Ухвала суду № 83843529, 20.08.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41747/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л., при секретарі Стороженко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката Вітусєвича Ярослава Францовича - в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 22014101110000153,

В С Т А Н О В И В :

07.08.2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Вітусєвича Я.Ф., подане в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 22014101110000153 від 12.09.2014 року.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів КПК України (в редакції, що діяла на момент його накладення). Сторона обвинувачення не надала доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, належить підозрюваному/обвинуваченому, а тому при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Зазначив, що майно, на яке слідчим накладено арешт, на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Н.М. належить ОСОБА_1 , яка не є стороною кримінального провадження.

У судове засідання заявник не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник прокуратури в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог діючого законодавства.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Враховуючі обмежені строки розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне проводити розгляд клопотання без участі заявника та прокурора.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 4 серпня 2011 року слідчим СБ України було порушено кримінальну справу № 674 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 361 КК України, яка у 2012 році була скерована до суду для розгляду.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року, матеріали кримінального провадження були направлені для проведення додаткового розслідування прокурору м. Києва.

Прокурором м. Києва було визначено підслідність за ГУ СБУ по м. Києву та Київській області.

Слідчим відділом ГУ СБУ по м. Києву та області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 22014101110000153, яке внесене в ЄРДР 12.09.2014 року, за фактом вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інших кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.3 ст.28 ч.2 ст. 200, ч.3 ст. 359, ч.3 ст.28 ч.2 ст.361, ч.1 ст.14 ч.3 ст. 359, ч.1 ст.14 ч.2 ст.359, ч.1 ст.14 ч.2 ст.361 КК України.

На даний час досудове розслідування в межах зазначеного кримінального провадження здійснюється ГУ СБУ по м. Києву та Київській області. Підозра у вчинені злочину у зазначеному проваджені нікому не пред`явлена.

Постановою слідчого ГСУ СБ України від 5 жовтня 2011 року було накладено арешт на майно - земельну ділянку АДРЕСА_1 , житловий будинок та інше нерухому майно, що знаходиться на ній.

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області від 11.08.2017 відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Разом з цим, земельна ділянка та нерухоме майно, яке на ній знаходиться належить ОСОБА_1 , яка не є стороною кримінального провадження.

Факт належності майна ОСОБА_1 підтверджується договором купівлі-продажу від 07 липня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Н.М. та Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Аналізуючи матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що вказані правовідносини виникли за дії КПК України від 1960 року.

Відповідно до норм КПК (в редакції 1960 року) порядок накладання арешту на майно та його скасування арешту було урегульовано статтями 126, 234 КПК України.

Після набрання чинності КПК України від 2012 року, сторона, яка не є учасником кримінального провадження, права якої порушено мав право захистити свої права відповідно до норм КПК України, у порядку кримінального судочинства.

Таке право передбачене пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України від 2012 року, а саме, що питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з тим, з набранням чинності КПК України від 2012 року права власника, який не є учасником кримінального провадження, якщо при проведенні дізнання чи попереднього слідства були порушені його права, стали більш захищеними саме заходами кримінально-процесуального закону.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Перехідні положення» КПК України від 2012 року кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду, розслідуються згідно з положеннями цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України від 2012 року, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Оскільки кримінальне провадження у справі, у якій ухвалена постанова про арешт майна, не передано до суду на час набрання чинності КПК України від 2012 року, то вирішення питання щодо зняття арешту чи оскарження дій чи бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України від 2012 року.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 461/233/17-ц, за змістом якої, у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.

Зазначені вимоги співпадають також з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України (згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України) та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Крім того, відповідно до пункту першого частини першої статті 303 КПК України від 2012 року передбачено право оскарження під час досудового провадження рішення, дії чи бездіяльності слідчого володільцем тимчасово вилученого майна іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Також, з огляду на викладене, клопотання адвоката Вітусєвича Я.Ф. про скасування арешту майна повинно бути розглянуто слідчим суддею відповідно до вимог статей 170-174 КПК України.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок ОСОБА_1 та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави її відповідальності за незаконні дії третіх осіб.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, накладений слідчим, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В АЛ И В :

Клопотання адвоката Вітусєвича Ярослава Францовича - в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 22014101110000153 - задовольнити.

Скасувати арешт на земельну ділянку АДРЕСА_1 та житловий будинок, який знаходиться на ній, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та який був накладений постановою слідчого ГСУ СБ України від 05 жовтня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.Л. Бусик