Рішення № 83828930, 15.08.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21392/18

Провадження № 2/344/2195/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретаря Орнат Л.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з наведеним позовом в суд до відповідачки з вимогою про відшкодування неустойки за Інвестиційним договором № 26 від 24.09.2017 року в розмірі 118 050 грн. 50 коп., мотивую тим, що 24 вересня 2017 року між ОСОБА_4 (Реципієнт) і ОСОБА_5 (Інвестор), було укладено Інвестиційний договір (нададі – Договір). Відповідно до умов Договору Інвестор, на добровільних засадах здійснив інвестування у діяльність реципієнта (Об`єкт інвестування), а Реципієнт зобов`язувалась використовувати вкладені інвестиції лише для здійснення діяльності реципієнта (Об`єкту інвестування), визначених Договором та виконувати пов`язані з цим обов`язки на умовах, передбачених Договором.Згідно з п. 1.3 Договору об`єктом інвестування є діяльність відповідача з виконання робіт та надання послуг щодо навчання англійською мовою в організації «Shenzhen Jigo English Education Development Co., Ltd», головний офіс якої знаходиться за адресою: Китайська Народна Республіка, провінція Гуандон, м. Шеньчьжень, р-н. Наншан, Шілі Таун, Уіонгхуй Гарден буд. 9, офіс АДРЕСА_1 , «Jigo English».У квітні 2018 року позивач отримав лист датований 27 березня 2018 року від «Shenzhen Jigo English Education Development Co., Ltd» (Організація, в якій відповідач надавала послуги щодо навчання англійської мови) про те, що відповідач з 14 березня 2018 року порушила укладену між нею та «Shenzhen Jigo English Education Development Co., Ltd» угоду і покинула освітній центр.Безпідставне полишення відповідачем місця надання послуг без дозволу і попередження організації перед якою у неї були зобов`язання є свідомим волевиявленням на припинення діяльності, що є Об`єктом інвестування за Договором, і порушенням п. п. 4.2.2., 4.2.5., 4.2.7., 4.2.8. Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення відповідачем одного з обов`язків, встановлених пунктами 4.2.2. - 4.2.9. Договору, за кожен факт такого порушення та/або обґрунтоване повідомлення організацією, визначеною в п. 1.3. цього Договору, про порушення Реципієнта. Відповідач сплачуєте штрафну неустойку в розмірі 100 000 грн. (сто тисяч грн.) протягом 5 банківських днів з моменту направлення претензії/вимоги про це.Згідно з п. 3.3. Договору у випадку порушення порядку використання Інвестицій, залучених Інвестором та/або свідомого волевиявлення Реципієнта на припинення (нездійснення) діяльності, що є Об`єктом інвестування за цим Договором, Інвестор має право вимагати у Реципієнта відшкодування вартості Інвестицій протягом 10 днів з моменту отримання обґрунтованої претензії від Інвестора.

За оформлення візи до Китайської Народної Республіки, позивач сплатив 650 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на11.12.2018 р. (дата претензії) становить 18 050,50 грн. (1 долар США = 27,77 грн.). Таким чином, свої зобов`язання за Договором позивач виконав належним чином, що підтверджується документами про здійснення інвестицій у діяльність відповідача.У свою чергу, відповідач свідомо порушила декілька умов Договору (п. п. 4.2.2., 4.2.5., 4.2.7., 4.2.8.) і положення ст. ст. 525, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідачка надала відзив на позовну заяву в якому вказала, що позовні вимоги не визнає, оскільки з часу укладення Інвестиційного договору її запевнили, що всі питання, що стосуються офіційного працевлаштування за кордоном це проблеми компанії, компанія займеться оформленням всіх організаційних питань та надання необхідної візи. Під час підписання договору ніхто з присутніх не повідомив відповідачку, що вона буде їхати на територію КНР зцілю офіційного працевлаштування про обов`язкове оформлення саме «робочої візи». Про обставину, що відповідачці оформлена туристична, а не робоча віза відповідачка дізналась після 2 місячного перебування на території КНР. Також позивачем було порушено пункту договору щодо забезпечення відповідачки житлом, оскільки умови проживання були антисанітарні. Через неотримання робочої візи відповідачка не могла зареєструвати своє місце проживання в КНР та по суті знаходилась там нелегально, що загрожувало їй ув`язненням. Відповідачка вважає, що саме позивач порушив умови Договору, тому вона змушена була розірвати контракт та повернутись додому, підстав для стягнення неустойки немає. Також позивачем порушено строки досудового врегулювання спору, позивач не надав відповідачці права добровільно сплатити кошти.

Позивач надав відповідь на відзив в якому вказав, що в пункті 5.3. Договору зазначено, що у випадку порушення умов договору Реципієнт сплачує Інвестору штрафну неустойку в розмірі 100 000 гривень протягом 5 банківських днів з моменту направлення Інвестором претензії/вимоги про це Реципієнту.Представник Відповідача невірно розуміє цей пункт договору, це не спосіб досудового врегулювання спору, це момент з якого виникає обов`язок виконати грошове зобов`язання - сплатити 100000,00 гривень в порядку ст. 530 ЦК України. з моменту пред`явлення Позивачем вимоги сплатити кошти, у Відповідача виник такий обов`язок, протягом п`яти днів. Вона цей обов`язок не виконала по сьогоднішній день.Представник відповідача у відзиві на позов описує нічим не підтверджені неправдиві твердження. Більше того, ці твердження не стосуються справи і предмету спору.Позивач ніколи не пропонував і не надавав Відповідачу послуги з працевлаштування.Він уклав з нею лише інвестиційний договір.Ніхто не змушував Відповідача укладати інвестиційний договір. Вона сама його уклала, повністю розуміла значення своїх дій і бажала їх. Позивач брав на себе лише інвестиційні витрати. Він не втручався і не втручається в її трудові відносини зі школою в Китаї. Це все регулюється підписаним між Відповідачем та Школою трудовим договором. Якщо Відповідач мала чи має якісь претензії до школи чи умов роботи, то це не є сфера відповідальності Позивача. Це не регулюється укладеним інвестиційним договором.Не зрозумілим також є твердження про те, що ОСОБА_6 не повідомили про вимоги Китайського законодавства. Не зрозуміло, із чого випливає такий обов`язок Позивача і яке це має відношення до справи. Позивач не надавав послуги з працевлаштування чи з посередництва по працевлаштування. Питання умов роботи, віз та інші не є предметом даної справи, не стосуються мого Позивача. Позивач цілком виконав свої обов`язки за Інвестиційним договором, Відповідач поїхала до Китаю за кошти Позивача, не дотрималась умов інвестиційного договору, а тому має сплатити штраф 100 000,00 гривень та компенсувати понесені витрати на візу.

Представник відповідача подала письмові заперечення на відповідь на відзив в яких вказала, що позивач не виконав свої зобов`язання щодо забезпечення відповідачки візою необхідною для роботи в КНР. У позивача також відсутня ліцензія для здійснення такого виду діяльності як надання послуг з посередництва щодо працевлаштування.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2019 року позовні вимоги підтримав з мотивів наведених в позові, просив позов задовольнити.

14 червня 2019 року до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав зазначених у відзиві, письмових запереченнях та запереченнях на відповідь на відзив, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права позивача на належне виконання умов договору, внаслідок чого він позивається про його відновлення шляхом відшкодування інвестицій та стягнення неустойки.

Судом встановлено, що 24 вересня 2017 року між ОСОБА_4 (надалі - Відповідач/Реципієнт) і ОСОБА_5 (надалі - Позивач/Інвестор), було укладено Інвестиційний договір № 26 (надалі - Договір). Відповідно до умов Договору Інвестор, на добровільних засадах здійснив інвестування у діяльність Реципієнта (надалі - діяльність Реципієнта/Об`єкт інвестування), а Реципієнт зобов`язувалась використовувати вкладені інвестиції лише для здійснення діяльності Реципієнта (Об`єкту інвестування), визначених цим Договором та виконувати пов`язані з цим обов`язки на умовах, передбачених цим Договором (а.с.7-12).

Згідно з п. 1.3 Договору об`єктом інвестування є діяльність Відповідача з виконання робіт та надання послуг щодо навчання англійською мовою в організації «Shenzhen Jigo English Education Development Co., Ltd», головний офіс якої знаходиться за адресою: Китайська Народна Республіка, провінція Гуандон, м. Шеньчьжень, р-н. Наншан, Шілі Таун, Уіонгхуй Гарден буд. 9, офіс № 106, «Jigo АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 2.1. Договору інвестиція здійснюється шляхом понесення витрат Позивачем на підготовку та організацію діяльності Відповідача та може надаватися у формі грошових коштів, майна (речей) майнових прав (надалі - «Інвестиція») в обсязі, визначеному Позивачем та необхідному для задоволення мети здійснення інвестиції (п. 3.2. Договору).

Перелік здійснених Інвестицій встановлено у Протоколі здійснення інвестицій №1 від 24.09.2017 р., що є невід`ємним Додатком до Договору (а.с.12).

Згідно з п. 3.2. Договору метою здійснення інвестицій є забезпечення ефективної діяльності Відповідача й отримання позитивних результатів діяльності Відповідача, передбаченої в п. 1.3. цього Договору.

У квітні 2018 року Позивач отримав лист датований 27 березня 2018 року від «Shenzhen Jigo English Education Development Co., Ltd» (Організація, в якій Відповідач надавала послуги щодо навчання англійської мови) про те, що Відповідач з 14 березня 2018 року порушила укладену між нею та «Shenzhen Jigo English Education Development Co., Ltd» угоду і покинула освітній центр.

Вказаний факт є порушенням порядку використання Інвестицій і є підставою для застосування до Відповідача штрафних санкцій передбачених п. 5.3. Договору в розмірі 100 000 грн.

Згідно з п. 4.2.2. Договору Відповідач зобов`язалась належним чином здійснювати свою діяльність, визначену в п. 1.3. Договору, задля досягнення мети здійснення інвестування.

Згідно з п. 4.2.5. Договору Відповідач зобов`язалась дотримуватись та не порушувати умов, визначених у письмових договорах/угодах/правочинах укладених з організацією визначеною в п. 1.3. Договору.

Згідно з п. 4.2.8. Договору Відповідач зобов`язалась дотримуватись та не порушувати правил, встановлених організацією, визначеною в п.1.3. Договору, та законодавства країни укладення контракту/договору/правочину з організацією, визначеною в п.1.3. Договору.

Безпідставне полишення Відповідачем місця надання послуг без дозволу і попередження організації перед якою у неї були зобов`язання є свідомим волевиявленням на припинення діяльності, що є Об`єктом інвестування за Договором, і порушенням п. п. 4.2.2., 4.2.5., 4.2.7., 4.2.8. Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення Відповідачем одного з обов`язків, встановлених пунктами 4.2.2. - 4.2.9. Договору, за кожен факт такого порушення та/або обґрунтоване повідомлення організацією, визначеною в п. 1.3. цього Договору, про порушення Реципієнта. Відповідач сплачуєте штрафну неустойку в розмірі 100 000 грн. (сто тисяч грн.) протягом 5 банківських днів з моменту направлення претензії/вимоги про це.

Відповідно до Протоколу здійснення інвестицій №1 від 24.09.2017 р., що є невід`ємним Додатком до Договору, на виконання умов Договору та своїх зобов`язань за ним позивач здійснив Інвестиції для Відповідача. Водночас, сторонами погоджено, що до таких Інвестицій відносяться покриття витрат на:транспорт, а саме:квиток на потяг та/або авіаквиток/авіаквитки з Києва до Китаю;супутні п. 1.1.1. транспортні витрати, такі як: таксі до аеропорту в іноземній державі при пересадці (у разі необхідності) та таксі (або інший транспорт) з аеропорту (що є кінцевим місцем призначення) безпосередньо до місця проживання Реципієнта в Китаї);оформлення всіх необхідних віз на період дії контракту. Сума витрат включає: оплату в повному обсязі офіційного консульського збору, у тому числі додаткового консульського збору за дострокову видачу візи (в разі необхідності) та оплату послуг агентства/агента, які займаються візовими питаннями).

Із договору про працевлаштування від 24 вересня 2017 року вбачається, що відповідач була працевлаштована в Китаї на посаді вчителя англійської мови, також забезпечена житлом, що не заперечено представником відповідача.

Таким чином, свої зобов`язання за Договором позивач виконав належним чином.

Відповідач порушила умови Договору (п. п. 4.2.2., 4.2.5., 4.2.7., 4.2.8.) і положення ст. ст. 525, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тобто, діями відповідача було порушено умови договору, що є підставою для застосування до відповідача заходів відповідальності, передбаченої Договором і чинним законодавством України.

17 грудня 2018 року позивач відправив на адресу відповідача письмову претензію (вимогу) про відшкодування вартості інвестицій і сплату штрафної неустойки, що підтверджується квитанцією ПАТ «Укрпошта» та Описом вкладення у цінний лист № 0405340512553.

У зв`язку із порушенням умов інвестиційного договору позивач відповідно до п. 5.3. договору набув право на відшкодування неустойки в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень за рахунок відповідача.

Тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача у відзиві зазначила, що позивач всупереч п. 4.2 Інвестиційного договору не повідомив їй суттєву інформацію перед укладенням договору з приводу необхідності укладення саме робочої візи.

Такі твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки згідно умов п. 4.2.1 Інвестиційного договору реципієнт має право вимагати надання інформації від інвестора для можливості належно виконувати свої зобов`язання за договором.

Матеріали справи не містять доказів звернення до позивача щодо роз`яснення умов виконання договору.

Стороною відповідача невірно надано оцінку предмету договору. Оформлення робочої візи ОСОБА_4 для виїзду в Китай, забезпечення проходження курсів TEFL, не є обов`язком інвестора згідно умов Інвестиційного договору від 24 вересня 2017 року. Даний договір не обумовлює виникнення відносин з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, інвестор лише здійснює пожертву коштів/майна реципієнту для досягнення ним цілей його діяльності. Інвестор також не зобов`язаний надавати і не надає послуги з посередництва у працевлаштуванні (п. 1.4 Інвестиційного договору).

Інвестор взяв на себе зобов`язання тільки щодо покриття витрат необхідних для забезпечення діяльності реципієнта з виконання робіт та надання послуг щодо навчання англійською мовою в організації «Shenzhen Jigo English Education Development Co., Ltd», перелік яких сторони договору погодили в протоколі здійснення інвестицій № 1 від 24 вересня 2017 року (а.с. 12).

В даному випадку відповідач мала право вимагати від інвестора коштів на покриття витрат з оформлення робочої візи, необхідної для трудової діяльності в Китайській Народній Республіці, поїздки в консульство для її оформлення, та інших супутніх витрат. Однак ОСОБА_4 самовільно покинула країну за місцем роботи, свідомо усунувшись від виконання договірного зобов`язання.

Вирішуючи вимоги позову в частині відшкодування вартості інвестицій в розмірі 18 050,50 грн., що еквівалентно 650 дол. США, суд виходить із наступного.

За оформлення візи до Китайської Народної Республіки, позивач сплатив 650 доларів США, що підтверджується копією квитанції (а.с.14).

Згідно з п. 3.3. Договору у випадку порушення порядку використання Інвестицій, залучених Інвестором та/або свідомого волевиявлення Реципієнта на припинення (нездійснення) діяльності, що є Об`єктом інвестування за цим Договором, Інвестор має право вимагати у Реципієнта відшкодування вартості Інвестицій протягом 10 днів з моменту отримання обґрунтованої претензії від Інвестора.

Із наданої відповідачем копії закордонного паспорта не вбачається наявності в ОСОБА_4 робочої візи для виїзду в Китайську Народну Республіку. Таким чином витрати в розмірі 650 доларів США ОСОБА_3 поніс не на виконання умов Інвестиційного договору. Наведене свідчить про безпідставність позовної вимоги про відшкодування вказаних витрат.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем частково доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, відтак суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви до суду в користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 526, 527, 549, 550, 611 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь громадянина Канади ОСОБА_3 , податковий номер НОМЕР_2 , посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_3 видана 04.05.2018 року, орган, що видав 3201, адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , штрафну неустойку за Інвестиційним договором № 26 від 24.09.2017 року в розмірі 100 000 грн. (сто тисяч гривень) та судовий збір в розмірі 1000 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 23 серпня 2019 року.