Ухвала суду № 83854492, 27.08.2019, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/1231/19 Провадження № 2-з/358/8/19

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

27 серпня 2019 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Корбут В.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кивська Русь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу,

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кивська Русь» (далі-відповідач або Банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі-третя особа або Фонд) про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу,

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити третій особі - Фонду вчиняти дії щодо продажу активів (майна) відповідача, у т.ч. шляхом проведення торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) відповідача через акредетовані електронні торгові майданчики.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 01.12.2014 року та 14.01.2015 року між ним та відповідачем було укладено два договора банківського вкладу в іноземній валюті, згідно яких він передав Банку на зберігання 100739 доларів США та 150000 доларів США. Незважаючи на неоднаразові звернення до відповідача вказані кошти йому не повернуто, оскільки 19.03.2019 року Правлінням Національного банку України прийняти постанову № 190 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Кивська Русь» до категорії неплатеспроможних» (далі-Постанова НБУ №190), на підставі якої Фондом була запроваджена тимчасова адміністрація та припинено задоволення вимог вкладників та іншіх кредиторів банку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року (яке набрало законної сили) визнано протипраною та скасовано Постанову НБУ №190, внаслідок чого Банк не відноситься до категорії неплатеспроможних і на нього не поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і тому у Фонда відсутні підстави для здійснення подальшої тимчасової адміністрації в даному Банку.

Таким чином, позивач вважає, що у нього виникло право на задоволення вимоги поверненя коштів. Проте на його заяву від 16.07.2019 року про повернення коштів він отримав відповідь уповноваженої особи Фонду від 29.07.2019 року, якою повідомлено, що його вимоги будуть задоволені в порядку черговості, встановленої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, позивач вважає, що існують обставини, які можуть істотно ускладнити або неуможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених його прав та інтересів, оскільки на даний час Банк не відноситься до категорії неплатеспроможних і тому на Банк не поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і у Фонда відсутні підстави для здійснення подальшої тимчасової адміністрації у даному Банку.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статтей 149, 150 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті — це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Однак, позивач обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову не зазначив чим підтверджується обставини, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань, передбачених укладеними договорами банківського вкладу.

Так, згідно умов договору №133460-62 банківського вкладу в іноземній валюті від 01.12.2014 року вбачається, що позивач повинен передати Банку на зберігання 100739 доларів США. Термін повернення вкладу 02.03.2015 року.

Згідно умов договору №3545-62 банківського вкладу в іноземній валюті від 14.01.2015 року вбачається, що позивач повинен передати Банку на зберігання 150000 доларів США. Термін повернення вкладу 14.04.2015 року.

Позивач обгрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову зазначив, що він неоднаразово звертався до відповідача з приводу повернення коштів, але Банк не повернув, оскільки на підставі постанови НБУ від 19.03.2019 року відповідача віднесено до категорії неплатоспроможним і тому Фондом була запровадженя тимчасова адміністрація та припинено задоволення вимог вкладників та іншіх кредиторів банку.

Проте, до заяви про забезпечення позову позивачем не надано його заяви до відповідача про повернення коштів після закінчення терміну дії вищевказаних договорів, а саме: за період з 03.03.2015 року та з 15.04.2015 року до 19.03.2019 року.

Із роз`яснень, викладених у абз. 3 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9 вбачається, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також суду необхідно враховувати, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Ознайомившись з заявою та доданими документами, судом встановлено, що позивачем не надано доказів в обґрунтування співмірності виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Крім того, якщо задовольнити заяву про забезпечення позову заборонивши Фонду здійснювати продажу активів (майна) відповідача, то в даному випадку не буде враховано інтереси інших осіб, які також мають відносини з даним Банком.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року набуло чинності, оскільки до заяви про забезпечення позову не надано належним чином посвідчене рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року про те, що це рішення суду набуло чинності.

Відповідно до частини шостої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Відповідно до частини восьмої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки, приписи статті 150 ЦПК України є імперативними, а отже підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

Крім того, враховуючи, що позивач належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову визначеним у заяві способом, тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За таких обставин, у відповідності до частини шостої статті 153 ЦПК України, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кивська Русь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу, відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду стороні по справі.

Головуючий: суддя В. М. Корбут