Ухвала суду № 83823139, 09.08.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/2432/19

провадження № 2/0274/1649/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.08.2019 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого – судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судового засідання Рудич М.О., розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бердичева Житомирської області цивільну справу за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомира, треті особи на стороні позивача: Міністерство Оборони України, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області Відділу Бердичівському району до Скраглівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,-

В с т а н о в и в :

В квітні 2019 року позивач - Квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомира звернувся в суд з позовом до Скраглівської сільської ради, ОСОБА_1 , згідно якого просить суд ухвалити рішення яким:

визнати незаконним та скасувати рішення Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області №215 від 23.01.2009 року - Про затвердження технічної документації щодо виготовлення документів на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 в частині земельної ділянки площею 0,2539 га кадастровий номер: НОМЕР_1 ;

визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 31.01.2011 року виданий ОСОБА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 0,2539 га виданий на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 23.01.2009 року №215;

скасувати в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю запис №182080001000440 на території Скраглівської сільської ради;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомира земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,2539 га.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 30 травня 2016 року Житомирська обласна державна адміністрація своїм розпорядженням №150 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками, розірвання договору оренди землі, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки Земельних ділянок та надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки» надала Квартирно - експлуатаційному відділу м. Житомир дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на військове містечко №33 Скраглівської сільської ради Бердичівського району площею 1322,3 га.

14 квітня 2017 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Житомир та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір №47/258 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Відповідно до Технічного завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 4) загальна площа земельної ділянки становить 1322,3 га. Квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомир на дану земельну ділянку має Державний Акт на право користування землею серії НОМЕР_3 від 1978 року виданого Бердичівській КЕЧ району (правонаступник Квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомир відповідно До директиви Міністра оборони України від 18.01.2005 №Д-322/1/01, згідно архівної довідки Галузевого державного архіву МО України №179/1/5731 від 01.04.2019).

Після виготовлення технічної документації, вона була передана до Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

31 травня 2018 року Квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомир від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області отримав Рішення №РВ - 1800501162018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянки з ділянкою НОМЕР_1 площа співпадає на 0,0192%.

Відповідно до листа №5-6-0.16-683/112-18 від 22.06.2018 року Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Відділу у Бердичівському районі, згідно книги записів реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею, станом на 31.12.2012 року, земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_4 обліковується за ОСОБА_1 , згідно державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 23.01.2009 року №215 .

Також, цим листом було повідомлено, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру станом на 21.06.2018 року земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відноситься до категорії землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до листа №32-6-0.16-491/112-19 від 20.03.2019 року Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Відділу у Бердичівському районі площа перетину земельної ділянки НОМЕР_1 з земельною ділянкою КЕВ м. Житомир становить 0,2539 га.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.02.2019 кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,2539 га місце розташування Житомирська область АДРЕСА_1 Скраглівка зареєстрована на ОСОБА_1 .

24 вересня 2018 року за вх.№3135 на адресу Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир надійшов лист з Архівного сектора Бердичівської РДА №237 від 21.09.2018 року з додатком, а саме копією рішення 25 сесії 5 скликання від 23.01.2009 року №215 з якого вбачається, що громадянину ОСОБА_1 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку по фактичному користуванню загальною площею 0,4493 га.

Вказують, що на день подання позову Міністр оборони України не приймав рішення щодо відчуження земель оборони в с. Скараглівка Бердичівського району Житомирської області, окрім того на земельній ділянці площею 1322,3 га дислокується військова частина А2772.

Представник позивача в підготовче судове засідання не з`явився, спрямував до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, згідно якої просить суд його позов задоволити.

Представник відповідача - Скраглівської сільської ради в підготовче судове засідання не з`явився, згідно поданої до суду заяви не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи в його відсутності та визнання пред`явлених до нього позовних вимог.

Інші учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату час та місце проведення судового засідання однак в підготовче судове засідання не з`явились. Представником Міністерства оборони України направлено до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, згідно якої позов підтримує, судом вирішено проводити розгляд справи у їх відсутність.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Згідно розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 30 травня 2016 року №150 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками, розірвання договору оренди землі, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки», Квартирно - експлуатаційному відділу м. Житомир надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на військове містечко №33 Скраглівської сільської ради Бердичівського району площею 1322,3 га (а.с. 10,11).

14 квітня 2017 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Житомир та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір №47/258 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (а.с. 12-14).

Відповідно до Технічного завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальна площа земельної ділянки становить 1322,3 га (а.с. 15).

Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву МО України №179/1/5731 від 01.04.2019, Бердичівській КЕЧ району (правонаступником якої являється Квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомир, відповідно до директиви І Міністра оборони України від 18:01.2005 №Д-322/1/01, видано Державний Акт на право користування даною земельною ділянкою серії НОМЕР_3 від 1978 року (а.с. 9, 17-19).

Після виготовлення технічної документації, земельна ділянка була передана до Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру. 30 травня 2018 року Квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомир від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області отримав Рішення №РВ - 1800501162018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянки з ділянкою НОМЕР_1 , площа співпадає на 0,0192% (а.с. 20).

Відповідно до листа №5-6-0.16-683/112-18 від 22.06.2018 року Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Відділу у Бердичівському районі, згідно книги записів реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею, станом на 31.12.2012 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5 обліковується за ОСОБА_1 , згідно державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 23.01.2009 року №215, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру станом на 21.06.2018 року земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення (а.с. 21, 25).

Відповідно до листа №32-6-0.16-491/11/Г-19 від 20.03.2019 року Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Відділу у Бердичівському районі площа перетину земельної ділянки НОМЕР_1 з земельною ділянкою КЕВ м. Житомир становить 0,2539 га, що підтверджується також Викопіюванням з Публічної кадастрової карти, з якої вбачається перетин ділянок земель оборони та земельної ділянки площею 0,2539 га. кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 22, 28).

Як вбачається з інформації, наданої Архівним сектором Бердичівської РДА №237 від 21.09.2018 року, відповідно до копії рішення 25 сесії 5 скликання від 23.01.2009 року №215, громадянину ОСОБА_1 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку по фактичному користуванню загальною площею 0,4493 га (а.с. 23,24).

Згідно рішення виконавчого комітету Бердичівської районної ради народних депутатів Житомирської області №506 від 27.12.1977 року «Про відновлення зовнішніх меж і розмірів ділянки №33 землекористування Бердичівської квартирно - експлуатаційної частини району» було затверджено матеріали по відновленню зовнішніх меж і розмірів ділянки №33 землекористування Бердичівської квартирно - експлуатаційної частини району площею 1322,28 га, приймаючи по суміжності з колгоспом «Комунар» с. Скраглівка межу яка існувала до 1962 року (а.с. 26, 27).

Станом на день подання позову рішення, щодо відчуження земель оборони в с. Скраглівка, Бердичівського району, Житомирської області Міністром оборони України не приймалось, а на земельній ділянці площею 1322,3 га дислокується військова частина А2772.

Дослідивши надані матеріали, суд вирішує застосувати наступні положення норм цивільного законодавства для вирішення заявлених вимог.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. ч. 1 - 3 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою відбувається через добровільну) відмову землекористувача від даної земельної ділянки. Згідно ч. 3,4 ст. 142 ЗК України відмова від користування земельною ділянкою відбувається через подання спеціальної заяви про відмову землекористувача до власника земельної ділянки.

Також, частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Приписами ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної і приватної власності.

Крім того, у ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» встановлено, що земля закріплена за військовими частішими, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 13 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями державної власності відноситься виключно до повноважень Кабінету Міністрів України. У даному випадку, власниками земельних ділянок, закріплених за суб`єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України є Держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки за приписами ст. 110 Конституції України саме Кабінет міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому падини повноваження з управління об`єктами державної власності.

Аналогічної правової позиції щодо необхідності надання Кабінетом Міністрів України згоди на вилучення земель оборони дотримується і Вищий господарський суд України у справі № 916/3719/15 (постанова від 23.06.2016 року залишена в силі Верховним Судом України).

Отже, наявність згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування земельною ділянкою без рішення власника - Кабінету Міністрів України, не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Відтак, рішення Скраглівської сільської ради від 23.01.2009 № 215 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 31.01.2011 року, виданого на ОСОБА_1 порушують права держави як власника вказаних земель в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир, як належного землекористувача, а тому є незаконним та підлягає визнанню незаконним з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Поряд із цим, ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у відповідності до Закону України «Про використання земель оборони».

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного державного акту на право власності на землю) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Відтак, Скраглівська сільська рада не була уповноважена розпоряджатися земельною ділянкою, а тому спірна земельна ділянка площею 0,2539 га кадастровий номер якої НОМЕР_1 дотепер має бути віднесена за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності до державної власності.

Проте, Скраглівською сільською радою не враховано правові норми ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно до яких існує певний передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями оборони, зокрема у зв`язку із добровільною відмовою від них землекористувача.

З огляду на викладене та вимоги п. «в» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, зазначена земельна ділянка не могла бути передана до земель приватної чи комунальної власності в силу її приналежності за цільовим призначенням до земель оборони. Держава є власником земель оборони за законом.

Відтак, оскільки передання Скраглівською сільською радою спірної земельної ділянки відбулось з порушенням норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч.1, 5 ст. 116, ст.ст. 120, 141, ч. 3 ст. 142 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», вказана земельна ділянка площею 0,2539 га кадастровий номер якої НОМЕР_1 , незаконно надана у власність громадянину ОСОБА_1 у зв`язку з чим, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 31.01.2011 року виданий на ОСОБА_1 , кадастровий номер якої НОМЕР_1 , площею 0,2539 га, на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 23.01.2009 року №215, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, таким чином позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна.

Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 Цивільного кодексу України визначено непорушність права власності.

Крім того, відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник має право на захист права власності.

Згідно зі ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Стаття 393 Цивільного кодексу України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі рішеннями Скраглівської сільської ради 23.01.2009 року №215 земельна ділянка площею 0,2539 га кадастровий номер якої НОМЕР_1 , передана у власність громадянину ОСОБА_1 безоплатно.

Відтак, у даному випадку необхідно керуватись ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, в зв`язку з чим позов в цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у державній власності, без урахування обмежень, зазначених у Земельному кодексі України, Законі України «Про використання земель оборони», Законі України «Про збройні сили України» суперечить нормам чинного законодавства.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування низки вимог Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Такі висновки також узгоджуються з висновками Великої Палати ЄСПЛ у справі від 29 березня 2010 року (заява № 34044є/02).

Таким чином, встановлення порушення статті 1 Першого протоколу, виправданість втручання у право власності та надання відповідної компенсації напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сторонами не ставилося питання про застосування строків позовної давності.

З підстав вищенаведеного, надання земельної ділянки відбулось із порушенням вимог законодавства, що призвело до порушення прав держави в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12-13,76-83,95,141,200,206,259,263-268,272,273,354 ПК України, Конституцією України, ст.ст. 257, 261, 268, 317, 319, 321,328,373,388,393 ЦК України, ст.ст. 4,5,13,19,20,84,77,116,141 ЗК України, Законами України «Про збройні сили України», «Про використання земель оборони», «Про розмежування земель державної та комунальної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про прокуратуру», Правовими висновками ВСУ у справі № 6-68цс15 від 16.09.2015 р. та у справі № 6-2165цс15 від 14.09.2016 р., ЄКПЛ, Рішеннями ЄСПЛ, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомира, треті особи на стороні позивача: Міністерство Оборони України, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області Відділу Бердичівському району до Скраглівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області №215 від 23.01.2009 року - Про затвердження технічної документації щодо виготовлення документів на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 в частині земельної ділянки площею 0,2539 га кадастровий номер: НОМЕР_1 .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 31.01.2011 року, виданий на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 23.01.2009 року №215, ОСОБА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 0,2539 га.

Скасувати в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю запис №182080001000440 на території Скраглівської сільської ради.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомира земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 0,2539 га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 19 серпня 2019 року.

Головуючий Т.М. Вдовиченко