Ухвала суду № 83821640, 20.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.08.2019Справа № 910/23669/17

Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "МАРІАНЕЛЛІ" (вул. Винокурова, буд. 5, м. Дніпро, 49051) про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/23669/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району"

про стягнення 176 996,40 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 144839 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 15318 грн. 08 коп. трьох відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2402 грн. 37 коп. В іншій частині позову відмовлено. Видано відповідний наказ.

09.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "МАРІАНЕЛЛІ" про заміну сторони виконавчого провадження, подану в межах розглянутої справи № 910/23669/17.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.08.2019 року вказану заяву передано на розгляд судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 розгляд вищевказаної заяви призначено на 20.08.2019.

Представники стягувача та боржника у судове засідання 20.08.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Представник заявника подану заяву підтримали в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, та приймаючи до уваги те, що стягувач та боржник не скористались наданим їм статтею 42 Господарського процесуального кодексу України правом подати письмові пояснення щодо поданої заяви з викладенням своїх аргументів, суд вважає можливим розглянути подану заяву за відсутності представників стягувача та боржника.

Розглянувши у судовому засіданні 20.08.2019 заяву Акціонерного товариства "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі" про заміну сторони її правонаступником та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що означена заява підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 06.05.2019 відбувся електронний аукціон на електронному майданчику Товарна біржа "Центральна універсальна товарна біржа", згідно Протоколу електронного аукціону № UA-PS-2019-04-19-000039-2, переможцем стало ТОВ "Гольфстрім фінанс" та набуло право вимоги на стягнення боргу, що складається з інфляційних витрат і 3% річних та судового збору з комунальних підприємств за несвоєчасне виконання основних зобов`язань по договорам про надання послуг.

16.05.2019 між Приватним акціонерним товариством "АК Київводоконал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім фінанс" було укладено Договір № 844/24/16-19 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким останній набув право вимоги до комунальних підприємств за невчасне виконання основних зобов`язань по договорам про надання послуг, що належать Первісному кредитору на підставі рішень Господарського суду м. Києва у судових справах які відображені в додатку № 1.

25.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім фінанс" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі" було укладено договір про задоволення вимог заставодержателя (шляхом відступлення права вимоги), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К. І. та зареєстровано в реєстрі за № 945.

Згідно п. 3 Договору Заставодержатель набуває право вимоги за Договором № 844/24/16-19 укладеним 16.05.2019 року між ПрАТ "АК Київводоконал" та ТОВ "Гольфстрім фінанс", за яким останній набув право вимоги до комунальних підприємств за невчасне виконання основних зобов`язань по договорам про надання послуг, що належать Первісному кредитору на підставі рішень Господарського суду м. Києва у судових справах які відображені в додатку № 1.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцією правомірності правочину.

В свою чергу, з огляду на приписи ст.ст. 2, 14 Господарського процесуального Кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, враховуючи умови п. 3 Договору про задоволення вимог заставодержателя, суд прийшов до висновку, що 25.06.2019 (дата укладення договору) відбулась заміна сторони у матеріальних правовідносинах (відбувся перехід прав вимоги), а саме відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, що виникло на підставі договору №03991/1-5-09 від 11.12.1996 на послуги водопостачання та водовідведення.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про визнання недійсними укладених між ПрАТ "АК Київводоконал" та ТОВ "Гольфстрім фінанс" Договору № 844/24/16-19 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та Договору про задоволення вимог заставодержателя від 25.06.2019 укладеного між ТОВ "Гольфстрім фінанс" та АТ "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі"

Враховуючи умови Договору № 844/24/16-19 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та Договору про задоволення вимог заставодержателя від 25.06.2019 , суд дійшов висновку, що відбулась заміна сторони у матеріальних правовідносинах (відбувся перехід прав вимоги), а саме відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, що виникло на підставі Договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06368/2-01 від 10.02.2006 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі № 910/23669/17 щодо сплати відповідачем на користь позивача 144839 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 15318 грн. 08 коп. трьох відсотків річних.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні стягувача - заміну сторони (стягувача) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі"

Водночас, суд звертає увагу на те, що за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/23669/17 від 30.01.2018 також підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 16 997,07 грн.

Суд зазначає, що сплата зазначеної суми судового збору не є зобов`язанням в розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України та згідно із встановленими судом обставинами вона не була й не могла бути предметом відступлення за Договору на послуги водопостачання та водовідведення №06368/2-01 від 10.02.2006.

З огляду на вищевикладене суд вважає безпідставним здійснення заміни стягувача в частині стягнення зазначеної суми судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 910/9549/15 від 03.07.2019 та у справі № 916/65/18 від 21.01.2019.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у справі № 910/23669/17 на Акціонерного товариства "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі" у межах 144839 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 15318 грн. 08 коп. трьох відсотків річних у зв`язку з чим відповідна заява підприємства підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "МАРІАНЕЛЛІ" про заміну сторони її правонаступником у справі №910/23669/17 задовольнити частково.

2.Здійснити на стадії виконання судового рішення у справі № 910/23669/17 заміну сторони (стягувача) приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) його процесуальним правонаступником - Акціонерного товариства "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі" (49051; м. Дніпро, вул. Винокурава, буд. 5 ідентифікаційний код 40538421) у частині вимог про стягнення 144839 (сто сорок чотири тисячi вісімсот тридцять дев`ять) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 15318 (п`ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 08 коп. трьох відсотків річних.

3.В іншій частині заяви відмовити.

4. Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складена 22.08.2019

Суддя Н.І. Ягічева