Рішення № 83851621, 27.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2019 року № 758/9364/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

13 липня 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - виконавча дирекція Фонду соцстрахування), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт»), про визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28 лютого 2017 року №541/09/13.

Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що статтею 23 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV) встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності. ОСОБА_1 зазначає, що нею не допущено ніяких порушень, які б давали підставу позбавити її допомоги по тимчасовій непрацездатності. А відповідачем покладено на позивача відповідальність за вину медичної установи, яка не забезпечила зберігання медичної амбулаторної картки.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року у справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року адміністративну справу передано за підсудністю Окружному адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з проколу автоматизованого розподілу судової справи №758/9364/17 між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року замінено відповідача у справі №758/9364/17, з виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності його правонаступником - управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області.

На час розгляду справи, відповідач не надав відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , а третя особа - пояснень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 28 квітня 2012 року по 17 січня 2017 року працювала на ДП «Укрспирт» на посаді провідного інженера відділу аналітичного забезпечення виробничої діяльності управління економічної та виробничої безпеки, що підтверджується копією трутової книжки (а.с. 6).

В період з 21 листопада по 19 грудня 2016 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю не працювала, що підтверджується листком непрацездатності серії АДА №248310 , виданим КНП «Консультативно-діагностичний центр Оболонського району», філія №1.

Вказаний листок непрацездатності зданий 24 грудня 2016 року до бухгалтерії ДП «Укрспирт», але до цього часу не оплачений.

17 березня 2017 року позивач звернулась до т.в.о. директора ДП «Укрспирт» із заявою про надання інформації щодо невиплати коштів за листком непрацездатності серії АДА №248310 за період 21 листопада по 19 грудня 2016 року.

Листом від 10 квітня 2017 року №02-5-3/887 ДП «Укрспирт» надало позивачу відповідь на вказану заяву. У цій відповіді третя особа вказала на те, що на запит ДП «Укрспирт» стосовно обґрунтованості видачі зазначеного листка непрацездатності, ними отримана відповідь виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від 28 лютого 2017 року №541/09/13 про те, що листок непрацездатності серії АДА №248310 (період непрацездатності з 21 листопада по 19 грудня 2016 року) визнано виданим необґрунтовано за весь період.

На звернення позивача до Фонду соцстрахування, виконавча дирекція цього Фонду листом від 03 травня 2017 року №5-14/Ф-204з-58 повідомила позивача, зокрема, про те, що була проведена перевірка обґрунтованості видачі листка непрацездатності №248310 за період з 21 листопада 2016 року по 19 грудня 2016 року та встановлено, що медична картка амбулаторного хворого (ф. 025/о) не надана для перевірки у зв`язку із відсутністю її в реєстратурі КНП «Консультативно-діагностичний центр Оболонського району» філія №1 м Києва». В результаті аналізу наявної первинної медичної документації підтверджено лише звернення до КНП «Консультативно-діагностичний центр Оболонського району» філія № 1 м Києва» з видачею листка непрацездатності №248310 на період з 21 листопада 2016 року по 19 грудня 2016 року. У зв`язку із відсутністю медичної картки амбулаторного хворого у КНП «Консультативно-діагностичний центр Оболонського району» філія № 1 м. Києва» перевірити обґрунтованість видачі листка непрацездатності №248310 неможливо.

З наданого до суду, адресованого заступнику директора Виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соцстрахування, листа від 28 лютого 2017 року №668-08 про обґрунтованість видачі листків непрацездатності, зокрема, ОСОБА_1 видно, що записи в наданій первинній медичній документації не обґрунтовують видачу листка непрацездатності №248310 з 21 листопада 2016 року по 19 грудня 2016 року, медична картка амбулаторного хворого (ф.025/о) не надана, що є порушенням Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року №455.

Додатково вказаним листом від 28 лютого 2017 року №668-08 проінформовано, що керівник закладу охорони здоров`я, яким видано зазначений листок непрацездатності рекомендовано при подальших зверненнях громадянки ОСОБА_1 проводити експертизу тимчасової непрацездатності при оформленні листків непрацездатності з обов`язковою участю заступників директорів з експертизи тимчасової непрацездатності.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV) відповідно Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є:

1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування;

2) надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону;

3) профілактика нещасних випадків;

4) віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;

5) проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний) підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;

6) здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності;

7) здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду;

8) аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску.

Водночас, згідно із пунктом 1 частини другої статті 10 Закону №1105-XIV Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

До прав, які має Фонд законодавець визначив перевірку достовірності відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупинення виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду (пункт 3 частини першої статті 10 Закону №1105-XIV).

Як передбачено частиною першою статті 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

За змістом частини першої статті 30 Закону №1105-XIV матеріальне забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом (частина перша статті 31 Закону №1105-XIV).

При цьому статтею 23 Закону №1105-XIV визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Так, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з`являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вказаний перелік підстав для відмови в наданні матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованою особою є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Як зазначено вище законодавець відніс до основних завдань і функцій Фонду та його робочих органів здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності.

Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року №455 (далі - Інструкція №455) передбачено, що видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності (пункт 1.7 Інструкції №455).

При цьому, розділом 8 вказаної Інструкції встановлено контроль та відповідальність за порушення Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

Контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров`я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров`я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об`єднання.

Відповідальність за стан організації та якості експертизи тимчасової непрацездатності, зберігання та облік документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, несе керівник закладу охорони здоров`я.

За порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України.

У разі виявлення порушень правил видачі, зберігання, обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, незадовільного стану експертизи тимчасової непрацездатності лікувально-профілактичний заклад може бути позбавлений права видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, у встановленому порядку.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що позивач не може нести відповідальність за стан організації та якості експертизи тимчасової непрацездатності, зберігання та облік документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян порушення закладом охорони здоров`я, а також за порядок видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

При цьому, судом не встановлено будь-якої з підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачу, визначених статтею 23 Закону №1105-XIV.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Адміністративний суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), та чи належить таке право або інтерес до публічно-правових відносин (сфера судового захисту).

Підставами для визнання дій протиправними та скасування рішення є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт (вчинив дії). При цьому, обов`язковою умовою визнання дій протиправними та скасування рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі, яке відбулося у сфері публічно-правових відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі №800/489/17, від 06 лютого 2019 року у справі №9901/815/18).

Суд зазначає, що Фонд наділений повноваженнями на здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності. Проте вказані дії не порушують прав позивача на отримання матеріальної допомоги у зв`язку із тимчасовою втратою непрацездатності, оскільки законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови в наданні такої допомоги, у якому відсутня така підстава як порушення закладом охорони здоров`я порядку видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права на отримання матеріальної допомоги у зв`язку із тимчасовою втратою непрацездатності, відтак позов у цій справі не підлягає задоволенню.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, поведінка відповідача відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (місцезнаходження юридичної особи: 03148, місто Київ, вулиця Тимофія Строкача, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41316012).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37199618).

Суддя О.М. Чудак