Рішення № 83849624, 20.08.2019, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1501/19

Провадження №2/173/916/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Демяненко С.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : ОСОБА_2 про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2019 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом до про зняття арешту з майна, до відповідача Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : ОСОБА_2

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2019 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 20.08.2019 року.

Згідно заявлених позовних вимог за позовною заявою позивач просить зняти арешт з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного йому і ОСОБА_2 , по Ѕ часині кожному, накладений постановою Верхньодніпровської виконавчої служби про арешт майна боржника та заборони його відчуження, на підставі Ухвали Вільногірського міського суду, вих. №1350 від 02.03.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідно до інформації архівного відділу КП «Верхньодніпровське БТІ», станом не 31.12.2012 року він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданому Верхньодніпровською міською радою на підставі рішення № 431 від 16.12.1991 року.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 року (провадження № 22-ц/490/7814/12) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 поділено між ним і ОСОБА_2 , і визнано за ним і ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину. за кожним, на даний житловий будинок, який складається з житлового будинку літ. А, ганку літ. «а» і підвалу під будинком літ. п/д. ОСОБА_2 , зареєструвала право власності на належну їй частину в зазначеному житловому будинку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.09.2013 року, що підтверджується інформаційною довідкою від 10.06.2019 року під № 169857643.

Він звернувся до держаного реєстратора з проханням зареєструвати право власності на належну йому частку у зазначеному вище домоволодінні. Проте державний реєстратор оглянувши надані ним документи винесла рішення про відмову у реєстрації прав власності, оскільки на зазначений житловий будинок зареєстроване обтяження у вигляді арешту.

31.05.2019 року він звернувся до Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Дніпропетровській області з проханням про скасування арешту з нерухомого майна, накладеного постановою державною виконавчої служби від 20.03.2007 року на житловий будинок за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, за вих.. номером 1350 від 02.03.2007 року.

06.06.2019 року він отримав лист державного виконавця, згідно якого вказано, що станом на 06.06.2019 року у відділі відсутні виконавчі провадження з примусового виконання документів про стягнення з нього коштів на користь стягувачів, але зняти арешт з майна, накладений постановою державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного відділу від 20.03.2007 року не має можливості, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору письмові пояснення суду не надала

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 року (провадження № 22-ц/490/7814/12) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 поділено між позивачем і третьою особою ОСОБА_2 , і визнано за позивачем і ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину, за кожним, на даний житловий будинок, який складається з житлового будинку літ А, ганку літ. «а» і підвалу під будинком літ. п/д., що підтверджується рішенням суду.

ОСОБА_2 , зареєструвала право власності на належну їй частину в зазначеному житловому будинку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.09.2013 року, що підтверджується інформаційною довідкою від 10.06.2019 року під № 169857643.

Позивач звернувся до держаного реєстратора з проханням зареєструвати право власності на належну йому частку у зазначеному вище домоволодінні. Проте державний реєстратор оглянувши надані ним документи винесла рішення про відмову у реєстрації прав власності на нерухоме майно, оскільки на зазначений житловий будинок зареєстроване обтяження у вигляді арешту.

31.05.2019 року позивач звернувся до Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Дніпропетровській області з проханням про скасування арешту з нерухомого майна, накладеного постановою державною виконавчої служби від 20.03.2007 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, за вих.. номером 1350 від 02.032007 року. 06.06.2019 року позивач отримав лист державного виконавця, згідно якого вказано, що станом на 06.06.2019 року у відділі відсутні виконавчі провадження з примусового виконання документів про стягнення з нього коштів на користь стягувачів, але зняти арешт з майна, накладений постановою державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного відділу від 20.03.2007 року не має можливості, о підтверджується копією повідомлення.

Накладений арешт на зазначене вище домоволодіння обмежує повноваження позивача, як власника зазначеного вище нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» - Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» - Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішенн

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» - У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4, 5 ЗУ «Про виконавче провадження» - Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Судом встановлено, що позивач звертався до відділу державної виконавчої служби із запитом про наявність відкритих виконавчих проваджень та вимогою про зняття арешту із належного йому нерухомого майно майна .

Відповідно до повідомлення Верхньодніпровського районного ВДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області від 06.06.2019 року встановлено, що на даний час в відсутні виконавчі провадження стосовно позивача, проте зняти арешт з належного позивачеві майна немає можливості. Позивачеві рекомендовано звернутись до суду з позовом про зняття арешту з належного йому майна.

Враховуючи, що арешт накладався на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, за вих. номером 1350 від 02.03.2007 року в порядку забезпечення позову.

На даний час спір між сторонами вирішений і третя особа зареєструвала право власності на належну їй частину в зазначеному вище домоволодінні.

В свою чергу позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на належну йому частку в зазначеному вище домоволодінні в зв`язку з накладенням арешту на нерухоме майно.

Стосовно позивача ОСОБА_1 , відкритих виконавчих проваджень, згідно повідомлення державного виконавця, на даний час не виявлено

За даних обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги шляхом зняття арешт з майна, належного ОСОБА_1 , а саме: з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного йому і ОСОБА_2 , по Ѕ часині кожному, накладений постановою Верхньодніпровської виконавчої служби про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 20.03.2007 року, на підставі Ухвали Вільногірського міського суду, вих. 1350 від 02.03.2007 року.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768.40 грн., покласти на позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , до Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області (юридична адреса: 51600 пл. О. Поля, 5 м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 34958992), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 , по Ѕ часині кожному, накладений постановою Верхньодніпровської виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20 березня 2007 року, на підставі ухвали Вільногірського міського суду, вих. номер 1350 від 02 березня 2007 року.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в с умі 768 грн., 40 коп., покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 20.08.2019 року

Суддя Петрюк Т.М

Зареєстроване: 20.08.2019 року

Оприлюднене: 27.08.2019 року

Дата набрання законної сили: 20.09.2019 року