Рішення № 83847322, 16.08.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.08.2019 Справа № 554/5473/19

Провадження №2/554/2050/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Садошенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у червні 2019 року звернулася до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

В обґрунтування вимог позивач вказала, що вона з вересня 2012 року по серпень 2018 року працювала в Полтавському кооперативному коледжі Полтавської облспоживспілки на посаді викладача. Під час перебування в трудових відносинах з відповідачем, у серпні 2018 року за її письмовим зверненням, Управління Держпраці у Полтавській області зафіксувало численні порушення трудового законодавства, вчинені відповідачем стосовно неї. Даний факт підтверджується листом по Управління Держпраці у Полтавській області від 29.08.2018 року. 31.08.2018 року ОСОБА_1 звільнилась з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки відповідно до ч.1 ст.39 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з порушенням працедавцем законодавства про працю.

При звільненні відповідач, у порушення вимог ст.116 КЗпП України, не надав позивачу письмове повідомлення про нараховані суми, належні їй при звільненні, що було зафіксовано державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області у приписі від 27.09.2018 року. Зобов`язання про усунення порушення вимог ст.116 КЗпП України до 27.10.2018 року в.о. директора Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки ОСОБА_2 не усунуто.

Керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернулась до відповідача із запитом на публічну інформацію №1 від 05.09.2018 року, в якому просила надати інформацію виключно відносно себе з питань розрахунку її середнього заробітку для нарахування вихідної допомоги при звільненні та надання розрахунку середньомісячного заробітку під час її службового відрядження у період з 01.07.2018 року по 13.07.2018 року.

У встановлений Законом строк відповідач відповідь на її запит не надав, тому позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, як до розпорядника публічної інформації.

20.12.2018 року Полтавський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, що полягає у ненаданні позивачу відповіді на запит на публічну інформацію №1 від 05.09.2018 року та зобов`язав Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки надати ОСОБА_1 відповідь на її запит .

24.01.2019 року позивач отримала виконавчий лист, проте 25.01.2019 року після набуття рішенням законної сили, відповідач оскаржив його. Примусове виконання рішення суду відбулось 14.02.2019 року у приміщенні відділу ДВС у присутності державного виконавця, про що останнім був складений акт. 24.04.2019 року Другий апеляційний адміністративний суд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року залишив без змін.

Своїми діями (бездіяльністю) відповідач порушив право позивача на доступ до інформації про неї, яке гарантоване ст.32 Конституції України, ст.ст.3,10 Законом України «Про доступ до публічної інформації». Для поновлення своїх прав та законних інтересів ОСОБА_1 була вимушена витрачати додатково свій час, зусилля. Увесь період часу з 24.04.2019 року, коли Другий апеляційний адміністративний суд забезпечив поновлення її прав та законних інтересів, протягом майже восьми місяців позивача супроводжували переживання та страждання, як наслідок протиправних дій відповідача по відношенню до неї.

Враховуючи викладене, в тому числі обсяг вжитих позивачем заходів для поновлення порушених прав, час вирішення питання для зобов`язання порушника поновити її права, протягом якого вона зазнавала душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, моральну шкоду ОСОБА_1 визначає в розмірі 10000 гривень.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Вказав, що позов не містить жодних доказів, які б підтверджували завдання ОСОБА_1 втрат немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, незаконними діями або бездіяльністю Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, оскільки мав місце спір між даними сторонами стосовно надання інформації на запит на публічну інформацію №1 від 05.09.2018 року, який вирішувався протягом певного періоду часу судами адміністративної юрисдикції; відсутній чіткий та зрозумілий причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями чи бездіяльністю Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки та негативними наслідками в житті ОСОБА_1 ; з боку позивача абсолютно не обґрунтований розмір моральної шкоди належними та допустимими доказами (а.с.62-68 - відзив).

До суду через канцелярію від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить свій позов задовольнити повністю. Вказала, що із наданого до суду відзиву вбачається, що відповідач не заперечує, відповідно визнає більшість обставин спору, зазначених у позові, підтверджених наданими до суду належними та допустимими доказами. Інші обставини відповідач не визнає та оспорює, і саме в цій частині відзив позивач просить вважати нікчемним (а.с.78-87).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки до суду не з`явився, в наданому клопотанні просив розглядати справу у його відсутність, в задоволенні позову відмовити.

Суд вирішив судовий розгляд проводити у відсутність сторін, враховуючи положення ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що з вересня 2012 року по серпень 2018 року ОСОБА_1 працювала в Полтавському кооперативному коледжі Полтавської облспоживспілки на посаді викладача.

31.08.2018 року ОСОБА_1 звільнилась з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, відповідно до ч.1 ст.39 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку з порушенням працедавцем законодавства про працю (а.с.13 - наказ).

При звільненні відповідач, у порушення вимог ст.116 КЗпП України не надав позивачу письмове повідомлення про нараховані суми, належні їй при звільненні, що було зафіксовано державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області у приписі від 27.09.2018 року (а.с.14-16 - припис).

Керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернулась до відповідача із запитом на публічну інформацію №1 від 05.09.2018 року, в якому просила надати інформацію виключно відносно себе з питань розрахунку її середнього заробітку для нарахування вихідної допомоги при звільненні та надання розрахунку середньомісячного заробітку під час її службового відрядження у період з 01.07.2018 року по 13.07.2018 року (а.с.17 - запит).

У встановлений Законом строк відповідач відповідь на запит ОСОБА_1 не надав, тому позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, як до розпорядника публічної інформації (а.с.18-19 - позов).

20.12.2018 року Полтавський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, що полягає у ненаданні позивачу відповіді на запит на публічну інформацію №1 від 05.09.2018 року та зобов`язав Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки надати ОСОБА_1 відповідь на її запит (а.с.32-35 - рішення).

24.01.2019 року позивач отримала виконавчий лист. Примусове виконання рішення суду відбулось 14.02.2019 року у приміщенні відділу ДВС у присутності державного виконавця, про що останнім був складений акт (а.с.37 - виконавчий лист; а.с.40 - акт).

24.04.2019 року Другий апеляційний адміністративний суд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року залишив без змін (а.с.48-50).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, факт незаконної бездіяльності відповідача підтверджений рішеннями судів і не підлягає доведенню.

У відповідності зі статтею 23 Цивільного кодексу України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами, встановленими частиною першою статті 1167 ЦК, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала цю шкоду, при наявності її вини.

Частиною першою статті 31 Закону України від 02.10.1992 року №2657-XII «Про інформацію» передбачено,що у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

За змістом частини другої статті 24 Закону України від 13.01.2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди позивач мотивувала тим, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що вона була змушена захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагав від неї додаткових зусиль для організації свого часу, побуту. Усі ці обставини призвели до виникнення у неї хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на її психоемоційному стані.

Суд приходить до висновку про наявність факту спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка виражається у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї (порушення її права на свободу інформації її розпорядником), яка підлягає відшкодуванню в передбаченому законом порядку, та з урахуванням вимог розумності й справедливості, дійшов до висновку про відшкодування моральної шкоди, завданої Полтавським кооперативним коледжем Полтавської облспоживспілки ОСОБА_1 , у розмірі 2000,00 гривень.

Посилання відповідача на відсутність доказів спричинення моральної шкоди позивачу не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами по справі.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року було встановлено, що само по собі визнання факту порушення права не є достатньою сатисфакцією, оскільки в результаті такого порушення особа зазнає певної моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових , сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 гривень. В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Судовий збір в сумі 768,40 гривень в порядку ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, місцезнаходження: 36000 м.Полтава, вул.Небесної Сотні,9/17,28, код ЄДРПОУ: 01788094, на користь ОСОБА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

В задоволенні інших вимог позивачу відмовити.

Стягнути з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, місцезнаходження: 36000 м.Полтава, вул.Небесної Сотні,9/17,28, код ЄДРПОУ: 01788094, на користь держави судовий збір в сумі 768,40 гривень.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач:Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки, місцезнаходження: 36000 м.Полтава, вул.Небесної Сотні,9/17,28, код ЄДРПОУ: 01788094.

Суддя: А.М.Чуванова