Рішення № 83835066, 13.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2019Справа № 910/485/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 4, м. Київ, 04053; вул. Січових Стрільців, буд. 73, м. Київ, 04053)

До Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001)

Про визнання недійсним рішення № 601-р

За участю представників учасників справи:

від позивача: Прозорова Ю.П., довіреність № 1902/03.1-06 від 13.05.2019;

Баранова В.В., довіреність № 421/03.1-06 від 01.02.2019;

від відповідача: Павленко О.В., довіреність № 300-122/02-100 від 11.09.2018;

Вострікова І.В., довіреність № 300-20.3/02-74 від 01.07.2019;

від третьої особи: Дудник А.О., довіреність № 420/9.1.5/22-19 від 14.01.2019, посвідчення № 702 від 21.10.2016;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 01.11.2018 № 601-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 залишено позовну заяву Державного підприємства "Національні інформаційні системи" без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання письмового обґрунтування необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства юстиції України.

05.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява щодо необхідності залучення до участі у справі Міністерства юстиції України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, якою останній усунув недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/485/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду на 19.03.2019. Крім того, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство юстиції України.

25.02.2019 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України від 01.11.2018 № 601-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" та зупинення нарахування пені за кожен день прострочення сплати штрафу, накладеного на підставі даного рішення.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд відмовив в її задоволенні, про що постановив відповідну ухвалу від 06.03.2019, в якій навів підстави та обґрунтування прийнятого рішення.

19.03.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ДП «Національні інформаційні системи», в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

19.03.2019 в підготовчому судовому засіданні судом оголошено перерву до 16.04.2019.

15.04.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких третя особа підтримала заявлені позовні вимоги.

16.04.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві.

В підготовчому судовому засіданні 16.04.2019 судом оголошено перерву до 28.05.2019, а також продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

28.05.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів та пояснення, яке задоволено судом.

28.05.2019 в судовому засіданні суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 02.07.2019.

В судових засіданнях 02.07.2019 та 16.07.2019 судом оголошувалася перерва до 16.07.2019 та 13.08.2019 відповідно.

В судове засідання 13.08.2019 учасники справи прибули. Позивач та третя особа в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Як підтверджено матеріалами справи, 01.11.2018 Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду справи № 143-26.13/96-17 постановлено рішення № 601- р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В п. 1 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 01.11.2018 № 601-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано, що Державне підприємство «Національні інформаційні системи» у 2016 і 2017 роках займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку надання послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством.

В п. 2 резолютивної частини вказаного рішення визнано дії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» у 2016 і 2017 роках щодо застосування без об`єктивно виправданих на те причин у рівнозначних договорах із користувачами послуг Підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різних умов, що стосуються оплати за надані послуги, а саме: різних переліків послуг та різних розмірів оплати за послуги, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку надання послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством.

За порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення, накладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» штраф у розмірі 784 249, 00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 01.11.2018 № 601-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»).

В п. 4 резолютивної частини вказаного рішення визнано дії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» у 2017 році щодо встановлення умов надання доступу нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян тільки у разі оплати послуги за підключення до цього реєстру, яка вже була сплачена за підключення до Систем, що було б неможливо за умов існування значної конкуренції, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством, шляхом встановлення таких умов надання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини зазначеного рішення, накладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» штраф у розмірі 480 725, 00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 01.11.2018 № 601-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»).

Рішення відповідача мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

(11) Державне підприємство «Національні інформаційні системи», як суб`єкт господарювання, надає комплекс послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України, які створені та функціонують відповідно до законодавства України;

(19) Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 № 1272 «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.06.2015 № 628-р «Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів» та пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, з метою оптимізації забезпечення функціонування Єдиних та Державних реєстрів, Мін`юстом видано наказ від 25.06.2015 № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України», зареєстрований у Мін`юсті 25.06.2015 за № 754/27199 (набрав чинності 03.07.2015), яким державне підприємство «Національні інформаційні системи» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України;

(78) Наказом Міністерства юстиції України від 09.07.2007 № 473/5 «Про встановлення тарифів за надання послуг державним підприємством «Національні інформаційні системи», зареєстрованим у Мін`юсті 09.07.2007 за № 778/14045 (далі - Наказ № 473/5), був визначений перелік послуг ДП «НАІС» та встановлені тарифи за їх надання, а саме:

а) за послуги (разові) з підключення до єдиних та державних реєстрів/реєстру інформаційної мережі Міністерства юстиції України (далі - Реєстри), адміністратором яких є державне підприємство «Національні інформаційні системи», - у розмірі 1 500,00 грн (далі - послуга за підключення до єдиних та державних реєстрів/реєстру інформаційної мережі Міністерства юстиції України);

б) за інформаційно-консультативні послуги з навчання роботі з Реєстрами (Реєстром) користувача/реєстратора, співробітника користувача/реєстратора або іншої особи, обов`язковість проходження навчання якої встановлена законодавством (крім працівників Міністерства юстиції України та його територіальних органів, державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів, виконання посадових обов`язків яких пов`язане з роботою з Реєстрами, а також державних нотаріусів, яким ці послуги надаються безоплатно), із застосуванням погодинної оплати - у розмірі 51,00 грн за одну академічну годину (45 хвилин) навчання, відповідно до укладених договорів (далі - інформаційно-консультативні послуги з навчання роботі з Реєстрами);

в) за технічне обслуговування автоматизованого робочого місця (у тому числі виконання робіт, пов`язаних із поновленням роботи Реєстрів, установленням програмного забезпечення Реєстрів на додатковий комп`ютер тощо) - у розмірі 180,00 грн за одну годину (далі - технічне обслуговування автоматизованого робочого місця);

(79) Пунктом 2 Наказу № 473/5 (із змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 14.09.2015 № 1725/5), встановлено, що кошти, які надходять на поточний рахунок державного підприємства «Національні інформаційні системи» за надання послуг, установлених пунктом 1 цього наказу, спрямовуються на забезпечення ведення Реєстрів та розвиток державного підприємства «Національні інформаційні системи»;

(80) Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 386 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань надання інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна» (далі - постанова КМУ від 24.05.2017 № 386), яка набрала чинності 07.09.2017, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 № 1272 «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції» виключено;

(81) Враховуючи набрання чинності постановою КМУ від 24.05.2017 № 386, Міністерством юстиції України 18.09.2017 прийнято наказ № 2908/5 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2007 № 473/5», який зареєстрований у Мін`юсті 18.09.2017 за № 1151/31019 і набрав чинності 03.10.2017;

(82) У зв`язку із внесенням змін до постанови КМУ № 1272 та набуттям чинності наказом Міністерства юстиції України від 18.09.2017 № 2908/5 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2007 № 473/5», наказом ДП «НАІС» від 03.10.2017 № 285 «Про встановлення розміру плати за послуги державного підприємства «Національні інформаційні системи» визначено перелік і вартість запропонованих Підприємством послуг.

(83) Відповідно до наказу ДП «НАІС» від 03.10.2017 № 285 перелік послуг, які надає Підприємство, є аналогічним переліку послуг і їх вартості, що були встановлені наказом Мін`юсту № 473/5;

(84) Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Підприємства в рубриці «Форми договорів» (http://nais.gov.ua/contract), кожна із послуг, яку надає ДП «НАІС» користувачам Реєстрів, включає певні організаційно-технічні та інші заходи, а саме: підключення до Реєстрів - сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на створення технічної можливості для роботи користувачів із Системами; інформаційно-консультативні послуги з навчання роботі з Реєстрами включають заходи: - виконання практичних завдань по роботі із Системами; - проведення, за необхідності, додаткового навчання співробітників Користувача, у т. ч. на робочому місці користувача; - забезпечення індивідуального консультування співробітників Користувача з профільними адміністраторами Підприємства; технічне обслуговування робочого місця Користувача включає такі послуги, зокрема: - встановлення програмного забезпечення для роботи із Системами на додаткове робоче місце Користувача; - технічна перевірка можливості авторизації співробітників Користувача в Системах; - здійснення наладки програмного забезпечення для роботи із Системами на робочому місці співробітників Користувача, у випадках збоїв роботи Систем; - виявлення та усунення причин недієздатності Систем на робочому місці співробітників Користувача; - надання консультацій з питань отримання послуг електронного цифрового підпису в Акредитованому центрі сертифікації ключів, у тому числі підготовки документів для звернення в акредитований центр сертифікації ключів, на робочому місці співробітників Користувача; - надання консультацій з питань використання засобів електронного цифрового підпису в Системах на робочому місці співробітників Користувача; - надання допомоги в генерації особистого ключа на робочому місці співробітників Користувача; - надання інформації щодо термінів планової заміни особистих ключів та формування нових посилених сертифікатів відкритих ключів; - надання методологічної допомоги в роботі із Системами безпосередньо на робочому місці Користувача;

(87) За результатами опрацювання матеріалів справи і наявної у відкритих джерелах інформації встановлено, що серед значної кількості Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, найбільша кількість реєстраційних дій вчиняється, зокрема, у таких реєстрах: - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно; - Державний реєстр обтяжень рухомого майна; - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; - Державний реєстр актів цивільного стану громадян;

(124) Відповідно до чинних нормативно-правових актів споживачами послуг ДП «НАІС», які мають право доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян і користування відомостями з нього, є: органи місцевого самоврядування, державної влади; нотаріуси;

(126) Залежно від функціональних обов`язків користувачів/реєстраторів, визначених чинними нормативно-правовими актами, споживачі послуг ДП «НАІС» повинні використовувати відомості з одного або одночасно з декількох Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України;

(128) Товарними межами ринку є комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством;

(134) Територіальними (географічними) межами ринку комплексу послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, є межі загальнодержавного ринку України;

(140) Часовими межами ринку комплексної послуги ДП «НАІС» із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, є період 2016 і 2017 років;

(144) На законодавчому рівні єдиним надавачем послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України (далі - Реєстри, Системи), визначено державне підприємство «Національні інформаційні системи»;

(145) Чинними нормативно-правовими актами визначено певне коло юридичних та фізичних осіб, які мають право доступу та здійснення реєстраційних дій в Єдиних та Державних реєстрах, держателем яких є Міністерство юстиції України, відповідно до їх професійних обов`язків;

(146) Будь-які інші особи мають право лише на обмежений чинними нормативно-правовими актами доступ користування відомостями Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України;

(148) ДП «НАІС» протягом 2016 і 2017 років займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, із часткою 100 відсотків (тобто інші конкуренти відсутні);

(151) До органів Комітету звернулося Хмельницьке бюро технічної інвентаризації (далі - Хмельницьке БТІ) (лист від 29.02.2016 № 1243/01-18) щодо наявності ознак порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції» у діях ДП «НАІС», які полягають у встановленні різних цін до суб`єктів господарювання за надання послуг користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно акредитованим суб`єктом державної реєстрації. Матеріали звернення були скеровані Хмельницьким обласним територіальним відділенням до Комітету супровідним листом від 22.04.2016 № 01-23/05-1244 (зареєстрований Комітетом 27.04.2016 за № 12-130/2455);

(171) Положення договорів, які запропоновані ДП «НАІС» Користувачам для укладання, та відповіді, отримані, зокрема, від акредитованих суб`єктів державної реєстрації і приватних нотаріусів на вимоги державного уповноваженого Комітету, свідчать про те, що Користувачі не мають можливості надавати зауваження до змісту і форми договорів. У випадку незгоди зі змістом та формою договору Користувач може відмовитися від його укладення. Але, як наслідок, Користувач буде позбавлений можливості виконувати свої повноваження, зокрема державного реєстратора, визначені чинними нормативно-правовими актами, оскільки не має можливості вибору адміністратора реєстрів із прийнятними для нього умовами, зокрема, щодо переліку та вартості послуг із забезпечення доступу та користування Системами;

(174) До суб`єктів державної реєстрації (акредитованих суб`єктів державної реєстрації) ДП «НАІС» встановлено інші умови підключення до Єдиних реєстрів, ніж іншим суб`єктам надання адміністративних послуг, при тому, що всі вони наділені рівними правами та обов`язками;

(175) Відповідно до положень Договору про надання послуг акредитованим суб`єктам державної реєстрації визначено предмет договору: 1.1. Підприємство зобов`язується здійснити організаційні заходи щодо надання співробітникам Користувача, які відповідно до законодавства мають право доступу до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - Система), логіна та пароля (далі - ідентифікатори) доступу до Системи, у кількості, що відповідає кількості співробітників Користувача, зазначених у письмовому замовленні, що подається Користувачем за формою, встановленою у Додатку 2 до цього Договору, з метою 30 здійснення ними повноважень, передбачених чинним законодавством України;

(176) У додатку 3 до Договору наведено перелік та вартість послуг Підприємства:

- інформаційно-консультативні послуги з навчання роботі із Системою, у тому числі, виконання практичних завдань - 51,00 грн за одну академічну годину;

- технічна підтримка роботи з Системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника Користувача - 1350,00 грн за один календарний місяць технічної підтримки роботи із Системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника;

(191) Лише Додатком 3 до Договору про надання послуг акредитованим суб`єктам державної реєстрації і Договору про надання послуг приватним виконавцям визначено послугу з технічної підтримки роботи із Системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника користувача у розмірі 1350,00 грн за один календарний місяць одного ідентифікованого співробітника Користувача;

(194) Ані положеннями Договорів у редакціях, які діяли у 2016 і 2017 роках, ані додатками до цих договорів ДП «НАІС», як технічним адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, не визначено для державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів та приватних нотаріусів послугу з технічної підтримки користування Системами;

(202) Послуга з технічної підтримки одного ідентифікованого співробітника Користувача не була затверджена наказом Мін`юсту від 09.07.2007 № 473/5 і наказом ДП «НАІС» від 03.10.2017 № 285;

(215) У зв`язку із внесенням змін до постанови КМУ № 1272 та набуттям чинності наказом Міністерства юстиції України від 18.09.2017 № 2908/5 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2007 № 473/5», наказом ДП «НАІС» від 03.10.2017 № 285 «Про встановлення розміру плати за послуги державного підприємства «Національні інформаційні системи» визначений перелік і вартість запропонованих Підприємством послуг;

(216) Відповідно до наказу ДП «НАІС» від 03.10.2017 № 285 перелік послуг, який надається Підприємством, є аналогічним переліку послуг і їх вартості, що були встановлені наказом Мін`юсту № 473/5;

(217) З набранням чинності вказаними нормативно-правовими актами Підприємство самостійно формує перелік послуг, які надає, а також ціни (тарифи) на такі послуги;

(220) Загальна сума послуги з технічної підтримки, яку акредитований суб`єкт державної реєстрації повинен щомісячно сплатити ДП «НАІС», залежить від кількості ідентифікованих співробітників Користувача, які перебувають у трудових відносинах з Користувачем і виконують функції державних реєстраторів;

(229) Різні умови доступу до Єдиних та Державних реєстрів для суб`єктів державної реєстрації ДП «НАІС» пояснює тим, що підключення до реєстрів здійснюється виключно за бажанням нотаріуса, оскільки повноваження, зокрема, з державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, не є основною функцією нотаріусів та безпосередньо не пов`язані із вчиненням нотаріальних дій, на відміну від державних реєстраторів, які для виконання своїх функціональних обов`язків потребують постійного використання вказаних реєстрів;

(230) Послуги із забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами, які надає ДП «НАІС» користувачам/реєстраторам Систем, за своєю суттю є однаковими;

(232) Витрати акредитованих суб`єктів державної реєстрації під час оплати послуг з технічної підтримки із Системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника Користувача, як наслідок, впливають на вартість адміністративних послуг, які вони надають, і перекладаються на кінцевих споживачів цих послуг;

(235) Чинними нормативно-правовими актами визначено перелік професійних обов`язків та обсяги повноважень суб`єктів державної реєстрації на здійснення реєстраційних дій в Єдиних та Державних реєстрах, але не встановлено різницю обсягів/кількості реєстраційних дій, які повинні (або мають право) здійснювати акредитовані суб`єкти державної реєстрації, нотаріуси та приватні виконавці протягом календарного місяця;

(241) Ані положеннями нормативно-правових актів, що регулюють порядок доступу і користування Єдиними та Державними реєстрами та визначають обсяги професійних обов`язків осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, ані Договорами про надання послуг із забезпечення доступу і користування реєстрами, які укладаються між ДП «НАІС» та споживачами його послуг, не встановлено кількості реєстраційних дій, які той або інший реєстратор повинен (має право) здійснювати протягом робочого дня або протягом календарного місяця;

(242) ДП «НАІС», виходячи з власних міркувань, здійснює диференціацію обсягів реєстраційних дій суб`єктами державної реєстрації прав і самостійно визначає додатковий вид послуги з технічної підтримки роботи із Системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника Користувача, яка сплачується щомісячно як абонентська плата за користування Системою;

(243) Але оплату за послугу з технічної підтримки роботи із Системою у розмірі 1350,00 грн за одного ідентифікованого робітника щомісячно здійснюють лише акредитовані суб`єкти державної реєстрації та приватні виконавці;

(270) У випадку незгоди з умовами договорів, або їх невиконання, Користувач має ризик бути відключеним від Системи, доступ до якої забезпечується технічним адміністратором реєстрів, і, як наслідок, бути позбавлений акредитації як суб`єкт державної реєстрації з подальшою неможливістю здійснювати діяльність, передбачену статутом;

(310) У зв`язку з відсутністю нормативних підстав для регулювання вказаних питань, наказом Міністерства юстиції України від 18.09.2017 № 2908/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.09.2017 за № 1151/31019, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 09.07.2007 № 473/5 «Про встановлення тарифів за надання послуг державним підприємством «Національні інформаційні системи»;

(317) Послуга з технічної підтримки роботи з Єдиними та Державними реєстрами (та їх оновлення) у розмірі 1350,00 грн за одного ідентифікованого співробітника Користувача щомісячно визначена ДП «НАІС» самостійно, без погодження калькуляції тарифу за цю послугу з Міністерством юстиції України, яке до 03.10.2017 виконувало повноваження органу, який встановлює тарифи за надання послуг ДП «НАІС»;

(318) Користувачі/реєстратори під час укладання договорів з ДП «НАІС» на надання послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів не є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору, оскільки Підприємство є єдиним адміністратором Реєстрів на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством;

(333) ДП «НАІС» не забезпечило належної безпеки щодо роботи в реєстрі. Захищені носії ключової інформації, які Підприємство зобов`язало придбати Користувачів, не забезпечують повного захисту нотаріуса-реєстратора, адже трапляються випадки, коли від імені реєстратора, під його логіном-паролем діють шахраї і завдають майнової шкоди правам осіб;

(334) У своїх відповідях на вимоги державного уповноваженого Комітету приватні нотаріуси (Паук А.Я., Павліченко Г.В. , Єрмоленко Ю.В . , Соколов О.Є. , Романюк М.І. , Незнайко Є.В. , Мельник К.В. , Терлецька О.В. ) повідомили, зокрема, що у разі зміни нотаріусом нотаріального округу ДП «НАІС» вимагало окрему плату за навчання роботі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, незважаючи на те, що нотаріусу вже був наданий доступ до цього реєстру;

(344) Фактично неналежне функціонування Реєстрів не впливає на вартість послуг із технічної підтримки роботи із Системою (та її оновлення), яку надає ДП «НАІС» акредитованим суб`єктам державної реєстрації і стягує кошти у сумі 1350,00 грн щомісячно за одного ідентифікованого співробітника Користувача;

(356) Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/7492/17 від 31.10.2017 дії ДП «НАІС» щодо відмови в наданні доступу реєстратору - приватному нотаріусу Глобі Н.М. на внесення інформації про використані спеціальні бланки нотаріальних документів приватним нотаріусом Пантелеєнком С.О. визнані неправомірними;

(357) Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12.12.2017 рішення суду першої інстанції від 31.10.2017 у справі № 750/7492/17 залишено без змін;

(367) ДП «НАІС» є технічним адміністратором Державного реєстру прав та відповідно може монопольно розпоряджатися інформацією, яка міститься в цьому реєстрі, зокрема, Підприємство має технічну можливість надавати будь-яку інформацію з цього реєстру третім особам чи обмежувати їх у можливості отримання такої інформації;

(373) Всупереч положенням частини четвертої статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ДП «НАІС» не забезпечило державним реєстраторам технічної можливості для доступу до інформації про осіб, які раніше отримували відомості про зареєстровані права на свій запит;

(374) Внаслідок цього на цей час державні реєстратори позбавлені можливості надавати таку інформацію відповідним споживачам адміністративних послуг - власникам нерухомості, прокурорам, слідчим або адвокатам;

(378) Всупереч вказаним нормам ДП «НАІС», використовуючи свій монопольний доступ до інформації про осіб, які отримували інформацію про зареєстровані права на свій запит, відмовляє в наданні цієї інформації як власникам, так і прокурорам, слідчим чи адвокатам, які звертаються з відповідними запитами;

(379) На цей час доступ до вказаної публічної інформації можливий лише на підставі ухвали суду про тимчасовий доступ до неї;

(382) Всупереч пункту 4 вищевказаного Порядку ДП «НАІС» не забезпечило технічної можливості надання послуги з отримання фізичними та юридичними особами через офіційний веб-сайт інформації про реєстраційну історію (виникнення, перехід, припинення речових прав та інше);

(385) Користувачі послуг ДП «НАІС», які визначені як державні реєстратори, а саме - акредитовані суб`єкти державної реєстрації та приватні виконавці, вимушені щомісячно витрачати кошти на технічну підтримку Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, незалежно від кількості проведених реєстраційних дій у реєстрі, та якості його функціонування протягом місяця. Інші користувачі, які здійснюють аналогічні реєстраційні дії, зокрема нотаріуси, позбавлені необхідності оплачувати щомісячно абонентську плату за користування Системою;

(388) За результатами аналізу структури споживачів та вартості послуг, які надає ДП «НАІС», що наведені в додатку 10, встановлено таке. Загальна кількість користувачів послуги з підключення до Системи у 2016 році становила 339, а в 2017 - 5002. Таке значне збільшення кількості користувачів спостерігається за рахунок категорії приватних нотаріусів, кількість яких у 2017 році становила 4 869, що в 27,4 разу більше порівняно з 2016 роком (178);

(389) Збільшення кількості приватних нотаріусів як платників послуги з підключення до Системи обумовлено, зокрема і тим, що саме у 2017 році ДП «НАІС» здійснювало заходи з підключення нотаріусів, які вже були підключені до Систем, ще до одного реєстру - Державного реєстру актів цивільного стану громадян, стягуючи при цьому кошти у сумі 1500,00 грн;

(390) Приватними нотаріусами у 2017 році сплачено 7326,0 тис. грн, що становить 86,86 % загальної вартості послуги за підключення до Системи (8 434,5 тис. грн);

(391) Крім того, найбільшу питому вагу у загальній вартості послуг Підприємства становлять надходження за послуги з технічної підтримки роботи із Системою одного ідентифікованого співробітника Користувача, яку сплачують лише дві категорії користувачів - акредитовані суб`єкти державної реєстрації і, починаючи з 2017 року, приватні виконавці;

(392) Так, у 2016 році вартість наданої ДП «НАІС» послуги з технічної підтримки становила 5 109, 1 тис. грн (59,53 % загальної вартості наданих послуг), у 2017 році - 10 575, 9 тис. грн (46,22 %);

(397) З метою припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», усунення причин виникнення порушення і умов, що йому сприяють, керуючись пунктом 14 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та на підставі статті 46 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Комітетом були надані обов`язкові для розгляду ДП «НАІС» рекомендації від 04.10.2016 № 17-рк: забезпечити єдині умови оплати послуг, що надаються державним підприємством «Національні інформаційні системи» всім суб`єктам, що входять до організаційної системи державної реєстрації, та суб`єктам державної реєстрації під час доступу та роботи з Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, а саме: Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

(398) За результатами розгляду рекомендацій № 17-рк ДП «НАІС» листом від 07.11.2016 № 4521/0-08 повідомило, зокрема: « 1. Підприємством разом з відповідними фахівцями Міністерства юстиції України як держателя Систем опрацьовується можливість внесення змін до нормативно-правових актів, якими урегульовано порядок оплати послуг Підприємства користувачами Систем, а саме: до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції» від 14.07.1999 № 1272 та наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення тарифів та надання послуг державним підприємством «Національні інформаційні системи» від 09.07.2007 № 473/5, зареєстрованого в Мін`юсті 09.07.2007 за № 778/14045. Такі зміни спрямовані на нормативне врегулювання запровадження абонентської плати за технічну підтримку роботи одного ідентифікованого користувача (співробітника користувача) з кожним окремим реєстром, яка буде зараховуватися на поточний рахунок Підприємства. Розмір та порядок оплати абонентської плати буде визначатися адміністратором Систем у договорах, укладених з користувачами Систем. 2. Підприємством вживаються заходи щодо визначення розміру абонентської плати за технічну підтримку роботи одного ідентифікованого користувача (співробітника користувача) з кожним окремим реєстром та затвердження її калькуляції»;

(399) Також у листі від 07.11.2016 № 4521/0-08 ДП «НАІС» зазначено: «Забезпечення єдиних умов оплат послуг Підприємства, що надаються користувачам Систем, потребує внесення змін/припинення дії договорів, укладених з користувачами Систем, а також розробки проектів нових договорів/внесення змін до чинних договорів, що в свою чергу потребує попередження користувачів Систем щонайменше за 20 календарних днів (стаття 181 Господарського кодексу України) або до 01 грудня поточного року»;

(400) Крім того, листом від 09.02.2017 № 484/08.2-08 ДП «НАІС» повідомило, що з метою забезпечення належного виконання рекомендацій № 17-рк до Міністерства юстиції України скеровано лист від 29.11.2016 № 4945/01-05 з пропозицією встановлення на нормативному рівні єдиного підходу до визначення умов оплат послуг, що надаються Підприємством для усіх користувачів Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України, зокрема й тих, що входять до організаційної системи державної реєстрації, та суб`єктам державної реєстрації під час доступу та роботи із Системами, а саме: Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

(401) Міністерством юстиції України (лист від 24.05.2017 № 19848/8314-0-26-17/8, направлений у відповідь на звернення Комітету від 23.02.2017 № 130-29/08-1989 і від 21.04.2017 № 130-29/08-4418 щодо стану розгляду пропозицій ДП «НАІС» та заходів, що вживаються Міністерством юстиції України) повідомлено, зокрема, що наказом Міністерства юстиції України від 25.04.2017 № 1410/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.04.2017 за № 548/30416, внесено зміни до Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.2015 за № 1568/28013, та визначено, що доступ до реєстрів надається користувачам на підставі договору, укладеного з адміністратором реєстрів відповідно до загальних засад цивільного законодавства. У випадках, передбачених законом, такий доступ надається на безоплатній основі;

(403) За результатами заходів, ужитих ДП «НАІС» і Міністерством юстиції України, 24.05.2017, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 386 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань надання інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна», якою, зокрема, внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції» від 14.07.1999 № 1272 шляхом виключення пункту 3 зазначеної постанови, яким передбачено повноваження Мін`юсту щодо визначення тарифів за внесення до реєстрів і надання відповідної інформації з реєстрів, за користування цією інформацією та інші послуги, які надає адміністратор реєстрів фізичним і юридичним особам;

(404) Враховуючи набрання чинності постановою КМУ від 24.05.2017 № 386, Міністерством юстиції України 18.09.2017 прийнято наказ № 2908/5 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2007 № 473/5», який зареєстрований в Мін`юсті 18.09.2017 за № 1151/31019 і набрав чинності 03.10.2017;

(405) У зв`язку із внесенням змін до зазначених нормативно-правових актів, ДП «НАІС» наказом від 03.10.2017 № 285 визначений перелік і вартість запропонованих Підприємством послуг, який є аналогічним переліку послуг і їх вартості, що були встановлені наказом Мін`юсту № 473/5;

(406) Отже, ДП «НАІС» були вжиті заходи щодо внесення змін до нормативно-правових актів у частині визначення суб`єкта, який установлює тарифи за надання послуг Підприємства. Проте відсутні факти забезпечення єдиних умов оплати послуг, які надає ДП «НАІС» усім суб`єктам, що входять до організаційної системи державної реєстрації, та суб`єктам державної реєстрації під час доступу та роботи з Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, а саме: Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним реєстром обтяжень рухомого майна та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

(407) Отже, ДП «НАІС» не були виконані рекомендації Антимонопольного комітету України від 04.10.2017 № 17-рк;

(410) З 02.11.2016 набрав чинності Закон України від 06.10.2016 № 1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», згідно з яким частину другу статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» викладено в такій редакції: «Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій ОБОВ`ЯЗКОВО використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України»;

(411) На виконання зазначеного припису Закону України «Про нотаріат» Міністерством юстиції України прийнято наказ від 26.12.2016 № 3773/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері державної реєстрації актів цивільного стану», зареєстрований Мін`юстом 26.12.2016 за № 1695/29825, відповідно до пункту 2 якого адміністратор Державного реєстру актів цивільного стану громадян зобов`язаний вжити відповідних заходів, необхідних для реалізації цього наказу, але не пізніше 01.02.2017;

(415) Відповідно до зразка Рахунку на оплату для підключення до Державного реєстру актів цивільного стану, доданого до оголошення ДП «НАІС» щодо необхідності здійснення відповідних заходів із забезпечення можливості надання безпосереднього доступу нотаріусам до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, приватний нотаріус зобов`язаний здійснити оплату в сумі 1500,00 грн за підключення до єдиних та державних реєстрів/реєстру;

(418) Незважаючи на те, що пунктом 8.9 Договору про надання послуг з підключення та забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами передбачено, що Нотаріус не потребує повторного підключення до Систем, якщо таке вже існувало на момент підписання цього Договору, приватні нотаріуси несуть додаткові витрати на оплату послуги за підключення до Системи - Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

(421) Відповідно до форм договорів, розміщених на офіційному веб-сайті ДП «НАІС» у рубриці «Форми договорів/Нотаріат», виділено підгрупи користувачів послуг Підприємства: «Державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви» та «Приватні нотаріуси»;

(434) Договором про надання послуг державним нотаріальним конторам, державним нотаріальним архівам не передбачено оплату послуг ДП «НАІС» за послуги з підключення до Системи;

(446) У додатку 3 до Договору [з приватними нотаріусами] наведено розмір плати за послуги Підприємства: інформаційно-консультативні послуги з навчання роботі із Системою - 51,00 грн за одну академічну годину; технічне обслуговування автоматизованого робочого місця - 180,00 грн за одну годину; послуга (разова) з підключення до Систем - 1500,00 грн;

(447) Виходячи з умов Договору [з приватними нотаріусами] обов`язок ДП «НАІС» надати послуги з підключення до Системи не залежить від кількості та переліку тих реєстрів, доступ до яких передбачений чинними нормативно-правовими актами на певну конкретну дату;

(449) ДП «НАІС» (лист від 23.10.2017 № 4818/08.2-08 на вимогу державного уповноваженого Комітету від 12.09.2017 № 143-26.13/08-9896) повідомило, що для державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів разова послуга з підключення до Державного реєстру актів надавалася на підставі окремих договорів, які укладалися Підприємством з Головними територіальними управліннями юстиції в областях та в м. Києві, з урахуванням статей 48, 49 Бюджетного кодексу України;

(450) Протягом 2017 року на підставі окремих договорів, укладених між ДП «НАІС» і Головними територіальними управліннями юстиції в областях та в м. Києві, для 24 державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів Підприємством були надані послуги з підключення до Системи та забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами на загальну суму 915 000,00 грн;

(456) На 01.02.2017 (дата, до якої Міністерство юстиції України зобов`язало ДП «НАІС», як адміністратора Державного реєстру актів цивільного стану громадян, вжити відповідних заходів, необхідних для реалізації наказу від 26.12.2016 № 3773/5, зареєстрованого в Мін`юсті 26.12.2016 за № 1695/29825), був чинним наказ Мін`юсту від 09.07.2007 № 473/5, пунктом 1 якого передбачено, що послуга ДП «НАІС» за підключення до єдиних та державних реєстрів/реєстру інформаційної мережі Міністерства юстиції України, адміністратором яких є Підприємство, є разовою послугою;

(458) Тобто, плата в розмірі 1500,00 грн за підключення до Системи сплачується разово, при першому зверненні про підключення до системи;

(461) Оскільки до набуття чинності змінами до нормативно-правових актів, які регулюють порядок доступу та користування Державним реєстром актів цивільного стану громадян, нотаріуси були підключені до Системи і сплатили за цю послугу 1500,00 грн, вони не потребують повторного підключення окремо до вказаного реєстру;

(462) Жоден із нормативно-правових актів, який регламентує доступ і користування Державним реєстром актів цивільного стану громадян, не містить обов`язку ДП «НАІС» здійснити необхідні заходи із забезпечення можливості надання безпосереднього доступу нотаріусам шляхом їх підключення до вказаного реєстру, стягнувши з приватних нотаріусів додатково плату в розмірі 1 500,00 грн;

(463) Під час розслідування справи було встановлено, що приватні нотаріуси, які розпочали діяльність до набрання чинності Законом України від 06.10.2016 № 1666-VIII, яким були внесені зміни до статті 46-1 Закону України «Про нотаріат», і наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2016 № 3773/5, вчиняли нотаріальні дії з використанням відомостей Єдиних та Державних реєстрів, не припиняли свою нотаріальну діяльність і не були відключені від Системи, вимушені були сплачувати послуги ДП «НАІС» за окреме підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян у розмірі вартості як за підключення до всієї Системи в сумі 1 500,00 грн. У той же час ті нотаріуси, які були зареєстровані і подали заяви на підключення до Єдиних та Державних реєстрів після 06.02.2017, сплатили послугу за підключення до Системи, зокрема й до Державного реєстру актів цивільного стану громадян одноразово в розмірі 1 500,00 грн;

(466) Тобто, нотаріуси, які протягом 2015 і 2016 років вже були підключені до Системи і сплатили за цю послугу ДП «НАІС» кошти за тарифом 1 500,00 грн, таку ж саму суму вимушені були сплатити у 2017 році за підключення до одного реєстру - Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

(467) Отже, ДП «НАІС» у 2017 році безпідставно отримало кошти за тарифом 1 500,00 грн за окреме підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян державних нотаріальних контор і державних нотаріальних архівів та приватних нотаріусів, при тому, що багато з них вже були підключені до Системи;

(468) Такі дії ДП «НАІС» були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством. Оскільки у випадку, якби аналогічні послуги надавали інші суб`єкти господарювання (хоча б ще один), споживачі таких послуг мали б можливість вибору адміністратора реєстрів із прийнятними для них умовами, зокрема, щодо цін за послуги із забезпечення доступу та користування Системою;

(475) Кошти, які були сплачені користувачами послуги з підключення до Системи, становили: - 2016 рік - 510 000,00 грн, у тому числі приватними нотаріусами - 267 000,00 грн (52,35 % загальної суми); - 2017 рік - 8 434 500,00 грн, у тому числі приватними нотаріусами - 7 326 000,00 грн (86,86 % загальної суми;

(476) Тобто, найбільша питома вага надходжень ДП «НАІС» за послугу з підключення до Систем у 2017 році була забезпечена за рахунок плати, отриманої від державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів (опосередковано через територіальні органи юстиції) і приватних нотаріусів, у тому числі за окреме підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, при тому що багато з них вже були підключені до Систем.

Отже, відповідачем при розгляді справи № 143-26.13/96-17 були встановлені обставини зловживання ДП «НАІС» монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством, яке полягало у здійснені ДП «НАІС» таких дій:

(1) У 2016 і 2017 роках державним підприємством «Національні інформаційні системи», без об`єктивно виправданих на те причин, застосовано у рівнозначних угодах із користувачами послуг Підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різних умов, що стосуються різних переліків послуг і розмірів оплати за них;

(2) У 2017 році Державним підприємством «Національні інформаційні системи» встановлено умови надання доступу нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян тільки у разі оплати послуги за підключення до цього реєстру, яка вже була сплачена за підключення до Систем.

Підставами позову є обставини прийняття рішення з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, не доведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

II. Предмет позову

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 601-р від 01.11.2018 у справі № 143-26.13/96-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

III. Доводи позивача у справі.

Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві: (1) АМКУ було невірно визначено та вказано межі товарного ринку у оскаржуваному рішенні, оскільки АМКУ досліджувався порядок надання послуг Підприємством у межах чотирьох реєстрів, які були самостійно обрані АМКУ, а не у всіх 22-х, держателем яких визначено Міністерство юстиції України та які були визначені товарними межами ринку; (2) не дослідження АМКУ фактичних обставин справи стало наслідком хибного та необґрунтованого висновку про визнання ДП «НАІС» протягом 2016 і 2017 років таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, із часткою 100 % (п. 128 оскаржуваного рішення); (3) тарифікація послуг ДП «НАІС» була встановлена нормативно, а саме - наказом Міністерства юстиції України «Про встановлення тарифів за надання послуг Державним підприємством «Національні інформаційні системи» від 09.07.2007 № 473/5, зареєстрованим в Мін`юсті 09.07.2017 за № 778/14045, який втратив чинність у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 18.09.2017 № 2908/5, при цьому відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5 доступ до реєстрів надається користувачам на підставі договору, укладеного з адміністратором реєстрів відповідно до загальних засад цивільного законодавства; (4) у справі № 918/344/17 [в якій на думку позивача розглядалося питання правомірності надання Підприємством послуг з технічної підтримки роботи з Системами (та її оновлення) ідентифікованих співробітників акредитованих суб`єктів державної реєстрації та встановлення їх вартості] суди дійшли висновку, що умови п. 3.3., 3.4. договору про надання послуг акредитованим суб`єктам державної реєстрації № 02-05/16/6 від 17.06.2016, які є аналогічними для усіх акредитованих суб`єктів державної реєстрації, не суперечать актам цивільного законодавства, не порушують публічний порядок, відтак є дійсними, відповідна вказана обставина є встановленою рішенням суду та не підлягає доказуванню; (5) впродовж 2016 - 2017 років ДП «НАІС» як адміністратор Єдиних та Державних реєстрів нормативно було зобов`язано надавати послуги, пов`язані з організацією доступу до Єдиних та Державних реєстрів, передбачені наказом № 473/5, а також як самостійний суб`єкт господарювання та як адміністратор реєстрів, було зобов`язано надавати фізичним і юридичних особам послуги, які передбачені законом, а також мало право, на договірних засадах, надавати зазначеним особам інші послуги та визначати їх вартість; (6) з 01.01.2016 до 03.10.2017 перелік послуг ДП «НАІС», які надаються реєстраторами і користувачами Єдиних та Державних реєстрів, їх вартість та порядок оплати були врегульовані Міністерством юстиції України, що є об`єктивно виправданою причиною не виконання Підприємством рекомендацій АМКУ; (7) ДП «НАІС» не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства та не уповноважено владно керувати поведінкою Міністерства юстиції України та Кабінету Міністрів України, в тому числі щодо встановлення єдиних умов надання послуг ДП «НАІС», що було проігноровано відповідачем та не було ним спростовано; (8) при винесенні рішення АМКУ не було розглянуте по суті клопотання ДП «НАІС» про закриття провадження у справі № 143-26.13/96-17 і рішення не містить мотивів відхилення вказаного клопотання, внаслідок чого було прийняте неправильне рішення; (9) АМКУ не досліджувалося питання чи завдано діями ДП «НАІС» значних збитків окремим особам чи суспільству, чи ним вжито відповідних заходів для усунення таких наслідків порушення, та в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки для користувачів послуг; (10) умовами договору [з приватними нотаріусами] чітко передбачалося, що предметом договору є надання послуг з підключення саме до тих Єдиних та Державних реєстрів, право доступу до яких нотаріуса передбачено чинним законодавством України, а не до всіх Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України; (11) право доступу до конкретного реєстру визначається нормативно та виникає безпосередньо з прямої вказівки нормативно - правового акту, а тому право на підключення до кожного окремого реєстру невіддільно пов`язано із прямою вказівкою нормативно - правого акту про це, тому при здійсненні підключення нотаріусів до Єдиних та Державних реєстрів має безпосереднє значення, до яких саме реєстрів законодавство надає право доступу нотаріусам; (12) не може бути покладено в основу рішення висновок АМКУ про безпідставність оплати послуг Підприємства на підставі самостійного тлумачення умов укладених договорів та наказів, що встановлюють такі тарифи, оскільки це істотне порушення ст. 213 Цивільного кодексу України та свідчить про незаконність прийнятого рішення; (13) підключення до ДРАЦСу є окремою послугою, що підлягає оплаті; (13) у діях ДП «НАІС» щодо становлення умов надання доступу нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та тільки у разі оплати послуги за підключення до цього реєстру відсутній склад правопорушення передбачений п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; (14) у діях ДП «НАІС» щодо застосування у рівнозначних угодах із користувачами послуг Підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різних умов, що стосуються різних переліків послуг і розмірів оплати за них відсутній склад правопорушення передбачений п. 2 ст. 50 та п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; (15) при прийнятті оскаржуваного рішення АМКУ було порушено принцип рівності суб`єктів господарювання перед законом.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що при прийнятті оскаржуваного рішення Відділення діяло у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом та що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

Зокрема, у своєму відзиві відповідач наводить наступні доводи проти задоволення позовних вимог: (1) ДП «НАІС» не були виконані рекомендації АМКУ від 04.10.2017 № 17-рк, і у зв`язку з відсутністю належних доказів виконання зазначених рекомендацій АМКУ розпочато розгляд справи № 143-26.13/96-17; (2) АМКУ дійшов обґрунтованого висновку щодо комплектності послуг ДП «НАІС» із забезпечення доступу і користування Реєстрами та правильно визначив товарними межами ринку комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством; (3) враховуючі програмні та технічні можливості доступу до Реєстрів, ДП «НАІС» пропонує для укладання договори для кожної окремої категорії користувачів Реєстрів, у межах яких останнім надаються послуги щодо організації доступу до одного або одночасно декількох реєстрів, право доступу до яких користувача визначено законодавством; (4) враховуючи права і посадові обов`язки користувачів послуг ДП «НАІС» щодо доступу, користування і здійснення реєстраційних дій в одному або одночасно декількох реєстрах, АМКУ визначено товарні межі ринку як комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Реєстрами [всіма], вказані позивачем реєстри виділені АМКУ у рішенні тому, що саме у цих реєстрах мають право і повноваження здійснювати реєстраційні дії користувачі, зокрема акредитовані суб`єкти державної реєстрації, нотаріуси, приватні виконавці, щодо яких позивачем протягом 2016 і 2017 років були встановлені різні умови оплати послуг із забезпечення доступу і користування Реєстрами; (5) враховуючи те, що відповідно до професійних обов`язків користувачів/реєстраторів, визначених нормативно - правовими актами, споживачі послуг ДП «НАІС» при здійсненні реєстраційних дій зобов`язані використовувати інформацію одного або одночасно декількох реєстрів одночасно, АМКУ визначено товарні межі ринку як комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, право доступу до яких користувачів визначено законодавством, а не лише (або окремо), як зазначає позивач, зокрема до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; (6) товарні межі ринку у рішенні АМКУ було визначено з урахуванням повно та всебічно встановлених обставин та з дотриманням вимог Методики визначення монопольного (домінуючого) становища; (7) на законодавчому рівні єдиним надавачем послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, визначено ДП «НАІС», при цьому саме ДП «НАІС» визначено адміністратором цих реєстрів, що спростовує доводи позивача про неправильне визначення АМКУ частку ДП «НАІС» на товарному ринку; (8) чинними нормативно - правовими актами визначено певне коло юридичних та фізичних осіб, які мають право доступу та здійснення реєстраційних дій в Єдиних та Державних реєстрах, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством, будь - які інші особи мають право лише на обмежений чинними нормативно - правовими актами доступ користувачів відомостями Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України; (9) реєстратори, які надають доступ нотаріусам, які не мають власних систем доступу (або у яких тимчасово відсутній доступ), на відміну від ДП «НАІС» не мають повноважень здійснювати надання комплексу послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством; (10) нотаріуси, які мають повноваження на виконання реєстраційних дій у відповідних реєстрах, не є конкурентами ДП «НАІС» на ринку комплексу послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України; (11) аналіз умов договорів, на підставі яких ДП «НАІС» надає комплекс послуг із забезпечення доступу із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, свідчить про те, що позивачем установлені різні умови отримання послуг для осіб, які здійснюють однакові реєстраційні дії у відповідних реєстрах; (12) послуги із забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами, які надає ДП «НАІС» користувачам/реєстраторам систем, за своєю суттю є однаковими, тому витрати користувачів, які мають однакові повноваження на здійснення однакових реєстраційних дій у системах, не повинні бути різними через технічні або технологічні рішення технічного адміністратора Реєстрів забезпечити безперебійне, якісне функціонування систем і доступу до них; (13) у судовому провадженні № 918/344/17 суди не розглядали питання щодо встановлення ДП «НАІС» різних умов користування Системою; (14) з набранням чинності наказом від 03.10.2017 № 285 ДП «НАІС» самостійно форму перелік послуг, які надає, а також ціни (тарифи) на такі послуги, відповідно не відповідають дійсним обставин справи доводи позивача про відсутність у нього повноважень для встановлення єдиних умов надання послуг ДП «НАІС»; (15) з 09.10.2018 у договорах, які ДП «НАІС» пропонує для укладання користувачам Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, установлено однакові умови надання послуг із забезпечення доступу та користування Системами, що свідчить про припинення порушення передбаченого п. 2 ст. 50 та п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; (16) порушення, викладене у п. 2 резолютивної частини рішення було доведено АМКУ і, як наслідок, були відсутні підстави для закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; (17) ДП «НАІС» не були вжиті в повному обсязі організаційні заходи для надання разової послуги з підключення приватних нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримання коштів, незважаючи на те що ДП «НАІС» як адміністратор Єдиних та Державних реєстрів був обізнаний про міни в порядку доступу і користування Державним реєстром актів цивільного стану громадян, і мав можливість та обов`язок розробити новий договір і запропонувати його для укладання приватним нотаріусам за заявочним принципом; (18) під час розгляду справи № 143-26.13/96-17 АМКУ не порушено принцип рівності суб`єктів господарювання перед законом.

V. Позиція третьої особи у справі.

Третя особа з позовною заявою та вимогами викладеним в ній погоджується з підстав їх обґрунтованості та зазначає у своїх поясненнях, що: (1) в рамках здійснення ДП «НАІС» функцій технічного адміністрування, обслуговування реєстрів та захисту інформації, що міститься в них від несанкціонованого доступу, зазначене підприємство самостійно визначає перелік необхідних послуг, їх вартість, та пропонує їх користувачеві у відповідному договорі; (2) як вбачається із змісту пунктів 87-124 рішення, дослідження меж ринку проводилося АМКУ шляхом дослідження лише 4 Єдиних та Державних реєстрів, що не відповідає Методиці; (3) для притягнення ДП «НАІС» до відповідальності, згідно із ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції необхідною умовою є наявність складу правопорушення у діях ДП «НАІС», передбачених пунктами, зокрема, 1, 2 ст. 50 вказаного закону, які в даному випадку відсутні; (4) рішення АМКУ не відповідає фактичним обставинам справи внаслідок неповного, необ`єктивного та вибіркового дослідження діяльності ДП «НАІС».

VI. Оцінка судом доказів та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішення Антимонопольного комітету України від 01.11.2018 № 601-р у справі № 143-26.13/96-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу".

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Статтею 13 "Про захист економічної конкуренції" визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнаються встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин (пункти 1, 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Статтею14 "Про захист економічної конкуренції" внормовано, що з метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, підвищення передбачуваності його застосування Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України може надавати суб`єктам господарювання на підставі наданої ними інформації висновки у формі рекомендаційних роз`яснень щодо відповідності дій суб`єктів господарювання положенням статей 6, 10 та 13 цього Закону та статті 15- 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб`єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, необхідно з`ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі, є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

За порушення, передбачені п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладаються штрафи у розмірі, визначеному згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Як встановлено судом, АМКУ прийняв оскаржуване рішення, яким визнав, що протягом 2016 - 2017 років позивач займав монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, визнав дії позивача із застосування у рівнозначних угодах із користувачами послуг підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різних умов, що стосуються різних переліків послуг і розмірів оплати за них, а також встановлення умов надання доступу нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян тільки у разі оплати послуги за підключення до цього реєстру, яка вже була сплачена за підключення до Систем, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем та наклав штрафи на позивача за відповідні порушення в загальному розмірі 1 264 974, 00 грн.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Кожна з вказаних обставин є самостійною і безумовною підставою для визнання рішення АМКУ недійсним відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Першим кваліфікуючим елементом порушення, передбаченого ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є факт зайняття суб`єктом господарської діяльності монопольного (домінуючого) становища на ринку товару.

При цьому, визначення товарного ринку є основою для з`ясування монопольного (домінуючого) становища на ринку як обов`язкової кваліфікуючої ознаки суб`єкта правопорушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери), а ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку встановлює Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затверджена розпорядження Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р (далі за текстом - Методика).

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (п. 1.2. Методики).

В п. 2.1. Методики визначені дії, які може включати в себе визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання.

Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо (п.2.2. Методики).

Тобто, п. 2.1. Методики містить перелік можливих дій для визначенім монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, та є диспозитивною нормою. Означений перелік дії застосовується в залежності від конкретних порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також в залежності від фактичних обставин, зокрема, особливостей товару, структури ринку, тощо.

Відповідно до п. 3.1. Методики об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб`єкт господарювання; група суб`єктів господарювання; конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання.

Перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) (п. 4.1. Методики).

Згідно з пунктом п. 5.1 Методики, для визначення товарних меж ринку, з переліку товарів, які мають ознаки одного (подібного, аналогічного), визначаються товари, у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Показниками взаємозамінності, зокрема, є подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва. При цьому, згідно з пунктами 5.2 - 5.4 Методики необхідно враховувати, що взаємозамінні товари можуть бути стандартизованими або диференційованими.

Відповідач в оскаржуваному рішенні визначив існування загальнодержавного ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, а позивача єдиним суб`єктом господарювання, який надає послуги на такому ринку.

В п. 11 оскаржуваного рішення відповідачем було визначено, що Державне підприємство «Національні інформаційні системи», як суб`єкт господарювання, надає комплекс послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України, які створені та функціонують відповідно до законодавства України. Тобто, відповідачем було визначено конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання.

Одними з показників взаємозамінності товару є: подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників та відсутність суттєвої різниці в цінах.

Надання послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України чітко регламентовано державою, тому застосування взаємозамінних товарів в даному випадку неможливо.

ДП «НАІС», як технічний адміністратор Єдиних та Державних реєстрів, надає послуги із забезпечення доступу та користування Реєстрами, держателем яких є Мін`юст, фізичним та юридичним особам, які є реєстраторами та користувачами Систем, відповідно до їх функціональних обов`язків та прав користування відомостями із цих Реєстрів, визначених чинними нормативно-правовими актами.

При цьому, в оскаржуваному рішенні, з огляду на встановлені обставини справи № 143-26.13/96-17 (зокрема в п. 62 - 85), АМКУ дійшов обґрунтованого висновку щодо комплектності послуг ДП «НАІС» із забезпечення доступу і користування Реєстрами та правильно визначено товарними межами ринку комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 № 1272 «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.06.2015 № 628-р «Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів» та пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, з метою оптимізації забезпечення функціонування Єдиних та Державних реєстрів, Міністерством юстиції України видано наказ від 25.06.2015 № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.06.2015 за № 754/27199 (набрав чинності з 03.07.2015), яким ДП «НАІС» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Отже, на законодавчому рівні єдиним надавачем послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, визначено ДП «НАІС». За вказаних обставин, у позивача на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, немає жодного конкурента, і частка позивача на вказаному ринку становить 100 %.

Таким чином, матеріалами справи доведено факт зайняття ДП «НАІС» монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, при цьому при визначенні факту зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на відповідному ринку АМКУ було правильно застосовані відповідні правові норми, зокрема, ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики.

Доводи позивача щодо того, що АМКУ було невірно визначено та вказано межі товарного ринку у оскаржуваному рішенні та щодо хибності та необґрунтованості висновку про визнання ДП «НАІС» протягом 2016 і 2017 років таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, із часткою 100 % відхиляються судом, як такі що спростовані матеріалами справи.

Заняття учасником ринку монопольного (домінуючого) становища хоча й може несприятливо впливати на конкуренцію на певному ринку, однак не є протиправною поведінкою. Для застосування санкцій регулятор має не лише встановити, що учасник ринку займає монопольне (домінуюче) становище на певному ринку товарів чи послуг, але й довести, що вона зловживає таким становищем. Особливістю цього виду порушення законодавства про захист економічної конкуренції є здійснення господарювання учасником ринку таких дій, які були б неможливі в умовах значної конкуренції на ринку. Зокрема, отримання прибутку не завдяки ефективній діяльності або високій продуктивності, а завдяки неправомірному використанню свого домінуючого становища, утриманню чи посиленню такого становища шляхом усунення конкурентів або обмеження доступу на ринок.

За змістом статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання монопольним становищем за будь-яким пунктом частини другої статті 13 Закону немає необхідності з`ясовувати настання наслідків у формі недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших споживачів. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених у відповідному пункті частини другої статті 13 Закону як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

В п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» судам роз`яснено, що застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Відповідна норма не ставить висновок про наявність/відсутність таких рівнозначних угод у залежність від оформлення відносин письмовим договором (договорами). Зазначений висновок (за відсутності договорів) може бути зроблено й за результатами аналізу поведінки учасників відповідних правовідносин. При цьому обов`язок обґрунтувати існування об`єктивно виправданих причин такого застосування покладається на особу, яка застосовує згадані ціни чи інші умови.

Відділенням вибірковим методом було проаналізовано договори, укладені між Підприємством та суб`єктами господарювання - споживачами послуг. За результатами проведеного аналізу встановлено наступне.

Положення договорів, які запропоновані ДП «НАІС» Користувачам для укладання, та відповіді, отримані, зокрема, від акредитованих суб`єктів державної реєстрації і приватних нотаріусів на вимоги державного уповноваженого Комітету, свідчать про те, що Користувачі не мають можливості надавати зауваження до змісту і форми договорів. У випадку незгоди зі змістом та формою договору Користувач може відмовитися від його укладення. Але, як наслідок, Користувач буде позбавлений можливості виконувати свої повноваження, зокрема державного реєстратора, визначені чинними нормативно-правовими актами, оскільки не має можливості вибору адміністратора реєстрів із прийнятними для нього умовами, зокрема, щодо переліку та вартості послуг із забезпечення доступу та користування Системами.

До суб`єктів державної реєстрації (акредитованих суб`єктів державної реєстрації) ДП «НАІС» встановлено інші умови підключення до Єдиних реєстрів, ніж іншим суб`єктам надання адміністративних послуг, при тому, що всі вони наділені рівними правами та обов`язками.

Аналіз умов договорів, на підставі яких ДП «НАІС» надає комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, свідчить про те, що Підприємством установлені різні умови отримання послуг для осіб, які здійснюють однакові реєстраційні дії у відповідних реєстрах.

Оплату за послугу з технічної підтримки роботи із Системою у розмірі 1350,00 грн за одного ідентифікованого робітника щомісячно здійснюють лише акредитовані суб`єкти державної реєстрації та приватні виконавці.

Витрати акредитованих суб`єктів державної реєстрації під час оплати послуг з технічної підтримки із Системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника Користувача, як наслідок, впливають на вартість адміністративних послуг, які вони надають, і перекладаються на кінцевих споживачів цих послуг.

Фактично умови договорів про надання послуг користувачам реєстрів, які не підлягають обговоренню, внесенню змін тощо, спростовують твердження Міністерства юстиції України і ДП «НАІС» щодо добровільності і свободи у виборі контрагента та визначенні умов договору. Користувачі вимушені погоджуватися з умовами договору в цілому, зокрема, і з його істотними умовами, а саме із ціною договору, оскільки так й договір є договором приєднання.

У випадку незгоди з умовами договорів, зокрема істотною умовою - ціною, Користувачі реєстрів вимушені відмовитися від укладення відповідного договору, що повністю унеможливлює виконання ними повноважень суб`єктів державної реєстрації, визначених чинними нормативно-правовими актами.

У випадку незгоди з умовами договорів, або їх невиконання, Користувач має ризик бути відключеним від Системи, доступ до якої забезпечується технічним адміністратором реєстрів, і, як наслідок, бути позбавлений акредитації як суб`єкт державної реєстрації з подальшою неможливістю здійснювати діяльність, передбачену статутом.

Послуга з технічної підтримки роботи з Єдиними та Державними реєстрами (та їх оновлення) у розмірі 1350,00 грн за одного ідентифікованого співробітника Користувача щомісячно визначена ДП «НАІС» самостійно, без погодження калькуляції тарифу за цю послугу з Міністерством юстиції України, яке до 03.10.2017 виконувало повноваження органу, який встановлює тарифи за надання послуг ДП «НАІС».

Протягом 2016 року Комітетом проведено дослідження питання відповідності вимогам законодавства про захист економічної конкуренції дій ДП «НАІС», які полягають, зокрема, у стягненні з акредитованих суб`єктів державної реєстрації, згідно з договором про надання послуг акредитованим суб`єктам державної реєстрації щомісячної плати за надання послуги з технічної підтримки роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань (та їх оновлення) одного ідентифікованого співробітника Користувача. З метою припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», усунення причин виникнення порушення і умов, що йому сприяють, керуючись пунктом 14 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та на підставі статті 46 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Комітетом були надані обов`язкові для розгляду ДП «НАІС» рекомендації від 04.10.2016 № 17-рк.

ДП «НАІС» не були виконані рекомендації Антимонопольного комітету України від 04.10.2017 № 17-рк, оскільки ним були вжиті заходи щодо внесення змін до нормативно-правових актів у частині визначення суб`єкта, який установлює тарифи за надання послуг Підприємства, проте не було забезпечено єдиних умов оплати послуг, що підтверджено матеріалами справи № 143-26.13/96-17.

Враховуючи наведене, дії ДП «НАІС» у 2016 і 2017 роках щодо застосування без об`єктивно виправданих на те причин у рівнозначних договорах із користувачами послуг Підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різних умов, що стосуються оплати за надані послуги, а саме: різних переліків послуг та різних розмірів оплати за послуги були кваліфіковані АМКУ, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством.

З огляду на вище викладене та встановлені АМКУ обставини справи № 143-26.13/96-17 суд погоджується з АМКУ щодо здійсненої ним кваліфікації дій позивача.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним домінуючим становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарським судам у вирішенні спорів слід мати на увазі, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

Під час розслідування справи Комітетом проаналізовано основні положення та умови договорів, на підставі яких ДП «НАІС» надає нотаріусам послуги з підключення та користування Єдиними та Державними реєстрами. За результатами проведеного аналізу встановлено наступне.

Договором про надання послуг державним нотаріальним конторам, державним нотаріальним архівам не передбачено оплату послуг ДП «НАІС» за послуги з підключення до Системи.

Приватні нотаріуси, які розпочали діяльність до набрання чинності Законом України від 06.10.2016 № 1666-VIII, яким були внесені зміни до статті 46-1 Закону України «Про нотаріат», і наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2016 № 3773/5, вчиняли нотаріальні дії з використанням відомостей Єдиних та Державних реєстрів, не припиняли свою нотаріальну діяльність і не були відключені від Системи, вимушені були сплачувати послуги ДП «НАІС» за окреме підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян у розмірі вартості як за підключення до всієї Системи в сумі 1 500,00 грн. У той же час ті нотаріуси, які були зареєстровані і подали заяви на підключення до Єдиних та Державних реєстрів після 06.02.2017, сплатили послугу за підключення до Системи, зокрема й до Державного реєстру актів цивільного стану громадян одноразово в розмірі 1 500,00 грн.

У випадку відмови від оплати послуги ДП «НАІС» за підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян у сумі 1 500,00 грн, приватні нотаріуси не мали б можливості повноцінно працювати і виконувати свої професійні обов`язки, передбачені чинним законодавством. Нотаріуси, які протягом 2015 і 2016 років вже були підключені до Системи і сплатили за цю послугу ДП «НАІС» кошти за тарифом 1 500,00 грн, проте таку ж саму суму вимушені були сплатити у 2017 році за підключення до одного реєстру - Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

ДП «НАІС» у 2017 році отримало кошти за тарифом 1 500,00 грн за окреме підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян державних нотаріальних контор і державних нотаріальних архівів та приватних нотаріусів, при тому, що багато з них вже були підключені до Системи. Такі дії ДП «НАІС» були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством. Оскільки у випадку, якби аналогічні послуги надавали інші суб`єкти господарювання (хоча б ще один), споживачі таких послуг мали б можливість вибору адміністратора реєстрів із прийнятними для них умовами, зокрема, щодо цін за послуги із забезпечення доступу та користування Системою.

Враховуючи наведене, дії ДП «НАІС» у 2017 році щодо встановлення умов надання доступу нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян тільки у разі оплати послуги за підключення до цього реєстру, яка вже була сплачена за підключення до Систем, що було б неможливо за умов існування значної конкуренції, були кваліфіковані АМКУ як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством, шляхом встановлення таких умов надання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

З огляду на вище викладене та встановлені АМКУ обставини справи № 143-26.13/96-17 суд погоджується з АМКУ щодо здійсненої ним кваліфікації таких дій позивача.

Суд відхиляє твердження позивача, що «об`єктивно виправданою причиною неможливості оперативного фактичного виконання Рекомендацій та застосування однакових умов договорів була наявність нормативного врегулювання питання визначення тарифів за послуги, які надаються Підприємством користувачам Єдиних та Державних реєстрів», оскільки Підприємство діяло самостійно під час визначення переліку послуг та їх вартості протягом всього періоду дослідження, а саме: з 01.01.2016 по 02.10.2017 і з 03.10.2017 по 31.12.2017. Протягом жовтня 2016 року - травня 2017 року ДП «НАІС» не вживало заходів, спрямованих на виконання рекомендацій, і доказів іншого матеріали справи не містять. Натомість було внесено зміни до нормативно-правових документів, які надають (надали) право ДП «НАІС» самостійно визначати перелік послуг щодо доступу до Реєстрів та їх вартість.

Щодо посилань позивача на встановлені у справі № 918/344/17 обставини справи, суд зазначає, що у судовому провадженні у справі № 918/344/17 суди не розглядали питання щодо встановлення ДП «НАІС» різних умов користування Системою для споживачів послуг Підприємства, які визначені чинними нормативно-правовими актами особами, уповноваженими на здійснення реєстраційних дій.

Доводи позивача щодо того, що підключення до ДРАЦСу є окремою послугою, що підлягає оплаті, відхиляються судом з тих підстав, що ДП «НАІС» як адміністратор Єдиних та Державних реєстрів, який був обізнаний про зміни, які відбулися в порядку доступу і користування Державним реєстром актів цивільного стану громадян, мав можливість та обов`язок розробити новий договір і запропонувати його для укладання приватним нотаріусам за заявочним принципом. Натомість ДП «НАІС» не були вжиті в повному обсязі організаційні заходи для надання разової послуги з підключення приватних нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримання коштів.

Щодо тверджень позивача, що в оскаржуваному рішенні не було наведено мотивів відхилення клопотання ДП «НАІС» про закриття провадження у справі № 143-26.13/96-17, суд зазначає, що Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90299, не містять вимог щодо опису та детального зазначенні в рішенні процесуальних дій вчинених АМКУ під час розгляду справи. При цьому, враховуючи сукупність усіх обставин справи № 143-26.13/96-17, порушення, викладене у п. 2 резолютивної частини рішення було доведено АМКУ, підстави для закриття розгляду справи № 143-26.13/96-17 були відсутні.

Суд також не погоджується з доводами позивача щодо порушення АМКУ при прийнятті оскаржуваного рішення принципу рівності суб`єктів господарювання перед законом, оскільки припинення суб`єктом господарювання відповідно правопорушення саме по собі не є підставою для звільнення його від відповідальності за фактичне вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, доказами, зібраними у справі № 143-26.13/96-17, доводиться, а доводами ДП «НАІС» та Міністерства юстиції України не спростовується, висновки АМКУ викладені в резолютивній частині оскаржуваного рішення.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 143-26.13/96-17 та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи № 143-26.13/96-17, досліджено подані документи, належним чином проаналізувало відносини сторін.

Викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 143-26.13/96-17, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Разом із тим, щодо нарахованого Комітетом та накладеного на позивача штрафу, слід вказати таке.

Частиною 1 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За порушення, передбачене, зокрема пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Розмір штрафу, накладеного Комітетом в рішенні відповідає вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, а рішення про накладення штрафу прийнято в межах повноважень органів Комітету.

Щодо доводів позивача, що у рішенні не було зазначено мотивів та обґрунтувань визначення розміру штрафу, суд зазнає, що при визначенні розміру штрафу АМКУ діяв у межах наданих йому повноважень (які за своєю природою належать до дискреційних, які реалізовуються органами АМКУ з певною свободою розсуду) та без порушення положень чинного законодавства України. При цьому, сукупний розмір накладеного на ДП «НАІС» штрафу є значно меншим за максимальний розмір, визначений Законом.

Рекомендаційні роз`яснення не є нормативним актом і не підлягають обов`язковому застосуванню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90299 та під час розгляду відповідачем відповідної справи було всебічно, повно і об`єктивно розглянуто її обставини, а відтак у суду відсутні передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання недійсним або скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а відтак - вимоги позивача про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 01.11.2018 № 601-р у справі № 143-26.13/96-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору та інші витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 4, м. Київ, 04053; вул. Січових Стрільців, буд. 73, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 39787008) до Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 00032767) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00015622) про визнання недійсним рішення відмовити.

2. Судові витрати покласти на Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 4, м. Київ, 04053; вул. Січових Стрільців, буд. 73, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 39787008).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.08.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко