Рішення № 83840244, 19.08.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/21496/17

Пров. №2/766/2386/19

19 серпня 2019 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар судового засідання Неменко Ю.М., з участю позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Гузиніної С.С., представника відповідача - адвоката Хазова Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне 2016" про захист порушеного права та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2017 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне 2016" про захист порушеного права та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову позивач зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Її сусід відповідач ОСОБА_2 , є власником квартири НОМЕР_4 у тому ж будинку, самовільно здійснив перепланування у під`їзді №3 на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 шляхом влаштування тамбуру, який складається з цегляної перегородки з дверима між своєю квартирою та квартирою позивачки. Тим самим ускладнює доступ до квартири позивача, а також блокує вихід з її квартири так як при відчинених дверях тамбуру позивач не може вийти зі своєї квартири. Неодноразово намагаючись вийти зі своєї квартири, відчиненні двері тамбуру блокували їй вихід і вона змушена чекати поки сусід їх зачинить. Встановлений відповідачем тамбур не надає можливості позивачу відкривати двері на повну щоб занести до квартири великогабаритні речі. Спричиняє їй додаткові незручності у користуванні коридором загального призначення і створює реальну загрозу життю і здоров`ю у разі виникнення пожежі. З метою вирішення спору в досудовому порядку, позивач неодноразово зверталась до відповідача, проте, в добровільному порядку останній відмовляється демонтувати самочинно збудований тамбур. На підставі викладеного позивач просить суд захистити її порушене право, щодо безперешкодного користування належним їй на праві власності майном, а саме: квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідача за власні кошти демонтувати (знести) самовільно влаштовану перегородку і двері у коридорі загального користування, другого поверху в під`їзді АДРЕСА_1 улаштовану між квартирами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ; зобов`язати відповідача у добровільному порядку за власні кошти демонтувати (знести) самовільно влаштовану перегородку і двері у коридор загального користування, другого поверху в під`їзді №3 будинку АДРЕСА_1 улаштовану між квартирами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ; у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку застосувати вимоги ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусової організації виконавчих дій, спрямованих на демонтаж самовільно влаштованої перегородки і дверей у коридорі загального користування, другого поверху в під`їзді АДРЕСА_1 улаштовану між квартирами № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 за рахунок ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О. від 16.02.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

13.04.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі з наступних підстав. На підтвердження того, що тамбур встановлено ОСОБА_2 самовільно, позивач посилається на рішення загальних зборів №2 співвласників ОСББ «Молодіжне 2016», яким його зобов`язано демонтувати встановлені двері, проте в протоколі №2 загальних зборів від 25.09.2016 року дане питання не розглядалось, відповідно рішення не прийнято. Окрім того, відповідач зазначає, що встановлення дверей було здійснено ним за попередньою усною згодою власників квартир, що знаходяться на другому поверсі третього під`їзду будинку АДРЕСА_1 , у тому числі і ОСОБА_1 . Також це було узгоджено з Головою ОСББ «Молодіжне 2016». Фактично, двері встановлені ОСОБА_2 не є виключним випадком у будинку №40-Б . Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не проживала та не проживає по теперішній час у квартирі НОМЕР_3 . З 2016 року у квартирі НОМЕР_3 проводяться ремонтні роботи з систематичним порушенням ОСОБА_1 вимог Закону України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення». Для вирішення спірної ситуації, яка склалась, ОСОБА_2 добровільно прийнято рішення демонтувати вставлені двері, даний факт підтверджується Актом, затвердженим Головою ОСББ «Молодіжне 2016». Твердження позивача про те, що наявність влаштованим ОСОБА_2 дверей створює їй реальну загрозу життю та здоров`ю у разі виникнення пожежі є припущенням та не підтверджується відповідними доказами. Відповідач зазначає, що оскільки на даний час для позивача відсутні ускладнення у доступі до її квартири, її права як співвласника будинку не порушуються, тобто відсутній предмет спору.

18.04.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій остання вказала, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, заперечення проти позову, а також аргументи та доводи свідчать про те, що відповідачем не заперечується факт самовільного встановлення ним дверей у коридорі загального користування та які були ним добровільно демонтовані лише після отримання ухвали суду про відкриття провадження у даній цивільній справі, але окрім встановлених дверей, відповідачем влаштовано цегляну перегородку на якій кріпилися демонтовані двері. Дана перегородка заважає здійснити повне відкривання вхідних дверей квартири позивача у притул до стінки коридору загального користування (на 180 градусів). Твердження відповідача про те, що самовільно збудований ним тамбур з дверима проведено за попередньою усною згодою власників квартир, що знаходяться на другому поверсі третього під`їзду будинку АДРЕСА_1 у тому числі і ОСОБА_1 та за згодою Голови ОСББ «Молодіжне 2016» не відповідають дійсності. Стосовно згоди ОСОБА_1 то при розмові з відповідачем, який повідомив про свій намір збудувати тамбур у коридорі спільного користування, позивач зазначила, що не буде проти влаштування даного тамбуру, але при умові, що він буде розташований на відстані 80 см. від дверей її квартири. Згоди на влаштування тамбуру за дверима її квартири на відстані 20 см. вона не надавала ні усно ні письмово. Посилання відповідача на те, що Голова правління ОСББ надавала згоду на улаштування тамбуру ніякими доказами не підтверджується.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.08.2018 року розгляд справи відкладено, визнано явку відповідача ОСОБА_2 , та представника третьої особи ОСББ "Молодіжне 2016" обов`язковою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.10.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

16.11.2018 року від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позову в яких зазначено, що двері встановлені ОСОБА_2 не є виключним випадком ОСББ «Молодіжне 2016». Зазвичай, таке облаштування здійснюється власниками квартир за усною згодою власників прилеглих квартир та правління. Як вбачається із технічного плану другого поверху третього під`їзду будинку АДРЕСА_1, квартира НОМЕР_4 знаходиться в кінці коридору загального призначення (тупикова) за входом у квартиру НОМЕР_3 . Таким чином, доступ у квартиру НОМЕР_3 не обмежується. Також у поясненні до позову представник третьої особи зазначив, що співвласниками не приймалось рішення щодо зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати встановлені двері. Протокол №2 Загальних зборів ОСББ «Молодіжне 2016» від 25.09.2016 року на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, таке рішення не міститься. 12.04.2018 року Комісією встановлено, що біля квартири НОМЕР_4 демонтовано вхідні двері, перешкод у користуванні загальним коридором поверху для власника квартири НОМЕР_3 немає, доступ до квартири НОМЕР_3 не ускладнено, права власника квартири НОМЕР_3 не обмежуються, про що складений відповідний Акт. На підставі вищевикладеного вважає, що між сторонами по справі відсутній предмет спору.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 24.01.2019 року у зв`язку з тим, що суддя Хайдарова І.О. не може продовжувати розгляд справи, у зв`язку із закінченням строку дії повноважень судді, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №766/21496/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 р., головуючим у справі визначена суддя Ус О.В.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2019 р. справу прийнято до провадження судді Ус О.В. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.05.2019 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, дали пояснення, аналогічні викладеним в позові. Вказали, що досі не демонтовано стінку-перегородку, що заважає мати повний доступ до квартири та унеможливлює занесення великогабаритний речей.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав в повному обсязі заперечення на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачем не надано висновок експерта, двері демонтовані, стінка не заважає позивачу, про що свідчить акт третьої особи. Позивач в усній формі давала згоду на будівництво тамбура. Позивач в квартирі не проживає, а лише робить ремонт, чим заважає іншим мешканцям будинку та відповідачу.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином причини неявки суду не відомі.

Суд, заслухав вступне слово сторін, дослідивши письмові докази у їх сукупності встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №101245379 від 24.10.2017 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (арк. справи 7).

За планом 2 поверху 3 під`їзду, посвідченого ОСББ «Молодіжне 2016» коридор біля квартир НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4 має розміри 4,34 м на 1,34 м, перегородки або стіни планом не передбачені (арк. справи 12).

З фотознімків, наданих позивачем після демонтажу двері (арк. справи 59) вбачається, що від межі двері квартири № НОМЕР_3 до стінки-перегородки, встановленої праворуч від дверей квартири НОМЕР_3 (арк. справи57-60) відстань складає 20 см. Суд приймає вказані фото, як належні та допустимі докази, оскільки вони узгоджуються з фотознімками наданими третьою особою (арк. справи 103-104).

Відповідно до Протоколу №2 Загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне 2016» від 25.09.2016 року до порядку денного зборів, було зокрема включено питання про Затвердження порядку реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном (арк. справи 40-41).

Додатком №3 до протоколу №2 Загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне 2016» від 25.09.2016 року встановлено порядок реалізації прав співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на володіння та користування спільним майном з якого вбачається, що якщо співвласник (и) мають бажання обмежити доступ інших співвласників (відокремити) до частини території загального користування, що є спільною сумісною власністю, то він (вони) повинні отримати письмову згоду усіх без винятку співвласників, які зацікавлені в користуванні даною територією, а саме: якщо співвласник(и) мають бажання обмежити доступ інших співвласників (відокремити) до частини коридору на сходовій клітинці поверху, то необхідна згода співвласників, квартири яких входять до цього коридору; якщо співвласник(и) мають бажання обмежити доступ інших співвласників (відокремити) до частини між сходових маршів (сміттєпроводів), то необхідна згода усіх співвласників поверху, в користування якого відведена дана територія. В усіх інших випадках зі Статутом ОСББ «Молодіжне 2016» рішення про користування спільним майном приймаються виключно Загальними зборами співвласників (арк. справи 56).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №104899346 від 23.11.2017 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (арк. справи 20).

01.11.2016 року за вих. №1 ОСББ «Молодіжне 2016» на запит ОСОБА_1 повідомлено, що від ОСОБА_2 прохання про надання йому в користування чи оренду частини коридору, що є територією загального користування, не надходило. Це питання також не було розглянуто загальними зборами, співвласників ОСББ «Молодіжне 2016». Частина території загального користування зайнята ОСОБА_2 самовільно (арк. справи 8).

25.03.2017 року ОСББ «Молодіжне 2016» на запит ОСОБА_1 повідомлено, що забезпечити доступ до її квартири не входить до компетенції Голови ОСББ. На підставі того, що ОСОБА_2 відмовляється виконувати рішення загальних зборів №2 співвласників ОСББ «Молодіжне 2016», яке зобов`язує його демонтувати встановлені ним двері за власний рахунок, ОСОБА_1 запропоновано винести на розгляд наступних загальних зборів питання щодо надання голові правління, звернутись до суду від ОСББ «Молодіжне 2016», або особисто звернутись до суду щодо вирішення цього питання (арк. справи 9).

Відповідно до акту комісійного виходу по заяві ОСОБА_1 від 24.10.2017 року комісією у складі депутата Суворовської районної у м. Херсоні ради, представника головного Управління Суворовського РВ ДСНС у Херсонській області, спеціалістів сектора з питань житлового господарства Суворовської районної у м. Херсона ради та у присутності голови правління ОСББ «Молодіжне 2016» встановлено, що на другому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , між квартирами № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4 встановлено перегородку власником квартири НОМЕР_4 ОСОБА_2 зроблено без погодження з головою правління та сусідами. ОСОБА_1 рекомендовано вирішити питання демонтажу перегородку за згодою сторін чи у судовому порядку (арк. справи 10).

26.10.2017 року за вих. №Н-1566/10 Виконавчим комітетом Суворовської районної у місті Херсоні ради Портнягіній Г.О . було повідомлено, що 24.10.2017 року комісією у складі депутата Суворовської районної у м. Херсоні ради, представника головного Управління Суворовського РВ ДСНС у Херсонській області, спеціалістів сектора з питань житлового господарства Суворовської районної у м. Херсона ради та у присутності голови правління ОСББ «Молодіжне 2016» встановлено, що на другому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , між квартирами № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4 встановлено перегородку власником квартири НОМЕР_4 ОСОБА_2 Зроблено тамбур у під`їзді (спільна власність) без погодження з головою правління та сусідами, чим порушено п. 3.1.14 Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій». ОСОБА_1 рекомендовано спробувати домовитись із ОСОБА_2 , якщо за згодою сторін вирішити питання демонтажу перегородки не вдасться, зазначено про можливість звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу (арк. справи 11).

Відповідно до Акту затвердженого Головою ОСББ «Молодіжне 2016» від 12.04.2018 року встановлено, що при огляді другого поверху третього під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 встановлено, що біля квартири № НОМЕР_4 демонтовано вхідні двері, перешкод у користування загальним коридором другого поверху для власника квартири НОМЕР_3 немає, доступ до квартири № НОМЕР_3 не ускладнено. Комісія прийшла до висновку, що права власника квартири № НОМЕР_3 не обмежуються (арк. справи 46).

У статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У постанові Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572» указано, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотримання встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року № 6-530цс16.

У сенсі положень статті 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов`язаний доводити неправомірність дій відповідача; власник має доказати факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном; особа, яка створює перешкоди відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.

За ч.2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII (далі за текстом Закон № 417-VIII), а саме п.6 ч.1 ст. 1 визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

За ч.2 ст. 4 Закону № 417-VIII власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Частинами першою та другою статті 5 вищевказаного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

За приписами п.1 ч.1 ст. 6 Закону № 417-VIII співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

До обов`язків співвласників зазначеного вище Закону за п.6 ч.1 ст. 7 віднесено забезпечення додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, а за ч.2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Пунктом 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій/, затвердженого Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року встановлені Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.

Зокрема п.1.4.1 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

До елементів перепланування жилих приміщень за п. 1.4.3 належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Не допускається за другим абзацем п.1.4.4 перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.

Враховуючи наведені вище норми, приписи ч.2 ст. 382 ЦК України, суд приходить до висновку, що власники квартир № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , як і інші власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, приміщення загального користування - коридором, який забезпечує прохід до квартир № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Таке спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідачем не доведено, що ним у відповідності до вимог діючого законодавства та відповідно до Порядку реалізації прав співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на володіння та користування спільним майном, що є додатком № 3 до протоколу № 2 від 25.09.2016 року Загальних зборів співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в частині: якщо співвласник (и) мають бажання обмежити доступ інших співвласників (відокремити) до частини території загального користування, що є спільною сумісною власністю, то він (вони) повинні отримати письмову згоду усіх без винятку співвласників, які зацікавлені в користуванні даною територією.

Крім того, відповідачем не доведено законність побудови стінки-перегородки у відповідність з діючим законодавством, внаслідок чого суд вважає її самовільно влаштованою та такою, що обмежує права позивача, як співвласника багатоквартирного житлового будинку, на користування коридором, що є приміщенням загального користування, так і у вільному користуванні безпосередньо своєю власністю - квартирою № НОМЕР_3 . Суд вважає, що відповідачем не доведено, що влаштування перегородки не порушує прав позивача на можливість вільного відкриття вхідних дверей до квартири № НОМЕР_3 з можливостю занесення до неї великогабаритних речей. Акт, складений комісією третьої особи, не містить обґрунтування того, що доступ до квартири № НОМЕР_3 у зв`язку з демонтуванням вхідних перед квартирою № НОМЕР_4 не ускладнено, а тому приймається судом лише в частині встановлення факту наявності стінки-перегородки, але вже з демонтованими дверями.

Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про неналежність та недопустимість доказів, наданих стороною позивача через їх незасвідченість, оскільки при закритті підготовчого засідання представником відповідача не вимагалося у позивача оригіналів письмових доказів за правилами частини 6 статті 95 ЦПК України. Щодо фотознімків коридору, сторонами та третьою особою надані фотознімки, які відповідають один одному, а тому підстав вважати, що зображений на них коридор загального користування не є коридором 2 поверху під`їзду АДРЕСА_1 відсутні.

Вирішуючи спір, суд належним чином дослідивши та давши оцінку доказам дійшов висновку про те, що спірна перегородка в коридорі загального користування між квартирами № НОМЕР_4 та АДРЕСА_1 обмежує доступ позивачеві з приміщення коридору загального користування до квартири № НОМЕР_3 , проектні документи на встановлення стінки (перегородки) з вхідними дверима між вказаними квартирами не розроблялись. Отже, права позивача порушено у зв`язку з протиправним встановленням стіни-перегородки. Суд вважає, що для встановлення такого факту не потребні спеціальні знання в галузі будівництва, а тому відсутність висновку експерта не є перешкодою для розгляду справи за суттю.

Відтак, відповідач, як володілець протиправно встановленої стіни-перегородки, яка порушує права іншого співвласника, зобов`язаний усунути позивачеві перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання цим майном шляхом демонтажу спірної перегородки за власний рахунок.

При цьому суд задовольняє вимогу частково, оскільки в судовому засіданні встановлюється та оспорюється сторонами, що двері у стінці (перегородці) на час розгляду справи в суді демонтовані.

Вимоги щодо встановлення порядку та способу виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки такий порядок визначений Законом України «Про виконавче провадження», а саме статтею 63 вказаного закону, якою встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення:

1. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Підсумовуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню з зобов`язанням відповідача знести за власний рахунок стіни (перегородки) у коридорі загального користування, а в задоволенні решти вимог відмовити.

За приписами п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 23 серпня 2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне 2016" про захист порушеного права та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) усунути перешкоди у вільному користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) шляхом демонтажу (знесення) самовільно влаштованої стіни (перегородки) у коридорі загального користування між квартирами № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 на другому поверсі під`їзду АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 (нуль) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус