Ухвала суду № 83834320, 14.08.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/3434/19

пр № 2-з/464/57/19

У Х В А Л А

14 серпня 2019 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

справа № 464/3434/19

учасники справи:

заявник (позивач) ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач Львівська міська рада

відповідач Шоста львівська державна нотаріальна контора

відповідач Перша львівська державна нотаріальна контора

вимоги: забезпечення позову

Обставини справи

Позивач звернулася до суду із позовної заявою до відповідачів, в якій просить:

-визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 , виданий Львівським міським управлінням земельних ресурсів 28 лютого 2007 року;

-визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 11 липня 1997 року Першою Львівською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 6-2957, в частині передання у спадок ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 ;

-визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28 жовтня 2014 року, видане державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори, що зареєстровано в реєстрі за № 3-885.

Ухвалою судді від 30 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.00 год. 15 жовтня 2019 року.

У подальшому 12 серпня 2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (доповнення предмету позову), в якій доповнила згадані позовні вимоги наступним: визнати протиправною та скасувати ухвалу 17 сесії 4 скликання Львівської міської ради від 20 жовтня 2005 року № 2596 в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 в будь-який спосіб відчужувати земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , покликаючись, що продажу земельної ділянки призведене до неможливості ефективного захисту її прав.

Заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України, в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Мотиви та висновки суду

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п.2 ч.1, ч.3 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення встановлено наступне.

Відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , площа 0,1 га. Вказане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 жовтня 2014 року, видане державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори Шургот Н.С., зареєстровано в реєстрі за № 3-885, та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 червня 2019 року.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 05 грудня 2017 року по справі № 464/6276/16-ц, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Львівська міська рада, про визнання недійсним та скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом залишити без задоволення.

Вказаним рішенням встановлено, що позивач ОСОБА_1 як власник жилого будинку АДРЕСА_1 з 2001 року по даний час щодо отримання правовстановлюючого документа у встановленому законом порядку не вчинила, тобто обміру земельної ділянки та встановлення її меж у натурі відповідними землевпорядними організаціями не проводила, державний акт на право постійного користування чи право власності на ділянку позивач не одержувала. Невідповідність як оскаржуваного державного акта вимогам закону, так і свідоцтва право на спадщину за законом на ім`я відповідача не встановлено. Дані щодо зміни правового статусу земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_1 а після ухвалення згаданих судових рішень у суду відсутні.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 22 липня 2019 року заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 25 вересня 2017 року у даній справі – арешт на земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , скасовано.

Обґрунтування позивачем заявлених вимог у позовній заяві, що зводяться до захоплення тільки частини земельної ділянки, на якій знаходиться господарська споруда позивача, предмет спору, наявність судових рішень в іншій справі щодо відмови у скасуванні державного акта на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право власності за заповітом відповідача, відсутності у позивача права постійного користування чи права власності суміжною земельною ділянкою, як покликається, свідчить про відсутність підстав, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених у ч.2 ст.149 ЦПК України. Забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо належного йому майна може потягнути негативні правові наслідки для нього, що можуть обмежити його право власності у розумінні положень ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, згідно з якими власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним. При цьому наявність самого по собі позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

З урахуванням наведеного у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.258-260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання – 14 серпня 2019 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів відповідно до вимог ст.ст.351-356 ЦПК України з урахуванням Перехідних положень цього ж Кодексу.

Суддя О.В.Тімченко