Ухвала суду № 83820297, 21.08.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/2936/18

провадження №2-о/489/2/19

УХВАЛА

Іменем України

21 серпня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

за участю

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Миколаївський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управління РАЦС Краснодарського краю Російської Федерації, про встановлення факту, що має юридичне значення, та внесення змін до актового запису

встановив:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, після уточнення якої 25.07.2018, просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що за національністю своєї матері ОСОБА_2 має польське походження та відповідно за національністю є «полячка». Одночасно просила внести зміни до актового запису про реєстрацію шлюбу № 73 від 30.04.1976, складеного відділом РАЦС Кореновського району управління РАЦС Краснодарського краю Російської Федерації, де в графі національність нареченої замість «росіянка» вказати «полька».

В обґрунтування необхідності встановлення даного юридичного факту вказала, що бажає зберегти етнічне походження свого роду та реалізувати своє право на проживання в Польщі. Однак наявність відомостей про її національність «росіянка» у актових записах не дозволяє реалізувати свої права.

У судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник Миколаївського міського відділу ДРАЦС надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечень щодо задоволення заявлених вимог немає.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.06.2018 (суддя Тихонова Н.С.) заяву залишено без руху.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.08.2018 (суддя Тихонова Н.С.) заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Іншою ухвалою суду від вказаної дати провадження у справі зупинено до виконання судового доручення.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.04.2019 № 493 за наслідками повторного автоматизованого розподілу (в зв`язку з відставкою судді Тихонової Н.С.) вказана справа передана судді Коваленку І.В. та ухвалою від 26.04.2019 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду.

Вислухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Із змісту заяви вбачається, що предметом заявлених вимог встановлення факту належності заявника до польської національності.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Чинним законодавством України не передбачено зазначення у паспорті національності особи, яка одержує паспорт, не передбачено такого і в усіх інших документах, що посвідчує особу громадянина. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09.12.1997 № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою.

Враховуючи викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 398/4017/18 дійшла висновку, що у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності її до певної національності, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, в т.ч. і в частині внесення змін до актового запису про реєстрацію шлюбу, яка похідною вимогою від встановлення юридичного факту.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд

ухвалив:

Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та внесення змін до актового запису.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено 23 серпня 2019 року.

Суддя І.В.Коваленко