Рішення № 83826219, 22.08.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10062/18

2/212/1071/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

22 серпня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді: Чорного І.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Поперечної А.С.,

без участі сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження у залі суду міста Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, -

В С Т А Н О В И В :

26 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13 травня 2019 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що їй на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 1994 року посвідченого державним нотаріусом першої Криворізької державної нотаріальної контори Ковтун Л.М., належить двокімнатна квартира загальною площею 43,70 кв.м., житловою 29,80 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . В належній їй квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який є її рідним сином та який з березня 2013 року не проживає у спірній квартирі, зв`язку вони не підтримують, у добровільному порядку знятися з реєстрації відповідач не бажає.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, надала заяву про проведення судового засідання у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзиву не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про можливість заочного розгляду справи та постановлення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 17 травня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Ковтун Л.М. та зареєстровано за № 1-1780, який зареєстрований КП «КБТІ», запис №4п стр. 54 запис 54 (а.с.7-8),

Відповідно до довідки № 9 Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби від 21.12.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 6).

Згідно акту від мешканців будинку АДРЕСА_3 та посвідченого начальником дільниці та директором ТОВ «Керуюча Компанія «Дом Ком», ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з березня 2013 року (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 23.11.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Бикановим Р.І. та зареєстрованого в реєстрі № 1-1806 (а.с.11-12).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 ЦК України, передбачає, що власник може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири, визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах,що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, позивач ОСОБА_1 є єдиним власником спірної квартири та правомірно набула право власності на неї.

Згідно ч. 2 статті 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач, будучи власником житлової квартири, не може в повній мірі володіти, розпоряджатись та користуватись належним їй на праві власності майном, оскільки в приміщенні зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , якій не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше шести років, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про зняття відповідача з реєстраційного обліку, то вона задоволенню не підлягає, оскільки виконання рішення про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, тягне за собою автоматичне скасування його реєстрації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно ст.141ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 768,40 грн..

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 328, 379, 391,405 ЦК України ст.ст.4, 12,13, 23, 54, 76-83, 141, 258, 259,263, 264, 265, 268, 273, 279, 280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 768,40 гривень.

В решті позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2019 року.

Суддя: І. Я. Чорний