Постанова № 8383701, 26.02.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1029/10/1270

Категорія № 2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2010 року місто Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Шембелян В.С.,

при секретарі: Бородіній І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 21.01.2010р. про арешт грошових коштів , -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2010 року Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області звернулося до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 21.01.2010р. про арешт грошових коштів .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 21.01.2010 року старшим державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у зв’язку з виконанням постанови суду на користь ОСОБА_1, винесено постанову про арешт грошових коштів боржника на суму 1672,19 грн. на розрахунковий рахунок, що належить позивачеві.

Виконати рішення суду неможливо у зв’язку з тим, що на даний момент позивач не профінансований на виконання рішень суду. Стягнення грошових коштів зі спеціалізованого розрахункового рахунка для виконання рішень суду неможливо, оскільки кошти на вказаному розрахунковому рахунку призначені для виплати допомоги на поточний 2010 рік.

Кошти з державного бюджету виділено на виплату громадянам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС на поточний 2010 рік, а додаткових коштів для виплати допомоги за минулі роки не виділено.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, на адресу суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, відповідно до якого позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, просив у задоволенні позовних вимог на дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області відмовити.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Судом встановлено, що 21.01.2010 року старшим державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Луганської області у зв’язку з виконанням постанови суду на користь ОСОБА_1 винесено постанову про арешт грошових коштів боржника на суму 1672,19 грн., з яких: 1510,00 грн. – сума боргу, що підлягає стягненню за рішенням суду; 151,00 грн. – сума виконавчого збору та 11,19 грн. – витрати на проведення виконавчих дій, на розрахунковий рахунок, що належить Управлінню праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області .

Зазначеною постановою накладено арешт на кошти, які знаходяться на цільовому розрахунковому рахунку, що належить позивачеві: р/р № 35218039000088, КПК 2501250, УДК м. Стаханова, ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196788.

Постановами державного виконавця накладено арешти на розрахунковий рахунок Управління не тільки в межах сум, визначених у рішеннях суду, але й включено суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях,на них накладається арешт.

Тому суд вважає, що державним виконавцем в межах наданих йому повноважень здійснено накладення арешту на кошти боржника на суму боргу, що підлягає стягненню за рішенням суду.

Суд вважає, що постанова про накладення арешту на кошти боржника є незаконною лише в частині включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, як це має місце в оскаржуваній постанові, оскільки чинним законодавством це не передбачено, відповідач не довів законності та обґрунтованості своїх дій. Жодних доказів обґрунтування включення цієї суми до оскаржуваної постанови в матеріалах справи немає.

Згідно з вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині скасування постанови Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 21.01.2010р. в частині накладення арешту на кошти боржника в установі банку на суму виконавчого збору в розмірі 151, 00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій – 11,19 грн . У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 21.01.2010р. про арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, що містяться на розрахунковому рахунку № 35218039000088 в частині накладення арешту на кошти Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області на суму виконавчого збору в розмірі 151, 00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій – 11,19 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області судові витрати у сумі 1, 70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 03 березня 2010 року.

Суддя В.С. Шембелян