Рішення № 83830598, 22.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2019 року м. Київ № 640/2226/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДепартаменту патрульної поліції Національної поліції Українипростягнення заборгованості по заробітній платіТретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

- Управління патрульної поліції у м. Києві;

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві, у якому просив суд:

- стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 10456,85 грн., індексацію заробітної плати, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26 вересня 2017 року дату ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не проведено розрахунок з позивачем при звільненні останнього, що є грубим порушенням Конституції України та інших законів України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що чинним законодавством України не встановлено процедуру виплати грошового забезпечення поліцейським у разі їх звільнення зі служби в поліції, а тому вважає, що дана норма регулюється спеціальною нормою, встановленою Департаментом патрульної поліції Національної поліції України, яким визначено, що грошове забезпечення поліцейського в разі його звільнення зі служби в поліції виплачується після надання до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДПП обхідного листа.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з грудня 2005 року по листопад 2015 року.

В подальшому, у відповідності до норм постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2015 року №730, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України та за його згодою 07 листопада 2015 року наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №5 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора Деснянського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

В цей же день позивача фактично допущено до виконання службових обов`язків поліцейського.

Наказом Департаменту патрульної поліції за №23 о/с від 14 грудня 2015 року позивача призначено інспектором роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції №1407 о/с від 14 вересня 2017 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції №386 о/с від 26 вересня 2017 року на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 14 вересня 2017 року №1407 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора роти №1 батальйону №1 полку №2 звільнено зі служби в поліції.

Відповідно до вищезазначеного наказу позивача звільнено з виплатою грошової компенсації за 10 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році.

Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років у календарному обчислені становить 12 років 09 місяців 19 днів, у пільговому обчислені - 16 років, 01 місяць 06 днів.

ОСОБА_1 27 вересня 2017 року під розпис ознайомлено з Наказом Департаменту патрульної поліції №1407 о/с від 14 вересня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та Наказом Департаменту патрульної поліції №386 о/с від 26 вересня 2017 року про звільнення зі служби в поліції.

Разом з тим, на час звільнення відповідач не здійснив з позивачем остаточний розрахунок та заборгував заробітну плату в сумі 10456,85 грн. за вересень 2017 року.

На звернення позивача, відповідач надав відповідь від 12 січня 2018 року №11928/41/2/02/2018, в якій наголосив на тому, що остаточний розрахунок з позивачем буде проведено лише після надання останнім обхідного листа, визначеного наказом від 04 січня 2017 року №31 «Про організацію обліково-фінансової діяльності та оплати праці в Департаменті патрульної поліції».

За наведених обставин позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання коштів за виконану роботу, а тому звернувся до суду за їх захистом.

При вирішенні даного спору по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (надалі - Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII).

Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з статтею 94 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 3 Порядку №260 до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Суд зазначає, що трудові відносини, які складаються під час проходження служби в поліції мають специфічну правову природу, а тому потребують детального регулювання спеціальним законодавством, яке визначатиме, зокрема, норми оплати праці, соціальні гарантії, тощо.

Водночас, спеціальними нормативно-правовими актами, серед яких, зокрема, Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, постанова Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року, не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою.

Зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Проте, суд наголошує, що принцип рівності прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці закріплені у частині першій статті 21 та у статті 24 Конституції України, статтях 21 та 22 Кодексу законів про працю України.

Дискримінацію можна визначити, перш за все, як порушення принципу рівності.

Статтею 23 Загальної Декларації прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби в органах поліції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року №804/5864/17.

За таких підстав, посилання відповідача на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин загальних норм трудового законодавства є необґрунтованими та безпідставними.

Так, згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пунктом 9 розділу І Порядку №260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

В свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обраховувати, виходячи з розрахунку календарних днів відповідного місяця його служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за липень 2017 року нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 10558,38 грн (31 календарний день), за серпень 2017 року (31 календарний день) - 5125,00 грн.

Таким, чином, середньоденне грошове забезпечення складає: 15683,38 грн (10558,38 грн + 5125,00 грн): 62 календарних дні (31 календарний день у серпні 2017 року+31 календарний день у вересні 2017 року) = 252,96 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось сторонами у справі, що днем остаточного розрахунку з позивачем є день винесення рішення у справі, оскільки жодних доказів в підтвердження здійснення розрахунку відповідачем не надано.

Тобто, період затримки повного розрахунку при звільненні позивача з 27 вересня 2017 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 22 серпня 2019 року (дата винесення рішення у справі) складає 694 календарних днів.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 27 вересня 2017 року по 22 серпня 2019 року складає 175554,24 грн. (694 календарні дні * 252,96 грн).

В той же час, суд звертає увагу, що розрахунок по грошовому забезпеченню з позивачем, який повинен був бути проведений в день звільнення, не проведений на момент винесення рішення у справі, проти чого не заперечували сторони та що підтверджується матеріалами справи, що свідчить про протиправність дій відповідача в цій частині.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати сум, що належать позивачу в день його звільнення зі служби, оскільки права позивача на виплату грошового забезпечення при звільненні не були поновлені в цій частині відповідачем, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В той же час, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, враховуючи, що нормами чинного законодавства України передбачено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача обраховується, виходячи з розрахунку календарних днів відповідного місяця служби поліцейського, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача, виходячи з розрахунку календарних днів відповідного місяця його служби, у розмірі 175554,24 грн., а не 10456,85 грн, виходячи з заробітної плати за останній місяць роботи, як просив позивач у своїй позовній заяві.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 27 вересня 2017 року по 22 серпня 2019 року у розмірі 175554,24 грн.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко