Ухвала суду № 83815966, 20.08.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12382/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.,

За участі сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника 3-ої особи

ОСОБА_6 . ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києва клопотання про залишення позову ОСОБА_5 без розгляду в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради міста Києва, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в місті Києва про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом, за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Київської міської ради міста Києва, треті особи: ОСОБА_6 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року відкрите провадження у цивільна ОСОБА_1 про витребування доказів в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради міста Києва, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в місті Києва про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом.

Судом прийнято до спільного розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та за позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Київської міської ради міста Києва, треті особи: ОСОБА_6 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення клопотання 3-ої особи ОСОБА_5 , яка просить суд оголосити перерву, оскільки вона продовжує хворіти.

Позивач в судовому засіданні заперечує проти перенесення розгляду справи, оскільки 3-я особа не перший раз подає аналогічне клопотання. Проти задоволення клопотання представника 3-ої особи ОСОБА_6 про залишення позову ОСОБА_5 без розгляду не заперечує.

Представник 3-ої особи ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечує проти перенесення слухання справи,оскільки 3-я особа ОСОБА_5 не ходить до суду майже три місяці. Проте заявила клопотання про залишення позову 3-ої особи ОСОБА_5 без розгляду в зв`язку з повторною неявкою в судове засідання.

Суд, вислухавши думку позивача, представника 3-ої особи ОСОБА_6., дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

ОСОБА_5 є 3-ої особою, яка заявляє самостійні вимоги.

В судове засідання, призначене на 26.06.2019 року 3-я особа ОСОБА_5 не з`явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується розписки (т.4 а.с.130) До суду 24.06.2019 року надіслала клопотання про перенесення розгляду справи в зв`язку з її хворобою (т.4 а.с.136). До клопотання додала довідку з лікарні (т.4 а.с.140). Дане клопотання судом було задоволено, справу перенесено на 15.07.2019 року.

В судове засідання 15.07.2019 року 3-я особа ОСОБА_5 не з`явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом надіслання судової повістки. До суду 11.07.2019 року ОСОБА_5 надіслала клопотання про перенесення розгляду справи на пізніший строк, оскільки вона хворіє (т.4 а.с.150). До клопотання додала довідку з лікарні (т.1 а.с.151). Не дивлячись на той факт, що відсутнє повідомлення про вручення судової повістки, факт належного повідомлення про день та час розгляду справи, підтверджується самим клопотанням ОСОБА_5 . Дане клопотання судом було задоволено, справу перенесено на 30.07.2019 року.

В судове засідання 30.07.2019 року 3-я особа ОСОБА_5 не з`явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом надіслання судової повістки. До суду 29.07.2019 року ОСОБА_5 надіслала клопотання про перенесення розгляду справи на пізніший строк, оскільки вона хворіє (т.4 а.с.158). Не дивлячись на той факт, що відсутнє повідомлення про вручення судової повістки, факт належного повідомлення про день та час розгляду справи, підтверджується самим клопотанням ОСОБА_5 . Дане клопотання судом було задоволено, справу перенесено на 20.08.2019 року.

В судове засідання 20.08.2019 року 3-я особа ОСОБА_5 не з`явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом надіслання судової повістки. До суду 16.08.2019 року ОСОБА_5 надіслала клопотання про перенесення розгляду справи на пізніший строк, оскільки вона хворіє (т.4 а.с.169). Не дивлячись на той факт, що відсутнє повідомлення про вручення судової повістки, факт належного повідомлення про день та час розгляду справи, підтверджується самим клопотанням ОСОБА_5 .

Таким чином, з викладеного вбачається, що 3-я особа ОСОБА_5 не з`явилась в чотири судових засідання підряд.

За змістом положень ч.3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом встановлено, що позивач повторно не з`явився в судове засідання, доказів, які мали підтвердити поважні причини неявки позивача в судові засідання суду надано не було, позивач не скористався процесуальним правом подати заяву про розгляд справи у його відсутність, в той же час проведення судового розгляду справи без участі позивача суперечить положенням цивільного процесуального законодавства, оскільки позивач протягом усього часу розгляду справи має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, досягнути примирення, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а суд при здійсненні правосуддя має сприяти як всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, так і здійсненню сторонами їх прав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз п.3 частини першої ст.257 ЦПК України та положень ст.223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення про причини нявки. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову 3-ої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Київської міської ради міста Києва, треті особи: ОСОБА_6 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно, оскільки викладене свідчить про втрату 3-ою особою, яка позивачем, заінтересованості у вирішенні даного спору, в той час з урахуванням предмету спору та суб`єктивного складу сторін проведення судового розгляду справи у відсутності позивача суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись 131, 223, 257, 258, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Київської міської ради міста Києва, треті особи: ОСОБА_6 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що особа, заява якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутись до суду повторно.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Н.О.Яровенко