Ухвала суду № 83850278, 23.08.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5136/19

Провадження № 1-кс/202/8709/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

23 серпня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Дівіндір Н.М., розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Лавровича А.І., про арешт майна,подане у кримінальному провадженні № 12018040540000022 від 11.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 362, ч. ч. 1, 2 ст. 364, ч. ч. 1, 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Дніпропетровської області Лаврович А.І. звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1730768612101), який відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Дніпропетровським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області 25.07.2013, РНОКПП НОМЕР_2 ), шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Клопотання обґрунтовано тим, що 22.02.2019 року за заявою ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12019040030000458 за фактом вчинення невстановленими особами шахрайських дій щодо належного їй нерухомого майна - домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Встановлено, що 22.12.2018 року з особистого захищеного носія ключової інформації державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державно реєстрацію права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу № 17693 від 25.12.1989 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої дніпровської нотаріальної контори Стрілковською З.Д.

У подальшому 09.05.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії та номер 550 від 09.05.2019 року (посвідченого також ОСОБА_5 ) зареєстровано за ОСОБА_1 .

Житловий будинок на АДРЕСА_1 як предмет, що був об`єктом кримінально протиправних дій та набутий кримінально протиправним шляхом визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, з метою збереження речових доказів виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.

Учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до частини першої статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини третьою статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Статтею 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В своєму клопотанні прокурор ставить питання про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок по АДРЕСА_1 , шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Між тим, необхідність накладення арешту на вказаний будинок прокурором у клопотанні не доведена.

Матеріали клопотання прокурора не містять жодних даних щодо незаконності набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_1 прав на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також належності цього будинку заявнику ОСОБА_2 чи померлому ОСОБА_6 .

Отже, прокурором не доведено існує обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, та, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи інших осіб, зокрема, власників майна.

На переконання слідчого судді, вирішення питання про арешт житлового будинку по АДРЕСА_1 за відсутності даних щодо його належності померлому ОСОБА_6 є передчасним.

Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170, 173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Лавровича А.І. про арешт майна - житлового будинку по АДРЕСА_1 в кримінальному провадженні № 12018040540000022 від 11.01.2018 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя Н.Ю. Марченко