Рішення № 83839609, 22.08.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/8115/18

Провадження № 2/644/636/19

22.08.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2019 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Саркісян О.А.,

при секретарі - Зоріній Н.В.,

з участю позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивача- ОСОБА_2 ,

представників відповідача Кабінету Міністрів України- Литовченко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України та просили стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі її чоловіка ОСОБА_5 у розмірі 1 000 000,00 грн. шляхом стягнення з Державної казначейської служби України; стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_4 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі його батька ОСОБА_5 у розмірі 500 000,00 грн. шляхом стягнення з Державної казначейської служби України; стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_3 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі його батька ОСОБА_5 у розмірі 500 000,00 грн. шляхом стягнення з Державної казначейської служби України.

В обґрунтування позову зазначили, що 10.07.2014 року на території селища Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції та ведення бойових дій отримав наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який того ж дня від отриманих поранень помер, внаслідок чого його дружина ОСОБА_1 стала вдовою, а його діти - неповнолітній син ОСОБА_4 , 2001 року народження та малолітній син ОСОБА_3 , 2011 року народження втратили батька. Факт смерті ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.07.2014 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку 11.07.2014 року, а також лікарським свідоцтвом про смерть №96 від 11.07.2014 року. Відповідно до довідки про причину смерті №96 від 11.07.2014 р. причина смерті ОСОБА_5 - гостра крововтрата, наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів.

Зазначили, що за вказаним фактом 28.08.2017 р. СВ УСБУ в Донецькій області було внесено відповідний запис в ЄРДР за №22017050000000265 з правовою кваліфікацією діяння за ч.3 ст. 258 КК України (терористичний акт, який призвів до загибелі людини).

В подальшому, 26.09.2017 року дане кримінальне провадження №22017050000000265 було об`єднано з кримінальним провадженням № 12014050830001734 з присвоєнням єдиного номеру № 12014050830001734. Позивачі є потерпілими по даному провадженню.

29.08.2018 року рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради №562, №563 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, зважаючи на те, що діти зазнали психологічного насильства (моральних та психологічних страждань, що не потребують доведення, і які діти перенесли у зв`язку із смертю внаслідок поранення їх батька - ОСОБА_5 ). Позивачі вважають, що внаслідок загибелі ОСОБА_5 вони мають право на отримання відшкодування моральної шкоди від держави Україна, виходячи з вимог Європейської конвенції з прав людини, Женевських конвенцій 1949 року, ст. 19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом», Конституції України та ЦК України. На момент звернення до суду держава не прийняла відповідний закон, як це передбачено статтею 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", на підставі якого виплачується компенсація за шкоду, завдану здоров`ю осіб, а також компенсація моральної шкоди родичам загиблих від терористичних актів. Однак відсутність відповідного закону не може бути перешкодою у захисті прав позивача .Зазначили, що їх моральні страждання знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю чоловіка та батька ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_1 до цього часу продовжує переживати смерть чоловіка, яка призвела до кардинальної зміни її життя та глибоко травмувала її особистість. Після повідомлення про смерть чоловіка вона відчувала сильну та руйнівну душевну біль, яка суттєво змінила її життя, дуже негативно позначилася на її психологічному стані. Фактором, посилюючим руйнівну силу впливу смерті чоловіка на її особистість, є тісний емоційний зв`язок подружжя, почуття поваги та любові одного до одного. Загиблий чоловік був надійного опорою для неї, її найближчою людиною, яку вона дуже кохала. Вона завжди покладалась на нього, чоловік був головним у родині, без нього вона опинилась зовсім самотньою, неспроможною самостійно впоратися з проблемами, що оточили її. Крім цього, вона втратила єдиного годувальника родини, опинилась у чужому місті без постійної роботи, проживаючи в орендованому житлі с двома неповнолітніми дітьми. Позивач ОСОБА_4 до цього часу важко переживає загибель батька, відчуває біль утрати, пригніченість, розгубленість, втрату безпеки і опори, втрату сенсу життя. Смерть батька кардинально змінила його життя, негативно позначилася на його психологічному стані. Моральні страждання його є дуже тяжкими, він втратив найдорожчу людину, а разом з цим і почуття безпеки, і впевненості у майбутньому. Через загибель батька ОСОБА_3 був позбавлений щасливого дитинства. Втрата батька незворотньо погіршила його дитинство, наповнив його трагізмом, горем матері, байдужістю брата, втратою опори та рівновагі у сім`ї. Смерть батька суттєво змінила його життя, негативно позначилася на його психологічному стані. У дитини з`явились порушення нервової системи, він почав погано спати, постійно плакав та кричав, у нього почастішало сечовипускання та був встановлений діагноз «нейрогенний січовий міхур». Для позивачів втрата чоловіка та батька є довічною та непоправною.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. Пояснила, що до цього часу переживає смерть чоловіка, який був для неї опорою та найближчою людиною. Діти також важко переживають смерть батька, відчувають біль утрати. Смерть близькою людини кардинально змінила їх життя.

Представник відповідача Кабінету Міністрів України Ю.С. Литовченко у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні. Зазначила, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону із наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку встановленому законом. Однак, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що органом, який здійснює таке відшкодування є Кабінет міністрів України. Таким чином, Кабінет міністрів України не є уповноваженим органом держаного управління, на який покладається обов`язок щодо відшкодування завданої позивачам моральної шкоди. Оскільки терористичний акт є злочинне та каране діяння на підставі ст. 258 КК України, наявність якого визначається обвинувальним вироком суду у кримінальній справі, то обов`язковою умовою застосування положень ст. 19 зазначеного закону є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, бо без визначення наявності злочину, у встановлений законом порядок, підстав для проведення відшкодування шкоди немає. Надані позивачами докази не дають підстави зробити висновок, що моральна шкода завдана позивачам саме Кабінетом Міністрів України чи його посадовими особами, спричинена внаслідок кримінального правопорушення, оскільки доказів на підтвердження прийняття досудовим слідством в рамках кримінального провадження процесуальних рішень не надано. Зазначили, що наданий позивачами висновок експертного дослідження №3/07/18 від 16.08.2018 року, який складено експертом Бюро психологічних досліджень не може бути прийнятий судом до уваги як належний доказ, оскільки зроблений після спливу понад 3 років, після подій з якими позивачі пов`язують завдання моральної шкоди. Крім того, вказаний висновок не є доказом того, що саме внаслідок протиправних дій Кабінету Міністрів України чи за наявності вини посадових осіб вказаного органу позивачі зазнали моральних страждань.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

В матеріалах справи є відзив на позовну заяву, в якому представник Державної казначейської служби України В.С. Мельниченко просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначив, що терористичний акт це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена ст. 258 КК України. У разі коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених ст.ст. 112, 258-260,443,444, а також іншими статтями КК України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до КК України. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону із наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку встановленому законом. Кримінальне провадження не завершено, вина особи не встановлена, а вищезазначений закон не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної громадянам в результаті проведення антитерористичної операції, яка спрямована на припинення терористичної діяльності, мінімізацію наслідків терористичної діяльності, тобто протидія терористичного акту. Також, зазначила, що на даний час відсутній закон, який би передбачав порядок відшкодування шкоди з Державного бюджету, заподіяної громадянам терористичним актом. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом. З огляду на наведене, вважають, що підстав для відшкодування шкоди через Державну казначейську службу України не має.

Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 12.09.1998 року у Кіровському відділу реєстрації актів громадянського стану м.Донецька, актовий запис № 545, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 .

Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що відповідно підтверджується копіями свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 та серія НОМЕР_4 .

10.07.2014 року на території селища Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції та ведення бойових дій отримав наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів ОСОБА_5 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11.07.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у сел.Опитне, Ясинуватський район, Донецька область, Україна.

Відповідно до змісту лікарського свідоцтва про смерть №96 від 11 липня 2014 року, причиною смерті ОСОБА_5 гостра крововтрата, наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів.

Як вбачається з витягу ЄРДР за вказаним фактом 28.08.2017 року СВ УСБУ в Донецькій області було внесено відповідний запис в ЄРДР за №22017050000000265 з правовою кваліфікацією діяння за ч.3 ст. 258 КК України (терористичний акт, який призвів до загибелі людини).

26.09.2017 року дане кримінальне провадження №22017050000000265 було об`єднано з кримінальним провадженням № 12014050830001734 з присвоєнням єдиного номеру - № 12014050830001734. Позивачі є потерпілими по даному провадженню.

29.08.2018 року рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради №562 ОСОБА_3 , а рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради №563 ОСОБА_4 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, зважаючи на те, що діти зазнали психологічного насильства (моральних та психологічних страждань, що не потребують доведення, і які діти перенесли у зв`язку із смертю внаслідок поранення їх батька - ОСОБА_5 ).

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.03.2016 року №6332014250.

Відповідно до висновку психологічного експертного дослідження №3/07/18 від 16.08.2018 року, у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок втрати близької людини (чоловіка - ОСОБА_5 ) за обставин обстрілу території с. Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції (військових дій). ОСОБА_1 завданні страждання (моральна шкода) через загибель її чоловіка. Попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених Позивачу-1 (моральна шкода), відповідає заявленим вимогам - від 500 000 (п`ятисот тисяч) до 1 000 000 (одного мільйона) грн. У ОСОБА_4 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок втрати близької людини (батька - ОСОБА_5 ) за обставин обстрілу території с. Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції (військових дій). ОСОБА_4 завданні страждання (моральна шкода) через загибель його батька. Попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених йому (моральна шкода), відповідає заявленим вимогам - 500 000 (п`ятистам тисячам) грн. У ОСОБА_3 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок втрати близької людини (батька - ОСОБА_5 ) за обставин обстрілу території с. Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції (військових дій). ОСОБА_3 завданні страждання (моральна шкода) через загибель його батька. Попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених йому (моральна шкода), складає 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.

З повідомлення «Харківської міської поліклініки № 9» № 947 від 24.05.2018, консультативного висновку лікувально-діагностичного центру «Лорітом» від 20.01.2018 р., консультативного висновку спеціаліста ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології» (м. Харків) від 21.04.2017 вбачається, що ОСОБА_1 встановлені наступні діагнози: ДЕП І ст. з вестибуло-атактичним синдромом; нейроциркуляторна дистонія за змішаним типом, ВСД с цефалгичним, вестибуло-атактичним синдромом.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 , який є братом загиблого ОСОБА_5 , пояснив, що спілкувався з родиною брата, ходив до них у гості. ОСОБА_5 дуже любив свою дружину та дітей, піклувався про них. Забезпечував родину. Відносини між ними були дуже близькими. Після смерті брата ОСОБА_1 дуже нервувала, була у депресивному стані, страждала, її здоров`я погіршилося, життя суттєво змінилося. При розмові про ОСОБА_5 починає плакати. Діти дуже страждають, оскільки з батьком були близькі. Старший син змінив декілька шкіл, став замкнутим. Молодшому сину було 2 роки, коли загинув батько, після зміни місця проживання, він став нервовий, влаштовує істерики. Зараз родина знаходиться у скрутному матеріальному становище, оскільки ОСОБА_1 не має постійної роботи, та через здоров`я молодшого сина вимушена знаходиться часто з ним дома.

Свідок ОСОБА_10 , який є рідним братом ОСОБА_1 , пояснив, що сестра завжди була усміхненою, життєрадісною. Дуже кохала свого чоловіка. Він піклувався про неї та дітей, забезпечував родину. Після смерті чоловіка у неї погіршився стан здоров`я, вона дуже переживає цю втрату. Діти також страждають, старший син ОСОБА_4 став гірше навчатися, ні до чого не прагне. Родина знаходиться у скрутному становищі.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Крім того, обов`язок держави на належну охорону права особи на життя передбачений ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Більше того, усталена практика Європейського суду з прав людини чітко визначає, що стаття 2 Конвенції зобов`язує державу не лише утримуватися від умисного чи незаконного позбавлення життя, а й вживати належних заходів для того, щоб захистити життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією (п.32 рішення у справі "Горовенки та Бугара проти України").

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

Тобто, обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особі, переходить право вимоги до винної особи.

Дана підстава відповідальності держави за завдану моральну шкоду незалежно від її вини також кореспондується із положеннями Цивільного кодексу України, зокрема - п. 3 ч.2 ст. 1167 ЦК (з огляду на наявність ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»).

При таких обставинах та, виходячи із системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, які здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 зазначеного Закону.

Обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої під час проведення АТО, є завдання такої шкоди на території АТО та внаслідок АТО.

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд в постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 243/8302/16-ц та в постанові від 11 липня 2018 року у справі №219/11736/16-ц.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочата антитерористична операція.

Територія проведення АТО охоплює територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку відповідно до вищевказаного Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275 затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО. У перелік зазначених населених пунктів включено сел.Опитне, Ясинуватського району, Донецької області.

Факт загибелі ОСОБА_5 внаслідок отримання вибухових травм під час бойових дій при проведенні антитерористичної операції у селищі Опитне, Ясинуватського району, Донецької області, що є тимчасово окупованою територією у повній мірі підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи.

Загальновідомим є факт, що в період проведення антитерористичної операції сталася серія вибухів, внаслідок чого позбавлені життя мирні жителі.

Факт наявності душевних страждань позивачів, яких вони зазнали у зв`язку зі смертю чоловіка та батька за вищевказаних обставин, також у повній мірі підтверджується матеріалами справи, поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , та не заперечується учасниками справи.

При таких обставинах, факт спричинення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 моральної шкоди внаслідок смерті чоловіка та батька також є таким, що встановлений, належним чином доведений та не оспорюється учасниками справи.

Посилання представників відповідачів на те, що в Україні не прийнятий відповідний закон, як це передбачено статтею 19 Закону України Про боротьбу з тероризмом, на підставі якого передбачається процедура виплати компенсації моральної шкоди родичам загиблих від терористичних актів, не є обґрунтованим.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту та закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

При цьому у п.82 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» зазначено, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав і свобод, у якій би формі вони не закріплювалися в національному правопорядку. Особа на практиці повинна мати можливість скористатись ефективними засобами захисту, тобто засобами, які б запобігли вчиненню порушень чи їх продовженню або забезпечили заявнику відповідне відшкодування.

Отже, суд приходить до висновку, що відсутність на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав не може бути перешкодою у реалізації особою таких прав та свобод.

Іншими словами, відсутність відповідного «процедурного» закону не може бути перешкодою у захисті прав позивача щодо отримання відшкодування моральної шкоди від держави на підставі ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Крім того, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Так, у рішеннях у справі «Кечко проти України» та у справі «Бурдов проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд вважає необхідним також звернути увагу, що при розгляді справи з подібними правовідносинами, у рішенні від 08 січня 2004 року у справі «Айдер та інші проти Туреччини» (Ayder and Others v. Turkey) Європейський суд з прав людини вказав, що відповідальність держави носить абсолютний характер і має обєктивну природу, засновану на теорії соціального ризику (social risk). Таким чином, держава може бути притягнута до відповідальності з метою компенсації шкоди тим, хто постраждав від дій не встановлених осіб або терористів, коли держава визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати життя людей і власність (п. 70).

Посилання ж на достатність дій держави щодо належної підтримки громадського порядку і безпеки та захисту життя людей є безпідставними, оскільки прямо спростовуються фактичними обставинами, що є предметом розгляду цього цивільного спору.

Щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 5, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Судовим розглядом встановлено, що внаслідок подій 10.07.2014 року ОСОБА_1 втратила чоловіка ОСОБА_5 , а діти ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 батька. Це призвело до негативних наслідків, які настали для позивачів, у зв`язку з втратою рідної людини. Ця втрата є довічною та непоправною. Загиблий чоловік був надійного опорою для ОСОБА_1 , її найближчою людиною, яку вона дуже кохала. Вона завжди покладалась на нього, чоловік був головним у родині, без нього вона опинилась зовсім самотньою, неспроможною самостійно впоратися з проблемами, що оточили її. Крім цього, необхідно враховувати, що жінка втратила єдиного годувальника родини, опинилась у чужому місті без постійної роботи, проживаючи в орендованому житлі с двома неповнолітніми дітьми. За результатами психологічного дослідження у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок втрати близької людини (чоловіка - ОСОБА_5 ) У ОСОБА_4 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок втрати близької людини (батька - ОСОБА_5 ) У ОСОБА_3 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок втрати близької людини (батька - ОСОБА_5 ).

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_3 у розмірі 500000 грн. та ОСОБА_4 у розмірі 500000 грн., спричиненої внаслідок загибелі батька ОСОБА_5 .

Щодо розміру стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , суд, враховуючі вимоги об`єктивності, розумності й справедливості, вважає достатнім визначити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , спричиненої внаслідок загибелі чоловіка ОСОБА_5 у сумі 500000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 500 000 ( п`ятсот тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок загибелі чоловіка ОСОБА_5 , а також 500 000 ( п`ятсот тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої неповнолітньому ОСОБА_3 внаслідок загибелі батька ОСОБА_5 .

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 500 000 ( п`ятсот тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок загибелі батька ОСОБА_5 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи Харківському апеляційному суду безпосередньо або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач- ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_3 - ІПН НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Позивач- ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач-Кабінет Міністрів України, місце знаходження 01008, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2.

Відповідач Державна казначейська служба України. Місцезнаходження 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6.

Повний текст рішення виготовлений 22.08.2019 року.

Суддя О.А.Саркісян