Рішення № 83848380, 27.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3945/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі довідки та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач або ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ТУ ДСА України в Одеській області), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відмови у видачі довідки судді у відставці Теплодарського міського суду Одеської області на підставі рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 щодо довічного грошового утримання на підставі Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат починаючи з грудня 2018 року.

Адміністративний позов мотивовано наступним

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2017 року, позивача звільнено з посади судді Теплодарського міського суду Одеської області у відставку на підставі пункту 4 частини 6 статті 126, пункту 4 частини 1 статті 131, підпункту 1 пункту 16-1 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, статей 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

27 березня 2019 року позивач звернувся до ТУ ДСА України в Одеській області з заявою щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року виходячи з 15 мінімальних заробітних плат.

В листі за вих. №3-1162/19 від 09.04.2019 року відповідач зазначив, що ТУ ДСА України в Одеській області 14.01.2019 року надало позивачу довідку №5-138/19 з визначенням розміру прожиткового мінімуму 1921 грн., який встановлено з 2019 року для здійснення відповідного перерахунку органами Пенсійного фонду України.

Позивач зазначає, що відповідач не має наміру виконувати Рішення Конституційного суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року, яке набрало чинності, оскарженню не підлягає і підлягає обов`язковому виконанню.

Таким чином, позивач вважає, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду відповідно до Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року є неправомірним та таким, що порушує право позивача на належне щомісячне довічне грошове утримання.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою судді від 03 липня 2019 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 18 липня 2019 року.

18 липня 2019 року ухвалою суду на місці, яка занесена до протоколу судового засідання, приєднано до матеріалів справи відзив Територіального управління Державної судової адміністрації на позовну заяву (вхід. №25852/19), згідно якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

12 серпня 2019 року ухвалою суду на місця, яка занесена до протоколу судового засідання, приєднано до матеріалів справи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю (вхід. №28727/19 від 12.08.2019 року).

12 серпня 2019 року ухвалою суду на місця, яка занесена до протоколу судового засідання, приєднано до матеріалів справи заяву представника відповідача про розгляд справи за відсутністю представника ТУ ДСА України в Одеській області в порядку письмового провадження (вхід. №28754/19 від 12.08.2019 року).

Відзив обґрунтований наступним

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 року (зі змінами), встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідач зазначає, що після набрання 01.01.2017 року чинності Законом України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VII від 06.12.2016 року мінімальна заробітна плата вже не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, що передбачено пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

У зв`язку з цим, з 01.01.2017 року посадовий оклад судді визначається не з розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а з «розрахункової величини», запровадженої пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У зв`язку зі зміною з 01.01.2019 року прожиткового мінімуму ТУ ДСА України в Одеській області виготовлено довідку №5-138/19 від 14.01.2019 року, на підставі якої проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання, яке було призначене на 12 серпня 2019 року о 10 год. 00 хв. сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Теплодарського міського суду Одеської області у відставку на підставі пункту 4 частини 6 статті 126, пункту 4 частини 1 статті 131, підпункту 1 пункту 16-1 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, статей 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та призначено довічне грошове утримання.

27 березня 2019 року позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з заявою щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно рішення Конституційного Суду України №11-р/2018, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат.

Територіальне управління ДСА України в Одеській області листом за №3-1162/19 вих. від 09.04.2019 року повідомило позивача про те, що згідно рішення Ради суддів України від 01 березня 2019 року №12, з боку ДСА України, ПФУ та Мінсоцполітики дії на виконання рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11 -р/2018 сприяли підвищенню рівня соціального забезпечення суддів у відставці, так в рішенні вказано, що за наданою Пенсійним фондом України інформацією та за даними звіту про виконання бюджету Пенсійним фондом України загальна сума видатків на виплати суддям у відставці, призначені згідно із законом України «Про судоустрій і статус суддів» становила 900,9 млн. грн. у 2017 році та 1029,4 млн. грн. у 2018 році, що склало 0,3% від загальної суми виплачених коштів. Пенсійним фондом України повідомлено, що при застосуванні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» органами пенсійного фонду України враховується рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11 -р/2018. Також за результатами розгляду листів ДСА України Міністерство фінансів України своїм листом №08040-11-10/1707 від 21 січня 2019 року повідомило, що обсяг видатків на суддівську винагороду, який був врахований на виплату суддівської винагороди у видатках Державного бюджету України на 2019 рік визначений з розміру прожиткового мінімуму 1921 грн. Окрім вказаного, Міністерство соціальної політки України своїм листом №2230/0/2-19/54 від 04 лютого 2019 року повідомило органи Пенсійного фонду України про те, що розмір грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року визначається з розміру прожиткового мінімуму 1762 грн., а з 01 січня 2019 року - 1921 грн. Відповідач також зазначив, що органами Пенсійного фонду України перерахунок довічного грошового утримання суддям у відставці з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року проводиться з 01 січня 2019 року (з розміру 1762 грн.) та з 01 лютого 2019 року (з розміру 1921 грн.), виходячи з розміру посадового окладу 15 прожиткових мінімумів. Таким чином, ТУ ДСА України в Одеській області 14.01.2019 року надано позивачу довідку №5-138/19 з визначенням розміру прожиткового мінімуму 1921 грн., який встановлено з 2019 року для здійснення відповідного перерахунку органами Пенсійного фонду України (а.с.9).

Отже, позивач, вважаючи дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду відповідно до Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року (втратив чинність частково) та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року (чинний), які визначають організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI в редакції від 07.07.2010 року встановлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Положення частини 3 статті 133 у наведеній редакції визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11-р/2018. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

Суд враховує те, що положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ від 12.02.2015 року, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Отже, відповідно до вищевказаного рішення Конституційного суду України зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, та яка необхідна для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці мала місце саме 04.12.2018 року, та саме з цієї дати настає необхідність у проведенні її перерахунку.

Окрім вказаного, Конституційний суд України по справі №1- 21/2005 у рішенні від 11.10.2005 року зазначив, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів.

Крім того, Конституційний суд України в своєму рішенні від 4 грудня 2018 року вказав, що: «- визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюється на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим безстороннім і справедливим судом» (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013).

Конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що професійний суддя, через якого в Україні реалізовується судова влада, має встановлені законом гарантії досягнутого рівня незалежності, у тому числі у сфері правового захисту та матеріального і соціального забезпечення, які не можуть бути скасовані або звужені при прийнятті нових законів та інших нормативних актів.

Таким чином, з огляду на викладене посилання відповідача на те, що з 01.01.2017 року посадовий оклад судді визначається не з розміру мінімальної заробітної плати, а з розрахункової величини, запровадженої пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в даних правовідносинах є помилковим, враховуючи наявність рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року, яким прямо передбачено, що з 04.12.2018 року підлягають застосуванню положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року у його первинному вигляді, тобто в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015 року, а саме: посадовий оклад працюючого судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи встановлені судом обставини, протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки судді у відставці Теплодарського міського суду Одеської області, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ТУ ДСА України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди судді у відставці щодо довічного грошового утримання на підставі Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат починаючи з грудня 2018 року.

При цьому, в даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ТУ ДСА України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 щодо довічного грошового утримання на підставі Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат починаючи з грудня 2018 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі довідки та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки судді у відставці Теплодарського міського суду Одеської області на підставі рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 щодо довічного грошового утримання на підставі Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат починаючи з грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.