Рішення № 83848947, 27.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2019 р. № 520/7771/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61140, м. Харків, вул. Гольдбергівська, 15), третя особа - Управління Державної казначейської служби України в Основ`янському районі м. Харкова (61010, м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, буд.16) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яка полягає у неоформлені подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна. 2. Зобов`язати Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, 15, м. Харків, ЕДПРОУ 41247824) сформувати та подати до Державної казначейської служби України у Основ`япському районі міста Харкова (вул. Гімназійна Набережна. 16. м. Харків. ЕДПРОУ 37999628) подання про повернення ОСОБА_1 (інн., НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), 5962 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) гривні 50 копійок сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно квитанції від 3 червня 2019 року. 3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, 15, м. Харків, ЕДПРОУ 41247824) на користь ОСОБА_2 (інн., НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), 2368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) гривень 40 копійок, судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачкою під час укладення договору купівлі-продажу квартири було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5962, 50 коп., який підлягає поверненню, як помилково сплачений, а тому просить суд зобов`язати Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова сформувати та подати до Державної казначейської служби України у Основ`япському районі міста Харкова подання про повернення ОСОБА_1 5962 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) гривні 50 копійок сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно квитанції від 3 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 09.08.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представником відповідача 19.08.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що законодавчо не визначено перелік документів, які б підтверджували, що особа придбала житло вперше. Відповідно до положення про Пенсійний фонд України органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визначення прав власності на нерухоме майно та звільнення від сплати збору осіб, що придбавають майно вперше, а отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивачкою - ОСОБА_1 , 03.06.2019 року було укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме житлової квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Білозьоровою Г.А.

Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2019 року, реєстраційний номер 501, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 03.06.2019 року за номером № 1530579363101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також судом було встановлено, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири, позивачкою було сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5962,50 грн. (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції від 03.06.2019 року, наявною в матеріалах справи.

З матеріалів справи встановлено, що придбання житла за вищевказаним договором купівлі-продажу квартири було здійснено вперше, а отже суд зазначає, що у відповідності до норм діючого законодавства позивачка не мала сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

09.07.2019 року позивачка звернулась з заявою до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про повернення коштів.

Листом від 29.07.2019 року за № 1537/05.6-20 відповідач повідомив позивачці, що повернення коштів можливо за наявністю позитивного рішення суду.

Позивачка, вважаючи відмову Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова неправомірною, звернулась до суду з даним позовом.

Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

унктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим п. 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17).

Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано на виконання положень ст. 77 КАС України належні та допустимі докази щодо правомірності відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору.

Суд зауважує, що доводи відповідача, викладені в листі від 329.07.2019 року за № 1537/05.6-20, про те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо визначення прав власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору, що придбавають майно вперше, є необґрунтованими, оскільки відповідач не позбавлений можливості подати у встановленому законом порядку запит на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача відносно стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАСУ).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 139 КАСУ витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судові витрати - це витрати, які, згідно з КАСУ, повинні здійснити сторони для розгляду та вирішення адміністративної справи у суді. Після вирішення справи в суді судові витрати, що здійснила сторона, яка виграла справу, як правило, компен суються їй стороною, яка програла справу.

Норми права, що регулюють процесуальні відносини, пов`язані із визначенням розміру, сплатою та розподілом судових витрат, у своїй сукупності становлять інсти тут судових витрат.

Інститут судових витрат в адміністративному судочинстві має щонайменше такі функції: стриму ючу, стимулюючу та компенсаційну.

Механізм дії стримуючої (або інакше - запобіжної, превентивної) функції поля гає у тому, що особа, перш ніж звертатися до суду, повинна дуже добре зважити свої шанси виграти справу, оскільки в разі програшу справи вона несе ризик втратити не лише кошти, понесені нею у зв`язку з розглядом справи, а й кошти, витрачені відпо відачем. Цими самими мотивами повинен керуватися відповідач, оскільки у багатьох випадках йому невигідно буде заперечувати проти адміністративного позову, тому що це може призвести до ще більших втрат у разі програшу справи. Таким чином, інститут судових витрат сприяє зменшенню кількості безпідставних адміністратив них позовів та запобігає використанню судів не для вирішення спору, а для тиску на суб`єктів правовідносин шляхом створення судової тяганини.

З таких міркувань можна вивести й розуміння стимулюючої функції судових ви трат, яка полягає у тому, що сторонам у багатьох випадках вигідніше примиритися, не доводячи справу до судового розгляду, оскільки у разі продовження спору судові витрати лише зростуть. Тож інститут судових витрат стимулює сторони до швидко го і мирного врегулювання спору без судового розгляду справи по суті.

Компенсаційна функція судових витрат проявляється у тому, що інститут судових витрат передбачає за результатами розгляду справи відшкодування стороною, яка програла справу, витрат, що понесла сторона, яка виграла справу, а за допомогою судового збору державі частково компенсуються витрати на суди та здійснення су дочинства.

Отже, у разі вирішення спору не на користь відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу не компенсуються.

Крім того, відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги № 18 від 01.07.2019 р., додаткова угода від 01.07.2019 року до договору про надання правової допомоги № 18 від 01.07.2019 року, акт виконаних робіт з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, квитанція про сплату.

Згідно вказаних документів, гонорар адвоката позивача становить 1600, грн., а тому суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат за актом виконаних робіт від 02.08.2019 року про надання правової допомоги.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61140, м. Харків, вул. Гольдбергівська, 15), третя особа - Управління Державної казначейської служби України в Основ`янському районі м. Харкова (61010, м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, буд.16) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яка полягає у неоформлені подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна.

Зобов`язати Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, 15, м. Харків, ЕДПРОУ 41247824) сформувати та подати до Державної казначейської служби України у Основ`япському районі міста Харкова (вул. Гімназійна Набережна. 16. м. Харків. ЕДПРОУ 37999628) подання про повернення ОСОБА_1 (інн., НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), 5962 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) гривні 50 копійок сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно квитанції від 3 червня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, 15, м. Харків, ЕДПРОУ 41247824) на користь ОСОБА_2 (інн., НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, 15, м. Харків, ЕДПРОУ 41247824) на користь ОСОБА_2 (інн., НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати у сумі 1600 (одна тисяча шістсот ) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.