Рішення № 83830031, 22.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.08.2019 р. справа №520/7203/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Михайлової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2018р. №00006451410, -

встановив:

Позов прийнято до розгляду ухвалою від 26.07.2019 року.

Судові засідання призначались на 19.08.2019 р. та 22.08.2019 р.

У перелічених засіданнях були розв`язані клопотання представників позивача про поновлення пропущеного процесуального строку (із прийняттям усного рішення з відображенням у протоколі про відмову у зв`язку із своєчасним зверненням до суду), про виклик свідків (із прийняттям усного рішення з відображенням у протоколі про відмову у зв`язку із недоведеністю потреби та підтвердженням обставина фактичної дійсності письмовими документами), про розгляд справи у порядку письмового провадження (із прийняттям усного рішення з відображенням у протоколі про відмову у зв`язку із вирішення ухвалою суду про прийняття позову до розгляду), про розгляд справи без участі (із прийняттям усного рішення з відображенням у протоколі про відмову у зв`язку із прибуттям представника позивача для особистої участі у засіданні суду), про допуск представника ОСОБА_1 до участі у справі (із прийняттям усного рішення з відображенням у протоколі про відмову у зв`язку із відсутністю документа, який посвідчує особу громадянина), про незалучення відзиву на позов (із прийняттям усного рішення з відображенням у протоколі про відмову у зв`язку із вирішенням питання про обов`язкове подання цього процесуального документу ухвалою суду про прийняття позову до розгляду), про визнання доказу недопустимим/недостовірним/неналежним (із прийняттям усного рішення з відображенням у протоколі про відмову у зв`язку із безпідставністю), про витребування доказів (із прийняттям усного рішення з відображенням у протоколі про відмову у зв`язку із вирішенням даного питання ще в ухвалі про прийняття позову до розгляду)

Суть спору полягає у відповідності закону виданого Головним управління Державної фіскальної служби у Харківській області податкового повідомлення – рішення №00006451410 від 26.06.2018 р., яким на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 1,00 грн. за здійснення 13.06.2018 р. розрахункової операції з продажу товару (телефону за ціною 770,00 грн.) без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Так, позивач, ФОП ОСОБА_3 Олексій Анатолійович (далі за текстом – заявник, платник, ФОП), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування податкового повідомлення – рішення ГУ ДФС у Харківській області №00006451410 від 26.06.2018р.

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що 13.06.2018 р. не здійснював господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , з гр. ОСОБА_4 у якості роботодавця трудових відносин не мав, 01.06.2018р. передав об`єкт торгівлі у суборенду ФОП ОСОБА_5 .

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що під час проведення фактичної перевірки фізичною особою – громадянином, котра виконувала функції продавця без жодних заперечень було отримано направлення на перевірку заявника, усі документи складались від імені продавця заявника, у документах зазначались усі ідентифікуючі заявника ознаки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов процедуру державної реєстрації у якості фізичної особи-підприємця, реєстраційним номером облікової картки платника податків є ідентифікаційний код - НОМЕР_1 .

Згідно з доповідною запискою від 01.06.2018 р. працівниками контролюючого органу було виявлено факт провадження заявником господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 за напрямом - продаж складної побутової техніки.

Представник заявника у судовому засіданні 22.08.2019 р. визнав обставини провадження ФОП діяльності за цією адресою, але зазначив, що така діяльність відбувалась лише до 01.06.2018 р., після чого за договором суборенди об`єкт був переданий у користування ФОП ОСОБА_6 Миколайовича за актом від 01.06.2018 р.

Однак, на вимогу суду документи про наявність у заявника повноважень на передачу майна у суборенду до матеріалів справи подані не були.

07.06.2018 р. контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області - було видано наказ №4139, яким призначено фактичну перевірку діяльності заявника за період з 08.05.2017 р. по дату завершення перевірки.

Даний наказ до органу управління вищого рівня або до суду заявником не оскаржувався.

07.06.2018 р. працівниками контролюючого органу були видані направлення на проведення перевірки заявника за №№5286 і 5287.

13.06.2018 р. працівниками контролюючого органу була проведена фактична перевірка діяльності заявника, результати якої оформлені актом від 13.06.2018 р. №588/20/33/РРО/3119505936 (далі за текстом – Акт).

Перелічені вище направлення на перевірку, а також копія наказу на перевірку були прийняті гр. ОСОБА_4 у якості найманого працівника ФОП ОСОБА_2 (тобто позивача по справі).

У ході проведення перевірки працівниками контролюючого органу була здійснена розрахункова операція з придбання телефону, котра була оформлена гр. ОСОБА_4 шляхом видачі гарантійного талону від імені саме ФОП Полешка із зазначенням ідентифікаційного коду – НОМЕР_1 , але проведена без застосування реєстратора розрахункових операцій.

У наданих працівникам контролюючого органу власноручних письмових поясненнях гр. ОСОБА_4 зазначив, що працює у ФОП ОСОБА_7 .

Громадянином ОСОБА_4 також власноручно було складено опис наявних купюр та монет в об`єкті ФОП ОСОБА_3 із зазначенням ідентифікаційного коду - НОМЕР_1 .

Акт перевірки був підписаний гр. ОСОБА_4 без жодних заперечень або щонайменших зауважень саме у якості продавця ФОП ОСОБА_3 (тобто позивача по справі).

У тексті Акту викладені судження владного суб`єкта про вчинення заявником порушень п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за рахунок не проведення розрахункової операції на суму покупки через реєстратор розрахункових операцій, а також ст. 265 КзПП України за рахунок допущення до реалізації товарів особи, з якою не укладено трудовий договір.

26.06.2018 р. з посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення – рішення №00006451410, яким застосовано штраф у розмірі 1,00 грн.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для видання оскарженого рішення владним суб`єктом обрані положення п. 1 ст. 3 та п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про здійснення розрахункової операції з продажу товару без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення контролюючого органу, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

За визначенням п.п. 14.1.195 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

У розумінні ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Доводи заявника про відсутність трудових відносин з гр. ОСОБА_4 суд вважає непереконливими, адже в усіх власноручно складених документах працівником було зазначено ідентифікаційний код ФОП ОСОБА_2 , тобто використано відомості, котрі об`єктивно не можуть бути відомі третій сторонній особі, що не має жодного стосунку до провадження господарської діяльності саме заявником.

Гарантійний талон на телефон було оформлено продавцем саме від імені ФОП ОСОБА_7 . При цьому, форма цього талону не має юридичного значення для правильного вирішення спору по суті, адже штраф застосовано за не проведення розрахункової операції з продажу через реєстратор розрахункових операцій, а не у зв`язку із порушенням прав споживача.

Опис наявних купюр та монет було складено продавцем також від імені ФОП ОСОБА_7 .

У власних письмових поясненнях продавець зазначив, що діє як найманий працівник ФОП ОСОБА_7 .

Таким чином, усі дії продавця у спірних правовідносинах мали явно та очевидно добровільний та усвідомлений характер. Доказів наявності у продавця намірів або причини для обмови ФОП ОСОБА_7 матеріали справи не містять.

Посилання заявника на текст трудового договору від 01.06.2018 р., укладеного між гр. ОСОБА_8 (у якості найманого працівника) та ФОП ОСОБА_5 (у якості роботодавця) суд відхиляє, адже, по-перше, сторонами не визначено такої суттєвої умови трудового договору як розмір винагороди за виконану роботу, а, по-друге, вимога закону стосовно сповіщення тероргану ДФС України у факт укладення цього договору була виконана лише 13.07.2018 р., тобто після проведення перевірки заявника.

Суд також звертає увагу, що наданий до матеріалів справи трудовий договір укладений між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_8 , а не гр. ОСОБА_4 - особою, якою підписаний Акт перевірки, надані письмові пояснення та складений опис наявних купюр та монет у спірних правовідносинах.

Відтак, суд визнає юридично правильним і фактично обґрунтованим судження контролюючого органу про здійснення гр. ОСОБА_4 продажу товару під час фактичної перевірки 13.06.2018р. саме від імені ФОП ОСОБА_3 (тобто позивача по справі).

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

У силу п. 1 ст. 3 означеного закону суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Міра юридичної відповідальності за недотримання цієї вимоги закону передбачена п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» і полягає у застосуванні фінансової санкції (штрафу) у розмірі 1,00грн. вчинення вперше протягом календарного року непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.

У ході розгляду справи обставина продажу телефону (тобто проведення розрахункової операції) під час здійснення фактичної перевірки 13.06.2018 р. без застосування реєстратора розрахункових операцій учасниками справи не заперечувалась, приєднаними до справи документами така обставина підтверджена.

Таким чином, подія порушення закону має місце.

Згідно з п. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч. 2 ст. 2 КАС України у силу ч. 2 ст. 77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб`єкта, котрим для приватної особи створено новий обов`язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).

Натомість у випадку, коли приватна особа у судовому порядку звертається до владного суб`єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин, на думку суду, відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб`єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб`єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

У спірних правовідносинах має місце перший із позначених випадків.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що контролюючий орган у даному конкретному випадку обставини спору з`ясував повно, оцінив вірно, вчинене особою діяння кваліфікував правильно, норму закону визначив належну, зміст норми права витлумачив відповідно до її дійсної суті, забезпечив дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (засадничих гарантій притягнення особи до відповідальності не порушив), взяв до уваги суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи, адекватно співвідніс застосовану міру відповідальності із характером, змістом та наслідками протиправного діяння.

За таких обставин, суд доходить висновку про доведеність події вчинення особою порушення закону.

Доводи заявника про непричетність гр. ОСОБА_4 до господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 спростовуються: 1) обставинами обізнаності продавця з реєстраційним номером облікової картки платника податків і достовірним відтворенням усіх реквізитів ідентифікаційного номеру у власноручно складених документах; 2) змістом добровільно складених продавцем документів; 3) обставинами відсутності будь-яких об`єктивних даних відносно провадження 13.06.2018 р. господарської діяльності в об`єкті торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 іншим суб`єктом права - ФОП Шкавровим Д ОСОБА_9 .

Стосовно доводів заявника про недостовірність викладених в Акті реквізитів свідоцтва платника єдиного податку суд зазначає, що ці обставини не мають жодного юридичного значення для винесення податкового повідомлення - рішення у даному конкретному випадку.

Окрім того, суд бере до уваги, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 р. по справі №520/4924/19 було відмовлено у позові ФОП ОСОБА_2 про скасування акту ГУ ДФС у Харківській області № 588/20/33/РРО/3119505936 від 13.06.2018 р. (тобто того акту, на підставі якого було видано оскаржене податкове повідомлення – рішення).

З рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 р. по справі №520/842/19 (залишено у силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019р.) вбачається, що акт ГУ ДФС у Харківській області № 588/20/33/РРО/3119505936 від 13.06.2018р. послугував підставою для прийняття Головним управління Держпраці у Харківській області постанови № ХК0782/299/АВ/П/ТД-ФС від 30.07.2018 р. про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу в розмірі 111.690,00 грн.

У межах цієї справи судом були установлені обставини того, що 12.07.2018 р. (як і 13.06.2018 р.) за фактичною адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , магазин АДРЕСА_2 , здійснював продаж товарів ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскарженого рішення дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Факт порушення прав та інтересів заявника у даному конкретному випадку судом у ході розгляду справи не виявлений.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_10 Мовсесян ( ОСОБА_11 ) проти Вірменії”), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 23 серпня 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.