Рішення № 83843737, 09.08.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3805/19

В справі № 760/2648/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача 2 - Слостіна А . Г ., Бандуристого Р.С., Астахова Р.М.

представника 3-ї особи 2- Кібець Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», Державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Ярослава Сергійовича, треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимог за кредитним договором та договором іпотеки, визнання протиправним та скасування рішення та запису в Державному реєстрі речових прав, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у січні 2018 року звернувся до суду з позовом і просить:

-визнати недійсним Договір №14 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 квітня 2017 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Женева», про відступлення прав вимоги за Кредитним договором №643 від 29 листопада 2006 року;

-визнати недійсним Договір № 14/1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки майнових прав від 21 квітня 2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Женева», про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки майнових прав від 29 листопада 2006 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства »Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Ярослава Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексовий номер: 36681804 від 18 серпня 2017 року;

-визнати протиправним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 21939077 від 17 серпня 2017 року, внесений державним реєстратором Донським Ярославом Сергійовичем, Філія Комунального підприємства »Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві, про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Женева» на квартиру АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1330548780000.

Посилається в позові на те, квартира АДРЕСА_1 належить йому на підставі Свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 21 листопада 2011 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 10 листопада 2011 року № 1313-С/КІ.

З листа ПАТ «Український професійний банк» від 21 квітня 2017 року та листа ТОВ «ФК«Женева» від 24 квітня 2017 року йому стало відомо про укладення між ними 21 квітня 2017 року Договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки майнових прав.

В подальшому, 17 серпня 2017 року державним реєстратором Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донським Я.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 21939077 про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «ФК«Женева».

Вважає зазначені дії незаконними, виходячи з наступного.

Додатком 1 до Договору між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Громадською організацією «ТРАНСПЕРЕНСІ ІНТЕРНЕШНЛ Україна» № 4 від 10 березня 2017 року про внесення змін до Договору про взаємодію щодо реалізації Пілотного проекту з організації продажу майна (активів) банків, в яких запроваджено процедуру тимчасової адміністрації або ліквідації, від 01 вересня 2016 року визначено «Регламент роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) неплатоспроможних банків (Регламент ЕТС)» .

Відповідно до п. 7.27 Регламенту переможець електронних торгів зобов`язаний, зокрема, укласти договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги протягом 10 (десяти) робочих днів з дати формування протоколу електронних торгів.

Аналогічна вимога зазначена і у самому протоколі, який був сформований по завершенню електронного аукціону 06 квітня 2017 року о 15:03:20.

Відповідно до протоколу за наслідками торгів UA-EA-2017-03-22-000002-C від 06 квітня 2017 року переможцем електронних торгів з продажу права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення виконання зобов`язань № 643 від 29 листопада 2006 року визнано ТОВ «ФК «Женева».

21 квітня 2017 року між банком та ТОВ »ФК`Женева» був укладений Договір №14 про відступлення права вимоги за кредитним договором та Договір № 14/1 про відступлення права вимоги за договором іпотеки майнових прав, згідно з яким ТОВ »ФК`Женева» набула статусу нового кредитора за первісними договорами, укладеними 29 листопада 2006 року між ним та ПАТ »Український професійний банк».

Таким чином, договори були укладені з порушенням встановленого п. 7.27 Регламенту 10-денного строку, а саме на 11 (одинадцятий) робочий день з дати формування протоколу електронних торгів 21 квітня 2017 року.

Крім того, у ТОВ «ФК «Женева» відсутня правоздатність та дієздатність на здійснення окремих видів діяльності, а тому вона не може виступати стороною у даних договорах.

З точки зору ст.ст.514, 1054 ЦК України, п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 2 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитодавцем може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити.

Ліцензування певних видів діяльності регулюється Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», за яким наявність у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності підлягає ліцензуванню.

Надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню, а здобувач ліцензії повинен бути внесений до Державного реєстру фінансових установ, що веде Нацкомфінпослуг.

Пунктом 8 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) передбачається, що надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України.

ТОВ «ФК «Женева» не є фінансовою установою, не має ліцензії на провадження такого виду діяльності, а тому не наділена правом виступати кредитодавцем у відносинах з ним.

Крім того, Кредитний договір був укладений у валюті, а ТОВ «ФК «Женева» не має ліцензії на здійснення валютних операцій.

В свою чергу, відповідно до п. 3 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, та п. 2 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного кредиту» на здійснення валютних операцій має бути відповідна ліцензія.

Згідно з п. 41 розділу «Спеціальні вимоги» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) фінансова установа (крім страховика) не має права укладати договори щодо надання фінансових послуг (крім договорів страхування та договорів фінансового лізингу), зобов`язання яких визначені як грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до ч.3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Виходячи з цього, вважає, що ТОВ «ФК «Женева» не може бути стороною кредитного договору, виданого в валюті, оскільки не має відповідної ліцензії.

Виходячи з того, що ТОВ «ФК «Женева» не може бути стороною Договору № 14 про відступлення прав вимоги за кредитним договором в зв`язку з відсутністю ліцензії, це також розповсюджує свою дію і на представника ТОВ «ФК «Женева», яка підписала оспорювані ним договори від імені ТОВ «ФК «Женева».

Пунктом IV Договору про внесення змін № 2 до договору іпотеки майнових прав від 01 грудня 2011 року, пункт 1.3 Розділу І був викладений у наступній редакції: «1.3. У забезпечення виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку власне нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 120,50 кв. м., жилою площею 69,70 кв.м.

В той же час, довіреністю ТОВ «ФК «Женева» від 19 квітня 2017 року його представник була уповноважена представляти інтереси ТОВ з питань укладення договорів відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором, в тому числі за договором іпотеки майнових прав (та за усіма додатковими угодами до цього договору іпотеки), укладеним між ним та ПАТ «Український професійний банк», щодо трикімнатної квартири загальною площею 100,2 кв. м., житловою площею 52,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, представник ТОВ «ФК «Женева» був уповноважений на укладення договору відносно іншого майна, а не того, яке належить йому.

Не дивлячись на відсутність повноважень на укладення Договору № 14/1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки майнових прав, представник ТОВ «ФК «Женева» підписала Договір про відступлення вимоги за договором іпотеки майнових прав (іпотечним договором), що тягне його недійсність.

Вважає також, що підстави для погашення заборгованості за рахунок майна, яке знаходиться в іпотеці, у банку було відсутнє, виходячи з наступного.

Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2015 року № 562 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Український професійний банк».

Коли та за який період виникла заборгованість за умовами укладеного з банком договору йому незрозуміло і такої інформації від банку він не отримав.

В листі банку лише було зазначено, що право вимоги банку до боржника при укладенні оспорюваних ним договорів визначена у сумі 104 819,78 доларів США (сто чотири тисячі вісімсот дев`ятнадцять доларів США 78 центів), що за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату укладення цього Договору, складає 2 804 634,97 грн. (два мільйона вісімсот чотири тисячі шістсот тридцять чотири грн. 97 коп.).

Тобто, доларова заборгованість в валютному кредиті безпідставно перетворилася на гривневу.

Не дивлячись на це, він вирішив погасити поточну заборгованість, виражену в гривні, та сплатив 08 травня 2017 року на користь ТОВ «ФК «Женева» грошові кошти в сумі 34 330,00 грн., однак товариство вимагало погасити заборгованість у повному розмірі.

За умовами кредитного договору кредит йому був виданий на споживчі цілі, регулюється Законом України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», які виступають спеціальними законами відносно Кредитного договору та Договору іпотеки.

Згідно п. 1 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчім кредитом, забезпечених іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці.

Він ніколи не порушував на три календарних місяці сплату частини кредиту та/або відсотків згідно Кредитного договору, а відповідно і відсутня підстава для звернення стягнення на предмет іпотека шляхом реєстрації права власності на належну йому квартиру за ТОВ «ФК «Женева».

Крім того, він, як іпотекодавець, не надавав своєї згоди на перехід предмета іпотеки у власність ТОВ «ФК «Женева».

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору у разі погіршення фінансового стану, затримок погашення кредиту та/або сплати процентів по ньому, ухилення від контролю з боку банку, а також в разі, якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпечений, банк може достроково стягнути наданий раніше кредит та проценти по ньому, в тому числі шляхом звернення стягнення на забезпечення.

Пунктами 7.1, 7.2 та 7.3 Договору іпотеки передбачено, що на предмет іпотеки може бути звернуто стягнення іпотекодержателем у разі несплати позичальником двох чергових платежів (суми кредиту та/або проценти по ньому) згідно Кредитного договору (графіку платежів), протягом одного календарного року, або в разі,якщо іпотекодавець в момент настання терміну виконання зобов`язання за Кредитним договором, забезпечених іпотекою, не виконає їх у повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису або рішення суду.

Реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом його продажу за власний рахунок (з використанням аукціону, прилюдних торгів, комісійних торгів) або шляхом переходу предмету іпотеки у власність до іпотекодержателя за вибором останнього.

В останньому випадку предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя за ціною, визначеною на момент такого переходу за згодою сторін, а в разі недосягнення згоди, за рішенням суду».

ТОВ »ФК »Женева» не погоджувала з ним ціну, за якою вона зареєструвала за собою право власності на квартиру, а він ніколи не надавав згоди на реєстрацію за відповідачем права власності на квартиру, яка перебувала в іпотеці.

Таким чином, відсутність його згоди або рішення суду про перехід права власності на квартиру до відповідача являється підставою для скасування державної реєстрації права власності на квартиру.

Вважає також, що при вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором були порушені вимоги Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки належна йому на праві власності квартира є єдиним нерухомим житловим майном, що перебуває у власності та використовується як місце його постійного проживання.

Таким чином, згідно з положеннями даного Закону ТОВ «ФК «Женева» не має права звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки майнових прав.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник відповідача - ПАТ »Український професійний банк» у судове засідання не з`явився.

Подав до суду відзив, яким проти позову заперечує.

Зазначив, що 29 листопада 2006 року між банком та позивачем був укладений кредитний договір, до якого в подальшому неодноразово вносилися зміни, здебільшого на підставі заяв позивача про реструктуризацію/строчку сплати кредитної заборгованості.

Забезпеченням виконання позичальником кредитних зобов`язань виступала іпотека нерухомого майна, яким є квартира АДРЕСА_1 .

Починаючи з 29 травня 2015 року, а саме дати запровадження у ПАТ «УПБ» тимчасової адміністрації, позичальником сплачувались лише проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, на момент відступлення права вимоги сума заборгованості позичальника по простроченим процентам становила 864,72 доларів США.

28 травня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято Постанову № 348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства »Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних, на підставі чого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 107 від 28 травня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «УПБ», згідно з яким з 29 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ».

31 серпня 2015 року було розпочато процедуру ліквідації.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до п. 6 абз.2 ч. 7 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Визначення порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів регулюється Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» та Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388 «Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються».

За цими положеннями право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання, шляхом проведення відкритого конкурсу можуть набувати не тільки банки, й небанківські фінансові установи, так інші фізичні та юридичні особи, котрі не віднесені до банків та небанківських фінансових установ.

За таких обставин вважає укладені договори з ТОВ`ФК`Женева» на підставі результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2017-03-22-000002-с від 06 квітня 2017 року такими, що відповідають вимогам закону.

Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця.

Таким чином, відповідно до ст.514 ЦК України вважає ТОВ «ФК «Женева» належним кредитором за кредитним договором №643 від 29 листопада 2006 року, в тому числі належним іпотекодержателем за іпотечним договором від 29 листопада 2006 року.

Крім того, згідно з протоколом електронних торгів №UA-EA-2017-03-22-000002-с. торги,переможцем торгів, проведених 06 квітня 2017 року, визнано ТОВ «ФК «Женева».

Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому 06 квітня 2017 року було п`ятницею, а строк на укладення спірного договору про відступлення прав вимоги обчислювався в робочих днях, то відлік строку на укладення оскаржуваного договору розпочався з 09 квітня 2017 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 850-р. було встановлено графік перенесення робочих днів у 2017 році з урахуванням встановлених законом святкових і неробочих днів в Україні.

16 квітня 2017 року - пасха (неділя), є неробочим днем, 17 квітня 2017 року (понеділок) був неробочий день.

Отже, строк, до якого мали право укладати оспорювані позивачем договори припадає на 21 квітня 2017року.

Крім того,вважає, що помилка в довіреності представника нового кредитора (в описі предмета іпотеки), що здійснював підписання спірних договорів, не впливає на правомірність укладення Договору про відступлення прав вимоги, до того ж сам правочин (договір відступлення) є погодженим зі сторони товариства.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Представники відповідача - ТОВ »ФК`Женева» в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві.

Привели обставини та порядок проведення електронних торгів та, як наслідок, укладення Договорів відступлення прав вимоги , викладені в відзиві ПАТ» Український професійний банк».

Зазначили, що ТОВ «ФК «Женева» розпорядженням Комісії Нацкомфінпослуг № 60 від 17 січня 2017 року зареєстроване як фінансова установа.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг № 579 від 16 березня 2017 року прийнято рішення про видачу ТОВ «ФК «Женева» ліцензій на провадження господарської діяльності з наданням фінансових послуг, а саме: надання послуг фінансового лізингу, надання послуг факторингу, надання коштів у позику; в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій та поручительства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов`язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Однак, якщо в кредитному договорі виконання зобов`язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті, то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов`язання індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Предметом Договору про відступлення права вимоги від 21 квітня 2017 року є не валютні цінності, а право вимоги за Кредитним договором, про що прямо зазначено у п. 1 договору відступлення.

Товариство не надавало і не одержувало кредит у іноземній валюті, а розрахунки з банком за договором про відступлення здійснювались у валюті України - гривні, договір про відступлення права вимоги не містить ознак здійснення операцій з валютними цінностями, а тому для придбання права вимоги за кредитним договором не потрібно було отримувати ліцензії НБУ.

Пунктом 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено перелік послуг, які підлягають обов`язковому ліцензуванню, серед яких послуги факторингу відсутні, а відтак не передбачають наявності ліцензії для надання послуг факторингу, оскільки, для надання факторингових послуг достатньо, щоб факторингова компанія була внесена в реєстр фінансових установ.

Відступлення прав вимоги за Договором факторингу не тягне за собою жодних змін у зобов`язаннях позичальника, а тому не порушує прав позичальника щодо виконання існуючих непогашених кредитних зобов`язань, в тому числі і примусового виконання зобов`язань, оскільки, в даному випадку змінився лише кредитор.

Звернули увагу на те, що позивач проводив погашення кредитної заборгованості на рахунок ТОВ «ФК «Женева», що свідчить про прийняття ним умов відступлення права вимоги за Кредитним договором та за Іпотечним договором.

Вважають, що допущена помилка в довіреності представника товариства при укладенні договорів не впливає на правомірність їх укладення.

Крім того, зазначили, що станом на момент відступлення права вимоги за умовами договору обліковувалася заборгованість за відсотками значно триваліше, ніж це передбачено Законом України « Про споживче кредитування», на який посилається позивач.

Вважають також, що Договори про відступлення прав з банком були укладені в строки, визначені законом, з урахуванням святкових та вихідних днів, встановлених КЗпП України.

Виходячи з цього, просять у позові відмовити.

Представник 3-ї особи - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в судове засідання не з`явився, надавши до суду пояснення.

Зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених МК України.

Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Розпорядженням Комісії № 60 від 17 січня 2017 року ТОВ`ФК`Женева» зареєстрована як фінансова установа.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг №579 від 16 березня 2017 року прийнято рішення про видачу Товариству ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на: надання послуг фінансового лізингу; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій та поручительства.

Представник 3-ї особи - Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» проти позову також заперечував.

Зазначив, що Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 18 серпня 2016 року № 1556, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «УПБ» на один рік до 30 серпня 2017 року, а в подальшому до 30 серпня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів від 23 січня 2017 року № 238 «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «Український професійний банк» затверджено умови продажу активів ПАТ «Український професійний банк», зокрема, права вимоги за кредитним договором № 643 від 29 листопада 2006 року шляхом проведення відкритих електронних торгів (аукціону).

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч.1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку. продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 50, частин 1-6 ст. 51 Закону з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Відповідно до частин 1 та 2 Розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 24 березня 2016 року № 388 на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлене обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги за кредитними договорами.

Таким чином, на виконання приписів спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, в межах процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Фонд гарантування здійснює заходи щодо реалізації майна та активів неплатоспроможного банку, зокрема, щодо продажу права вимоги за Кредитним договором № 643 від 29 листопада 2006 року, початкова ціна реалізації 1 444 667,48 грн., шляхом проведення відкритих електронних торгів (аукціону).

Зазначене рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, та безпосередньо на виконання Фондом процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк».

21 березня 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив (оголошення в мережі Інтернет) про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі ГІАТ «Український професійний банк», зокрема:

-лот Q3011657734b2733, права вимоги за Кредитним договором №643 від 29/11/2006 р., початкова ціна реалізації 1 155 733,98 грн.

Організатором відкритих торгів (аукціону) виступив ТОВ «НВП «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ».

06 квітня 2017 року на електронному майданчику відбулися публічні електронні торги (аукціон) з продажу лоту, за результатами яких сформовано протокол № UA-EA-2017-03-22- 000002-с від 06 квітня 2017 року.

Відповідно до протоколу переможцем визначено учасника 2 - ТОВ «ФК «Женева», яким запропоновано найвищу цінову пропозицію - 1 167 291,32 грн.

21 квітня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Женева» укладено Договір № 14 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, Договір № 14/1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки майнових прав (іпотечним договором).

Торги відбулися із чітким дотримання вимог Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 24 березня 2016 року № 388 та Регламенту роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку та банків, що ліквідуються, який розроблений відповідно до норм ЦК України, Господарського кодексу України, Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2, Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 березня 2016 року № 388, та інших нормативно- правових актів Фонду.

Відповідно п. 7.28. Регламенту ETC переможець електронних торгів зобов`язаний:підписати протокол електронних торгів протягом 3 (трьох) робочих днів з дня, наступного за днем його формування в ЦБД, та надати його оператору, через електронний майданчик якого ним було подано цінову пропозицію; укласти договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги протягом 10 (десяти) робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронних торгів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 850-р затверджено графік перенесення робочих днів у 2017 році з урахуванням встановлених законом святкових і неробочих днів в Україні.

З урахуванням цього та ст. 67 КЗпП України Договори про відступлення були укладені у визначений п. 7.28. Регламенту ЕТС строк 21 квітня 2017 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 розділу II Положення від 24 березня 2016 року № 388 (в редакції, що діяла на дату проведення торгів), із змінами і доповненнями, внесеними рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 листопада 2016 року № 2473, потенційний покупець - фізична або юридична особа, яка має намір придбати актив (майно) банку та може набути такий актив (майно) у власність чи на підставі іншого речового права.

Виходячи з цього, вважає, що ТОВ «ФК «Женева» відповідає критеріям, що встановлені Положенням від 24 березня 2016 року № 388 для «потенційного покупця».

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Отже, обов`язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги. При цьому, таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки.

Виходячи з цього, вважає, що укладені договори відповідають вимогам закону.

Крім того, вважає, що права позивача порушені не були, а тому просить у позові відмовити.

Скориставшись своїм правом, позивач подав заперечення на відзиви.

Зазначає, що обставини, які б давали право достроково стягувати суму заборгованості, були відсутні, а ТОВ »ФК`Женева» не може виступати стороною Кредитного договору, виданого в доларах США.

Відповідач може виступити стороною договору про відступлення права вимоги по Кредитному договору та по Іпотечному договору виключно при умові, що виникла безспірна заборгованість в три місяці і дана заборгованість не була погашена на протязі 30 днів з моменту отримання вимоги про погашення поточної заборгованості в три місяці, а не всієї суми боргу по Кредитному договору в розмірі 2 804 634,97 грн.

Тіло кредиту було оплачено в квітні 2015 року до 2025 року, а проценти сплачували в порядку, визначеному договором.

Порушення строків оплати виникли в 3-му та 4- му місяцях 2016 року.

Згідно з п. 7.1 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути звернено іпотекодержателем в разі несплати позичальником двох чергових платежів (суми кредиту та/або процентів по ньому) згідно Кредитного договору (графіку платежу), протягом одного календарного року.

Саме цей пункт Іпотечного договору і був використаний для проведення незаконної перереєстрації квартири.

Однак, даний пункт Іпотечного договору суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу, ніж Іпотечний договір юридичну силу, а тому повинні бути застосовані положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний був у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність».

Вважає, що прострочки сплати кредиту протягом трьох місяців поспіль не було.

Сама вимога ТОВ «ФК «Женева», яка була надіслана через приватного нотаріуса, не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки не містить чіткого визначення, за який період виникла заборгованість, в якій сумі та не визначено строк на протязі якого така заборгованість мала бути погашення щоб не відбувалось звернення стягнення на іпотеку.

Відповідач Донський Я.С. у судове засідання не з`явився, про час розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд до відома не ставив, відзив на позов не подав.

3-я особа - Національний банк України свого представника до суду не направив, пояснень на позов також не подав.

Враховуючи викладене вище та вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, належне повідомлення сторін у справі про час розгляду справи. їх неявку в судові засідання та неповідомлення про причини неявки, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності належно повідомлених учасників судового розгляду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з того, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1- 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відповідно до ч.ч.1 -5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 29 листопада 2006 року між позивачем та АТ`Український професійний банк» був укладений Кредитний договір №643, за умовами якого позивачу був наданий кредит у розмірі 139592, 00 долари США на споживчі цілі під 14% річних, до якого сторонами в подальшому неодноразово укладалися додаткові угоди.

Забезпеченням виконання позивачем кредитних зобов`язань виступала іпотека належного позивачу майна - квартира АДРЕСА_1 .

Дана квартира належала позивачу на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2011 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради /Київська міська державна адміністрація / на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 1313-С/КІ від 10 листопада 2011 року.

28 травня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято Постанову № 348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 107 від 28 травня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «УПБ» з 29 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ».

31 серпня 2015 року було розпочато процедуру ліквідації.

Рішення від 18 серпня 2016 року № 1556 було продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «УПБ» на один рік до 30 серпня 2017 року включно, а рішенням від 07 серпня 2017 року № 3406 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «УПБ» строком на один рік до 30 серпня 2018 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Згідно з ч.ч. 1- 8 ст. 51 Закону після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови продажу майна банку, включеного до ліквідаційної маси.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:

1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;

2) об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів;

3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;

4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;

5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів;

6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор торгів не повинен мати конфлікт інтересів з банком, майно якого продається.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №388 від 24 березня 2016 року, на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися наступні види активів /майна / банку, що ліквідується: основні засоби, майно банку в вигляді цілісного майнового комплексу, майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження, дебіторська заборгованість, права вимоги за кредитними договорами.

Згідно з п. 5.11 розділу V Положення / в редакції Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2526 від 21 листопада 2016 року/ реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 238 від 23 січня 2017 року визначені активи ПАТ « УПБ», що підлягали продажу на відкритих торгах /аукціоні /, а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, в тому числі з позивачем.

/ т.1, а.с. 159 - 169 /

21 березня 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив шляхом розміщення оголошення в мережі Інтернет про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ «Український професійний банк», а саме:

-лот Q3011657734b2733- право вимоги за Кредитним договором №643 від 29 листопада 2006 року, початкова ціна реалізації 1 155 733,98 грн.

Організатором відкритих торгів (аукціону) виступив ТОВ «НВП «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ».

06 квітня 2018 року на електронному майданчику відбулися публічні електронні торги (аукціон) з продажу лоту, за результатами яких сформовано протокол № UA-EA-2017-03-22- 000002-с від 06 квітня 2017 року.

Відповідно до протоколу переможцем торгів визнано відповідача - ТОВ «ФК «Женева», яким запропоновано найвищу цінову пропозицію - 1 167 291,32 грн.

21 квітня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Женева» був укладений Договір № 14 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, а також Договір № 14/1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки майнових прав (іпотечним договором).

Повідомленням від 21 квітня 2017 року ПАТ "Український професійний банк» Банк Форум" повідомив позивача про відступлення права вимоги за Кредитним

Відповідно до п.1 Договору відступлення первинний кредитор відступає новому кредитору належні йому, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до його позичальника, зазначеного в Додатку №1 до цього договору, за кредитним договором з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Відповідно до п. 4.1 договору грошові кошти в сумі 1 167 291, 32 гр. сплачуються новим кредитором первісному кредитору до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів/аукціону/, переможцем яких став новий кредитор, але не пізніше 10 робочих днів з дня складання такого проколу.

Згідно з п.5 договору новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від банку усі наявні в банку документи, що підтверджують право вимоги до боржників.

08 травня 2017 року позивачем частково на рахунок ТОВ`ФК`Женева» було сплачено 34 330, 00 гр. в рахунок часткової сплати заборгованості.

Листом від 14 липня 2017 рок ТОВ »ФК »Женева» повідомила позивача про повне погашення кредиту та в разі відмови про звернення стягнення на предмет іпотеки.

17 серпня 2018 року державним реєстратором Філії Комунального підприємства »Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донським Я.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 21939077, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 була зареєстрована за ТОВ »ФК`Женева».

/ т.1, а.с.33 - 42; 44 - 63; 72; 130 - 139; 159 - 169 /

Встановлено також, що відповідно до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 579 від 16 березня 2017 року та Свідоцтва ФК 852 від 17 січня 2017 року ТОВ`ФК «Женева» має право надавати фінансові послуги / крім професійно діяльності на ринку цінних паперів, а саме на: надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, надання кошті у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Інформація про видачу ліцензії внесена до Державного реєстру фінансових установ.

/ т.1. а.с. 191 - 192 /

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що ТОВ »ФК`Женева» при проведенні електронних торгів відповідав критеріям, як визначені в п. 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку та мав право приймати участь у торгах з продажу права вимоги.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні операції , це:

- операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції, пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов`язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що відповідач - ТОВ »ФК`Женева» валютних операцій у розумінні даного Декрету не здійснював.

Згідно з п.п.1 та 4.1 Договору про відступлення права вимоги його предметом є не валютні цінності, а право вимоги за Кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем - ПАТ`Український професійний банк», здійснення розрахунків за умовами договору проводилося в національній валюті, укладений між ПАТ`Український професійний банк» та ТОВ`ФК`Женева» договір про відступлення права вимоги не містить ознак здійснення операцій з валютними цінностями.

Виходячи з цього, суд вважає, що для придбання права вимоги за кредитним договором ТОВ`ФК`Женева» не потрібно було отримувати ліцензію НБУ.

Крім того, згідно з п. 7.28. Регламенту ETC договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги має бути укладений протягом 10 (десяти) робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронних торгів.

Протокол електронних торгів був сформований 06 квітня 2017 року, договір сторонами був підписаний 21 квітня 2017 року.

Враховуючи приведені обґрунтування з цього приводу відповідачами -ПАТ »Український професійний банк» та ТОВ» ФК`Женева», а також 3-ї особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд вважає, що Договори про відступлення прав вимоги були укладені між відповідачами у встановлений Регламентом ЕТС строк.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Представники відповідача - ТОВ`ФК`Женева» в судовому засіданні зазначили, що договір, підписаний представником товариства на підставі виданої довіреності, самим товариством схвалений, а встановлений ним обов`язок виконаний.

Це ж підтверджено в відзиві іншою стороною договору - ПАТ`Український професійний банк», в якому зазначено, що права за умовами даного договору сторонами реалізовані, а обов`язки виконані.

Враховуючи викладене, суд вважає твердження позивача та його представника в судовому засіданні в цій частині такими, що не підтверджені доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, за змістом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Іншого укладеного між позивачем та ПАТ`Український професійний банк» кредитного договору не передбачено.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, позивач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Виходячи з цього, з урахуванням приведеного вище, суд вважає, що встановлений законом порядок заміни кредитора у зобов`язанні без згоди боржника не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

З урахуванням викладеного вище суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання недійсними укладених договорів про відступлення прав вимоги.

Що стосується решти вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, 17 серпня 2018 року державним реєстратором Донським Я.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 21939077, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ »ФК`Женева».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В ст. 33 Закону зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами 1, 2 ст. 36 Закону визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Такого висновку дійшов Верховний суд України у справах №6-124цс16 від 28 вересня 2016 року, 6-1219цс16 від 14 вересня 2016 року та 6-2967цс17 від 22 березня 2017 року.

Так, в пункті 7.2 Договору іпотеки майнових прав від 29 листопада 2006 року зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

-умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

-порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

-прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Листом від 24 квітня 2017 року відповідач - ТОВ »ФК`Женева» повідомив позивача про свій намір у порядку ст. 36 Закону України « Про іпотеку» звернути стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру шляхом її продажу або зареєструвати своє право власності на неї в порядку ст. 37 Закону.

За змістом ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Сторони в судовому засіданні не спростовували, що оцінка спірної квартири, що є предметом іпотеки, не проводилася, вартість квартири не визначалася.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

-відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

-відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

-наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Звертаючись до суду, позивач зазначає про незаконність дій державного реєстратора Донського Я.С. при реєстрації права власності на квартиру за ТОВ »ФК`Женева», посилаючись на порушення державним реєстратором його прав, а також відсутність правових підстав для прийняття державним реєстратором такого рішення.

Відповідач - державний реєстратор Донський Я.С., не з`явившись до суду та не надавши відзиву на позов, заперечень з цього приводу не надав, як доказів правомірності вчинених ним дій.

За таких обставин, суд вважає, що державним реєстратором дані вимоги закону враховані не були, а тому проведена реєстраційна дія не може бути визнана законною, виходячи з викладеного вище.

Крім того, відповідно до п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 ЦК України поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язань.

Таким чином, Закон про мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Так, кредитний договір між банком та позивачем був укладений в іноземній валюті, загальна площа квартири становить 120, 5 кв.м., квартира є постійним місцем проживання позивача, як іпотекодавця.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є:

- гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

- обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

- публічність державної реєстрації прав;

- внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

- відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

На це ж посилається і Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року в справі № 14-38 цс18, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі №6-57цс15, встановлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягають виконанню.

За таких обставин суд вважає, що звернення ТОВ`ФК`Женева» до державного реєстратора та реєстрація права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, в порядку виконання умов Іпотечного договору, є порушенням вище приведеного порядку.

Крім того, суд також вважає, що задоволення ТОВ`ФК`Женева», як іпотекодержателем, своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України» Про іпотеку», є тим же зверненням стягнення на предмет іпотеки, як і інші способи, визначені законом, на які розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому реєстрація квартири за товариством у такому порядку у порядку, суперечить даному Закону.

З урахуванням приведеного вище обґрунтування суд не може погодитися з твердженнями представників відповідача - ТОВ`ФК`Женева» щодо правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.37 Закону України « Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього та розміру задоволених позовних вимог, які складають половину від заявлених вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача - ТОВ`ФК`Женева» на користь позивача 1 409, 60 гр. судового збору.

Керуючись ст. ст. 6,15, 16, 91, 192, 202, 203, 204, 215,263,509,512,514,575,626, 627, 628,650, 655, 1049 - 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.1, 3,7,33, 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства »Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Ярослава Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень / індексовий номер: 36681804 від 18 серпня 2017 року / про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Женева».

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 21939077 від 17 серпня 2017 року про реєстрацію речового права, а саме: права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Женева», вчинений державним реєстратором Філії Комунального підприємства »Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донським Ярославом Сергійовичем, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1330548780000.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» / 04080 м. вул. Костянтинівська, 71Е, ЄДРПОУ 40888017 / на користь ОСОБА_3 1 409, 60 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 серпня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва