Ухвала суду № 83818745, 22.08.2019, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/966/19

Провадження №1-кп/157/60/19

УХВАЛА

Іменем України

22 серпня 2019 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря Семенюк О.В.,

прокурора Антонюка В.В.,

захисника Кучера А.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою в кримінальному провадженні № 12019030090000220 від 01 травня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

встановив:

Судом розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів, яке мотивував тим, що останній обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину, а саме в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно. В минулому неодноразово був засуджений за умисні злочини та вчинив новий у період умовно-дострокового звільнення. Крім того, ОСОБА_1 ніде не працює та не має постійного джерела доходу. Вважає, що наведені обставини свідчать про наявність, передбачених ст. 177 КПК України ризиків, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а інші більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вказаних ризиків. Тому просить продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , обраного згідно з ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 червня 2019 року, на строк 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Кучер А.А. щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою заперечили. Вважають його не обґрунтованим, оскільки прокурор не навів доказів, що існуючі раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові. Також зазначають, що на час розгляду клопотання допитано більшість свідків у справі, а застосування цілодобового арешту унеможливить спілкування обвинуваченого з іншими свідками та вчинення інших кримінальних правопорушень. Тому просять застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт, якого буде достатньо для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що клопотання є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.

Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим, слід зауважити, що у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, на думку суду є наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений, який в минулому притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Водночас прокурором при розгляді даного клопотання не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам.

Так, ОСОБА_1 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, оскільки тривалий час проживає з бабусею, за місцем проживання та попередньої роботи характеризується позитивно, а тому враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що запобіжних захід, передбачений ст. 181 КПК України, у виді домашнього арешту здатен запобігти ризикам, наявність яких була доведена прокурором при розгляді даного клопотання.

З урахуванням зазначеного, на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України, суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та застосовує до останнього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись статтями 177, 194 КПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 відмовити.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балківці Новоселицького району Чернівецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 60 (шістдесят днів) до 20 жовтня 2019 року включно.

Покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- не залишати місце проживання – житловий будинок АДРЕСА_2 цілодобово;

- прибувати до суду на першу вимогу.

Ухвалу для виконання направити Камінь-Каширському ВП ГУНП у Волинській області.

Ухвала може бути оскаржена прокурором, обвинуваченим протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.

Головуючий: Б. С. Гамула