Рішення № 83829638, 15.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2032/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,

представника позивача - Литовченка Р.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне підприємство "Ромакс-Трейд" . Під час розгляду справи суд,

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2019 №UA806020/2019/000300/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.04.2019 UA806020/2019/00526; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС надмірно сплачених митних платежів у розмірі 828,61 грн, які складаються з платежу за видом 121 у розмірі 258,94 грн та платежу за видом 128 у розмірі 569,67 грн .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних рішень з огляду на те, що ним було надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості мотоциклу. Вказані в оскарженому рішенні про коригування митної вартості недоліки в документах не спростовують правильності обчислення митної вартості товару декларантом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалою суду 06.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

26.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Коригування митної вартості здійснено у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість, а саме: в рахунку - фактурі зазначено, що вартість транспортного засобу включає в себе також вартість транспортування до Одеси, натомість при поданні цього ж рахунку для оформлення попередньої декларації припис "Одеса, Україна" був відсутній. Крім того, позивачем не надано банківські платіжні документи про оплату товару. Також митним органом 10.04.2019 отримано лист експедитора ТОВ "Дельфін -Авто" № 3673/10, яким здійснювалося надання транспортно - експедиційних послуг відповідно до договору від 28.03.2019 № 380319, в якому зазначено, що сума експедиційних послуг становить 2600 грн, однак зазначена сума до митної вартості не включена. Відповідно, митницею визначена митна вартість на підставі інвойсу № 50303898 від 07.01.2019 та суми експедиційних витрат 2600 грн.

05.08.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на достатності документів для визначення митної вартості мотоциклу за першим методом.

07.08.2019 від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, у яких митний орган посилався на обставини, викладені у відзиві на позов.

08.08.2019 судом отримано письмові пояснення від третьої особи, у яких третя особа підтвердила факт надання митному органу необхідного пакету документів для визначення митної вартості мотоциклу KAWASAKI, модель VN1700-K, номер рами НОМЕР_1 , 2015 року випуску за першим методом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з огляду на обставини, викладені ним у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на правомірність оскаржених рішень митного органу.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

08.04.2019 представником ОСОБА_1 приватним підприємством "РОМАКС - ТРЕЙД" подано до Полтавської митниці ДФС України митну декларацію UA806020/2019/207474, якою задекларовано ввезення мотоциклу KAWASAKI, модель VN1700-K, номер рами НОМЕР_1 , 2015 року, митною вартістю 3893 доларів США, визначеною за першим методом. До декларації декларантом додано рахунок - фактуру (інвойс) від 07.01.2019, коносамент від 28.01.2019, акт про проведення огляду від 29.03.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2018, висновок про якісні характеристики від 04.04.2019, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 137 від 08.04.2019, договір про надання послуг митного брокера від 25.03.2019, інші некласифіковані документи (довідка про вартість транспортних послуг) від 22.03.2019, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів від 25.03.2019.

Митну вартість за першим методом в розмірі 3893 доларів США визначено на підставі інвойсу № 50303898 від 07.01.2019. Зазначена вартість включає вартість доставки мотоциклу з порту NEW YORK до порту Одесса 200 доларів США.

12.04.2019 Полтавською митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості №UA806020/2019/000300/1, яким збільшено митну вартість ввезеного позивачем мотоциклу у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість, а саме: в рахунку - фактурі зазначено, що вартість транспортного засобу включає в себе також вартість транспортування до Одеси, натомість при поданні цього ж рахунку для оформлення попередньої декларації припис "Одеса, Україна" був відсутній. Декларант відмовився надати додаткові документи. Крім того, митним органом 10.04.2019 отримано лист експедитора ТОВ "Дельфін -Авто" № 3673/10, яким здійснювалося надання транспортно - експедиційних послуг відповідно до договору від 28.03.2019 № 380319, в якому зазначено, що сума експедиційних послуг становить 2600 грн, однак зазначена сума до митної вартості не включена. Відповідно, митницею визначена митна вартість на підставі інвойсу № 50303898 від 07.01.2019 та суми експедиційних витрат 2600 грн. Також відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.04.2019 UA806020/2019/00526.

Позивач не погодився із зазначеними рішеннями митного органу та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

За приписами статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 3 цієї статті, зокрема, передбачено право декларанта або уповноваженої ним особи проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти та оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами частини 3 статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно визначеного переліку.

Статтею 54 МК органи доходів і зборів уповноважено здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК визначені чіткі підстави для відмови у митному оформленні товарів, а саме: орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Підстави прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту визначено статтею 55 МК, згідно якої, рішення приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК описані методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 64 МК визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

Разом з тим, підставою для витребовування додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що в рахунку - фактурі зазначено, що вартість транспортного засобу включає в себе також вартість транспортування до Одеси, натомість при поданні цього ж рахунку для оформлення попередньої декларації припис "Одеса, Україна" був відсутній.

Разом з тим, факт транспортування мотоциклу з порту NEW YORK до порту Одесса підтверджується як поданим до митного оформлення коносаментом № 7993 від 28.01.2019, так і довідкою ТОВ "Дельфін - Авто" від 22.03.2019, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість сумнівів митного органу у достовірності поданих декларантом відомостей.

За викладених обставин суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах (відсутність в інвойсі припису "Одеса, Україна"), без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд в постанові від 23.04.2019 по справі №810/1479/16.

Стосовно посилання відповідача на ненадання декларантом банківських документів про оплату задекларованого товару суд зазначає наступне.

Зазначена обставина не була покладена митним органом в основу оскаржених рішень, а, відтак, посилання на неї суперечить вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, згідно статті 53 МК банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються лише у випадку сплати рахунку. Разом з тим, суду не надано доказів сплати позивачем рахунку, внаслідок чого суд вважає правомірним визначення митної вартості товару на підставі рахунку - фактури (інвойсу).

Стосовно посилання відповідача на лист експедитора ТОВ "Дельфін -Авто" № 3673/10, яким здійснювалося надання транспортно - експедиційних послуг відповідно до договору від 28.03.2019 № 380319, в якому зазначено, що сума експедиційних послуг становить 2600 грн суд звертає увагу на наступне.

Як вже неодноразово зазначалося судом, вартість транспортування мотоциклу KAWASAKI, модель VN1700-K, номер рами НОМЕР_1 , 2015 року з порту NEW YORK до порту Одесса склала 200 доларів США, що підтверджується наданими позивачем митному органу документами: рахунком - фактурою (інвойсом) від 07.01.2019 та довідкою ТОВ "Дельфін - Авто" від 22.03.2019.

Матеріалами справи, зокрема видатковим ордером № 1151 від 29.03.2019 підтверджено, що судно ZIM SHANGHAI, яке здійснювало перевезення спірного мотоциклу зі США до України, прибуло в порт Одесси 21.03.2019.

Враховуючи те, що згідно частини 2 статті 368 Митного кодексу України позивач повинен був включити і включив до митної вартості мотоциклу вартість доставки до моменту перетинання кордону України та зважаючи на те, що договір № 380319 між ОСОБА_1 та ТОВ "Дельфін - Авто", на який посилається митний орган, укладено 28.03.2019 суд приходить до висновку, що зазначений договір не впливає на митну вартість товару, задекларовану позивачем.

При цьому суд враховує, що крім укладення його після отримання позивачем транспортних послуг від ТОВ "Дельфін - Авто", він не містить жодних положень, на підставі яких можна дійти висновку, що обумовлені ним послуги з транспортного експедирування стосуються доставки мотоциклу KAWASAKI, модель VN1700-K, номер рами НОМЕР_1 , 2015 року з порту NEW YORK до порту Одесса.

За таких обставин, висновок митного органу про необхідність включення до митної вартості мотоциклу вартості послуг з транспортного експедирування в розмірі 2600 грн, які ніби - то надавалися ТОВ "Дельфін - Авто" ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного договору № 380319 є недоведеним припущенням відповідача, а, відтак, судом не береться до уваги.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятих ним рішень про коригування митної вартості, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2019 №UA806020/2019/000300/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.04.2019 UA806020/2019/0052.

Разом з тим, позовна вимога про стягнення надмірно сплачених митних платежів у розмірі 828,61 грн не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю. Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 25 листопада 2014 року у справі № 21-207а14, який підтримано і усталеною практикою Верховного суду (постанови від 25.05.2018 у справі №810/496/16; від 20.06.2018 у справі № 826/17683/13-а; від 19.01.2018 у справі № 826/17204/13-а).

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження заявленої суми витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. позивачем надано угоду № 04/06/19-2 про надання юридичної допомоги, укладеної між ПП "Юридична компанія "Право і захист" та ОСОБА_1 та розрахунок оплати юридичної послуги (а.с. 24-26).

Разом з тим, позивачем не надано доказів фактичного понесення ним витрат на правничу допомогу. Крім того, суду не надано доказів того, що адвокат Литовченко Р.В., який здійснював представництво позивача у судовому засіданні, має якесь відношення до ПП "Юридична компанія "Право і захист", з яким позивачем укладався договір про надання юридичної допомоги.

За таких обставин витрати позивача на правничу допомогу не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Полтавської митниці ДФС України (вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39421072 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне підприємство "Ромакс-Трейд" (вул. Половка, 64, м. Полтава, код ЄДРПОУ 35295215) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС України від 12.04.2019 №UA806020/2019/000300/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.04.2019 UA806020/2019/00526.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС України (вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39421072) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 серпня 2019 року.

Суддя К.І. Клочко