Рішення № 83847452, 08.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Справа № 160/3491/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: Юрченко І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000022/2 від 27.03.2019р., картки відмови №UA500010/2019/00104 від 27.03.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" звернулося з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС та просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000022/2 від 27.03.2019р.;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00104 від 27.03.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.03.2019р., з метою митного оформлення товару, а саме: конструкції будівельні збірні, з чорних металів, інші: ГАРАЖ-GARAGE GV612 - новий, у розібраному стані; розмір: 6mWxl2mLx4mH/Peak height:4.8m; колір: сині стелі, сині двері, білий дах; пакування: 2 дерев`яні палети, 19 коробок; торгова марка: Shijazhuang Ningzhi; країна походження: Китай; виробник: Shijazhuang Ningzhi Colour Steel Prodacts CO., LTD; Торговельна марка: Shijazhuang Ningzhi, ним були подані електронна митна декларація №UA500010/2019/007216, до якої, зокрема, надав поліс страхування вантажоперевезень №PYIE 201913019700Е00178 (серії 13001800040739 ) від 27.01.2019р., та декларацію митної вартості із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, тобто за ціною договору, яка складає 5285,00 дол.США, проте, відповідач повідомив позивача про те, що до митного оформлення не подавалися документи, які підтверджують обов`язкове страхування товару у зв`язку з чим затребував від позивача додаткові документи з метою підтвердження задекларованої митної вартості. Листом №01/03-03 від 26.03.2019 позивач надав митному органу виписку з бухгалтерської документації №26/03-1 від 26.03.2019р., поліс страхування вантажоперевезень та його переклад, миту декларацію країни відправлення та її переклад, комерційну пропозицію (специфікацію) у вигляді проформи-інвойса від 13.12.2018р. та її переклад, а також висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-789 від 26.03.2019р., відповідно до якого задекларована позивачем ціна на товар може складати 5285,00 доларів США, проте, відповідачем було прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості та картку відмови за яким було скориговано заявлену митну вартість ввезеного позивачем товару за резервним методом - 2-г. Позивач вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню у зв`язку з тим, що відповідач не обґрунтував причини витребування додаткових документів, оскільки надані з ЕМД документи, які підтверджують митну вартість товарів, не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, вони містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, при цьому, до митної декларації позивачем надавався поліс ванатажоперевезень, який відповідачем не було взято до уваги, у зв`язку з чим були створені штучні умови для витребування у позивача додаткових документів; під час прийняття рішення про коригування, відповідач навів як одну з підстав для прийняття спірного рішення - неподання декларантом документів згідно з переліком який було ним витребувано, проте, факт неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею у зв`язку із заявленням товару за нижчою ціною, ніж рівень цін за подібні (аналогічні) товари, що є в ЄАІС, не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості; оспорюване рішення не містить жодної конкретної інформації щодо переліку товару, імпортованому по застосованій митним органом декларації №UA100280/2019/076798 від 05.02.2019р., його виробника, країни експорту, умов імпорту, інформації щодо кількісних, якісних та споживчих характеристик товару, обсягу партії, обсягу контракту, чи є контракт прямим чи носить посередницький характер, іншої інформації, що безпосередньо впливає на визначення ціни в господарських правовідносинах в порушення положень ст.57 MK України; під час проведення консультацій позивачем було подано митному органу висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-789 від 26.03.2019р., яким підтверджено відповідність рівня ціни на товар, ціні, що зазначена в декларації митної вартості товару позивача. У додаткових поясненнях та у відповіді на відзив від 04.06.2019р., позивач вказує на те, що відповідачем не надано жодних належних доказів спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; витребування страхових документів, а також документів, що містять відомості про страхування є порушенням ч.3 ст.53 МК України, що має вичерпний перелік документів, які має право витребувати митний орган та до якого не відносяться страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування; у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем не надано документів, що підтверджують вартість страхування, проте, під час консультацій таких зауважень відповідач не висував, окрім того, доставка товару здійснювалася на умовах CIF Одеса порт, Україна, за умовами якої такі складові митної вартості товару як вартість страхування та вартість транспортування включаються у саму вартість товару, щo визначена продавцем; відповідно до страхового полісу №PYIE201913019700E00178 (серії 13001800040739 ) від 27.01.2019р., страхова сума складає 5 814,00 доларів США, що є 110% вартості товару (а.с.213-214,237-239 том 1).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

27.05.2019р. засобами поштового зв`язку на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №UA500010/2019/007216 від 25.03.2019р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) (Commercial invoice) №2018NZ1-05 від 14.01.2019р. поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса, тобто до oбов`язків продавця входить обов`язкове страхування товару, проте до митного оформлення не надавались документи, що містять відомості про вартість страхування, при цьому, страховий поліс №PYIE201913019700E00178 (серійний номер № 13001800040739 ) від 27.01.2019р. не містить відомостей про страховий платіж, який є складовою частиною митної вартості товарів, а тому він не може вважатися документом, що містить відомості про вартість страхування, у зв`язку з чим митний орган повідомив позивача про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) висновку про вартісні та якісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованого експертною організацією та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; 5) перекладу на українську мову копії митної декларації країни відправлення. Відповідач вказує на те, що разом з листом №01/03-03 від 26.03.2019р. позивачем додатково було надіслано виписку з бухгалтерської документації від 26.03.2019 №26/03-1, переклад копії митної декларації країни відправлення, страховий поліс №PYIE201913019700E00178 (серійний номер № 13001800040739 ) від 27.01.2019р. та його переклад, висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-789 від 26.03.2019, проформу-інвойс від 13.12.2018р. та його переклад, та повідомлено про відсутність можливості і наміру подавати інші додаткові документи. Як зазначає відповідач, під час розгляду додатково поданих позивачем документів, митницею встановлено, що надані позивачем додаткові документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) в пункті 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) №13/12 від 13.12.2018р. значено, що "Цена за одну единицу Товара указана в счёте-проформе S/C: 2018NZ111 от 13 декабря 2018 г. который является неотъемлемой частью настоящего Контракта и понимается на условиях CIF Odessa port, Украина (Инкотермс 2010).", проте до митного оформлення не надано рахунок-проформу №2018NZ111 від 13.12.2018р., а надано рахунок-проформу без зазначення номеру, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України; 2) в пункті 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) №13/12 від 13.12.2018р. зазначено, що перший авансовий платіж в розмірі 3700,00 USD (70% від загальної вартості контракту) здійснюється на підставі рахунку продавця на протязі п`яти банківських днів після підписання контракту, а другий платіж в розмірі 1585,00 USD (30%) - після здійснення поставки, проте в платіжних документах №1449 від 21.12.2018р. та №1686 від 21.02.2019р. відсутні посилання на рахунок-фактуру (інвойс) згідно якого здійснюється передоплата, а також строки здійснення оплати суперечать вимогам пункту 4 зовнішньоекономічного до (контракту) №13/12 від 13.12.2018р., що викликало сумніви у достовірності документів, наданих для підтвердження числового значення митної вартості товарів та виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України; висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-789 від 26.03.2019р. складено на основі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, тобто експерт посилається виключно на цінову політику фірми виробника товару, орієнтовану на TOB "АВТОМИР-ТРАНС", а не на кон`юнктуру ринку в цілому, тобто наданий висновок не відповідає положенням пунктів 52, 53 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. № 1440, а тому митний орган прийшов до висновку, що декларантом не подані в повному обсязі документи згідно з переліком відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України. Враховуюче зазначене, відповідач зазначає, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений до митного оформлення час, є більшим та становить по товару "конструкції будівельні збірні" - 4,2617 дол. США/кг нетто (митна декларація від 05.02.2019 №UA100280/2019/076798), ніж заявлено декларантом 1,9211 дол. США/кг нетто., а тому, у відповідності до ч.2 ст.55 МК України митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500010/2019/000022/2 від 27.03.2019р., у якому наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номеру митної декларації - декларація від 05.02.2019 №UA100280/2019/076798, а отже, митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому підстави для задоволення позову відсутні. У запереченнях на відповідь на відзив від 24.06.2019р. відповідач зазначив про ті ж обставини, які наведені у відзиві (а.с.130-139 том 1, а.с.10-19 том 2).

Відповідач в судові засідання 05.06.2019р. та 08.07.2019р. свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином 08.05.2019р. та 14.05.2019р., 05.06.2019р. та 11.06.2019р. відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями, електронними повідомленнями про отримання повісток та довідками секретаря судового засідання, які містяться в матеріалах справи (а.с.128-129, 247 том 1, а.с.9, 26 том 2).

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача, строки вирішення справи, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" 21.06.2002р. зареєстроване як юридична особа за адресою: 49064, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кості Гордієнка, буд. 2, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, наявними у справі (а.с.29-32 том 2).

13.12.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" як покупцем та Shijazhuang Ningzhi Colour Steel Prodacts CO., LTD як продавцем був укладений контракт №13/12, за умовами якого продавець взяв на себе зобов`язання продати, а покупець - придбати GARAGE GV612 у повній відповідності з технічними вимогами, умовами, в кількості, комплектації та асортименті згідно Специфікації.

Пунктом 2.1 контракту визначено, що ціна за одну одиницю товару зазначена у рахунку-проформі S/C: 2018NZ111 від 13.12.2018р., який є невід`ємною частиною даного контракту та розуміється на умовах CIF Odessa port, Україна відповідно до Інкотермс 2010.

Загальна вартість товару, який поставляється за даним контрактом складає 5285,00 USD

Відповідно до п.2.2 даного контракту ціна на товар, який поставляється за даним контрактом є остаточною та не підлягає зміні на весь період дії контракту (а.с.31-41,92-109,168-178 том 1).

На підставі вищенаведеного контракту, на адресу позивача від вказаного вище продавця надійшов товар згідно проформи-інвойсу від 13.12.2018р., що є невід`ємною частиною контакту №13/12 від 13.12.2018р., а саме: GARAGE GV612; розмір: 6mWxl2mLx4mH/Peak height:4.8m; колір: сині стелі, сині двері, білий дах у кількості 1 комплект за ціною 5285,00 дол. США, що підтверджується копіями відповідного проформи-інвойсу, комерційного рахунку та змістом митної декларації (а.с.57,77-79,80-81,150-151,155,163 том 1).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезених товарів, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 МД №UA500010/2019/007216 (а.с.151 том 1).

За результатами здійснення митного контролю декларанта було повідомлено про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: страхових документів або документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки до наданого інвойсу поставка товару здійснювалася на умовах CIF Одеса, тобто до обов`язків продавця входить обов`язкове страхування товару, проте, до митного оформлення такі документи не надавались, а тому позивачеві було запропоновано надати додаткові документи, перелік яких зазначено згідно до ч.2, ч.3 ст.53 Митного кодексу України, шляхом направлення відповідного повідомлення позивачеві (а.с.69 том 1).

У відповідь на повідомлення Митниці декларантом надано митну декларацію Китайської Народної Республіки та її переклад, страховий полюс № 13001800040739 від 27.01.2019р. та його переклад, банківські виписки, платіжні доручення №1449 від 21.12.2018р., №1686 від 21.02.2019р. та висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-789 від 26.03.2019р., відповідно до якого задекларована позивачем ціна на товар може складати 5285,00 доларів США, інших документів не надано.

За результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею були прийняті оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови за якими заявлену позивачем митну вартість товарів було скориговано за резервним методом - 2-г (ст.64 МК України), а саме: за МД від 05.02.2019 №UA100280/2019/076798 на рівні - 11723,94 дол.США (4,2617 дол.США/кг) з підстав виявлення митним органом, що декларантом не подані документи згідно з переліком та згідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 МК України та заялено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, що підтверджується змістом рішення та картки відмови (а.с.13-16,148-149 том 1).

Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням та карткою відмови, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що відповідач не обґрунтував причини витребування додаткових документів, оскільки надані з ЕМД документи, які підтверджують митну вартість товарів, не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, вони містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, при цьому, до митної декларації позивачем надавався страховий поліс вантажоперевезень, який відповідачем не було взято до уваги.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості - ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу - ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому - і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту направленого на адресу позивача Повідомлення про витребування митницею у декларанта додаткових документів та змісту оспорюваних рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови від 27.03.2019р. видно, що вони не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованих товарів (а.с.13-19, 20-82, 130-134 том 1).

В той же час, проаналізовані судом додані до митної декларації документи, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, контракт №13/12 від 13.12.2018р., проформа-інвойс від 13.12.2018р., комерційний рахунок та страховий полюс № 13001800040739 від 27.01.2019р., не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.31-41,57,77-79,80-81,92-109,155,163,168-178 том 1).

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару про що свідчать аналіз змісту оспорюваних рішень про коригування митної вартості товару та картки відмови від 27.03.2019р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорювані картка відмови та рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 27.03.2019р. є протиправними, так як наведені оспорювані рішення суб`єкта владних повноважень не містять обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорювані рішення не містять причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у них також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими орган доходів і зборів були витребувані додаткові документи у відповідності до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

Так, в рамках проведення консультації між позивачем та відповідачем, останнім було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: страхових документів або документів, що містять відомості про вартість страхування та вказано, що до митного оформлення такі документи не надавались.

Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 МД №UA500010/2019/007216 (а.с.151), позивачем до ЕМД було надано, зокрема, страховий полюс №13001800040739 від 27.01.2019р., окрім того, вказаний страховий полюс та його переклад були надані декларантом і на повідомлення митного органу.

Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що декларантом не подані документи згідно з переліком та згідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 МК України та заялено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (а.с.13-16,148-149 том 1) не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі "Рисовський проти України" у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 "Про захист особи відносно актів адміністративних органів" урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача, зокрема, на це вказує формальне виконання процедури консультацій та витребування додаткових документів, зокрема, страхових документів або документів, що містять відомості про вартість страхування, з урахуванням того, що відповідний страховий полюс було надано позивачем для митного оформлення товару разом із митною декларацією, а також і інших документів, які перелічені у ч.2, ч.3 ст.53 Митного кодексу України, без конкретизації причин їх витребування.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваних рішеннях обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною - ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів, наведених норм митного законодавства та вищезазначених висновків Верховного Суду.

При цьому, судом відхиляються доводи представника відповідача з приводу розкриття суті недоліків у оформленні документів лише у своєму відзиві на позов, оскільки суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень виходячи з вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача щодо розбіжностей у поданих позивачем для митного оформлення товару документах, а саме: що у п.2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) зазначено, що ціна за одиницю товару зазначена у рахунку-проформі S/C 2018 NZ 111 від 13.12.2018р. яка є невід`ємною частиною Контракту, але до митного оформлення не надано рахунок-проформу з даним номером, а надано рахунок-проформу без зазначення номеру; банківські платіжні доручення №1449 від 21.12.2018р. та №1686 від 21.02.2019р. не містять посилання на інвойс згідно якого здійснюється передоплата, хоча в п.4 контракту зазначено, що платежі здійснюються на підставі рахунка продавця, а також строки здійснення оплати суперечать вимогам п.4 Контракту, оскільки вказані розбіжності, не є недоліками (розбіжностями), які можуть вплинути на правильність визначення числових значень складових митної вартості товару, за умови, що ціна товару, яка зазначена в контракті співпадає з сумою, яка була сплачена позивачем на користь продавця згідно наведених платіжних доручень, а тому вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем та коригування такої митної вартості.

Також, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення твердження представника відповідача про те, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу у рішенні зазначається лише докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, оскільки нормами ст.256 Митного кодексу України регламентовано, що відмова у митному оформленні, у тому числі і коригування митної вартості повинно бути обґрунтовано із зазначенням причин відмови, а, відповідно, і наведення докладної інформації щодо оцінюваного товару та мотивів правомірності коригування за митними деклараціями які застосовані митним органом є обов`язком митного органу.

Окрім того, слід зазначити, що визначення митної вартості митним органом за резервним методом за декларацією від 05.02.2019р. №UA100280/2019/076798 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки як зазначає позивач у позові, товар за наведеною митною декларацією та товар за митною декларацією поданою позивачем не є ані подібним, ані аналогічними, оскільки країна експорту за декларацією від 05.02.2019р. - Польща, за декларацією позивача - Китай; характер угоди за декларацією від 05.02.2019р. - посередницький, за декларацією позивача - прямий; торговельна марка товару за декларацією від 05.02.2019р. - WIDE CREATION, за декларацією позивача - Shijazhuang Ningzhi; виробник товару за декларацією від 05.02.2019р. - WIDE CREATION INT LCO Limited, за декларацією позивача - Shijazhuang Ningzhi Colour Steel Prodacts CO., LTD; матеріал, з якого виготовлено товар за декларацією від 05.02.2019р. - чорні метали та ПВХ (полівінілхлорид), за декларацією позивача - чорні метали; вартість за декларацією від 05.02.2019р. визначено за кілограм товару - 4,2617 дол.США, за декларацією позивача - за 1 штуку - 5285 дол.США, що не спростовано відповідачем жодними доказами у ході судового розгляду справи, окрім того, навіть у оспорюваному рішенні не наведено обґрунтувань щодо того, що товари за митною декларацією від 05.02.2019р. №UA100280/2019/076798 та митною декларацією поданою позивачем мають однакові характеристики, а осопрюване рішення містить лише посилання на те, що за митною декларацією від 05.02.2019р. №UA100280/2019/076798 було ввезено товар - «конструкції будівельні збірні» митна вартість якого становить 4,2617 дол.США/кг., тоді як позивачем ввозився товар - «конструкції будівельні збірні: гараж», митна вартість якого становить 5285 дол.США/шт. (а.с.10,13-14,148-150,203 том 1).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведених оспорюваних рішень, суд приходить до висновку, що оскаржувані картка відмови та рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості від 27.03.2019р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування наведених рішень.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці ДФС на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №395 від 16.04.2019р. (а.с.3 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000022/2 від 27.03.2019р., картки відмови №UA500010/2019/00104 від 27.03.2019р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС №UA500010/2019/000022/2 про коригування митної вартості товарів від 27.03.2019р., картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00104 від 27.03.2019р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21А, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" (49064, м. Дніпро, вул. К. Гордієнка, 2, код ЄДРПОУ 31950868) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 15.07.2019р.

Суддя С.О. Конєва