Рішення № 83845718, 19.08.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2694/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.

за участю секретаря судового засідання – Полякової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами прощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу за ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-520 від 16 травня 2019 року з нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 27071,83 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що з 11.01.2007 позивач є фізичною особою-підприємцем. 16 травня 2019 року ГУ ДФС України в Луганській області була складена вимога про сплату боргу ( недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-520 на суму 27071,83 грн., за який період нараховувався борг в вимозі не зазначено. Вказана вимога була отримана 20.06.2019. З даною вимогою позивач не згоден, оскільки, на момент винесення спірної вимоги позивач знаходився і проводив господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції та був звільнений від сплати єдиного внеску на підставі приписів пункт 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”. Таким чином, зазначена вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 01.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1,2).

Ухвалою суду від 09.07.2019 відкладено судовий розгляд справи (а.с.20).

08.08.2019 за клопотанням представника позивача судовий розгляд справи відкладено на 19.08.2019 (а.с.34).

19.08.2019 за вх. № 43362/2019 від ГУ ДФС у Луганській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.38,39), в якому відповідач не визнав позовні вимоги з огляду на такі обставини та вимоги чинного законодавства.

Сума боргу зазначена у оскаржуваній вимозі в розмірі 27071,83 грн. відповідно до розрахунку складається з: перехідного сальдо УПФ в розмірі - 6040,93 грн. (станом на 01.10.2013) - 8448,00 - нарахування єдиного внеску за 2017 рік, 2457,18 - нарахування за І квартал 2018 року, 2457,18 - нарахування за II квартал 2018 року, 2457,18 - нарахування за III квартал 2018 року, 2754,18 - нарахування за IV квартал 2018 року.

У відзиві також зазначено, що станом на 14.04.2014 у платника існувала заборгованість з єдиного внеску в розмірі 16986,11 грн.

Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” 08.07.2010 № 2464-УІ (далі Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску. яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідач звертає увагу на те, що заява на час формування оскаржуваної вимоги про звільнення від сплати єдиного внеску на адресу податкового органу не надходила.

За таких обставин, позивач, на думку відповідача, має сплатити заборгованість з єдиного внеску у повному обсязі.

Представник позивача 19 серпня 2019 року подав заяву, в якій зазначив, що у позивача відсутні розрахунки визначеної в вимозі заборгованості, в тому числі в відзиві не вказано, на підставі яких документів визначено розмір переданої від УПФУ заборгованості, за який період ця заборгованість. Просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, дата взяття на облік як платника єдиного внеску 11.01.2007, що також визнається сторонами.

Позивач у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) є платником єдиного внеску.

З інтегрованої картки платника податків вбачається, що станом на 30.04.2019 позивач має борг з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в загальній сумі 27071,83 грн, що виник з перехідного сальдо УПФ (станом на 01.10.2013) в сумі – 6040,93 грн, за 2017 рік – 8448 грн, за І квартал 2018 року – 2457,18 грн, за II квартал 2018 року– 2457,18 грн, за III квартал 2018 року – 2457,18 грн, а також за IV квартал 2018 року – 2457,18 грн (а.с.44,45).

16.05.2019 Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-520, за якою борг зі сплати єдиного внеску станом на 30.04.2019 у позивача становить 27071,83 грн (а.с.13).

Витягом з інтегрованої картки та розрахунком боргу, що додані до відзиву на позов, спростовано твердження самого відзиву про те, що станом на 14.04.2014 у платника існувала заборгованість з єдиного внеску в розмірі 16986,11 грн.

Крім того, відповідачем дійсно не надані до суду документи, на підставі яких визначено розмір переданої від УПФУ заборгованості, за який період ця заборгованість, з яких саме сум складається.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин – травень 2019 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Сторони не надали суду доказів звернення позивача до податкового органу з заявою про списання заборгованості, тому суд не має підстав для надання оцінки складу заборгованості, яка підлягає списанню відповідно до вимог Закону №2464. З такою заявою позивач має право звернутися до податкового органу не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Також суд зазначає, що спірна вимога сформована 16 травня 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі – Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Позивач знаходиться на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, місцем його проживання є м. Сєвєродонецьк Луганської області, що визнається сторонами, та встановлено оглядом копії паспорта позивача в судовому засіданні.

Населений пункт м. Сєвєродонецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від № 805/4967/16-а (провадження №К/9901/42831/18), яка містить висновок також і про те, що сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є вимога.

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території Донецької та Луганської областей ще не прийнятий, не оприлюднений і не набрав чинності відповідно до вимог пункту 7 Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року за № 503/97 (із змінами та доповненнями), відсутні підстави вважати, що антитерористична операція на вказаних територіях припинена.

Отже за встановлених судом обставин, з урахуванням вказаної позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що на час проведення антитерористичної операції факт перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в м. Сєвєродонецьку є підставою для зупинення застосування до нього заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є спірна вимога.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм Закону №2464, судом встановлено, що вимога ГУ ДФС України про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-520 від 16.05.2019 є протиправною на час її формування.

Крім того, відповідачем не надано суду документів, на підтвердження зазначеного в відзиві факту, що станом на 14.04.2014 у платника існувала заборгованість з єдиного внеску в розмірі 16986,11 грн, а також документів,на підставі яких визначено розмір переданої від УПФУ заборгованості, за який період ця заборгованість, з яких саме сум складається.

За таких обставин, суд не має підстав для обгрунтованого висновку про наявність в позивача заборгованості, яка утворилася до 14.04.2014 та не має можливості встановити, з яких саме сум (недоїмка, штрафи, пеня) за який період вона складається. Зазначене також вказує на протиправність оскарженого рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн (а.с.3).

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-520 від 16.05.2019 щодо зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг зі сплати єдиного внеску на загальну суму 27071,83 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445; місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд.72) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 23 серпня 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян