Рішення № 83844638, 14.08.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1891/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

розглянувши матеріали справи

за позовомДочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827 доКомунальне підприємство "Харківські теплові мережі", 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119 про стягнення 7 974 801,40 грн. за участю представників:

позивача – Майданевич Г.А. за довіреністю №24/19 від 03.04.2019

відповідача – Ващенко Т.Д. за довіреністю №40-17/1 від 02.01.2019

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 1 529 099 грн 40 коп. З % річних за прострочення основного боргу за Договором № 06/09-1153 БО-32 (за період з 11 червня 2016 року по 11 червня 2019 року) та 6 445 702 грн інфляційних втрат за прострочення основного боргу за Договором № 06/09-1153 БО-32 (за період з червня 2016 року по квітень 2019 року включно).

Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 19.06.2018 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 16723 від 10.07.2019) згідно якого він не погоджується з розрахунками позивача, вважає, що позивач невірно визначив суму боргу на яку здійснив нарахування річних та інфляційних.

Позивачем надано суду відповідь на відзив відповідача (вх. № 16960 від 15.07.2019) згідно якої позивач не погоджується з позицією відповідача та просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.07.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 14.08.2019.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та вказав, що відповідач лише частково погоджується з позовними вимогами.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22 вересня 2010 року в справі № 58/156-10 частково задоволено позовні вимоги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» 76 460 519 грн. 83 коп. боргу, 701 598 грн. 52 коп. пені, 3 179 192 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 761 767 грн. 77 коп. З % річних, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог позову про стягнення 4 345 872 грн. 84 коп. пені відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2010 року в справі №58/156-10, яка набрала законної сили 06 грудня 2010 року, крім іншого, рішення Господарського суду Харківської області від 22 вересня 2010 року в частині стягнення 76 460 519 грн. 83 коп. основного боргу скасовано. Припинено провадження у справі в частині стягнення 33 901 896 грн. 31 коп. основного боргу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 558 623 грн. 52 коп. основного боргу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 липня 2012 року в справі № 58/156-10 затверджено між сторонами мирову угоду за умовами якої на момент затвердження мирової угоди КП «Харківські теплові мережі» повністю погасило суми: пені, втрат внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2010 року в справі № 58/156-10.

Відповідно до пункту 3 вказаної вище мирової угоди, враховуючи пункт 2.6 статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», сторони дійшли згоди врегулювати порядок виконання вказаного судового рішення в частині суми основного боргу, яка на момент підписання мирової угоди становить 18 460 067 грн. 87 коп.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 березня 2014 року в справі №922/300/14 позовні вимоги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» пеню у розмірі 44 698 грн. 35 коп., 7 % штрафу в розмірі 51 149 грн. 77 коп., З % річних у розмірі 36 487 грн. 09 коп., інфляційні витрати у розмірі 6 922 грн. 53 коп., судовий збір в розмірі 4 703 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року в справі №922/3244/14 позовні вимоги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 3 347 грн. 93 коп. пені, 4 145 грн. 82 коп. штрафу, 61 425 грн. 85 коп. інфляційних нарахувань, 12 481 грн. 27 коп. З % річних та 2 452 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до суду з цим позовом КП «Харківські теплові мережі» прострочило виконання своїх договірних зобов`язань та існує відповідна непогашена заборгованість в розмірі 16 998 645 грн. 95 коп.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо невірного визначення позивачем основної суми боргу в розмірі 16 998 645 грн. 95 коп., замість 2 230 591 грн. 68 коп. суд не приймає до уваги, оскільки відповідач помилково вважає, що позивач має право вимоги на підставі частини другої статті 625 ЦК України лише щодо суми, яку КП «Харківські теплові мережі» мало сплатити позивачеві за період з червня 2012 року по травень 2016 року (3 692 013 грн. 60 коп.) згідно графіку погашення заборгованості, передбаченому пунктом 4 відповідної мирової угоди, якою розстрочено по травень 2032 року сплату основного боргу.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Крім того, мирова угода, затверджена на стадії виконання судового рішення, не є правочином у цивільно-правовому розумінні, не змінює строки виконання грошового зобов`язання, підставою виникнення якого є договір, а є процесуальним актом, в якому встановлюється інший спосіб та порядок виконання судового рішення.

Відтак, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічних правових висновків щодо права кредитора на вимогу до боржника про сплату сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 05 липня 2019 року в справі № 905/600/18.

В постанові від 26 квітня 2017 року в справі №3-1522гс16 Верховний Суд України сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат (частина друга статті 625 ЦК України). Зокрема, що стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Оскільки вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу, а також чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, то наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Тому суд погоджується з тим, що ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» правильно у позовній заяві розрахував 3 % річних і інфляційні втрати на суму простроченого основного боргу в розмірі 16 998 645 грн. 95 коп. за простроченим основним грошовим зобов`язанням, а не на суму платежів, що повинні були бути сплачені відповідачем за умовами мирової угоди в період до подання цього позову.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних - 1 529 099,40 грн. та інфляційних втрат - 6 445 702,00 грн. за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання цієї позовної заяви, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 7 974 801,40 грн. з яких 1 529 099 грн. 40 коп. З % річних за прострочення основного боргу за Договором № 06/09-1153 БО-32 (за період з 11 червня 2016 року по 11 червня 2019 року) та 6 445 702 грн. інфляційних втрат за прострочення основного боргу за Договором № 06/09-1153 БО-32 (за період з червня 2016 року по квітень 2019 року включно).

Судові витрати покласти на відповідача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі".

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 119 622,02 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827).

Відповідач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119).

Повне рішення складено "22" серпня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров