Рішення № 83848981, 27.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27.08.2019 р. справа №520/6623/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Повного товариства "Ломбард "Стрілець" Адарюков і компанія" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області провизнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

Позивач, Повне товариство «Ломбард «Стрілець» Адарюков і компанія» (далі за текстом - заявник, суб`єкт господарювання, Товариство, ПТ), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними і скасування рішень ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №11 від 17.01.2019р., №14 від 17.01.2019р., №15 від 17.01.2019р., №16 від 17.01.2019р., №17 від 17.01.2019р.

Аргументуючи заявлені вимоги, послався на те, що не є розповсюджувачем реклами та не одержував письмової вимоги з приводу надання документів і пояснень відносно вартості реклами.

Відповідач, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що реклама була розміщена усупереч закону за відсутності дозволу органу місцевого самоврядування, а на письмову вимогу з приводу подання документів і пояснень відносно вартості реклами суб`єкт господарювання не надав жодної відповіді.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Харківською міською радою було сповіщено відповідача, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, про виявлення ознак невиконання заявником, Повним товариством «Ломбард «Стрілець» Адарюков і компанія» вимог рішення №627 від 12.09.2018р. з приводу демонтажу спеціальних конструкцій, розміщених з порушенням ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».

У п.п. 103-109 додатку до указаного рішення згадано адресу: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 148/2 у контексті заявника.

11.10.2018 р. відповідачем була складена письмова вимога №5.3/15022 про надання документів і пояснень з приводу вартості розповсюдженої реклами.

12.10.2018 р. владним суб`єктом було складено протокол №130 про вчинення протиправного діяння, а саме: розміщення зовнішньої реклами з інформаційним полем «Золотой Стрелец» за адресою: м. Харків вул. Полтавський шлях, 148/2 за відсутності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами.

12.10.2018 р. владним суб`єктом було складено протокол №131 про вчинення протиправного діяння, а саме: розміщення зовнішньої реклами з інформаційним полем «Рухомий рядок …» за адресою: м. Харків вул. Полтавський шлях, 148/2 за відсутності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами.

12.10.2018 р. владним суб`єктом було складено протокол №132 про вчинення протиправного діяння, а саме: розміщення зовнішньої реклами з інформаційним полем «Ювелирный» за адресою: м. Харків вул. Полтавський шлях, 148/2 за відсутності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами.

12.10.2018 р. владним суб`єктом було складено протокол №133 про вчинення протиправного діяння, а саме: розміщення зовнішньої реклами з інформаційним полем «Золото …» за адресою: м. Харків вул. Полтавський шлях, 148/2 за відсутності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами.

12.10.2018 р. владним суб`єктом було складено протокол №134 про вчинення протиправного діяння, а саме: розміщення зовнішньої реклами з інформаційним полем «Ювелирный магазин» за адресою: м. Харків вул. Полтавський шлях, 148/2 за відсутності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами.

Рішенням №11 від 17.01.2019р. до Повного товариства на підставі протоколу №130 від 12.10.2018р. за порушення абз.1 ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» (ненадання документів та пояснень на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області стосовно вартості розповсюдженої реклами) на підставі ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» було застосовано 1.700,00грн. штрафу.

Рішенням №14 від 17.01.2019р. до Повного товариства на підставі протоколу №133 від 12.10.2018р. за порушення абз.1 ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» (ненадання документів та пояснень на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області стосовно вартості розповсюдженої реклами) на підставі ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» було застосовано 1.700,00грн. штрафу.

Рішенням №15 від 17.01.2019р. до Повного товариства на підставі протоколу №132 від 12.10.2018р. за порушення абз.1 ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» (ненадання документів та пояснень на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області стосовно вартості розповсюдженої реклами) на підставі ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» було застосовано 1.700,00грн. штрафу.

Рішенням №16 від 17.01.2019р. до Повного товариства на підставі протоколу №131 від 12.10.2018р. за порушення абз.1 ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» (ненадання документів та пояснень на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області стосовно вартості розповсюдженої реклами) на підставі ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» було застосовано 1.700,00грн. штрафу.

Рішенням №17 від 17.01.2019р. до Повного на підставі протоколу №134 від 12.10.2018р. за порушення абз.1 ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» (ненадання документів та пояснень на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області стосовно вартості розповсюдженої реклами) на підставі ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» було застосовано 1.700,00грн. штрафу.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб`єкта, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

За визначенням ч.1 ст.1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

При цьому, у силу ч.6 ст.9 означеного закону вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Згідно з п.48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (затверджені постановою КМУ від 29.12.2003р. №2067; далі за текстом - Правила №2067) вивіски чи таблички: повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

За правилом ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст.27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Отже, суб`єктами протиправного діяння у сфері обігу реклами є окремо рекламодавці, окремо виробники реклами, окремо розповсюджувачі реклами.

Як з`ясовано судом, у спірних правовідносинах владний суб`єкт не здійснив кваліфікації заявника у будь-якому із позначених вище юридичних статусів.

Об`єктивною стороною протиправного діяння у сфері обігу реклами є порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Проте, жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх у розумінні ст.ст.72-76 КАС України доказів правильності здійсненої кваліфікації заявника у якості розповсюджувача реклами чи виробника реклами або рекламодавця владний суб`єкт до суду у ході розгляду справи не подав, хоча судом такі докази були витребувані ухвалою про прийняття позову до розгляду.

Тому суд вважає за необхідне застосувати при вирішенні спору положення ч.8 ст.79 КАС України, де указано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Окрім того, ч.9 ст.80 КАС України визначено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене, неподання владним суб`єктом на вимогу суду тих матеріалів, на підставі яких були видані оскаржені рішення, сприймається судом як обставина не доведення протиправності дій Повного товариства.

Приєднані до справи копії протоколів від 12.10.2018р. і оскаржених рішень від 17.01.2019р. були добуті судом за власною ініціативою для забезпечення з`ясування об`єктивної істини згідно з ч.4 ст.9 КАС України з матеріалів судових справ про стягнення штрафів (№№ 520/5901/19, 520/5902/19, 520/5903/19, 520/5904/19).

Однак, приєднання документів до матеріалів справи за ініціативою та унаслідок виключно процесуальної діяльності суду не може нівелювати правові наслідки порушення вимог процесуального закону владним суб`єктом.

При цьому, суд зважає, що саме по собі рішення органу місцевого самоврядування про демонтаж спеціальних конструкцій (у даному випадку рішення Харківської міської ради від 12.09.2018р. №627) не є ані достатнім, ані беззаперечним доказом вчинення особою протиправного діяння у сфері обігу реклами.

За своєю правовою суттю та змістом (характером відомостей) це рішення є виключно приводом для реалізації відповідачем власних управлінських функцій контролю із дотриманням вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Тому, доводи владного суб`єкта з даного приводу суд визнає юридично неспроможними.

Продовжуючи розгляд справи, суд бере до уваги, що згідно з ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, для реалізації міри юридичної відповідальності у порядку ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» владному суб`єкту попередньо належить процедурно виявити та документально зафіксувати факт існування реклами, факт належності особи до категорії розповсюджувачів реклами, факт одержання особою письмового вимоги адміністративного органу про надання документів і пояснень, факт ненадання відповіді або надання недостовірних відомостей.

Як з`ясовано судом, у спірних правовідносинах владний суб`єкт виходив із доведеності факту існування реклами у фізичному оформленні місця провадження господарської діяльності заявника, належності цієї реклами до господарської діяльності заявника, обізнаності заявника з витребуванням документів і пояснень відносно вартості такої реклами.

Між тим, судом установлено, що владний суб`єкт із причин, котрі поза розумним сумнівом не узгоджуються з положеннями ч.2 ст.2 КАС України, штучно розподілив один випадок фізичного оформлення одного місця провадження господарської діяльності за декількома структурними елементами.

При цьому, владний суб`єкт не забезпечив достатньої поза розумним сумнівом конкретизації власних мотивів відносно кваліфікації елементів фізичного оформлення місця провадження господарської діяльності за адресою: м. Харків вул. Полтавський шлях, 148 /2 , як реклами та не виключив ймовірності випадку стосунку цих елементів до господарської діяльності інших суб`єктів права.

За таких обставин, суд доходить висновку про недоведеність події вчинення особою порушення закону/податкового правопорушення, що зумовлює скасування оскарженого рішення.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями п.2 ч.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб`єкта, котрим для приватної особи створено новий обов`язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).

Натомість у випадку, коли приватна особа у судовому порядку звертається до владного суб`єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин, на думку суду, відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб`єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб`єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

У спірних правовідносинах має місце перший з позначених випадків.

Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні владного суб`єкта на момент видання оскарженого рішення, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскаржених рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при накладенні штрафів не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував не повно, унаслідок чого допустив помилку у кваліфікації діяння заявника.

Відтак, факт порушення прав та інтересів заявника слід визнати доведеним, що є передбаченою процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №11 від 17.01.2019 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №14 від 17.01.2019 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №15 від 17.01.2019 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №16 від 17.01.2019 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №17 від 17.01.2019 р.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.