Ухвала суду № 83846932, 22.08.2019, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

_________________

Справа №: 528/700/19

Провадження № 4-с/528/1/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2019 м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

судді Шевченко В.М.,

секретар судового засідання Кузуб В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Гребінківського районного суду Полтавської області

цивільну справу № 528/700/19

за скаргою Юрченка Сергія Леонідовича , подану в інтересах ОСОБА_2 ,

на постанову старшого державного виконавця про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно,

учасники справи:

адвокат - Юрченко С.Л.,

боржник - ОСОБА_2 ,

ст. державний виконавець - Зленко О.А.,

УСТАНОВИВ:

адвокат Юрченко С.Л. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Гребінківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Терещенка О.А. від 07.06.2017 про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, посилаючись на те, що 08.12.2010 державним виконавцем Терещенком О.А. було відкрито виконавче провадження ВП №23230874 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів з усіх видів доходу щомісячно, в межах якого винесено постанову про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника від 07.06.2017, хоча з довідки-розрахунку по сплаті аліментів за 2017-2019 роки вбачається, що на час накладення арешту на майно боржника заборгованості зі сплати аліментів не було та станом на 19.06.2019 відсутня заборгованість по даному виконавчому провадженню, яке знаходиться на стадії відкритого виконавчого провадження. Вказана постанова боржнику ОСОБА_3 належним чином не надсилалась і про арешт свого майна він дізнався в сервісному центрі МВС під час реєстрації газового обладнання на своєму автомобілі.

У судовому засіданні адвокат Юрченко С.Л. підтримав скаргу за підстав, викладених в ній, додатково акцентувавши на тому, що положення Закону України «Про виконавче провадження», якими регулюється накладення арешту в рамках виконавчого провадження, є неузгодженими між собою, а норма, яка діяла на час вчинення державним виконавцем виконавчої дії стосовно накладення арешту на майно, взагалі не передбачала обов`язковості такої дії.

Боржник ОСОБА_2 підтримав свого адвоката, додатково вказавши суду, що наразі в нього відсутній борг по аліментам, присуджені періодичні платежі він сплачує вчасно, про існування арешту дізнався нещодавно при вчиненні реєстраційної дії стосовно рухового майна. Наразі арешт накладено на все майно, яким є квартира, магазин та автомобіль, що є незаконним в силу відсутності боргу з аліментів.

Старший державний виконавець Зленко О.А. надав суду пояснення, вказав про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, підтвердив правомірність вчинення такої виконавчої дії, пояснивши це тим, що на час накладення арешту існував борг із аліментів три місяці, тому підстава була. Взагалі, боржник ОСОБА_2 сумлінно виконує рішення суду із стягнення аліментів, скарг від стягувачки не надходить, а існування арешту на все майно є необхідним, так як в майбутньому боржник може ухилятися від сплати аліментів, тому можливо виникне борг, і саме арешт є необхідним задля попередження виникнення такої ситуації. Вказав, що наразі ОСОБА_2 має борг по аліментам у розмірі 1891,91 грн, які вирахувано виходячи із декларації про його доходи, але про це останньому стало відомо лише щойно в судовому засіданні. Останній платіж здійснено 30.07.2019.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, установив обґрунтованість скарги за таких підстав.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами частини першої, другої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Гребінківського районного суду Полтавської області видано виконавчий лист № 2-376/2010 від 26.10.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей /а.с.8/.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання цього виконавчого листа державним виконавцем 08.12.2010 було відкрито виконавче провадження № 23230874 в межах якого 07.06.2017 було винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 /а.с.10,11/.

Згідно із інформацією з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованих12.06.2019 та 13.06.2019 все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , знаходиться під обтяженням на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №23230874, постанова видана 07.06.2017 Гребінківським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області /а.с.14, 17-18/.

19.06.2019 ОСОБА_2 , звернувся до Гребінківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області із заявою про зняття арешту з нерухомого та рухомого майна /а.с.19/.

19.06.2019 державним виконавцем відділу Кокозій І. надано відповідь № 4013/15.4_39 на вказану заяву, в якій було відмовлено у знятті арешту, у зв`язку із відсутністю законних підстав вважати, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника /а.с.20/.

Станом на серпень 2019 року існує борг в розмірі 1891 грн. 91 коп, що підтверджено розрахунком заборгованості від 22.08.2019 /а.с.48/.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Вказані положення також кореспондуються із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Права та обов`язки виконавця визначені в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати, зокрема заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. В тому числі, виконавець зобов`язаний накладати арешт на кошти та інші цінності боржника.

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено заходи примусового виконання рішень.

Оспорювана постанова про накладення арешту на майно була прийнята 07.06.2017.

Відповідно до ч. 2,4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону 1404-VIII, яка була чинною на час постановлення постанови про накладення арешту від 07.06.2017 (далі - Закон 1404-VIII), арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно із ч.ч.. 1, 2, 3 ст. 56 Закону 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Порядок зняття арешту з майна боржника визначається ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та підставами для цього є, зокрема: 1) набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника (ч.ч. 2, 5 Закону); 2) за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом (ч. 3 ст. 59 Закону); 3) з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону, якими є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За приписами ч. 2 ст. 71 Закону 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника можливе за наявності заборгованості понад три місці.

При цьому, відповідно до розрахунку, що передував вчиненню відповідної дії, заборгованість зі слати аліментів становила за січень, лютий квітень 2017 року у розмірі 2 280,00 грн (нараховано 4800.00 грн -сплачено 2510.00 грн). При цьому, боржник сплачував по 1000,00 грн травні, червні 2017 року (а.с. 40).

Як встановлено в судовому засіданні, державним виконавцем не було вчинено жодної дії стосовно виклику боржника, з`ясуванню причин несплати аліментів, здійснення перевірки його майнового стану за місцем проживання, опису майна, не направлено запити щодо наявності майна, тощо.

На підставі наведених вище норм матеріального права, які регулюють правові підстави накладення та існування арешту у виконавчому провадженні, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та в розмірі суми стягнення та інших витрат у виконавчому провадженні.

Процесуальний порядок арешту майна полягає у виявленні майна, його описі, та передачі його на реалізацію. Для виявлення майна державний виконавець оглядає усі зайняті боржником приміщення у присутності понятих. Опис майна проводиться у присутності боржника або будь-якого повнолітнього члена його сім`ї і двох понятих. Майно описується в такій кількості та такої якості, які забезпечують виконання судового рішення. Опису підлягає усе майно, яке може бути стягнено відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу, що на рівні як Закону 1404-VIII так і чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження», прямо зафіксовано можливість арешту рухомого майна виконавцем лише після його опису (ч. 2 ст. 56 Закону), а сам опис майна відбувається виключно у присутності понятих (ч. 2 ст. 22 Закону), що в свою чергу унеможливлює накладення арешту на все рухоме майно боржника без його ідентифікації та опису на стадії відкриття виконавчого провадження або після цього.

Також нормами Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі Закону 1404-VIII, жодним чином не передбачено можливість накладення та існування арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника з метою попередження на майбутнє належного виконання останнім рішення суду про стягнення періодичних платежів, як і припущення державного виконавця щодо можливого невиконання боржником своїх обов`язків та можливого утворення боргу в майбутньому.

Такі доводи старшого державного виконавця Зленка О.А., надані ним в судовому засіданні, суд відхиляє та визнає такими, що не відповідають положенням чинного законодавства.

Отже, за відсутності даних щодо вчинення виконавцем всіх необхідних дій у виконавчому провадженні, в тому числі перевірці майнового стану боржника, описі майна, відсутності даних щодо ухилення боржника щодо виконання ним рішення суду, відсутності скарг стягувача щодо цього, відсутності співмірності у застосуванні арешту майна - при наявності боргу у 2 280,00 здійснюється арешт всього належного майна боржника, відсутності взагалі боргу зі сплати періодичних аліментних платежів, старшим державним виконавцем Зленко О.А. під час судового розгляду не доведено правомірність застосування такого заходу примусового виконання рішення суду як накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 .

За таких обставин вбачається порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, зокрема втручання органу державної виконавчої служби в право особи на мирне володіння майном, яке за наявності вказаних обставин не є виправданим, так як здійснено з порушенням принципів пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами держави та боржника, так як в даному випадку останній несе надмірний тягар внаслідок таких неправомірних дій органу державної виконавчої служби. При цьому, жодного суспільного інтересу внаслідок застосування арешту майна не задоволено, оскільки боржник не вчиняє жодних дій, які б вказували на ухилення ним від виконання рішення суду.

За таких підстав, скарга на постанову державного виконавця про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно є обґрунтованою і підлягає задоволенню в частині визнання постанови державного виконавця про накладення арешту та бездіяльності державного виконавця, яка полягає у відмові у скасуванні арешту, неправомірною та зобов`язання державного виконавця усунути порушення. В частині скасування судом арешту підлягає відмові, оскільки таке поновлення порушеного права боржника в рамках розгляду скарги на дії державного виконавця статтею 451 ЦПК України не передбачено.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, 19, 33 Конституції України, Законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження», статтями 258-261, 353, 354, 447-453, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

скаргу Юрченка С.Л. - представника боржника ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Визнати постанову старшого державного виконавця Гребінківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області Терещенка О.А. від 07.06.2017 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 - неправомірною.

Визнати бездіяльність державного виконавця Гребінківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області Кокозій І.В. у відмові у скасуванні арешту неправомірною.

Зобов`язати Гребінківський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області усунути порушення шляхом винесення у виконавчому провадженні № 23230874 постанови про зняття арешту на все майно, яке належить ОСОБА_2 .

В іншій частині скарги - відмовити.

В силу статті 453 ЦПК України орган державної виконавчої служби зобов`язаний про виконання ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Учасники справи:

Боржник - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Гребінківський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області, ЄДРПОУ 34931970, вул. Ярослава Мудрого, 16, м. Гребінка, Полтавської області, 37400.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Гребінка, вул. Я. Мудрого, 4, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud1605.

Складення повного тексту - 23.08.2019.

Суддя В. Шевченко