Ухвала суду № 83821576, 19.08.2019, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.08.2019 Справа № 3/1/1447

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши скаргу Комунального підприємства “Водоканал” на бездіяльність заступника начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та матеріали справи № 3/1/1447:

за позовом: Комунального підприємства “Водоканал” (69002 м. Запоріжжя, вул.. Святого Миколая, 61, код ЄДРПОУ 03327121)

до відповідача: Дружелюбівського виправного центру УДДУ ПВП у Запорізькій області № 1 (70053 Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2, код ЄДРПОУ 08594542)

Орган примусового виконання, рішення посадових осіб якого оскаржується: Вільнянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул.. Бочарова, 4, код ЄДРПОУ 35045946)

від учасників:

представник скаржника (позивача): Федорук О.М., дов. № 92 від 01.11.2018 р.

представник відповідача: не прибув

представник Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області: не прибув

ВСТАНОВИВ:

07.08.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга Комунального підприємства “Водоканал” про:

- визнання бездіяльність заступника начальника Вільнянського районного ВДВС

ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 Ірини Володимирівни неправомірною;

- зобов`язання заступника начальника Вільнянського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Солтіс Ірини Володимирівни вчинити відповідні виконавчі дії по виконавчому провадженню № 27102064, в порядку встановленому нормами ЗУ “Про виконавче провадження”.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № П-391/19 від 07.08.2019 та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019, у зв`язку із звільненням з посади судді – доповідача у справі Алейникової Т.Г.., справу № 3/1/1447 передано на розгляд судді Дроздовій С.С. для розгляду скарги.

Ухвалою суду від 09.08.2019 скаргу прийнято судом до розгляду, судове засідання призначено на 19.09.2019.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фіксування судового процесу при розгляді скарги, в порядку ст. 343 ГПК України, здійснювалось за допомогою технічних звукозаписувальних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

У судовому засіданні 19.08.2019 представник скаржника підтримав скаргу в порядку ст. 343 ГПК України, просив суд скаргу задовольнити.

Представники відповідача та Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання 19.08.2019 не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Згідно ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Отже, неявка представників відповідача та Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не перешкоджала розгляду даної скарги.

Розглянувши скаргу Комунального підприємства “Водоканал” на бездіяльність заступника начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та матеріали справи № 3/1/1447, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.05.2002 у справі № 3/1/1447 позов Державного комунального підприємства «Водоканал» задоволено. Стягнуто з Дружелюбівської виправної колонії – на користь Державного комунального підприємства «Водоканал» 110054 грн. 23 коп. основного боргу, 1100 грн. 54 коп. витрат на держмито та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.06.2002 на виконання зазначеного рішення Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 п. 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з п. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Обґрунтовуючи свою скаргу, Комунальне підприємство “Водоканал” зазначив, що ним було подано до Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчий документ № 3/1/1447 від 20.06.2002 виданий Господарським судом Запорізької області про стягнення з Дружелюбівського виправного центру УДДУ ПВП у Запорізькій області № 1 с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області на користь КП «Водоканал» основного боргу в розмірі 110054 грн. 23 коп., витрат на держмито в розмірі 1 100 грн. 54 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового збору в розмірі 118 грн., на загальну суму 111 272 грн. 77 коп.

Державним виконавцем Вільнянського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Миколаєнко Я.Я. 14.06.2011 було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 27102064 по виконанню наказу № 3/1/1447 від 20.02.2002 та направлено на адресу КП «Водоканал».

Комунальним підприємством «Водоканал» було складено і направлено Заяву про хід виконання вих. № 9435/19/10 від 17.07.2019, адже на липень 2019 року Стягувач не отримував жодної письмової інформації від Вільнянського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області щодо дій, які були проведені в межах вказаного ВП № 27102064. Тобто, проводились певні виконавчі дії, виносились постанови в межах виконавчого провадження й всупереч вимогам ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» не надсилались їх екземпляри сторонам виконавчого провадження, а саме Стягувачу.

На надісланий лист від 17.07.2019 вих. № 9435/19/10 щодо виконавчих дій, виконаних в межах ВП № 27102064 КП «Водоканал було 31.07.2019 року отримано відповідь вих. № 16829 від 31.07.2019 року від Вільнянського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, відповідно до якої зазначено, щодо дій вчинених Шевченківським районним ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, саме 25.12.2012 року заступником начальника Вільнянського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Солтіс Іриною Володимирівною було винесено постанову про повернення виконавчого документа № 3/1/1447 Стягувачу за п. 9 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». У відповіді зазначено про часткове стягнення боргу і залишок загальної суми боргу, який становив 102 940 грн. 42 коп. Повідомлено, що відповідно до Порядку роботи з документами в органах ДВС, строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становлять три роки. Більш розширену інформацію надано не було в зв`язку зі знищенням виконавчого провадження. Так, окрім зазначеної інформації нічого більше повідомлено Стягувачу не було.

Згідно норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувану та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Скаржник зазначив, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» заступником начальника Вільнянського районного ВДВС ГТУІО у Запорізькій області ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . не було направлено рекомендованим поштовим відправленням Постанову про повернення виконавчого документа № 3/1/1447 від 20.06.2002 безпосередньо Стягувану, так як підтвердження направлення згідно вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» надано не було (копії фіскального чеку, копії рекомендованого повідомлення). Також, на даний час Стягувачем не отримано Постанову про повернення виконавчого документа № 3/1/1447 від 20.06.2002 та не отримано оригінал виконавчого документу № 3/1/1447 від 20.06.2002 виданий Господарським судом Запорізької області про стягнення з Дружелюбівського виправного центру УДДУ ПВП у Запорізькій області № 1, с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області на користь КП «Водоканал» загальної суми в розмірі 111 272,77 грн.

Скаржник вказав на те, що відсутність у Стягувача зазначеного виконавчого документу № 3/1/1447 від 20.06.2002, позбавляє Стягувача можливості реалізувати його право на подальше звернення до Вільнянського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області із заявою про відкриття провадження по зазначеному виконавчому документу № 3/1/1447 від 20.06.2002 виданому Господарським судом Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Враховуючи вищевикладене, судом вбачається, що 25.12.2002 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якої зазначено, що борг стягнуто частково, залишок 102940 грн. 42 коп. Наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно боржника, зокрема, нормами частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що майно державної кримінальної виконавчої служби України перебуває у державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань, належить їм на праві оперативного управління і не може бути предметом застави, крім того, згідно Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна, що виключає можливість виконання відповідного рішення. При виконанні даної категорії виконавчих документів стягнення звертається в порядку ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та грошові кошти боржника. Боржник має відкриті р/р в ГУДКСУ у Вільнянському районі, на яких згідно повідомлення останнього у боржника відсутні відкриті асигнування за даним КЕКВ.

Судом встановлено, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого провадження від 25.12.2002 відсутня в матеріалах даної справи(справа господарського суду вже знищена) та у позивача, про що ним було заявлено в судовому засіданні 13.08.2019.

Згідно із п. «а» ч. 1 ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Додані до скарги матеріали свідчать, що КП "Водоканал" звернулось до суду з наведеною вище у тексті цієї ухвали скаргою з пропуском встановленого ст. 341 ГПК України десятиденного строку з огляду на те, що заявнику було відомо про існування виконавчого провадження № 27102064, яке було відкрито ще 14.06.2011.

Вбачається, що за період з 14.06.2011 до 17.07.2019 (тобто до дати, коли позивач (заявник скарги) надіслав лист до Вільнянського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області про витребування інформації) КП «Водоканал» не подавав заяв (листів) до територіального органу державної виконавчої щодо дій, які були (чи мали бути) проведені в рамках виконавчого провадження за № 27102064.

Судом прийнято до уваги той факт, що скаржник повинен був дізнатись про порушення його права у цьому виконавчому провадженні значно раніше, а не через більше ніж 8 років з моменту відкриття вказаного виконавчого провадження за наказом суду від 20.06.2002. Натомість, стягувач надіслав до Вільнянського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області лист про надання інформації, а 07.08.2019 скаржник звернувся до суду зі скаргою, що свідчить про те, що КП «Водоканал» було пропущено десятиденний строк на звернення з цією скаргою.

Також судом враховано, що КП "Водоканал" звернулось до суду зі скаргою з пропуском встановленого ст. 341 ГПК України десятиденного строку про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і, відповідно, визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.

А КП «Водоканал» (скаржник), як юридична особа, що багато років здійснює професійну господарську діяльність (як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), міг передбачити наслідки несвоєчасного звернення з такою скаргою.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 ГПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Матеріали скарги не містять клопотання КП "Водоканал" про поновлення пропущеного на подання скарги строку.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 340 ГПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Салов проти України» зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову «передбачений законом», є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За висновками суду, дії державного виконавця, з приводу яких подано зазначену скаргу, не можуть розцінюватись судом як бездіяльність, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував скаргу, пропустив строк на звернення до суду з даною скаргою та не подав належні докази в своє обґрунтування, які б свідчили про законні вимоги поданої скарги по виконанню виконавчого провадження № 27102064.

За таких обставин, перевіривши надані докази та скаргу заявника, Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що скарга Комунального підприємства “Водоканал” на бездіяльність заступника начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 3/1/1447 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя на бездіяльність заступника начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 3/1/1447 - відмовити.

2. Копію даної ухвали направити сторонам та учасникам у справі.

Ухвалу оголошено в судовому засіданні 19.08.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.08.2019.

Повний текст ухвали розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова