Рішення № 83829418, 22.08.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3324/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 05.07.2019 ВП № 42301837 про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” (далі – позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 05.07.2019 ВП № 42301837 про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн.

Ухвалою суду від 30 липня 2019 року позовну заяву комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання дії неправомірними та визнання постанову недійсною залишено без руху (арк.спр. 24-25).

05 серпня 2019 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 30.07.2019 надано уточнену позовну заяву, в обґрунтування якої зазначено, що рішенням Господарського суду Луганської області у справі № 913/3244/13 від 14.01.2014 стягнуто з позивача на користь ТОВ “Луганське енергетичне об`єднання” (далі – ТОВ “ЛЕО”) борг за спожиту електроенергію у сумі 3810197,17 грн, за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн, борг за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у сумі 135364,38 грн, пеню у сумі 140731,96 грн, 3% річних у сумі 67126,77 грн, витрати на сплату судового збору у сумі 68820,00 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Луганській області від 06 січня 2016 року відновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №913/2344/13 від 31.01.2014 про стягнення з позивача на користь ТОВ “ЛЕО” суму боргу за спожиту активну електроенергію у сумі 3810197,17 грн та за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн.

28.09.2016 позивачем сплачено суму заборгованості, про що повідомлено відповідача листом від 18.10.2016 № 1965.

05.07.2019 головним державним виконавцем на підставі заяви ТОВ “ЛЕО” від 03.07.2019 № 01-19/2/156 про повернення виконавчого документу стягувачу, винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу та винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн ВП № 42301837.

08.07.2019 головним державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн ВП № 59485077 та про приєднання виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн до зведеного виконавчого провадження №51799998.

З посиланням на ст.ст. 27, 37,39, 40, 42 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII) та розділ VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 позивач зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Проте, головним державним виконавцем не стягнуто з позивача на користь ТОВ “ЛЕО” присуджених сум. У даному випадку підставою для завершення виконавчого провадження стало не фактичне стягнення присуджених сум, а заява стягувача, подана в порядку ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум не відбулось відповідно до ст. 27 Закону №1404-VIII, правових підстав для винесення постанов ВП № 4301837 від 05.07.2019 та ВП 59485077 від 08.07.2019 також не було. Крім того, позивач самостійно сплатив суму заборгованості, окрім перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову від 05.07.2019 ВП № 42301837 винесену управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн.

Судом у справі здійснено наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 30 липня 2019 року позовну заяву комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” залишено без руху (арк.спр. 24-25).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (арк.спр. 1-3).

19.08.2019 за вх. № 43338/2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надійшов наказ господарського суду Луганської області від 31.01.2014 № 913/3244/13 про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" суму боргу за спожиту активну електроенергію у суму 3810197,17 грн, суму боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн.

31.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Пізніше провадження було відновлене та приєднане до зведеного виконавчого провадження. У рамках зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника. 04.07.2019 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява від ТОВ “ЛЕО” про повернення виконавчого документа. 05.07.2019 державним виконавцем, винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Того ж дня державним виконавцем, винесено постанову про стягнення виконавчого збору та про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідач зазначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. З посиланням на Закон України «Про виконавче провадження» відповідач вважає, що якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, а тому дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є правомірними та відповідають нормам Закону України “Про виконавче провадження”. З огляду на, що просив відмовити у задоволені позову.

Представники сторін у судове засідання не прибули, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності представник позивача просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 128,129).

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

На виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі № 913/3244/13 від 14.01.2014 видано наказ № 913/3244/13 від 31.01.2014 про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" суму боргу за спожиту активну електроенергію у сумі 3810197,17 грн, суму боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн (арк.спр. 57).

З інформації відповідача, зазначеної у відзиві, 31.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Більш детальну інформацію щодо вищезазначеного виконавчого провадження суду не надано з посиланням на те, що всі виконавчі провадження, які перебували на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області залишилися за місцем попередньої реєстрації, здійснити вивезення майна та виконавчих проваджень на сьогодні не виявляється можливим.

06.01.2016 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява від ТОВ “ЛЕО” про відновлення виконавчого провадження (арк.спр. 55-56)

06.01.2016 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (арк.спр. 59).

06.01.2016 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 51799998, яке веде відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (арк.спр. 61).

У рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем здійснено такі виконавчі дії:

19.06.2016 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (арк.спр. 102).

23.08.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку філії ПАТ «Промінвестбанк» (арк.спр. 105).

26.07.2016 державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в АТ «Енергобанк» (арк.спр. 109), в АТ «Креді Агріколь банк» в ПАТ «Сбербанк» , в АТ «УкрСиббанк» (арк.спр. 114), в АТ «Ощадбанк» (арк.спр. 116), в АТ «Банк» Фінанси та кредит» (арк.спр. 118).

30.05.2019 винесено постанови про арешт коштів боржника що містяться на рахунку боржника в АТ «Ощадбанк» (арк.спр. 92), в АТ «Райффайзен банк Аваль» (арк.спр. 95), в АТ «УкрСиббанк» в АБ «Укргазбанк» , в АТ «Укрексімбанк», в АТ «Креді Агріколь» (арк.спр. 99).

04.07.2019 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява від ТОВ “ЛЕО” про повернення виконавчого документа (арк.спр. 62).

05.07.2019 державним виконавцем, керуючись ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (арк.спр. 64).

05.07.2019 державним виконавцем, керуючись ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про стягнення виконавчого збору (арк.спр.66).

05.07.2019 державним виконавцем, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (арк.спр. 68).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчого провадження ВП № 42301837 з виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/3244/13, виданого 31 січня 2013 року, визначені Законами України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, виконавче провадження № 42301837 було відкрите під час дії Закону № 606-XIV та продовжено під час дії Закону № 1404-VIII. Водночас, відкриття виконавчого провадження ВП №42301837 по стягненню з позивача виконавчого збору здійснювалось на підставі Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою, другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша, друга статті 17 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно із частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною першою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22 лютого 2018 року у справі № 816/823/17, і відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

При цьому, відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Стаття 27 Закону №1404-VІІІ (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Крім того, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, статтею 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З системного аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Початком примусового виконання у розумінні Закону № 1404-VІІІ є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Умовою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, якщо виконавчий збір не стягнуто.

Таким чином, повернення виконавчого листа стягувачу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону, як це має місце у спірних правовідносинах, є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Суд звертає увагу на те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у добровільному порядку повністю не виконано наказ № 913/3244/13 від 31.01.2014 про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" суму боргу за спожиту активну електроенергію у сумі 3810197,17 грн, суму боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн, залишається не сплаченим сума боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 3103012 грн.

Вказана обставина позивачем не заперечується та підтверджена матеріалами справи.

Як встановлено судом, 04.07.2019 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява від ТОВ “ЛЕО” про повернення виконавчого документа, 05.07.2019 державним виконавцем, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд акцентує, що повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Суд критично оцінює, посилання позивача на те, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості тому як, по –перше, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом (ст. 27 Закону № 1404-VІІІ), по-друге, державним виконавцем вчинялись дії щодо стягнення сум заборгованості відповідно до виконавчого документу № 913/3244/13 від 31.01.2014, такі як, винесення постанов про арешт коштів боржника які знаходяться в банках, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження тощо.

Також, суд звертає увагу, що частина друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Тобто, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

При цьому, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 05 липня 2019 року.

Суд звертає увагу, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №750/7624/17.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України про виконавче провадження, а тому оскаржувана постанова від 05.07.2019 ВП 42301837, про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн прийнята правомірно, що вказує на безпідставність заявлених позовних вимог

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено ґрунтовності своїх вимог.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 05.07.2019 ВП № 42301837 про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Смішлива