Рішення № 83848528, 27.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2627/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2019 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства соціальної політики України (надалі по тексту - відповідач, Мінсоцполітики України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (надалі по тексту - третя особа, Департамент), відповідно до якого просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, оформлене протоколом засідання від 20 лютого 2019 року, в частині відмови у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України прийняти рішення про визнання за ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Підставою для звернення до суду вважає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин рішенням відповідача щодо відмови у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про вжиття ним заходів для встановлення відповідного статусу у зв`язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позаяк ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області заяву про встановлення факту такої участі залишено без розгляду. При цьому, Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі № 816/2242/18, що набрало законної сили 05.10.2018, крім іншого, зобов`язано Міністерство соціальної політики в особі в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії прийняти рішення за результатами розгляду справи ОСОБА_1 . Однак, всупереч наданим документам відповідачем відмовлено у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що викладено в протоколі засідання від 20 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 26.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.08.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи, відповідно до яких представник Департаменту просив відмовити у задоволенні даного позову, зауваживши на непідтвердження позивачем факту виконання робіт у зоні відчуження у порядку встановленому чинним законодавством /а.с. 59-61/.

21.08.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначив, що в період звернення позивача з відповідною заявою діяв Порядок № 51, а також на засіданні Комісії 20.08.2014 було прийнято рішення про повернення особових справ, які не містять спірності питання, обласним, Київській міській державним адміністраціям без розгляду на засіданні Комісії. Відтак, справа ОСОБА_1 повернута Департаменту без розгляду у зв`язку з відсутністю спору, оскільки надані документи не підтверджують факт виконання ОСОБА_1 робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження. Водночас наголосив, що Урядом 11.07.2018 затверджено постанову № 551 "Деякі питання видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" із затвердженням нового Порядку, у зв`язку з чим Порядок №51 втратив свою чинність. На виконання рішення суду у справі № 816/2242/18 Комісією розглянуто особову справу ОСОБА_1 по суті та прийнято рішення відмовити у визначенні відповідного статусу, оскільки не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження /а.с. 89-91/.

Відповідно до приписів частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частина третя статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

16.03.2018 позивач повторно звернувся із заявою на ім`я директора Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА, в якій просив вирішити питання визначення статусу ОСОБА_1 як особи, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період часу з 30.04.1986 по 17.05.1986 під час проходження строкової військової служби у військовій частині 39289 та видати відповідне посвідчення. Зокрема просив у разі неможливості вирішити заяву по суті передати особову справу та всі наданні ОСОБА_1 документи на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС для прийняття нею відповідного рішення, оформленого протоколом /а.с. 72-73/.

Листом від 06.04.2018 № 06.1-10/2647 Департаментом соціального захисту населення Полтавської ОДА повідомлено ОСОБА_1 , що пакет поданих документів щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС направлено на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС Міністерства соціальної політики України для прийняття рішення /а.с. 74/.

Листом Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА від 22.05.2018 № 06.1-09/3917 повідомлено позивача, що Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС Міністерства соціальної політики України прийнято рішення повернути справи ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із відсутністю спору, враховуючи, що надані документи не підтверджують факт виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження. До вказаного листа додано копію листа Міністерства соціального політики України від 24.04.2018 № 261/0/76-18/291, за змістом якого із посиланням на статтю 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пункт 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повертає справу ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з відсутністю спору /а.с. 75-76/.

Вважаючи, що вказані дії відповідача є незаконними та такими, що порушують його права, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі № 816/2242/18, що набрало законної сили 05.10.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10,м.Київ,01601, код ЄДРПОУ 37567866) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики в особі в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в частині не прийняття рішення по суті за результатами розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 . Зобов`язано Міністерство соціальної політики в особі в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії прийняти рішення за результатами розгляду справи ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України (код ЄДРПОУ 37567866) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) /а.с. 18-21/.

На виконання вказаного рішення суду, а також відповідно до запиту Мінсоцполітики від 05.12.2018 № 1198/0/78-18/291 третьою особою направлено на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС справу ОСОБА_1 з відповідними додатками згідно опису, наведеного у супровідному листі від 15.01.2019 № 06.1-08/418 /а.с. 81/.

Листом від 28.02.2019 № 14-454/06.1 Департамент повідомив позивача про результати розгляду його звернення разом з витягом з протоколу №1 засідання Комісії від 20.02.2019, відповідно до якого відмовлено у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження /а.с. 84-85/.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи за необхідне зобов`язати Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України прийняти рішення про визнання за ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач звернувся з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини третьої статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII /в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин, надалі по тексту - Закон № 796-XII/ посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій /абзац 1 частини 4 статі 65 Закону № 796-XII/.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України /абзац 2 частини 4 статті 65 Закону № 796-ХІІ/.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме повернення відповідачем справи ОСОБА_1 , правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулював Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 /надалі по тексту - Порядок № 51/.

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Згідно п. 10 Порядку № 51 видача посвідчень провадиться, зокрема, іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Відповідно до ч. 3-4 п. 12 Порядку № 51 спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мін`юсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 травня 2006 року № 187 затверджено Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /в редакції на момент виникнення спірних питань, надалі по тексту - Положення/, яке розроблено відповідно до пункту 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з метою вирішення спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно до п.п. 1.1 п. 1 Положення, Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основні завдання Комісії визначено п. 3 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яким передбачено, зокрема, розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії.

При цьому, організаційна робота Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначена п. 5 Положення.

Зокрема, відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 п. 5 Положення рішення Комісії приймаються колегіально і є обов`язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно.

Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться по мірі необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

Рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії.

Комісія розглядає спірні питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

В окремих випадках, у порядку оскарження попереднього рішення, Комісія розглядає справи громадян за їх особистим зверненням.

З аналізу зазначених норм, слідує, що основним завданням Комісії, є зокрема, розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії, за результатами якого Комісія приймає відповідне рішення, яке є обов`язковим для виконання.

Виходячи з викладених норм, суд в межах провадження у справі № 816/2242/18 прийшов до висновку, що відповідач, всупереч встановленому чинним законодавством порядку, повернув справу позивача без прийняття відповідного рішення, чим порушено норми Положення, яким визначено та регламентовано чіткий порядок діяльності Комісії, та не передбачено повернення особової справи особи без розгляду на засіданні Комісією.

Відтак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення при розгляді особової справи ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене вище, суд вважав за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправною бездіяльність в частині не прийняття рішення по суті за результатами розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 .

При цьому, варто наголосити, що судом не надавалась оцінка як наданим позивачем документам, так і мотивам їх повернення без розгляду Мінсоцполітики в частині невстановлення спірності питання.

У той же час, станом на дату розгляду даної справи постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. N 551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян /надалі по тексту - Порядок № 551/, що процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до положень Порядку № 551 визначено, що посвідчення видаються, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку /п. 11/.

Відповідно до пункту 13 Порядку №551 спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.

Спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об`єднань, статутна діяльність яких пов`язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.

Особові справи громадян надсилаються на розгляд комісій, зазначених в абзацах першому і другому цього пункту, за рішенням регіональних комісій.

Рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами /п.14 Порядку №551/.

Згідно наданих відповідачем письмових пояснень та копії протоколу №1 засідання відповідної Комісії від 20.02.2019 судом встановлено, що при заслуховуванні справи ОСОБА_1 щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були представлені наступні документи: Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 (справа № 816/2242/18), лист ДСЗН Полтавської ОДА від 15.01.2019 № 061-08/418, копія довідки ГДА МОУ від 18.07.2016, від 13.11.2015, копія Чутівського райвійськкомісаріату від 30.03.2016 № 43, копія в/к, копія паспорту, заява /а.с. 92-93/.

Присутніми членами Комісії зазначено, що підтверджуючі документи щодо виконання робіт у зоні відчуження відсутні; у військовому квитку запис про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутній.

Вирішено: відповідно до Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 (справа № 816/2242/18) справу розглянуто по суті. На підставі представлених документів відмовлено у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження.

Надаючи оцінку викладеним висновкам Комісії, суд наголошує, що пунктом 11 Порядку №551 визначено вичерпний перелік документів, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Як до матеріалах особової справи ОСОБА_1 , так в до позовної заяви позивачем не додано жодного з таких документів: довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

Посилання ОСОБА_1 на перебування його на військовій службі в період з 03.01.1986 по 24.12.1986 у військовій частині № 39289 на посаді водія судом оцінюються критично, оскільки викладене не може свідчити про безпосередню його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Більш того, суд наголошує, що долученою позивачем довідкою від 18.01.2017 №1/57 Чутівського районного військового комісаріату визначено, що достовірні відомості стосовно дислокації військових частин, в яких проходив службу ОСОБА_1 в Чутівському РВК відсутні /а.с. 9/.

Натомість позивачем на вимогу суду долучено засвідчену копію військового квитка серії НОМЕР_2 , в який відсутні відмітки про участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби /а.с. 50-54/.

Також, архівною довідкою Галузевого архіву Міністерства оборони встановлено, що підтвердити факт участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі в/ч 39289 (м. Київ) за період з 26 квітня 1986 року по 10 червня 1986 року немає можливості, тому що в перевірених наказах командира в/ч 39289 за вищевказаний період, а також в наказах командира в/ч 39289 від 30 квітня 1986 року №93 та від 02 червня 1986 року №121 ОСОБА_1 не виявлений /а.с. 11/.

Архівною довідкою Галузевого архіву Міністерства оборони № б/н від 11.01.2017 визначено, що в наказах командира в/ч 39289 по стройовій частині за період 26 квітня - 25 грудня 1986 року: відрядження та вибуття на роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС рядового ОСОБА_1 не відображено; в поіменному списку особового складу роти штабних автомобілів, які пробули в районі Чорнобиля до та більше тридцяти діб (наказ №184 від 14 серпня 1986 року) ОСОБА_1 не значиться /а.с. 26/. Згідно історичного формуляру в/ч 39289 - частина в повному складі участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не приймала, відряджались окремі групи та військовослужбовці.

Вказаним вище спростовується обґрунтування ОСОБА_1 в частині його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тим, що його товариші по службі у вказаній вище військовій частині ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в подальшому отримали статус учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 27-36/. Крім того, в копіях військових квитків вказаних осіб, наданих позивачем, наявні записи про прийняття ними участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зазначено період цих робіт. У військовому квитку позивача відповідного запису не має.

На противагу мотивам позивача довідка Державного архіву Київської області від 15.02.2017 № 74/01-43 не є доказом дислокації військової частини 39289, а лише засвідчує факт відсутності документів на зберіганні такого архіву /а.с. 12/. Перебування ОСОБА_1 в числі військовослужбовців строкової служби у 1986 році та служба в в/ч 39289 (від якої відряджалися окремі військовослужбовці в зону відчуження) не може слугувати належним та беззаперечним доказом фактичної його участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Підтверджуючих документів щодо виконання позивачем робіт у зоні відчуження останнім до матеріал справи не надано.

Щодо посилання позивача на так званий лист майбутній його дружині, який на його думку підтверджує факт його перебування в зоні відчуження та виконання ним роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, то суд зазначає, що вказаний лист не є належним та допустимим доказом саме перебування позивача в зоні відчуження та виконання ним роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вказані обставини мають бути доведені належними доказами, перелік яких є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню. Крім того, вказану копію так званого листа не можливо ідентифікувати як документ, який був направлений через відсутність належних штампів поштової служби, а також вказаний лист написаний самим позивачем.

Інші доводи позивача не спростовують правомірність прийнятого відповідачем рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, оформлене протоколом засідання від 20 лютого 2019 року, в частині відмови у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС винесене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття таких рішень, із дотриманням інших вимог, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567866), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Ціолковського, 47 , м. Полтава, 36023. ідентифікаційний код 03195234), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Г. Ясиновський