Рішення № 83851888, 27.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2019 року № 826/13513/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в міста Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

21 серпня 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУПФ України в м. Києві), в якій просить:

- визнати бездіяльність ГУПФ України в м. Києві, - протиправною;

- зобов`язати ГУПФ України в м. Києві провести перерахування та виплату пенсії, без обмеження кінцевої дати виплати, з урахуванням поданих документів та додатково наданого документу - довідки від 14 червня 2018 року №171 та сум щомісячної грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які зазначені в довідці.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила про порушення її права на належне пенсійне забезпечення безпідставною відмовою у здійсненні перерахунку пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08 жовтня 2018 року від ГУПФ України в м. Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) та пункті 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393) не зазначені такі види грошового забезпечення як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова винагорода, тому пенсія позивачу призначена відповідно до норм чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

18 грудня 2017 року ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) №214 звільнено з військової служби в запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) та наказом начальника Управління Цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України (по стройовій частині) від 27 грудня 2017 року №185 виключено із списків особового складу Управління та всіх видів забезпечення.

Зокрема, для нарахування пенсії позивачу Головним управлінням Генерального штабу Збройних Сил України видано довідку від 27 грудня 2017 року №305/936 про додаткові види грошового забезпечення та премії.

Наразі, позивач перебуває на обліку в ГУПФ України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІб з 28 грудня 2017 року.

У квітні 2018 року позивачу стало відомо, що до складу додаткових видів грошового забезпечення, з яких нараховано основний розмір пенсії, пенсійним органом не включено виплачені за період з грудня 2015 року по грудень 2017 року суми щомісячної грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що позивач зверталась до відповідача із заявою від 04 квітня 2018 року, проте листом від 11 травня 2018 року №9891/02 ГУПФ України в м. Києві повідомило їй, зокрема, про те що не має підстав для включення у розрахунок пенсії вказаних виплат.

При цьому суд встановив, що позивач з грудня 2015 року по грудень 2017 року щомісяця отримувала щомісячну додаткову грошову винагороду, з якої сплачувались страхові внески. Вказане підтверджується довідкою від 24 січня 2018 року №305/67 (а.с. 19).

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Постанови №393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон №2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону №2262-ХІІ, який є вичерпним.

Ураховуючи наведене, отримувана ОСОБА_1 згідно з розрахунку грошового забезпечення для призначення пенсії щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, розмір призначеної позивачу пенсії підлягає перерахунку.

Водночас, про наявність підстав для включення до грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, виплата яких здійснювалася не щомісячно, правомірно не включено до грошового забезпечення з якого провадиться перерахунок пенсії, оскільки вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.

Отже, і позовні вимоги в частині зобов`язання ГУПФ України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії із включенням до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія, названих вище одноразових додаткових видів грошового забезпечення, як похідні, не підлягають задоволенню.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 (провадження №11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№21-70а15).

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУПФ України в м. Києві провести перерахування та виплату пенсії, без обмеження кінцевої дати виплати, тобто, фактично вчиняти певні дії в майбутньому, то вона не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання дій ГУПФ України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку розміру призначеної пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, - протиправними та зобов`язання ГУПФ України в м. Києві перерахувати з 28 грудня 2017 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплачених сум. При цьому, суд вважає за необхідне уточнити щодо правильного зазначення довідки дати та номеру відповідної довідки.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення сторонами витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в міста Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в частині відмови ОСОБА_1 в перерахунку розміру призначеної пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 28 грудня 2017 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, зазначеної у довідці від 24 січня 2018 року №305/67, з урахуванням виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак