрунтується на припущеннях, без посилання на докази, які б свідчили про його намір залишити Україну. Оскільки суду не надано доказів, які доводять, що вказана особа має можливість виконати свої зобов`язання за рішенням суду, однак ухиляється від їх виконання, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення клопотання.

З огляду на викладене, керуючись ст.441 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у поданні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя: Кушнір Н.В.