Рішення № 83851921, 27.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2019 року № 826/2526/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000911701 від 14.05.2014.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Відтак вважає, що прощена сума боргу не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а тому податкове-повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити, у зв`язку з тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік та не задекларовано у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік щодо отримання додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором на загальну суму 332179,27 грн та не сплачено (перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб з отриманого вказаного додаткового блага. Крім того зазначив, що оскільки банк повідомив про анулювання боргу платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, це автоматично тягне нарахування податкових зобов`язань за податком на доходи фізичних осіб.

За результатами розгляду даної справи по суті, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №0000911701 від 14.05.2014, у зв`язку із відсутністю фактично отриманого позивачем додаткового блага під час прощення банком суми несплаченого розміру кредиту. При цьому більша частина прощеної суми становлять відсотки за користуванням кредитом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволені позову відмовлено. Свої висновки суд апеляційної інстанції мотивував тим, що прощена сума кредиту банком позивачу є його доходом, який підлягає оподаткуванню.

Постановою Верховного Суду від 17.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2018 зазначено про важливість з`ясування складових прощеної суми боргу, оскільки, лише сума основного боргу може бути доходом, який підлягає оподаткуванню. А також, у рішенні суду вказано про необхідність звернути увагу на неузгодженість суми коштів, які складають прощену суму боргу, адже в акті перевірки, визначена сума у розмірі 332179,27 грн, натомість у отриманих на запит суду апеляційної інстанції даних від банку така сума дорівнює вже 312481,79 грн. Отже, при новому розгляді справи для правильного вирішення спору, що виник між позивачем та відповідачем, необхідні дані щодо сум, які увійшли до загальної суми безнадійної простроченої заборгованості 332179,27 грн клієнта ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_1 , так як самими сторонами по справі зазначених доказів не надано.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2019 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/2526/17 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, суд ухвалою від 12.02.2019 справу прийняв справу до провадження та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням висновків Верховного Суду даною ухвалою витребувано у Акціонерного товариства «УкрСиббанк»: належним чином завірену копію рішення ПАТ «УкрСиббанк» про списання безнадійної простроченої заборгованості в розмірі 332179,27 грн по клієнту банку ОСОБА_1 , яка виникла на підставі договору про надання споживчого кредиту №11325625000 від 31.03.2008, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк»; повну розшифровку суми, у тому числі із зазначенням сум з яких складається прощений борг (тіло кредиту, проценти за користування тілом кредиту, пеня, штраф, тощо) та документів, на підставі яких обрахована сума.

На виконання ухвали від 12.02.2019 Акціонерним товариством «УкрСиббанк» надано інформацію щодо сум з яких складається прощений борг позивача.

25.03.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому стверджується про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі фактичних даних, що не спростовані позивачем.

Позивач своїм правом щодо надання додаткових пояснень по суті позову не скористався.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 21.03.2014 по 27.03.2014 посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 03.04.2014 №29/26-50-17-01/ НОМЕР_1 .

В ході перевірки встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, а саме не подання до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві фізичною особою ОСОБА_1 декларації про одержані доходи за 2011 рік;

- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: не задекларовано у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік отриману суму додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором у розмірі 332179,27 грн та не сплачено (перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 56282,28 грн.

Підставою для таких висновків, слугувало те, що на запит податкового органу ПАТ «УкрСиббанк» №10-23/30681 від 19.08.2013 повідомило, що прийнято рішення про списання безнадійної простроченої заборгованості в розмірі 332179,27 грн по клієнту банку ОСОБА_1 . Також у вищевказаному листі ПАТ «УкрСиббанк» зазначено, що боржнику вручено повідомлення про анулювання (прощення) боргу. Суму податкового боргу було включено Банком до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за ІІ-ІІІ квартал 2011 року з ознакою 126 (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо).

На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000911701 від 14.05.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 70352,85 грн (з них: за основним платежем у сумі 56282,28 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14070,57 грн).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно із визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 за №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Так, згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При вирішенні даного спору слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 ПК України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 ПК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 10.09.2018 (справа № 822/4594/13-а), від 31.01.2019 (справа № 808/8913/14).

Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування інших платежів.

З листа АТ «УКРСИББАНК» від 01.03.2019 за №13-31-1/18512, який було надано на вимогу суду, вбачається, що 31.03.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та в подальшому Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11325625000, відповідно до якого банком надано позичальнику кредит в розмірі 100000,00 дол. США. зі строком повернення відповідно до графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 30.03.2018.

Після виконання Позивачем умов вказаної вище угоди ПАТ «УкрСиббанк» анульовано заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11325625000 від 31.03.2018 в сумі 39195,94 дол. США, яка складається з суми основного боргу у розмірі 39160,39 дол. США та суми процентів за користування кредитним договором, що склало суму всього за курсом НБУ 312481,79 грн.

Листом від 30.06.2011 за №135-27/1950 АТ «УкрСиббанк» повідомив позивача про анулювання кредитної заборгованості, яка становить 39195,94 дол. США, що склало за курсом НБУ станом на 30.06.2011 суму 312481,79 грн, зазначивши, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України останній повинен відобразити вказану суму в річній декларації та самостійно сплатити суму податку на доходи з фізичних осіб.

Проте, з акта перевірки вбачається, що на запит контролюючого органу ПАТ «УкрСиббанк» своїм листом за №10-23/30681 від 19.08.2013 повідомило, що прийнято рішення про списання безнадійної простроченої заборгованості в розмірі 332179,27 грн по клієнту банку ОСОБА_1 .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у відповіді на запит контролюючого органу №10-23/30681 від 19.08.2013 ПАТ «УкрСиббанк» не було зазначено яку саме було анульовано (прощено) суму заборгованості, а лише запропоновано контролюючому органу використовувати відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб для отримання даних щодо доводів у вигляді анульованого боргу фізичним особам-боржникам банку, які відображені у податковій звітності АТ «УкрСиббанк» за формою №1ДФ.

Отже, зазначена в акті перевірки сума 332179,27 грн анулюваної кредитної заборгованості, не співпадає із сумою, яка була зазначена у повідомленні про анулювання (прощення) кредитної заборгованості, а саме 312481,79 грн, яка та підтверджується листом АТ «УКРСИББАНК» від 01.03.2019 за №13-31-1/18512.

Також, слід зазначити, що при розрахунку сум податкових зобов`язань, контролюючий орган використовував інформацію, отриману ним від кредитора у формі 1ДФ, в якій зазначено загальну суму прощенного (анульованого) зобов`язання, що включає в себе як основну суму боргу - «тіло» кредиту, так ї суму нарахованих процентів за користування кредитом.

За встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага у сумі 332179,27 грн відповідачем доведено не було, тому контролюючий орган дійшов передчасного висновку щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту), яка зазначена у акті перевірки.

Констатуючи правомірність висновків контролюючого органу в певній частині визначених ним зобов`язань та застосованих санкцій, суд не може визнати рішення контролюючого органу в якійсь сумі, оскільки відповідач ще не надав розрахунок зобов`язань та штрафних санкцій.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі 21-527во06).

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд з урахуванням встановлених у справі обставин приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000911701 від 14.05.2014.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 2 цього Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000911701 від 14.05.2014.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 703 (сімсот три) грн 53 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39468461, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська